ОФІРСЬКЕ ЗОЛОТО
Золото є важким, жовтим металічним елементом (хімічний символ Аu), який існує в природі в чистому (не занечищеному) вигляді. Цей метал ковкий, тягучий, не підлягає корозії і легко піддається розтинанню, формуванню й поліруванню. У всіх цивілізованих народах золото вважають чимось цінним. Так триває з найдавніших біблійних часів, коли знаходили його в землі Хавіла (Бут. 2:11, 12). Пізніше його знаходили в Шеві (1 Цар. 10:1, 2; Пс. 72:15), а також в Офірі (1 Цар. 9:28; 2 Хр. 8:18).
Сьогодні не можна з цілковитою впевненістю визначити географічного положення цих місць, але, як на це вказують біблійні згадки, вони не тільки були дуже віддалені одне від одного, а й деякі райони продукували більш добірне, чисте, а тому й цінніше золото, ніж інші. Найімовірніше, «офірське золото» було синонімом найбільш добірного золота (Біблійний Словник Темплі). В Іс. 13:12 (Англійський і Американський Виправлений Переклад) йдеться про «чисте золото з Офіру» (що в перекладі Короля Якова звучить як «золотий клин з Офіру»). Інші уривки Старого Заповіту, де згадується «офірське золото», теж вказують, що воно було найбільш добірне – чистіше і гідне пожадання більше від усього іншого.
Переховували і торгували золотом, як правило, у вигляді штаб або зливків у формі клина, приклад якого знайдено в залишках валу стародавнього зруйнованого ханаанського міста Газер. Саме крадіжка цінних предметів, серед яких знаходився власне такий «зливок» вагою 50 шеклів, призвела до поразки Ізраїлю і до загибелі Ахана в першій битві Ісуса Навина проти міста Ай (Іс. Нав. 7:1-26).
Набуття золота завжди приваблювало мудрих цього світу. Це було частково по причині вживання його для демонстративного оздоблення власної персони, частково як взірець якості і засіб обміну, а частково по тій причині, що високий показник вартості золота в пропорції до його маси запевнював вигідний спосіб переховування або торгівлі великими багатствами.
БОГОЗНЕВАЖЛИВІ НАМАГАННЯ ЗАНЕПАЛОЇ РАСИ
Окрім багатства, наступним великим повсюдним прагненням людського роду є прагнення тривалого життя і здоров’я. Ці два великих намагання – набуття великих багатств і вічного та здорового життя – в дійсності мали на меті перемогти наслідки прокляття (див. Бут. 3:17-19). Це допровадило навіть найбільш інтелігентних людей до пошуку простих відповідей. Вони мріяли про фізичну субстанцію з магічними властивостями, яка дала б їм можливість перетворювати прості метали на золото (Філософський Камінь) і безконечно продовжувати людське життя (Еліксир Життя). Дослідження цих речей, відоме як «Алхімія», притягувало людину від найдавніших часів. Єгипетські, грецькі, а пізніше арабські записи свідчать нам про практикування алхімії стародавніми народами. Вона також займає почесне місце в працях найглибших мислителів Середньовіччя і періоду ранньої Реформації.
Європейські праці з часу Темних Віків і ранньої Реформації показують нам, що вчені люди, шукаючи того невловимого Філософського Каменя, вважали, що коли розтерти його на порошок і перемішати з розплавленим залізом, то він має силу перетворити залізо на золото. Якщо ж випити цей порошок з певними іншими речовинами, то він, як Еліксир Життя (по-арабськи «alakisir»), нагородить вічним життям і молодістю. Протягом століть такого експериментування було випробувано, а потім відкинуто незліченну кількість складників і настойок. Багато було чудернацьких мікстур, багато шалених експериментів, однак всі вони були безрезультатними. Без сумніву, більшість із них замість продовження життя і здоров’я, приводили до протилежних результатів!
