ПОБЛАЖЛИВІСТЬ
«Поблажливо ставтеся один до одного» (Кол. 3:13, Гижа)
Поблажливість не є однією ласк, представлених у дванадцяти каменях, вміщених на нагруднику первосвященика, а ні в жодному з дванадцяти дорогоцінних каменів Нового Єрусалиму, та, все ж, вона є дуже важливою. Ми моли б визначити поблажливість як прикмету розуму, серця і волі, яка зносить погане ставлення без почуття помсти. Коли хтось є кимось недобре трактований, і це не викликає в ньому духа помсти, тоді він проявляє прикмету поблажливості, одну з тих ласк, розвинути які є найважче.
ПРОТИЛЕЖНІСТЬ ПОБЛАЖЛИВОСТІ
Поблажливість може бути більш зрозуміла, коли виступає в контрасті до своєї протилежності. Її прямою протилежністю є несправедливий гнів – риса, що розвиває помсту. Вона (помста) відчуває відразу до всього, що її власник не любить, коли йому це роблять. Вона виявляє велике обурення щодо всього, що йому не подобається. Викликає гіркоту в почуттях стосовно тієї особи, яка наражається на його несправедливий гнів, і завжди є можливість, що вона, шукаючи помсти, раптово перетвориться на ненависть, роблячи когось ворогом іншому чи іншим. Отож бачимо, що протилежність поблажливості, несправедливий гнів, виражається багатьма, в тому числі вище представленими способами, оскільки поблажливість по суті є, напевно, протилежна несправедливому гніву у всіх його розгалуженнях. Божий народ не повинен проявляти несправедливого гніву (Рим. 12:19; Еф. 4:31; Гал. 5:20; Кол. 3:8).
Зв’язок, що існує між поблажливістю та довготерпінням, варто дослідити, оскільки багато людей плутають ці дві ласки. Визначення обох ласк, співставлених одна з одною для порівняння, допоможе нам краще оцінити, що означає поблажливість. Довготерпіння є прикметою серця, розуму і волі, яка залишається спокійна і не образлива у своїй позиції серед умов, які природно ведуть до роздратування, і тому зносить погане ставлення без спротиву, тоді як поблажливість зносить погане ставлення без будь-якої помсти, без будь-якої образи, обурення, гіркоти, ненависті, ворожості і бажання помсти. Отже, коли ми аналізуємо ці дві паралельні прикмети, ми бачимо, що вони дуже відрізняються одна від одної.
ЕЛЕМЕНТИ І СФЕРА ПОБЛАЖЛИВОСТІ
Елементи, що складають поблажливість, це: по-перше, зношення поганого ставлення без мстивості; по-друге, виявлення великої міри спокою у відповідь на погане ставлення. Поблажливість дуже охоче прощає, подібно, як і сподівається прощення, а той, хто чинить зло, завжди усвідомлює, що ця прикмета готова йому вибачати. Поблажливість благословляє злого добрими мотивами в думці, слові і ділі, тому відкидає можливість догоджання будь-якій рисі, що їй суперечить, як це можна було зауважити вище. Наприклад, коли ми показали, що вона зносить погане ставлення без мстивості, що відкидає всяке бажання помсти, що триває в зношенні поганого ставлення, що прощає того, хто чинить зло, що благословляє добром того, хто іншому чинить кривду, і що в мотивах, думках, слові і ділі намагається поступати так, щоб це поступування було благословенням для винуватця.
Сфера дії цієї прикмети може бути різною. Передусім, вона функціонує в сім’ї. Добрий чоловік є дуже поблажливим до своєї дружини, а добра дружина є поблажливою до свого чоловіка, добрі батьки є поблажливими до своїх дітей, а добрі діти є поблажливими один до одного і до батьків, тобто, добрі діти перебувають разом в задоволенні в стані поблажливості. Ця прикмета діє також у державі, бо вона виробляє поблажливість щодо тих, які її потребують, виправдовуючи їх погане поступування там, де це можливо, і застосовуючи кару там, де вона мусить бути застосована, що є суттю поблажливості.
Ця прикмета також проявляється у взаємовідносинах між братами в зборах. Вона є свідоцтвом на зібраннях і у взаємних контактах за межами зібрань. Є поблажлива навіть стосовно номінальної церкви, багато вибачаючи їй по причині сліпоти її членів, її вождів і окремих осіб. Ця прикмета повинна розвиватися також в світі бізнесу. Мудрі працедавці повинні її розвивати, а мудрі працівники розвивають її щодо своїх працедавців, а також взаємно між собою.
