Скинія, 1 Розділ – Образна Скинія

РОЗДІЛ I

ОБРАЗНА СКИНІЯ

  Табір – Подвір’я – Скинія – Мідний Жертівник – Умивальниця – Стіл – Свічник – Золотий Жертівник – Ублагальня і Ковчег – Брама – Перша Завіса – Друга Завіса – Значення цих речей та їхні позаобрази.

  Скинія, яку Бог наказав збудувати ізраїльському народові в пустелі Сін і в якій відбувалися всі їхні релігійні служби та церемонії, була, як запевняє нас Апостол Павло, тінню майбутнього добра (Євр. 8:5; 10:1; Кол. 2:17). Дійсно, весь народ Ізраїля, як також і його закони, релігійні служби та церемонії, був образним. Оскільки це правда, то наше розуміння плану та праці спасіння, в їх теперішньому, а також і в майбутньому розвитку, повинно бути добре зрозуміле завдяки пильному дослідженню цих «тіней», які ізраїльтяни, нам на науку, рік за роком постійно повторювали, доки вони не виконались в Євангельському віці (1 Пет. 1:11; Євр. 10:1-3).

Ми розпочали дослідження цієї теми не просто заради отримання історичних знань про єврейські звичаї, церемонії та богослужіння, а для того,

12

щоб могли навчитися розуміти саму суть, досліджуючи цю тінь – так як і запланував Бог, коли створював її.

Ми не можемо надати гідної ваги та важливості цій «тіні», поки не зрозуміємо, наскільки пильно Бог керував і доглядав за всіма її деталями. По-перше, Він покликав Мойсея на гору і показав йому, яким чином все це має бути зроблено. По-друге, Він нагадав йому бути уважним з кожною деталлю: «І дивись, і зроби за тим зразком, що тобі показувано на горі» (Євр. 8:5; Вих. 25:40). Так само було з усіма елементами служби: кожна йота і титла повинна була бути точно виконана в образі, тому що це зображувало щось набагато більше і важливіше, що мало прийти пізніше. А для того, щоб ці тіні точно виконувались, і щоб народ не став недбалим, звичайною карою за будь-яке порушення була смерть. Дивись, наприклад, Вих. 28:43; Чис. 4:15,20; 17:13; 2 Сам. 6:6,7; Лев. 10:1,2.

Усвідомлення Божої старанності при створенні «тіні» повинно не лише давати нам впевненість у її точності, що жодна її йота чи титла не минеться, поки не збудеться все (Мат. 5:18), але також пробудити в нас таке велике зацікавлення Божим планом, яке б провадило нас до детального дослідження та уважного пошуку значення цих тіней. І при допомозі обіцяного Божого благословення ми зараз маємо намір це робити, маючи запевнення, що серед тих, хто є дійсно Божими посвяченими – Його дітьми, сплодженими від Його Духа – той, «хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому».

БУДОВА СКИНІЇ

Вказівки, дані Мойсею щодо побудови Скинії, можна знайти в Книзі Вихід у 25-27 розділах, а звіт з виконаної праці у 35-40 розділах.

13

Коротко кажучи, Скинія була будинком, побудованим з певного числа дощок з дерева сітім (акації), «обкладених» або покритих золотом, кінці яких були вставлені в срібні підставки і міцно з’єднані разом засувами з того самого дерева, що також були покриті золотом.

Ця будівля була 10 ліктів завширшки, 10 ліктів заввишки і 30 ліктів завдовжки, а вхід був спереду, тобто зі східного боку. Вона була покрита великим білим лляним полотном з вишитими на ньому образами херувимів в синіх, пурпурових та кармазинових кольорах. Відкритий бік, тобто перед будівлі, був закритий завісою з того ж матеріалу, що й накриття, і називався «Двері» або перша завіса. Ще одну частину такої ж тканини з вишитими образами херувимів називали Завісою (або другою завісою) і вішали таким чином, що вона розділяла Скинію на дві кімнати. Перша або більша кімната, 10 ліктів завширшки та 20 завдовжки, називалась Святая*. Друга або задня кімната, 10 ліктів завширшки та 10 завдовжки, називалась Святая Святих. Ці дві кімнати утворювали дійсну Скинію; над ними було зведене захисне накриття. Воно було зроблене з кашемірової тканини або козячої вовни, друге – з баранячих шкур, що були пофарбовані в червоний колір, ще одне було зроблене зі шкур тюленів (або котиків; деякі переклади неправильно подають «зі шкур борсуків»).