Життя, Молодість і Багатство – ніколи не відчувати недостатку, ніколи не постаріти і не померти – це жадання всіх людей від часу, коли ці досконалі дари, якими добродійний Творець обдарував людський рід, були втрачені з приводу Упадку (Як. 1:17). Для тих, хто ознайомлений з Божим Планом Віків, є очевидним, що пошуки панацеї на всі хвороби і недостатки за допомогою алхімії – це, по суті, спроба знайти благословенства Тисячолітнього Царства без піддавання під його необхідні, хоча і болісні, направляючі впливи. Однак, хоча написано, що «прийде бажання усіх народів» (Ог. 2:7, KJV), то це не прийде завдяки людському розуму ані на виставлених людиною умовах.
ЄГОВА – ВЕЛИКИЙ АЛХІМІК
Єгова, наш Бог, є великим і єдиним справжнім Алхіміком. Його здібності були показані в переміні членів Церкви, Христового Тіла, із земних, грішних створінь, які мали тлінні тіла, на небесні, духовні створіння, які посідають Божественну природу і нетлінні тіла (1 Кор. 15:35-50; 1 Пет. 1:3, 4, 22, 23).
Якого символічного Філософського Каменя вжив Бог у Своїй Алхімії? Як Він створив Свій Еліксир Життя? Найбільшою річчю була Любов. Разом з двома іншими складниками, Вірою і Надією, згаданими в 1 Кор. 13:13, вона була змішана з Божим Провидінням. А коли посвячені пили його, то він зміцнював їх у жертвуванні їхніх земних тіл, даючи їм можливість розвивати ці святі почуття і прекрасні ласки характеру, яких вимагала нова духовна природа, до котрої вони були сплоджені (2 Кор. 5:17; Гал. 6:14, 15).
Остаточним Божим актом у цьому процесі перетворення було пробудження з мертвих кожного члена «тіла» до небесного рівня життя – слави Божественної Природи.
Однак, Божа Алхімія йде ще далі, бо в нашому тексті читаємо: «Я зроблю людину дорожчою від щирого золота, і смертну людину – від офірського золота». Це означає наступну фундаментальну переміну, але цього разу заплановану для решти людського роду, і створіння не муситиме перемінюватися із своєї земної, тілесної природи. Починаючи від занепаду, коли первісний Божий образ і подоба (Бут. 1:26) були втрачені Адамом і Євою, усі їхні потомки ставали щораз менше подібні до свого Творця (Екл. 7:29). В наш час, після понад шести тисяч років розмноження гріха (Пс. 51:7) і побільшення його катастрофічних наслідків, тієї первісної подоби майже неможливо розпізнати навіть в найкращих членах нашої раси, а в декому взагалі неможливо. Існує величезна різниця між станом занепалої людини і станом досконалого Адама.
Однак, Боже Слово засвідчує, що Бог зробить людину (члена раси в загальному, а не якусь конкретну людину) «добірнішою від добірного золота, і звичайну людину від щирого офірського золота» (Дослівний Переклад Янга). Інакше кажучи, Бог поверне людину до того «образу і подоби» Бога і Його дорогого Сина («створімо», «нашим», «нашою» з Бут. 1:26), які з самого початку створення людини Богом були усталеним, універсальним і вічним взірцем, нижче якого жодному члену людської раси не буде дозволено жити вічно (Дії 3:19-23).
БОЖА АЛХІМІЯ ДЛЯ ЛЮДСЬКОГО РОДУ
Що буде необхідним для досягнення такої переміни в людині? По-перше, цілковита зміна серця, менше від цього – неприйнятне. Мусить змінитися холодний, кам’яний і непоступливий стан серця, котре з часу Каїнової непримиренності (Бут. 4:3-12) опирається закликам до каяття і великою мірою не чує голосу совісті. Мусить перемінитися на теплий, люблячий і співчутливий стан серця, котре невідкладно реагує на засади, що променіють з Божої справедливості, мудрості і любові.
