Скинія, 2 Розділ – Ізраїльтяни, Левити і Священство

РОЗДІЛ II

ІЗРАЇЛЬТЯНИ, ЛЕВИТИ І СВЯЩЕНСТВО

  Класи людства, зображені в Ізраїльтянах, Левитах і Священиках – Помазання Священиків – Образне значення «Шат Слави і Краси» Первосвященика – Провіщені Угоди: Авраамова Угода, Угода Закону й Нова Угода.

  Важливо, щоб ми не лише мали чітке розуміння щодо будови Скинії та її знарядь і їх образного значення, але щоб також знали про наявних там дійових осіб і їх образне значення.

Ізраїль є вжитий в багатьох випадках, щоб зображувати християнську Церкву. Наприклад, під час виходу з єгипетської неволі вони були прообразом Божих дітей, які чують Його заклик вийти зі світу і залучитися до Його служби.

Подорожування по пустині зображувало виснажливу подорож, яку багато здійснюють, шукаючи обіцяного ханаанського відпочинку – «прийдіть  до Мене… і Я дам вам спокій»*. Як в образі, так і в дійсності, обіцяний відпочинок Ханаану не є так далеким, якщо Божі діти мають достатньо віри, аби піднятися і входити туди вірою. Хоча Бог учинив велике приготування для них, вони подорожували через пустиню Сін, шукаючи відпочинку і не знаходячи його, тому що не мали віри в Божі обітниці. Деякі так мандрували протягом довшого часу, а деякі ніколи не ввійшли у відпочинок Ханаану з причини невіри. Але, хоча Ізраїль по тілу був таким та іншими способами вжитий для зображення Духовного Ізраїля, тут, де ми його розглядаємо у зв’язку зі Скинією, він є зовсім іншим

---

* Мат. 11:28, KJV

---

26

образом. Тут Ізраїль, безперечно, зображував все людство. Жертва за гріх, жертвоприношення, примирення і т.п., що були образно вчинені для них (і тільки для них), були образами «кращих жертв» і примирення, вчиненого за цілий світ, про що читаємо: «Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу» (1 Ів. 2:2; Євр. 9:23).

Одним словом, Ізраїль, так само, як і Скинія, Священики, Левити і жертви, був образом. І все, що було зроблено в образі з Ізраїлем і для Ізраїля, від першого приходу Христа виконується на вищому рівні і в більшому масштабі, тому що останнє є дійсністю, на яку перше було образом і тінню.

Як Ізраїль зображував світ, так покоління Левитів зображувало «дім віри», або усіх віруючих в Ісуса і його викуп. Священство, одне тіло під одним головою, або Первосвящеником, було образом «Малої Черідки», яка, разом зі своїм «Головою» або Первосвящеником, становить царське священство, члени якого, після теперішнього часу жертвування, будуть царями і священиками Бога і царюватимуть на землі (Об. 5:10). Дивлячись так, ми бачимо Ісуса як Первосвященика, не як священика по чину Аарона, який був лише прообразом більшого і величнішого становища або чину, Головою дійсного священства, образом якого були інші священики (Євр. 3:1; 4:14). Ааронове священство зображувало, головним чином, приниження і страждання Христа, а менше – Його майбутню славу, тоді як образом Христа як королівського або царського священства був Мелхіседек.

Та перш ніж підсвященики, члени Тіла Христового, царського священства, будуть злучені з їх Головою і почнуть царювати, вони мусять «терпіти з ним», приймаючи участь в антитипічних жертвах, як ми скоро побачимо (2 Тим. 2:12).

Апостол Петро показує, хто був зображений в Аароновому священстві, коли, звертаючись до тих, які були освячені, сказав:

27

«Самі… священство святе, щоб приносити жертви, приємні для Бога через Ісуса Христа». «Ви… Священство царське» (1 Пет. 2:5,9). Усі вони є посланниками (слугами) правди, хоча не всі є проповідниками чи докторами теології; і кожен мусить виконувати свою частину самопожертви, перш ніж буде визнаний за гідного бути співспадкоємцем з Христом. Лише для тих, хто терпить з Ним, є обітниця панування з ним (Рим. 8:17).

Про те, що Головою або Первосвящеником цього священства, «Малої Черідки», є наш Господь Ісус, неодноразово згадували Апостоли. Ми подамо лише одну цитату: «Отож, святі брати [«Царське Священство»], учасники небесного покликання, уважайте на Апостола й Первосвященика нашого ісповідання [нашого майбутнього чину священиків], Ісуса» (Євр. 3:1).