*В англійських перекладах її досить часто, хоча й недоречно, називають «святим місцем», і в таких випадках слово місце буде подано курсивом, вказуючи на те, що так його передають перекладачі, як, наприклад, у Вих. 26:33.

 Ця помилка спричиняє непорозуміння, оскільки Подвір’я властиво називали святим місцем. Тому, коли слово місце не подається курсивом, то під ним завжди мається на увазі Подвір’я. Див. Левит 14:13 і 6:19,20. В деяких випадках Святая є названа Наметом Зборів.

Святая Святих або Святилище також називали Святим місцем – слово місце подавалось курсивом. Наприклад, Лев. 16:17,20,23. Згадуючи ці приміщення, ми будемо їх називати відповідно Подвір’я, Святая і Святая Святих. Відсутність серед християн інтересу до зрозуміння важливого значення тих образів та необхідності збереження єдності в перекладі з боку перекладачів Книги Левит була причиною різних перекладів, що спричиняла плутанину серед дослідників.

14

СВЯТЕ ПОДВІР’Я АБО СВЯТЕ МІСЦЕ

Скинія була оточена внутрішнім двором або «Подвір’ям», в задній частині якого вона й знаходилась. Це подвір’я, що було 50 ліктів завширшки та 100 ліктів завдовжки, було оточене лляною завісою, підвішеною на срібних гачках, прикріплених зверху дерев’яних стовпів, 5 ліктів висотою, що були вставлені в масивні мідні підстави (неправильно перекладено на «латунні») і скріплювались, як і шатро, що накривало Скинію, шнурами і кілками. Це огороджене місце було святою територією й тому називалось «Святим Місцем» – а також Подвір’ям Скинії. Вхід, так само, як і двері до Скинії, був зі східної сторони і називався Брамою. Ця Брама була з білого полотна, переплетеного синім, пурпуровим та яскраво-червоним кольорами.

Слід зазначити, що три входи, а саме: Брама до Подвір’я, Двері до Святая та Завіса до Святая Святих, були з того ж матеріалу та кольорів. Поза Скинією і Подвір’ям знаходився ізраїльській Табір, що оточував її з усіх боків на визначеній відстані.

Мідний Жертівник

15

ЗНАРЯДДЯ

Знаряддя Подвір’я складалося лише з двох головних предметів: Жертівника та Умивальниці – з їх відповідним приладдям.

Одразу біля воріт стояв Мідний Жертівник. Цей жертівник був виготовлений з дерева і покритий міддю, мав прямокутну форму, завширшки 5 ліктів і заввишки 3 лікті. Для його обслуговування використовувались різного роду приладдя – такі як шуфля (або кадильниця) для перенесення вогню до «Кадильного Жертівника», миски для крові, гачки для м’яса, лопатки та ін.

Умивальниця

  Далі, між «Мідним Жертівником» та дверима Скинії, містилась Умивальниця. Вона була зроблена з полірованої міді; там була вода, в якій вмивались священики перед тим, як зайти до Скинії.

Знаряддя Скинії складалось зі «Столу», «Свічника» і «Кадильного Жертівника» в Святая, а також «Ковчега Свідоцтва» в Святая Святих.

Стіл Показних Хлібів

16

Всередині Скинії, в першому приміщенні, тобто в Святая, праворуч (з північного боку) стояв «Стіл Показних Хлібів» – дерев’яний стіл, покритий золотом, на який у 2 ряди клали 12 прісних хлібин із ладаном на верху кожного ряду (Лев. 24:6,7) .

Цей хліб призначався на їжу священикам; він був святим і його міняли кожен сьомий день, тобто на день Шабату.