Така зміна набагато перевищує надії і цілі навіть найбільш оптимістичних (з тих, хто має добрі інтенції) реформаторів світу. Більшість із них замість того, щоб прийняти ці високі моральні і релігійні засади абсолютної справедливості і досконалої любові, які представлені в Божому Слові (Іс. 55:8,9), хотіли застосовувати свої власні земні і прагматичні засоби і засади для вирішення проблем, пов’язаних із занепалим станом людини. Виникає питання: що в такому випадку буде символічним Філософським Каменем? Які чинники вживатиме Бог, щоб досягти таку високу і таку неправдоподібну (з точки зору світового розуму) ціль?
Наступне твердження може здатися дивним, але на першому етапі Божої алхімії головним складником ліків для гріховного світу є утиск. Це не стільки утиск, якого людство зазнає і в якому живе, починаючи від занепаду, хоча він часто був суворий. Це також і не утиск серед Християнських народів протягом Віку Євангелії, бо «це тільки початок утиску» (Мар. 13:7-13, в перекладі Moffat). Але мова йде про особливий утиск. У Дан. 12:1 і в Мат. 24:21 читаємо про нього як про особливий Час Утиску, якого світ ще не знав і якого більше ніколи не пізнає. В інших місцях Біблія зображує його за допомогою найбільш вражаючих і зловісних термінів, порівнюючи його з великим вихром (Прип. 1:27; Іс. 5:28; 66:15; Єр. 25:32; 30:23; Ос. 8:7; Наум 1:1-3). Цей особливий, подібного до якого не було в минулому, Час Утиску, символічний вихор з пророцтв, тепер набирає сили довкруги нас.
Наступними складниками на цьому вступному етапі Божої алхімії є всі інстинкти, почуття і розумові здібності, які теж вкидаються до великого плавильного казана теперішнього Часу Утиску. А це спричиняє фрустрацію, страх, гнів і розпач, і призводить до того, що день цей «палає, як піч» (Мал. 4:1). Цей день витягає на денне світло все зло, яке розтлило дорогу, пройдену людством від початку «сучасного злого віку», тобто суспільного, політичного і релігійного устрою, який розвинувся після загальносвітового катаклізму – потопу за днів Ноя (2 Пет. 3:5-7). В наступних і навіть більших хвилях утиску, які насуваються перед нами, цей світовий устрій буде знищений, а сам устрій природи – в якому вже видно ознаки розладу внаслідок легковажності і хтивості людини – буде в небезпеці нанесення шкоди з незворотними наслідками. Ці умови пророчо описані в Іс. 24:1-6.
ТЕПЕРІШНІ УМОВИ В СВІТІ
Сучасні джерела енергії дають доступ до величезної сили. А в поєднанні з мініатюризацією зброї і глобалізацією політичної активності це принесло нові небезпеки неймовірних розмірів. Безпосередня загроза для навіть найпотужніших народів, прикладу якої не знаходимо в минулому, викликає страх, який, в свою чергу, викликає світові кризи. А потреба прийняття поспішних рішень, яка може розв’язати холокост [масові переслідування і знищення – прим. перекл.], побудила щораз більш нервових світових лідерів закладати міжнародні мережі «гарячих ліній». Таким способом вони намагаються запобігти непорозумінням, які могли б автоматично викликати реакцію «самозбереження» з дійсно кошмарними, незворотними наслідками.
Внаслідок бурхливого поступу знання (провіщеного в Дан. 12:4) почали виникати нові ситуації в суспільстві, в яких оспорюються переконання і норми поведінки, які традиційно були підпорою всіх форм упорядкованого суспільства. Особливо розвиток медичних і природничих наук, як ніколи раніше, є свідком прискіпливого дослідження засади і змісту самого життя. Часто це роблять ті, хто має більше комерційну, ніж моральну чи медичну мотивацію. Як відповідний приклад можна навести теперішні генетичні експерименти, які призводять до моральних, правових та інших суперечок і дискусій, і викликають серйозні побоювання серед вдумливих людей. Уряди намагаються запровадити законодавство, яке контролювало б такі ситуації, але сила комерційних і фінансових інтересів у величезних міжнародних конгломератах надто велика. Політики, які начебто є представниками народу, найчастіше пливуть на хвилі здобуття грошей і утримання при владі або стають зіпхнуті на узбіччя і позбавлені ефективності. Висновки, які випливають із виразу «гроші диктують», в теперішніх умовах є загальновідомою істиною.