Тепер, коли ми переходимо до розгляду запровадження образного священства, зауважимо, що покоління Левитів (яке є типом усіх виправданих віруючих) існувало ще до встановлення священства. Так само в антитипі «Царське Священство» бере свій початок з помазання Ісуса, Первосвященика (при хрещенні, Лук. 3:22; Дії 10:38); але віруючі, виправдані через віру в Христа, жили ще задовго до того. Наприклад, Авраам вірив Богові і був виправданий через свою віру (Рим. 4:2,3). Хоча за його днів ще навіть не розпочався образ, Авраам, як виправданий вірою, був членом «дому віри», зображеного в Левитах. Але ніхто з «Царського Священства» не був вибраний перед тим, як Голова або Первосвященик цього чину був першим посвячений і поставлений на це становище. Відтоді посвячення і призначення підсвящеників було спеціальною працею тієї Християнської епохи або Євангельського Віку. Отже, священики, що тепер посвячуються і ставляться на це становище, а також віддають себе на жертву, приготовляються як Божі знаряддя до царської родини Царства і, тим самим,  до благословення усіх народів землі.

28

СВЯЩЕНСТВО

Добре було б запам’ятати, що в кожній церемонії, що була пов’язана з висвяченням і працею священства, первосвященик був першим; так само і з антитипічним священством – Ісус був першим, Провідником, Предтечею, – а це ясно вчить нас, що ніхто не попередив Його. Тому ми бачимо, що ніхто з патріархів чи пророків не належить до цієї «Малої Черідки», «Царського Священства», також названих «Нареченою», «Жінкою Агнця». Хоча вони будуть дуже благословенні як Господні слуги, їх служба не буде настільки величною, як священиків, ані їх слава не буде настільки великою; тим не менш, як це показано в Левитах, їх майбутня праця і слава будуть напевно великими.

«Вузька дорога до життя» (безсмертя) не була відкрита до приходу Ісуса. Він був першим, хто йшов по ній. Він «вивів на світло життя та безсмертя Євангелією» (2 Тим. 1:10, KJV). І хоча всі вірні віруючі (Левити) осягнуть вічне життя, як також світ (зображений в «Ізраїльському Таборі»), якщо приймуть Його під час Тисячолітнього віку, однак, лише священство, яке переможе і наслідуватиме свого Провідника на вузькій дорозі до життя, – жертвуючи людськими інтересами і шукаючи таким чином слави, честі і безсмертя (Рим. 2:7), – стане власниками цього необмеженого рівня життя, що називається безсмертя, яке спочатку посідав Бог Єгова, а також посідає наш Господь Ісус Христос після Свого воскресіння. (Дивись Божественний План Віків, X і XI розділи.)

ПОМАЗАННЯ

В Законі помазання було церемонією, через яку священики були впроваджені на їх службу. Вони були помазані до їх становища за допомогою особливої оливи, названої «Миром Святого Помазання», що вживалась лише для священиків,

29

і Закон забороняв, щоб хтось інший мав чи виготовляв її (Вих. 30:25-33,38). Ця олива зображує Святого Духа всиновлення, через якого ми, дійсне «царське священство», є запечатані як Божі сини. Лише посвячені, священики, можуть бути таким чином помазані.

Аарон, образний Первосвященик, зображував Ісуса, Голову, і Церкву як членів Тіла – великого антитипічного Первосвященика. Будучи лише грішною людиною, подібною до інших, Аарон мав омитися, щоб міг відповідно зображувати чистоту антитипу – Ісуса, який не знав гріха, і його Церкву, очищену Його дорогоцінною кров’ю і омиту водою Слова (Еф. 5:26).

Після омивання Аарон одягнув священні шати «слави і краси» (Вих. 28) і, нарешті, олива помазання була вилита на його голову (Вих. 29:7). Кожна частина цієї славної одежі зображувала якості і властивості Великого Визволителя, – Голови і Тіла, – як їх бачив Єгова, дивлячись в майбутнє, на часи «з’явлення Божих синів» і  виконання в них Його обітниць.

ПЕРВОСВЯЩЕНИК В ШАТАХ ТИПІЧНОЇ «СЛАВИ І КРАСИ»

«А оце ті шати, що вони зроблять: нагрудник, і ефод, і верхню шату, і хітон плетений, завій і пояс» (Вих. 28:4).