Золотий Свічник

  Навпроти «Столу Показних Хлібів» стояв «Свічник», зроблений з чистого золота кованої роботи, що мав 7 рамен, на кожному з яких була лампадка.

Це було єдине джерело світла в Святая; як ми пам’ятаємо, природне світло закривали стіни і завіси,

Золотий  Жертівник

Кадильний Жертівник

17

і там не було вікон. За сімома лампадами доглядав (чистив, доливав оливу і т.д.) сам Первосвященик, котрий також приносив в жертву кадило на Золотому Жертівнику.

Далі, біля «Завіси», стояв малий жертівник з дерева, покритий золотом, що називався «Золотий Жертівник» або «Кадильний Жертівник». На ньому не було вогню, окрім того, що священики приносили в кадильницях і клали на верху цього «Золотого Жертівника», а потім подрібнювали на нього ладан, що видавав приємний пахучий дим, який, поширюючись по Святая, проникав за «другу завісу» до Святая Святих.

Ковчег Свідоцтва

  Поза «Завісою» в «Святая Святих» була єдина річ – «Ковчег». Це була прямокутна скриня, зроблена з дерева і покрита золотом; вона також мала кришку або накриття з чистого золота, що називалось Ублагальня або «Віко». На ній (з того самого куска) були два золоті херувими – роботою кутою. Всередині цього «Ковчегу» (під Ублагальнею) були поміщені: золота чаша з манною, розцвіле жезло Ааронове і дві таблиці Закону (Євр. 9:4). Над Ублагальнею з’являлося надприродне світло, що сяяло між херувимами, демонструючи Божу присутність. Воно було єдиним світлом у Святая Святих.

Слід звернути увагу на те, що всі предмети в Скинії були виготовлені з золота або покриті ним, тоді як

18

на подвір’ї все було з міді. Ми вважаємо, що для того, щоб вироби були легкими і їх було зручно переносити, використовувався не суцільний метал, а дерево, покрите цими металами. І це було важливим під час подорожування. Начиння храму, що зображувало ті самі речі, було зроблене повністю з металу (1 Цар. 7:47-50). Ми думаємо, що ці два метали (золото і мідь) використовувались, щоб вказати на дві різні природи – мідь зображувала людську природу в її досконалості, мало меншій від ангельської; а золото – божественну природу, набагато вищу ніж ангели, влади й сили. Як золото і мідь схожі за своїм виглядом, але відрізняються за якістю, так і людська природа є образом і подобою божественної, але пристосованою до земних умов.

Слід зазначити, що

ТабІР, Подвір’я І СкинІЯ,

так чітко відокремлені і розділені на 3 частини, в своєму розташуванні зображують 3 різних класи, що були благословенні чинністю примирення; а дві частини Скинії представляють два стани одного з цих класів.

«Табір» зображував стан людства в гріху, що потребує і бажає примирення та благословень, що слідують з нього, хоча не ясно розуміє, чого бажає і за чим тужить. В образі «Табір» в загальному становив Ізраїльський народ, який був відокремлений від святих речей завісою з білого полотна, що зображує для тих, що були всередині, стіну віри, а для тих, що були назовні – стіну невіри, що заважала їм бачити і мати доступ до святих речей всередині. Там була лише одна дорога до «Святого Місця» або «Подвір’я»; цей образ показує, що існує лише одна дорога доступу до Бога – одна «брама» – Ісус. «Я дорога… До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене». «Я двері» (Ів. 14:6; 10:9).

19

«Подвір’я» зображувало стан Виправдання, досягнутого через віру в Христа (браму). В День примирення до Подвір’я могли заходити тільки Левити (що зображували виправданих віруючих). Вони мали доступ до «Мідного Жертівника» і до «Умивальниці», а також служили на «Подвір’ї», але не мали права, будучи просто Левитами (віруючими), заходити до Намету; ані навіть зазирати всередину (Чис. 4:19,20). На «Подвір’ї» всі речі були зроблені з міді, щоб показати, що клас, допущений туди, був виправданими людьми. «Подвір’я» не зображувало стан духовних класів під час Євангельського віку, хоча священики також вживали його під час жертвоприношення або омивання.