Погляньмо, який вплив це має на людей в загальному, а особливо на молодь. Зауважуємо зростаючий неспокій і дух скептицизму, цинізму і анархічного непослуху такому роду права і порядку, який дозволив, а також багатьма способами підтримує, теперішню ситуацію. Ця наростаюча хвиля спротиву і войовничого протесту є частиною символічного вихру з пророцтв. В цей вихор з катастрофічними наслідками втягнуті основні групи інтересів цього світу – Церква, Держава, Аристократія, Капітал і Світ Праці. Здається, що ситуація швидко виходить з-під контролю. Внаслідок послаблення впливу двох світових війн на народи, вихор утиску посилюється до найвищої точки, великого краху, розвалу теперішнього порядку речей.
НАСЛІДКИ
Спробуймо уявити собі стан світу, коли великий вихор припиниться. Розважмо останні, великі хвилі утиску, що заливатимуть рештки споневіреного, покараного і враженого людства. Всі інституції, встановлені занепалими людьми, щоб забезпечитися від найгірших наслідків Занепаду, будуть знищені. Внаслідок їх знищення прийде недостаток, хвороби і розпач. Подумаймо про людську расу, жахливо зменшену в чисельності (Іс. 24:6), розпачливу і вражену (Лк. 21:26), шоковану тим, що бачить і вражену наслідками своєї ж діяльності, з реальною перспективою загибелі всякого життя на цій планеті (Мат. 24:22; Мар. 13:20). Жалібні слова з Іс. 24:1-6 в своєму описі не перебільшують ситуації; найтвердіші, найбільш незламні, найбільш самовпевнені люди будуть доведені до безсилля через страх, коли побачать виконання зловісних застережень і жахливих провіщень, які містяться в пророчому Божому Слові.
Чи в той час людський рід знову звернеться до політичних партій? Чи до релігійних вождів, суспільних реформаторів, визначних світових лідерів, військових? Чи буде радитися з мислителями, філософами чи науковцями? Чи вдасться до екологів, хіпі чи «угрупувань» New Age? Ні! Бо всі вони вже мали свій час в історії, отримали свої можливості, а їх цілковита невдача і безрезультатність стануть для всіх очевидними. В світі, який стоятиме на межі остаточної катастрофи, вся їхня мудрість обернеться в ніщо (Пс. 107:27).
І подумаймо, хто в той час загальносвітового людського розпачу зможе помітити вражаючий потенціал і прекрасне майбуття людського роду? Лише ті, хто вірить в Божі пророцтва. А хто ж буде мати силу і мудрість, щоб зупинити і змінити напрямок світу, що стоятиме на межі цілковитої руїни? Хто матиме владу сказати шаленіючим елементам тієї бурі утиску: «Мовчи, перестань!»? Такий є тільки Один.
СПРАВЖНЯ І ЄДИНА ПАНАЦЕЯ
Коли звернемося до Ісаї 13:11-13, то читаємо, що Бог «зробить людину дорожчою від щирого золота» і, що звичайна людина буде дорожча і більш пожадана, ніж «офірське золото». Сьогодні людина більше нагадує стару, поржавілу і здеформовану купу низькоякісної залізної руди, аніж добірне, щире офірське золото. Однак, Бог-Алхімік рішуче заявляє: «Я її зміню!».