«Хітон» (біле лляне полотно) зображував чистоту Первосвященика, а його вишивка показувала результат цього чистого характеру в ділі благодаті.

«Завій», смужка з білого полотна (зображує праведність), що була обвита навколо чола, до якої за допомогою синього шнурка була прикріплена золота плитка, або «корона», показуючи, що ця корона по праву належала йому (і з вірністю вживається).

30

На золотій плитці був викарбуваний напис «Святість Господеві», проголошуючи: Цей Первосвященик є цілком відданий виконанню намірів Єгови. Золота корона також проголошувала його царський стан. Христос буде «священиком на троні своєму», «священик навіки за чином Мелхиседековим» (Зах. 6:13; Пс. 110:4; Євр. 7:17).

«Лляний пояс» вказував на праведного слугу: льон зображував праведність, а пояс – службу.

«Верхня Шата», синього кольору, зображувала його вірність. Вона була оздоблена золотими дзвіночками і гранатовими яблуками. Гранатові яблучка, як добірні плоди, показували, що вірне виконання праці жертвування Відкупителя принесло багатий плід – відкуплення втраченого життя людського роду. Золоті дзвіночки вказували, що коли Первосвященик явиться в славі і красі, то плоди його жертовної праці будуть об’явлені для всіх – проголошені для цілого світу, так само, як в образі дзвіночки проголошували це для всього Ізраїля. На це вказувало їх близьке розміщення один до одного – дзвіночки звертали увагу на плоди.

«Ефод» був зроблений з тканини пурпурового, блакитного, кармазинового та білого кольору і майстерно та прекрасно переплетений золотими нитками. Він складався з двох частин: одна звисала спереду, а друга – ззаду. Ці дві частини були з’єднані між собою двома золотими пряжками, що лежали на плечах. Ефод зображував дві великі угоди – Угоду Авраамову, що була зображена в задній частині, і Нову Угоду, зображену в передній, і, як тут показано, вони обидві були залежні від нашого Первосвященика. Обидві угоди покладені на Нього; якби Він не підтримав їх, не виконав їх вимог і умов, то вони впали б на землю – зазнали б невдачі. Але, дякувати Богові, ці угоди з’єднані і міцно прикріплені на Ньому золотими пряжками (Божою силою), як також прив’язані до Нього «мистецьким поясом» – шнуром, що був зроблений з того ж матеріалу, що й ефод.

31

ПЕРВОСВЯЩЕНИК В ШАТАХ,

ЩО ЗОБРАЖУЮТЬ МАЙБУТНЮ СЛАВУ ХРИСТА

33

  Цей «Мистецький Пояс» ніби каже: Це слуга; і те, що це пояс Ефоду, говорить нам про те, що він є «Посланник (слуга) заповіту, Якого жадаєте» (Мал. 3:1, KJV).

Одна частина Ефоду, що зображує Нову Угоду, була забезпечена на Голгофі; чи ж не була це смерть нашого Господа, «кров Нового Заповіту», в якій Його члени також мають участь? (Мат. 26:28; 1 Кор. 10:16).

Інша частина ще не доповнена, за винятком того, що небесний Отець бачить її виконання в майбутньому, тому що Авраамова Угода обіцяла  розвиток Авраамового Насіння, через яке Нова Угода благословлятиме всі народи, і це Насіння тепер ще не доповнене. Дійсно, наш Господь Ісус є тим Насінням, та Бог передбачив і провістив більше насіння, духовне, яке буде включати Тіло, Церкву, разом з Головою (Гал. 3:16,29). І Апостол звертає увагу на те, що земне насіння Авраама також матиме участь в праці благословення світу, однак духовний Ізраїль є дійсним Насінням, тому що написано: «Бо не буде спадкувати син рабині разом із сином вільної» (Гал. 4:22-31).

Щодо природного насіння Авраама, і як доказ того, що вони не будуть членами Священика, який буде благословляти, Апостол каже: «Тож вони за Євангелією [духовною частиною Угоди] вороги [тілесне насіння] ради вас, а за вибором [все ще] улюблені ради отців. Бо дари й покликання Божі невідмінні», «і це заповіт ЇМ від Мене» – «прийде з Сіону [духовної Церкви] Спаситель, і відверне безбожність від Якова». Вони будуть, в першу чергу, благословенні духовним Насінням, а пізніше мають стати співпрацівниками (Рим. 11:26-29).

