Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно — 1 Пет. 2:23.
Ісус терпеливо переносив і засвоював уроки, а також давав докази Своєї вірності, розвинув і виявляв правдивий характер, відчував і виявляв жалість та любов до людей в їх сліпоті та неуцтві не тому, що Його вороги знайшли в Ньому щось, за що могли б Його заслужено та справедливо докоряти й лихословити, і не тому, що вороги Ісуса були самі такі близькі до досконалості, що Він не міг би знайти в них нічого, що б заслуговувало на осуд та оскарження, а тому, що був цілковито підданий Божій волі, і тому міг покірно й терпеливо зносити глум і лихослів’я людей, пам’ятаючи, що до цього був покликаний. – R 2877
* * *
Лихословити означає несправедливо й без потреби говорити і поводитися непристойно з іншими. Ісуса, після того, як Він був засуджений на смерть, особливо лихословили вояки в палацах Кайяфи і Пилата, а також люди й вояки на хресній дорозі та на Голгофі. Він не заслуговував на таке лихословлення, скоріше вони Його заслужили, але «Він не лихословив взаємно». Без сумніву, сатана старався затримати в Його розумі їхні погані слова і вчинки й пробудити в Ньому дух, слова і вчинки лихослів’я. Але він помилився, бо наш дорогий Відкупитель, «не звертавши уваги на сором», порахувавши його малозначним, сконцентрував Свою волю на тому, щоб подобатися Отцеві, серед та не дивлячись на їхнє лихослів’я. В цьому, як і в будь-якому іншому відношенні, наш благословенний Відкупитель є прикладом для нас. Яке б лихослів’я не спало на нас, які б спокуси на нас не прийшли, аби схилити нас лихословити взаємно, «не звертаймо уваги на сором», як і Він, погорджуймо соромом, концентруймо нашу волю на тому, щоб подобатися Господу серед і не дивлячись на лихослів’я, яке припадає на нашу долю.
Ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів — Мат. 1:21.
Помічання цих незначних подій, через які Боже провидіння приготувало народження нашого Спасителя і послання Євангельської звістки, зміцняє віру Господнього люду. Роздумування про Божу опіку в минулому, навіть в малих справах, дає підставу для довір’я до Божої мудрості і до того, що Він подбає про ті обриси Його Плану, які ще належать до майбутнього – сповнення усіх надзвичайно великих і цінних обітниць, зосереджених в Тому, Хто народився у Віфлеємі. Отже, усвідомлення Божого провидіння в більших справах Божого Плану стимулює також нашу віру в Боже провидіння щодо особистих і більш приватних справ Його люду. – R 2555
* * *
Імена, які давалися біблійним героям, мали значення, бо стосувались характеру, праці, служіння, досвіду і типічної спорідненості з особами чи речами з ними пов’язаними. Це підтверджує ім’я, вибране Богом для Месії. Ісус є латинським відповідником єврейського Єгошуа або Єшуа (Єгова є спасінням) і вказує на службові функції нашого Господа. Його люд становлять всі ті, які у цьому й наступному Віці наближаються до Бога через Нього. Людство знаходиться під прокляттям, владою і наслідками гріха. Заслуга нашого Господа, приписана посвяченим, звільняє їх від прокляття гріха. За посередництвом Божого Духа, Слова і Провидіння Він поступово звільнить їх від сили і влади гріха, а у воскресінні мертвих остаточно звільнить від всіх наслідків гріха. Пізніше, через застосування Своєї заслуги, наш Господь звільнить світ від прокляття гріха, а через Свій Священицький, Посередницький, Царський, Законодавчий, Суддівський, Пророчий і Отцівський Уряд Він визволить від сили і наслідків гріха тих всіх, котрі слухняно стануть його людом. Алілуя, що за Спаситель! Він має силу спасти!