Тому погляньмо на процеси і чинники, за допомогою яких Бог планує досягти цієї цілі. Запевнення Божих обітниць є очевидними:
«Тоді-то розплющаться очі [духовно і морально] сліпим, і відчиняться вуха [духовно] глухим, тоді буде скакати кривий [що кульгає в своїх поступках], немов олень, і буде співати безмовний язик [хто не прославляв Бога]» (Іс. 35:5, 6). «Зроблю, що кожна особа буде дивитися на свого ближнього з такою приязню, розумінням і доброзичливістю, як ніколи раніше. Зроблю з людини істоту, яку всі її ближні будуть оберігати, про яку будуть піклуватися, яку будуть міцно кохати і з любов’ю оцінювати, за яку будуть боротися, молитися, з якою будуть плакати і радіти, якою будуть насолоджуватися! Вчиню з неї дорогоцінну, рідкісну істоту, призначену бути оздобою планети Земля і достойним ближнім для кожної чутливої істоти в цілому Моєму всесвіті, причому на цілу вічність. Дійсно, відкрию очі сліпим!».
Тепер виникає питання. Зважаючи на непокірливу натуру людського роду і засвідчений історією його опір усім Божим природнім і об’явленим релігійним заохоченням, чому Бог хотів би це зробити? Чому, перенісши 6000 років непослуху, спротиву, фальшивого представлення і очорнення, Він мав би зберегти для людського роду цю високу ціль? Чому дозволив на біль і смуток, спостерігаючи за всіма злими наслідками вибору людиною гріха і деградації? Чому Він, МОГУТНІЙ БОГ, понизився, щоб закликати занепалих людей відвернутися від свого беззаконня? Чому дозволив, щоб Його любий Син Ісус помер від рук тих, для спасіння яких був посланий? Більше того – чому такою ганебною смертю? Чому Він був, як здавалося, байдужий і бездіяльний, коли Його страждаючий Син закричав на хресті: «Боже Мій! Боже Мій! Нащо Мене Ти покинув»? Чому з того дня Він дозволив на запеклі, жорстокі переслідування послідовників Ісуса, які старалися лише служити Йому, Богові, в дусі і правді? Чому, незважаючи на це все, Бог і надалі прагне реалізувати Свій намір, який полягає в піднесенні, благословенні, і благословенні, і благословенні людського роду, яке виходить поза теперішні межі розумових можливостей людини?
ЗОЛОТА ПЕРСПЕКТИВА
В Божій мудрості мусить бути щось, що виходить поза межі нашого розуміння! Так як думав Давид: «То що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?» (Пс. 8:5). Що ж є в людині – яка сьогодні така зухвала, п’яна, ненависна, зажерлива, жорстока, похітлива, войовнича, позбавлена віри, безнадійна, розпачлива і завжди фізично немічна і вмираюча – що могло б бути зроблене добірнішим, ніж найчистіше золото? Що ж в людині бачить Бог, чого світ не може побачити?
«Закрийте на хвилину очі на нещастя і недолю, деградацію і смуток, які панують з приводу гріха, і уявіть собі славу досконалої землі. Жодна пляма гріха не псує гармонії і спокою досконалого суспільства, ані жодна гірка думка чи недоброзичливий погляд або слово, але любов плине з кожного серця і знаходить відгук в кожному серці. Кожен вчинок ознаменований доброзичливістю… Внутрішня чистота і моральна досконалість викарбують печатку слави на кожному променистому обличчі».
– Божий План Віків, с. 204
Саме це бачить Бог!
А тепер знову відкриймо наші очі. Чи ми помилялися? Ні – немає помилки. Знову бачимо «нещастя і недолю», цвинтарі, лікарні і в’язниці, голод, громадянські війни і вбивства, примусову працю (включаючи працю дітей), гнилизну і занурені в злочинність вулиці найбагатших міст світу, загрозу, від якої проймає страх, викликану по цілому світі через СНІД та інші страшні хвороби, і т.д. Також в найбільш цивілізованих народах бачимо постійний розвиток біологічної, хімічної і атомної зброї з надзвичайно великою нищівною силою. Вона посідає такі системи розповсюдження, проти яких, здається, немає жодного захисту. Усе це у великій мірі і безцільно побільшує страждання, які й без цього супроводять життя і процес умирання в «злому сучасному віці» (Гал. 1:4).