34

Отже тоді, після того, як Тіло Христове доповнить духовне «Насіння», ця додаткова обітниця, дана Авраамові стосовно земного насіння мусить виконатися: тілесне насіння повинно стати великим «немов той пісок, що на березі моря», а небесне Насіння буде «немов зорі на небі» (Бут. 22:17). Вони повинні в першу чергу бути навернені до праведності і правди, і тоді стануть знаряддями, через які духовне Насіння буде здійснювати обіцяні благословення всього людства правдою і милістю.

Кармазиновий, синій, пурпурний та інші кольори, з яких був зроблений ефод, вказують на умови тих двох угод. Кармазин показує, як Бог здійснює відкуплення від Адамового прокляття через кров Викупу. Біле полотно вказує на відновлення людини до первісної чистоти. Синій колір вказує на надання їй підтримки, здатності вірно підтримувати свій праведний характер. Пурпура звіщає про царську співпрацюючу силу Царства. Усі ці благословення, переплетені разом, є запевнені божественною силою помазаного Священика, зображеною у вплетеній золотій нитці. Таким чином Єгова поклав обидві ці угоди, наскільки вони відносяться до людства, на Того, Який може і бажає виконувати ці славні обіцяні благословення – «у властивому часі».

«Нагрудник Суду» знаходився спереду ефоду. Він звисав на золотому ланцюжку від пряжок, що лежали на плечах, і був прикріплений до ефоду шнурком, протягнутим через золоті кільця (каблучки) – це кріплення було так приховане підсподом, що для звичайного спостерігача могло виглядати як частина ефоду (Вих. 28:26-28). Цей нагрудник прекрасно зображував Закон; він не був частиною Авраамової Угоди (ефоду), але «був доданий» до неї (Гал. 3:19). Ізраїльтяни (не бачачи прихованого зв’язку) вважали їх (Авраамову Угоду і «Закон, що прийшов по чотириста тридцяти роках») одним і тим самим.

35

Але Павло показує нам, що там є два насіння, які Бог мав на увазі, духовне і тілесне, і що Угода Закону була чимось іншим, «щоб обітниця певна була всім нащадкам, не тільки тому, хто з Закону, але й тому, хто з віри» (Рим. 4:16).

Цей символ Закону (нагрудник) був одним з найпрекрасніших елементів одягу Первосвященика. Він був зроблений з тих самих матеріалів, що й ефод. Він мав на собі дванадцять дорогоцінних каменів, вставлених в золото, на яких були вигравірувані імена дванадцяти поколінь. Він висів біля його серця, вказуючи, що був дорогий для нього. Як «нагрудник праведності» він накривав його серце. Те, що засуджує будь-яку недосконалість, було його пожаданням – «Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій у мене в серці» (Пс. 40:9).

Цей нагрудник був дві п’яді завдовжки і одну п’ядь завширшки, і складався посередині, маючи п’ядь завдовжки і п’ядь завширшки подвійно. Ця величина, п’ядь, вказувала на те, що Божий закон є повною мірою можливостей досконалої людини. Людина Христос Ісус, будучи досконалим, був єдиним, хто непорушно дотримав досконалий Божий Закон, тоді як ті, що становлять «Малу Черідку», Його Тіло, мають Його праведність, що їм приписана, і тому можуть по правді сказати: «праведність Закону виповнилася в нас».

Той факт, що він був подвійний і що ці частини були такого самого розміру, зображував букву і духа Закону. Передня частина містила дорогоцінні камені і була підвішена золотим ланцюжком до золотих пряжок ефоду. Спідня частина була прикріплена до ефоду. Вона була прив’язана до ефоду (Угоди), що, здається, зображує Закон в букві, як це було представлено в тілесному Ізраїлі. Передня частина, здається, ілюструє дух Закону, що виповнився на нас, «що ходимо не за тілом, а за духом» (Рим. 8:4). Якщо правильно дивитися, то ці дві частини насправді були одним, хоча лише передня частина  містила дорогоцінні камені.

36

Чисте золото є символом Божих речей, і тому залежність цієї частини Закону через золотий ланцюжок від золотих пряжок, здається, вчить про те, що Закон є Божим; також ми знаємо, що завдяки Божій допомозі ми можемо ходити – не за тілом, а  за духом. Це саме та частина Закону, яка носить «дорогоцінні камені», вставлені в золото, і вона зображує правдивий Ізраїль, Господню «Малу Черідку». «Будуть вони моїми, каже Господь сил небесних, на той день, що вчиню їх моїми дорогоцінностями» (Мал. 3:17, KJV). Якщо ми таким чином оправлені в золото (божественної природи) і підтримувані золотим ланцюжком Божих обітниць, то чи дивує те, що «праведність закону виконалася на нас»!