Отож, ми бачимо, що поблажливість гідна великої похвали, і Божий народ повинен старатися різними способами розвивати її щодо Бога і людини. Несправедливий гнів є шкідливим і його потрібно уникати: Бут. 4:6: «І сказав Господь Каїнові: «Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє». Бут. 49:7: «Проклятий гнів їхній, бо сильний, та їхня лютість, тяжка бо вона». 2 Хр. 28:9: «Ось Господь, Бог ваших батьків, у гніві на Юду, віддав їх у вашу руку, а ви повибивали між ними з лютістю, яка досягла аж до небес». Йов. 5:2: «Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному». Йов. 19:29: «То побійтеся меча собі ви, бо гнів за провину – то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя». Пс. 37:8: «Повстримайсь від гніву й покинь пересердя, не розпалюйся лютістю, щоб чинити лиш зло». Пс. 76:11: «Бо й гнів людський Тебе вихваляє, решту ж гніву Ти поясом в’яжеш». Пр. 6:34: «Бо заздрощі – лютість мужчини, і не змилосердиться він у день помсти». Прип. 14:17: «Скорий на гнів учиняє глупоту, а людина лукава зненавиджена» Пр. 14:29: «Терпеливий у гніві – багато розумний, а гнівливий вчиняє глупоту». Пр. 16:14,29: «Гнів царя – вісник смерти, та мудра людина злагіднить його. Насильник підмовляє друга свого, і провадить його по недобрій дорозі».
Наступні тексти говорять про Божий гнів, який ніколи не буває несправедливим: Повтор. 9:19,20: «Бо боявся я гніву та люті, якими розгнівався був на вас Господь, щоб вигубити вас, – та вислухав Господь мене й цього разу. А на Аарона Господь дуже розгнівався був, щоб погубити його. І молився я того часу також за Аарона». 1 Сам. 28:18: «Як ти не слухався Господнього голосу, і не виконав полум’яного гніву Його на Амалика, тому Господь зробив тобі цю річ цього дня».
Мат. 22:7,13: «І розгнівався цар, і послав своє військо, – і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив. Тоді цар сказав своїм слугам: «зв’яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, – буде плач там і скрегіт зубів». Рим. 1:18: «Гнів Божий з’являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гамують неправдою». Рим. 2:5: «Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об’явлення справедливого суду Бога». Еф. 5:6: «Нехай вас не зводить ніхто словами марнотними, бо гнів Божий приходить за них на неслухняних». Кол. 3:6: «Бо гнів Божий приходить за них на неслухняних». Євр. 3:11: «Тому Я присягнув був у гніві Своїм, що вони до Мого відпочинку не ввійдуть».
Кілька наступних цитат говорять про Божу і нашу поблажливість: Рим. 2:4: «Багатством Його добрости, лагідности та довготерпіння (поблажливості)». Рим. 3:25: «Через відпущення давніше вчинених гріхів, за довготерпіння (поблажливості) Божого». Еф. 4:2: «У любові терплячи (проявляючи поблажливість) один одного». Кол. 3:13: «Терпіть (поблажливо ставтеся до) один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження».
Очевидним є, що поблажливість допоможе кожній особі з Божого народу перемогти образу, як її протилежність. Коли поблажливість бачить непослух відносно батьків, то одразу відчуває, що в цьому є щось невластиве, і тому, коли йдеться про батьків, ціллю утримання цієї прикмети на практиці мусить наступити швидка дія, щоб діти могли поступати властиво відносно своїх батьків. Це саме є правдою по відношенню до вчителів в школі і їх поступування зі своїми учнями. Це саме є правдою про взаємні зв’язки братів і сестер, якщо вони хочуть якнайкраще поступати у згоді з Божою волею. І також так є між батьками і дітьми та між цивільною владою і їх підданими.