Коли, шукаючи допомоги, ми знову придивимося до вождів людського роду, то бачимо непримиренного революціонера і реакціонера з пов’язками на очах. Вони обоє відкидають раціональну дискусію і оперту на співпраці реформу. Вони радше звертаються до політики ненависті і крайніх політичних догм: перший – до стихійних демонстрацій і наростаючої анархії, а другий – до суворого економічного контролю і репресивного права. Деінде сьогодні бачимо намагання лібертинських бехавіористів оспорювати усілякі моральні обмеження, а в громадському житті схвалюються щораз більш беззаконні норми. Ми бачимо гедоністичні народи [найвищим благом і метою життя яких є насолода – перекл.] і осіб, які безтурботно живуть за рахунок кредитів і назбирують борги, яких жодне наступне покоління не зможе сплатити – справді «нещастя і недоля»! Це відбувається, незважаючи на «добре життя», яким дехто втішається, займаючи протягом певного часу привілейовані становища і свідомо заплющуючи очі на зло, яке діється навколо них. Очевидна правда є в тому, що умирання торкається всіх і всіх чекає смерть (Екл. 9:5).
Таким чином, побачивши дійсність теперішнього світу і будучи в стані вірою побачити майбутній світ, яку ж діаметрально-протилежну різницю зауважуємо! Однак ми, які є «з віри Авраама», так само як Авраам не сумніваємося в Божих обітницях (Рим. 4:16, 20). Навпаки, віримо в них! Досліджуючи «знаки часу», ми стараємося проглянути крізь пил і кіптяву наростаючого вихру. Чуємо виючі вітри війни і гуркіт громів-спорів, які пронизують і відбиваються луною по символічних небесах (серед революціонерів і правителів); ми відчуваємо, як трясеться символічна земля; бачимо заливний дощ і раптовий град Правди (Іс. 28:17), від яких людський рід безрезультатно шукає сховища. По цих речах пізнаємо, що живемо у «великому і страшному» Господньому дні (Йоіл 2:11).
ОБМЕЖУЮЧИЙ ВПЛИВ ПРАВДИВОЇ ЦЕРКВИ
Дослідження правд Парусії та Епіфанії об’явило нам, що Церква, головна «сіль» з Мат. 5:13, протягом усього Віку Євангелії виконувала свою працю. Одним з побічних наслідків цієї праці було значне піднесення занепалого світу. Внаслідок цього світ не був покинутий, щоб потонути в цілковитій деградації, але був збережений «на день суду» Вік Тисячоліття (2 Пет. 2:9).
Це піднесення невиправданого людського роду було, у великій мірі, посереднім наслідком того, що протягом Віку Євангелії Члени Зірок проголошували доручені їм правди (сурмили). Це піднесення здійснювалося при допомозі направляючих чинників (срібних мисок), пов’язаних з жертвами Князів Віку Євангелії для захисту цих Доручених Правд. Ці направляючі чинники, як показує бр. Джонсон в Е 8, с. 393, 394, були частково спрямовані на гострий докір і направу зла в суспільстві.
Однак, сьогодні ця праця закінчена, а останній член Малого Стада закінчив свій біг. Докори, направи і етичні науки Біблії вже не знаходять в такій самій мірі дороги до сумління світу, який загруз в гріхах. Оскільки світ загрузає щораз більше, то його опускання по прямій похилій нестримне. Символічні блискавки правди (політичної, суспільної, наукової) виявляють збентеження світу і звідусіль чути крики страху і гніву.
Це замішання, гамір і утиск призводять до того, що багато хто – особливо молодь – шукає чогось кращого ніж те, на що дозволяють теперішні умови. І хоча вони відверто оспорюють зіпсовані засади, які колись визнавалися практично без сумніву, то однак не можуть запропонувати жодної альтернативи. Через своє безсилля і незнання Бога і Його Плану вони стають гнівливими, анархічними і деструктивними.
