ПИТАННЯ: Чи ад (гадес) є тим самим, що й озеро огняне?
ВІДПОВІДЬ: Ні! Дехто навчає, що вони є тим самим, але це велика помилка. Говорячи про тисячолітній День Суду, Богослов звертається до нас в дусі пророцтва, що «дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад [гадес, могила] дали мертвих, що в них, і суджено їх згідно з їхніми вчинками. Смерть же та ад [гадес] були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, озеро огняне» (Об. 20:13,14). Звичайно, ад (гадес) не є озером огняним, тому що озеро огняне не може бути вкинуте саме в себе. Така думка була б такою ж абсурдною, якби ми твердили, що змія може з’їсти себе, починаючи з хвоста.
Книга Об’явлення є книгою символів (Об. 1:1). Такі речі, як свічник, зорі, арфи, сурми, блискавки, громи, град, річки, води, жаби, звірина, роги, птахи, дерева і т.п. є символічними, тому мають пояснюватися у згоді з символічним вживанням в інших біблійних текстах. Таким чином, «огонь» вживається, щоб зображував знищення (Соф. 3:8; Мал. 4:1; Мат. 3:11,12), тому що він є найбільш нищівним засобом. Це показано в Юди 7 (перекл. Одінцова), де пояснюється, що «Як Содом і Гоморра… поставлені в приклад вічного огню, понісши кару» – не що вони вічно горітимуть і ніколи до кінця не знищаться, але що їх знищення буде вічним.
Відповідно, озеро огняне (яке в Святому Письмі також названо геєнною) зображує вічне знищення, – «другу смерть» (Об. 20:14,15; 21:8), – а не життя в будь-якому значенні. «Смерть [процес вмирання під Адамовим осудом] і ад [гадес, забуття, несвідомий сон смерті]» будуть вкинені в озеро огняне, тобто будуть повністю знищені, коли велика в’язниця гробу віддасть усіх своїх мертвих (Ів. 5:28,29), і процес вмирання, разом з усіма болями, стражданнями, усілякими розумовими та моральними недосконалостями, припиниться через реституцію, відновлення людського роду до повної досконалості (1 Кор. 15:26; Дії 3:19-21). (Додаткові деталі дивись в нашій книжці Життя-Смерть-Майбутнє і в трактаті Що таке ад).
А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися — Дії 22:16.
В цьому зверненні є безпосередність, гідна наслідування тими всіма, котрі мають вплив на інших і стараються вивести їх на властиву дорогу, спонукаючи до готовності, до цілковитого послуху, до цілковитого визнання Господа і Правди. Якщо такі не відчувають схильності до негайного послуху, хоча очима своєї віри побачили Господа, а вухами почули Його голос, то вони будуть ще менш слухняні тоді, коли світ, тіло і диявол скажуть їм: Не будьте скрайніми, будьте радше поміркованими, не посвячуйтесь цілковито Господу, бо ваші ближні і друзі подумають, що ви не в своєму розумі; це перешкодить також вашим надіям і перспективам, а ваших друзів змінить на ворогів; це дуже дорого вам коштуватиме, не поспішайте! – R 2823
* * *
Здається, Савл з Тарсу, згідно з нашим віршем, перед тим, як активно розпочати служіння, очікував на обставини, події та умови, які уповноважать його до того, до чого заохотив його Господній посланник. В цьому він є для нас прикладом. Ми маємо стояти спокійно і чекати на Господа, аж Слово Господа через свої засади і свого Духа, а також провидіння згодиться схвалити те, до чого ми є схильні, якщо навіть обставини, події та умови, здається, будуть підганяти вперед. Однак, як Савл, не вагаймося піти вперед, коли Господнє Слово запрошує нас до цього. Ефективний опір злому тиску піти вперед, переможне очікування на Господа, аж Він запросить нас піти наперед, і швидкий послух в той час є славним ступенем осягнення розвитку характеру. Правдоподібно, на жодному пункті християнського характеру ми не є частіше випробовувані, ніж на цьому, а особливо, коли ми є провідниками Господнього люду.