Будівля «Намету», в своїх двох відділах, зображувала два стани усіх, хто проходив зміну природи з людської до духовної. Перша кімната, «Святая», зображувала стан усіх, хто (як Левити – виправдані віруючі), посвятивши свою людську природу на смерть, мали стати учасниками божественної природи (2 Пет. 1:4), будучи сплоджені від Духа. Її друга кімната, «Святая Святих», що знаходилася поза «Завісою» – смертю – зображувала стан вірних «переможців», які осягнуть божественну природу. Вони, після завершення їх посвячення в смерті, будуть повністю перемінені, народжені з смерті в Першому Воскресінні до божественної природи або організму. Жодна людська істота, хоча повна віри й омита від усякого гріха, і з Божої точки зору виправдана, будучи вільна від усіх тих речей і визнана за досконалу, не може мати ні участі, ні привілеїв в духовних речах, представлених в знаряддях Скинії та Храму. Вона навіть не може зазирнути всередину духовних речей, в значенні їх оцінення. Але під час Євангельського віку такі є «покликані» до посвячення і жертвування своєї людської природи в службі Богові і замість неї вспадкувати духовну природу – як члени Христового Тіла. «А людина тілесна не приймає речей,

20

що від Божого Духа… і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно» (1 Кор. 2:14).

Той факт, що всі речі в Наметі були зроблені з золота, яке зображує Божу природу, вказує на те, що це зображує стан лише тих, котрі є покликані до божественної природи. Лише ті з Левитів, котрі були посвячені до праці жертвоприношення (Священики), мали доступ до Скинії; тому лише ті з дому віри, котрі посвятились на жертву аж до смерті, входять до божественного стану, представленого в Скинії.

На «Подвір’я», виправдану людську природу, входиться лише через віру; але, хоча ми повинні зберегти віру, що виправдовує, ми повинні робити більше, якщо хочемо осягнути зміну природи і стати «новими створіннями», «учасниками небесного покликання», аби бути «учасниками божественної природи». Вхід до «Святая» вказує, таким чином, на наше повне посвячення в Господній службі, наше сплодження від духа і наш початок в бігу за нагородою божественної природи – що виражається в вірності нашій угоді, розп’ятті виправданого тіла, що являє собою нашу людську волю і тілесне життя, пожертвуване Богові; в тому, щоб більше не шукати людського задоволення, почесті, похвали і т.п., а бути мертвим для них і живим для небесних стремлінь. Але ми також приходимо до цього стану через Ісуса Христа, нашого Господа, який не лише відкрив для нас «Браму» виправдання через віру в Його кров, але також відкрив «Двері» (першу завісу) до Скинії, «нову дорогу життя», як духовним істотам через і поза другу завісу, через жертвоприношення нашого виправданого тіла.

Отже, ці дві кімнати Скинії, «Святая» і «Святая Святих», зображували дві фази або стадії нового життя, до якого ми є сплоджені через Святого Духа.

«Святая» зображувала теперішній стан тих сплоджених від Бога через Слово і Правду (Як. 1:18).

21

Вони, як «нові створіння», що думають про небесне, хоча ще далі є «в тілі», мають своє дійсне (внутрішнє) життя і ходять з Богом поза першою завісою посвячення, поза інтелектуальним баченням світу та непосвячених віруючих. Вони втішаються внутрішнім світлом «золотого свічника», тоді як інші перебувають в «зовнішній темряві»; вони споживають особливу духовну їжу, зображену в прісних «хлібах присутності»*, і приносять на золотому жертівнику кадило, приємне Ісусові Христові.

«Святая Святих» зображувала досконалий стан тих нових створінь, які, будучи вірні до смерті, отримують велику нагороду нашого високого поклику через участь в першому воскресінні (Об. 20:6). Тоді, поза обома завісами – плотським розумом і плотським тілом – вони одержать славні духовні тіла, як також духовні розуми. Вони будуть подібні до їх Провідника і Предтечі поза завісою, Який увійшов туди як наш Відкупитель, освятивши для нас цю нову й живу дорогу – нову дорогу життя (Євр. 10:20; 1 Ів. 3:2).