ЗАНЕПАД ХРИСТИЯНСТВА
Християнство було колись центром світу. На своїй історичній релігійній основі воно протягом багатьох століть збудувало собі оборонні мури інтелектуалізму, промислової сили, економічних знань та фінансового контролю. Однак, справжня сутність цього укріплення була прихована, «тинькована будь-яким тиньком» гріха і блуду (Єзек. 13:10-13). Увесь цей блудний, багатосторонній устрій був накинений і визнаний більшістю засліплених і легковірних народів Християнства, як земне Боже Царство. Це був шедевр Сатани!
Однак через пророка Ісаю Бог сказав:
«І Я покараю всесвіт за зло, а безбожних за їхню провину, бундючність злочинця спиню, а гордість насильників знижу! Я зроблю людину дорожчою від щирого золота, і смертну людину – від офірського золота. Тому небеса захитаю, і рухнеться земля з свого місця від лютості Господа Саваота, у День, як палатиме гнів Його».
Сьогодні, в ХХІ столітті, ми бачимо велике потрясіння релігійних «небес» і суспільної та політичної «землі». Це потрясіння внаслідок розчарування і бунту людей призводить до того, що ціла будівля небезпечно хитається і ворушиться. А це вступ до її остаточного розвалу: спочатку в революції до руїни, а потім в анархії на пил (Ог. 2:7; Євр. 12:26, 27).
Та загальносвітова анархія цілковито знищить всяке право і порядок, але завдяки Божій мудрості вона буде засобом звільнення всіх людей від їх попередніх надій, або від гноблення збоку будь-яких злих інституцій чи вождів теперішнього злого світу. Однак, така свобода не запропонує нічого, що можна було б втілити в життя на місці того, що знищили. Тому незадовго вона всім покаже фундаментальну суспільну правду – що будь-яке право краще, ніж ніякого. Доля світу, який буде позбавлений нормальних ліній зв’язку, інституцій, вождів і послуг, буде розпачливою у своїй крайності. Біблія описує ті часи, вживаючи суворі і драматичні терміни, для застереження, якого ми не повинні іґнорувати. Такі уривки як Пс. 107:23-31 провіщають, що навіть наймудріші люди не знатимуть, що робити.
Таким чином людський рід буде підготовлений до наступного етапу Божої Алхімії. Сама безнадійність ситуації спонукатиме кожну особу позитивно реагувати на «тихий лагідний голос» з 1 Цар. 19:12, який тоді буде чутий на землі. Кожний зможе вільно, з полегшенням і вдячністю вхопитися за велику надію, запропоновану всім, коли усвідомить умови і обітниці Нової Угоди, і ніхто йому в цьому не перешкодить. Врешті Бог приведе кожного до бажаної пристані (Пс. 107:30).
Приведення людства до тієї пристані не буде ані короткою, ані обов’язково легкою переправою. Це відбуватиметься через Святу Дорогу (Іс. 35:8) з усіма її процесами очищення, які вестимуть людський рід від серця і розуму, пристосованого до режиму зла, до серця і розуму, які будуть в гармонії з загальною нормою справедливості. Такою буде ціль Нової Угоди. А хто її дотримуватиметься, той здобуде те, чого не могли реалізувати ні фізичний Філософський Камінь, ні Еліксир Життя – вічне життя і звільнення від недостатку.
Посередник тієї угоди, Великий Цар, Священик, Месія, уповноважений Єговою розпочне працю встановлення Свого Тисячолітнього Царства поміж тими, хто тоді житиме. Потім відбуватиметься надзвичайна річ – відкриття гробів. Щодо тих, які виходитимуть з гробів, вважаємо, що процес очищення буде продовжуватися методично, крок за кроком, покоління за поколінням аж до його закінчення. Таким чином Бог приведе до щасливого кінця очищення всіх охочих і слухняних.
Його завершене діло знову покаже людину такою, якою вона була до занепаду в Едені, «офірським золотом», образом і подобою Бога, приготованим для вічності.
РT № 698, ’02:204; TP № 481, ’02:20