Коли Аарон стояв там одягнений в ці прекрасні шати, що мали так велике типічне значення, і був помазаний святим помазанням, його голова зображувала Ісуса, Голову Первосвященика, тоді як його тіло зображувало Церкву, довершену в Христі. Яким вражаючим і багатозначним є тип Первосвященика світу, непорочного, і одягненого в силу і авторитет для виконання Божої угоди!

ПІДСВЯЩЕНИКИ – «ТІЛО»

Ми знову бачимо Тіло, членів Первосвященика, що були індивідуально зображені в підсвящениках, кожен з яких мав «завій», що покривав його голову, вказуючи, що він не був головою Первосвященика, а лише членом Тіла. Бог поставив Ісуса «за Голову Церкви, а вона Його тіло» (Еф. 1:22,23). Власне, по цій причині Павло наполягає, що жінка має покривати голову, вказуючи на те, що вона не є головою; чоловік і дружина є образом Ісуса та Його Нареченої – Церкви Первороджених.

Підсвященики були вдягнені в лляні шати і підперезані поясом. Їх шати зображували праведність Христову,

37

що була їм приписана, а їхні пояси зображували їх як слуг праведності. Первосвященик носив дуже подібні одежі під час жертвоприношення (в День Примирення), а після завершення праці примирення вдягав шати слави.

ПОМАЗАННЯ СВЯЩЕНИКІВ

Як на голову Аарона було вилите святе помазання, так і наш Голова, Господь Ісус, був помазаний антитипічною оливою – Святим Духом – під час свого посвячення на березі Йордану, коли Йому було тридцять років. Там Бог Його «намастив… оливою радості понад друзів» – як Голову над усіма його співспадкоємцями. Певна міра духа була дана кожному члену, який таким чином був посвячений; але Бог дав Йому «Духа без міри» (Ів. 3:34). Іван бачив і засвідчив, що наш Первосвященик був таким чином помазаний, і Петро додає своє свідчення: «Помазав Його Святим Духом і силою Бог» (Ів. 1:32; Лук. 4:1; Дії 10:38).

Олива помазання була вилита тільки на голову. Підсвященики не були помазані кожен особисто.* Вони були визнані членами тіла Первосвященика і одержали своє помазання лише в ньому як їх Голові. І тому також антитипічні священики є лише учасниками духа Христового, і лише ті, хто в Христі Ісусі, є учасниками помазання, яке запечатує всіх тих, котрі будуть визнані спадкоємцями Божих обітниць і співспадкоємцями з Ісусом Христом, їх Господом (Еф. 1:13,14; 4:30).

Святе помазання «спливало на кінці одежі його [Первосвященика]» (Пс. 133:2), зображуючи таким чином те, як усі члени Тіла Христового стають учасниками того самого помазання, що і їх Голова. «А помазання, яке прийняли ви

*Вихід 30:30 відноситься до помазання Аарона та синів його. Тут є думка, що кожен з Ааронових синів, що займав чин Первосвященика, мав бути помазаний так само, як спочатку був помазаний Аарон.

38

від Нього, воно в вас залишається» (1 Ів. 2:27). Ця олива почала досягати Тіла в день П’ятидесятниці, і спливала протягом цього Євангельського віку, помазуючи всіх, хто є дійсно охрещений в Христа, призначаючи їх, разом з їх Головою, царями і священиками Бога, щоб вони царювали тисячу років (Об. 20:6).

Таким чином, ми бачимо, що Аарон, одягнений в шати і помазаний, зображував цілого Христа – комплектне Насіння Авраамове, в якому Бог буде благословляти всі народи землі. Але ми не повинні забувати, що ми дивились на Великого Визволителя з Божої точки зору, і разом з Ним ми дивимось і далі на час Його об’явлення – світанок Тисячолітнього Дня, – коли всі члени увійдуть до Тіла і коли «свята олива» спливатиме «на кінці одежі його», помазуючи кожного члена (Лев. 10:7). Тоді Він розпочне працю благословення людства. Про славне панування цього Царського Священика ми постійно молимось: «Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя… на землі»!