ПИТАННЯ: Чи ад, до якого зійшов Ісус, є місцем вічних мук?
ВІДПОВІДЬ: Якщо карою для Адама та його роду, «заплатою за гріх», не є «смерть», а вічне життя в муках, як продовжують навчати деякі, які ще не звільнилися від цього богозневажливого середньовічного вчення про вічні муки, і якщо ад є місцем, станом вічних мук, про що вони також неправдиво навчають, тоді беззаперечним та єдиним логічним висновком є те, що або (1) Ісус, сплачуючи борг Адама та його роду, страждаючи за наші гріхи, «праведний за неправедних» (1 Пет. 3:18), продовжує страждати і вічно буде нести муки в полум’яному пеклі, або (2), що борг вічного життя в такому пеклі вічних мук залишається несплаченим, і тому Ісус не став нашим Спасителем від кари за гріх, і що ми навіки занапащені і всі підемо на вічні муки.
Дякувати Богові, що біблійний ад не є місцем вічних мук! «Душа, що грішить, вона помре»; «Бо заплата за гріх смерть»; тому «Христос був умер ради наших гріхів за Писанням»; «на смерть віддав душу Свою»; був «умертвлений тілом, але Духом оживлений» (Єзек. 18:4,20; Рим. 6:23; 1 Кор. 15:3; Іс. 53:10,12; 1 Пет. 3:18). Ад, до якого зійшов Ісус, був біблійним адом (шеолом, гадесом), до якого в момент смерті ідуть як праведні, так і безбожні (Бут. 37:35; Йов 14:13; 1 Цар. 2:6,9). Сучасні переклади залишають слова шеол і ад (гадес) не перекладеними, але деякі переклади перекладають слова шеол і гадес, вживаючи слова пекло або могила, показуючи, що вони означають те ж саме (наприклад (порівняй різні переклади), Пс. 49:15; 55:16; 86:13; Іс. 14:9; Йона 2:3; 1 Кор. 15:55; Об. 20:13). Ад, до якого пішла душа Ісуса (Дії 2:31; Іс. 53:10,12) і з якого вона була пробуджена третього дня, це був стан «сну» (1 Кор. 15:20), забуття, до якого пішли також Його послідовники, які померли (Ів. 11:11-14, 39-44; Дії 7:60; 1 Кор. 15:18; 1 Сол. 4:14). (Більше деталей дивіться в наших брошурах Де знаходяться померлі і Що таке ад).
Буде пити з струмка на дорозі, тому то підійме Він голову! — Пс. 110:7.
Ми хочемо просити Господа, нашого Учителя й Голову, про щораз більші благословенства, коли ми з новою ревністю стараємося вірно і радісно пити зі струмка життєвих досвідів, аби з них черпати мудрість, яка пристосує і приготує нас до служіння в майбутньому, яка також краще пристосує і приготує нас до Його служіння в теперішньому часі, і завдяки Його ласці виробить в нас здатність звіщати Його чесноти в усіх важких обставинах і перипетіях життя, аби ми могли славити Господа в наших тілах і дусі, які є Його. П’ючи зі струмка, навчімося від малих пташенят, які, коли п’ють, постійно підіймають свої голівки, ніби дякуючи Богові. Завжди дякуймо нашому Господу за кожен життєвий досвід, за кожен урок, за кожне випробування, зараховуючи їх до нашого духовного розвитку! – R 2935
* * *
Струмок в цьому вірші представляє Боже Слово і життєві досвіди. Цей образ говорить про подорожування по дорозі, вздовж якої тече струмок чистої води. З цього струмка спрагнені мандрівники можуть напитися і втамувати свою спрагу. Наш дорогий Відкупитель знайшов струмок Слова, який плинув для Його підкріплення вздовж усієї Його подорожі – з нього Він пив і був підкріплений. Подібно до Нього і ми, подорожуючи до Небесного Сіону, повинні пити з цього прохолодного, освіжаючого струмка так часто, як будемо потребувати підкріплення. Подібно Ісус пив зі струмка життєвих досвідів, засвоюючи нові уроки, які приготували Його до нових випробувань. Життєві досвіди навчать також нас нових уроків, помічних в майбутніх випробуваннях. Тільки найтупіші учні не в стані нічого навчитися з досвіду, найкращого вчителя. Не будучи з цього класу, навчаймося як зі Слова Божого, так і з життєвих досвідів тих уроків, яких вчить нас Господь.