Духовно думаюче створіння в «Святая» через віру дивиться крізь роздерту «Завісу» в «Святая Святих», помічаючи проблиски слави, честі і безсмертя поза тілом; ця надія є для них як якір для душі, міцний та безпечний, що аж до середини входить за заслону (Євр. 6:19; 10:20).

Ми бачимо тепер, що виправдання через віру, наш перший крок до святості, приводить нас до стану «миру із Богом через Господа нашого Ісуса Христа» (Рим. 5:1). Коли наш гріх нам прощений, або вважається прикритим Христовою праведністю, ми стаємо на крок ближчими до Бога, але й надалі лишаючись в людській природі – на «Подвір’ї». Якщо ми хочемо осягнути нагороду високого поклику, яка є від Бога в Христі Ісусі, і увійти через «Святая» до «Святая Святих», то мусимо йти

* Згідно єврейського тексту, див. англійський переклад RSV («presence») і Хоменка («появлення») – прим. перекл.

22

СЛІДАМИ ІСУСА,

нашого Провідника й Голови – «Первосвященика нашого ісповідання [тобто, Первосвященика нашого священицького чину]», «царського священства» (Євр. 3:1; 1 Пет. 2:9).

(1) Через віру у викупну жертву Христа, зображену в Мідному Жертівнику, ми входимо через «Браму» на «Подвір’я» – перейшовши через завісу невіри й гріха. Це той один крок, якого наш Господь Ісус ніколи не зробив, тому що не був з Адамового роду, але, будучи святий, невинний, відлучений від грішників, Він ніколи не був за межами стану Подвір’я.

(2) Зрікаючись нашої виправданої людської волі, а також усіх наших прагнень і надій, ми переходимо через першу завісу, або завісу людського мислення – вважаючи людську волю мертвою; відтоді ми не радимося з нею, а шукаємо лише Божої волі. Тепер ми, як «нові створіння», знаходимося в «Святая» – в першому «Небі» або небесних місцях (Еф. 2:6, Хом.), і освічені «Золотим Свічником» (Божим Словом) щодо духовних речей – «Божих глибин», і щоденно відсвіжуємося та підкріплюємося правдою, зображеною в «показних хлібах», які законно могли споживати тільки Священики (Мат. 12:4). І, будучи таким чином освічені та підкріплені, ми маємо щоденно приносити на «Золотому Жертівнику» жертви приємні для Бога через Ісуса Христа – як приємні пахощі для нашого Отця (1 Пет. 2:5*).

Таким чином, усі святі, всі посвячені, знаходяться в «небесному» або «святому» стані тепер – «посадив [у спокої та спільності] на [перших з тих] небесних місцях у Христі Ісусі», але вони ще не ввійшли до «святая святих». Ні, спочатку потрібно пройти через ще одну завісу. Як перехід через попередню завісу зображував смерть ЛЮДСЬКОЇ волі, так перехід через другу завісу зображував смерть ЛЮДСЬКОГО

* Слово духовні не виступає в найстарішому грецькому манускрипті, Синайському. І це цілком правильно, тому що ми жертвуємо не духовні, а людські речі, привілеї, життя і т.п.

23

тіла; і обидва ці переходи потрібні для завершення нашої «жертви». І плотський розум і плотське тіло повинні лишитись позаду, перш ніж ми зможемо увійти до «святая святих» – вдосконалені як учасники божественної природи та її духовних умов: бо тіло й кров посісти Божого Царства не можуть (1 Кор. 15:50, порівняй з Ів. 3:5,8,13).

Отже, з такими думками перед нашим розумом, розуміючи ці три стани, представлені в цих трьох місцях, «Таборі», «Подвір’ї» та «Наметі», в нашому подальшому дослідженні ми будемо звертати особливу увагу на три класи, що входять в ці три стани, а саме: невіруючий світ, виправданих віруючих і святих, або посвячених віруючих, образно представлених в Ізраїльтянах, Левитах та Священиках.