Працедавці будуть мати повторні можливості, особливо в теперішніх часах великого незадоволення серед працівників, розвивання цієї прикмети, а працівники серед теперішнього неспокою будуть мати безліч можливостей до розвивання поблажливості, якщо захочуть. Коли бачать, що їх використовують, – їх та їхніх товариші, – то вони, звичайно, мусять розвивати цю прикмету, щоб могли виявити Господнього духа. Коли відносно них проявляється бажання помсти, вони можуть перемогти, розвиваючи цю прикмету, або коли бачать прояви помсти відносно їх друзів, і з цієї причини відчувають біль, то можуть поступити подібним чином. Іншими словами, ворожість призведе до того, що виявиться, що поблажливість є ласкою, яку належить розвивати.
ЇЇ ПОТРЕБА І ВОРОГИ
Поблажливість є дуже потрібною прикметою. Це буде більш очевидним, коли ми розглянемо, що вона є однією з тих ласк, яку переможець мусить мати, і тому її розвиток є справою найвищої ваги. Вона відповідно приготує того, хто буде адмініструвати справами Царства. Вона допоможе такому багатократно виявляти прощення, не тільки в цьому житті, але й у поступуванні з реституційним класом в наступаючому Посередницькому Царстві. Вона буде добрим прикладом для інших в цьому житті і заохотою для реституціоністів в майбутньому.
Велика кількість зла в теперішньому часі (2 Тим. 3:1-9,13), коли існує величезне незадоволення, так по стороні капіталу, як і праці, держави і церкви, спричиняє необхідність розвивання поблажливості, особливо у випадку Божого народу. А ті, які мають надію осягнути поставлені цілі в цивільних справах, стверджують, що ця прикмета є добра. Світ сам відчуває її потребу, щоб перемогти зло, якого серед людей є відносно багато. Він також відчуває потребу цієї прикмети, щоб перемогти мстивість, щоб позбутися бажання помсти і покласти край ворожості та могти жити спокійно і терпимо з іншими. Під час Посередницького Панування вона буде потрібною також масам людства, і тому ми бачимо, що вона, безперечно, є потрібною прикметою.
Поблажливість має ворогів. Вороги діляться на два види – особових та не особових. Особовими ворогами є світ і тіло, а не особовими – різні погані риси, як, наприклад, мстивість, яка напевно є ворогом цієї прикмети. Злі підозри також її підривають. Остереження інших від впливу дуже активних тепер злих розумів буде помічним в її розвитку. Грубість, яка переважає в теперішніх часах, може бути добре зношувана цією доброю прикметою. Звичайно, ця прикмета повинна бути застосована у випадку пориву до швидкої дії, як наслідок надмірного приниження прав ближнього, коли вони топчуться. Наші серця повинні схилятися з довготерпінням і поблажливістю до тих, які проявляють до нас ненависть. Ця риса повинна проявлятися сама по собі на ділі в умовах, які створюють немилосердні і невблаганні люди. Далі люди вирізняються в більшій чи меншій мірі своїми претензіями, образами й небажанням, які вони виявляють до нас, і в таких умовах ця прикмета напевно зробить нас здібними їх перемогти.
ПЕРЕБІЛЬШЕННЯ І РОЗВИВАННЯ ПОБЛАЖЛИВОСТІ
Поблажливість є прикметою, якою можна зловживати. Вона також різними способами перебільшено застосовується, як це було показано вище. Якщо вона не розвивається й не практикується серед тих умов, тобто, у зв’язку з помстою, тоді в розумі будуть злі підозри, помилкові припущення щодо інших, роздумування про їх неввічливість по відношенню до нас, надмірне підкреслювання особистих прав, коли їх легковажать, розвивання ненависті до ближніх і зайняття відносно них непримиренної позиції та приховування образ і претензій.
Поблажливість може бути також недопрацьована, недозріла, як вада, коли не є такою агресивною, як повинна бути, бо її активність часом була б викривленням поблажливості. Ми повинні бути агресивними проти гріха у всіх його формах і не виявляти відносно нього поблажливість. Подібно блуд, який переважає усюди, не повинен трактуватися з поблажливість, коли йдеться про його поширення. Ми не повинні виявляти поблажливість щодо самолюбства, яке бачимо в собі, хоча повинні проявляти поблажливість щодо самолюбства, об’явленого в інших. Поблажливість не повинна дозволяти на зношення світовості в нас самих, швидше повинна бути поборена і усунута. Ми також повинні допомагати іншим, щоб вони могли відкинути свої гріхи, блуди, самолюбство і світовість, коли б вони діяли проти властивого розвитку цієї прикмети.
Розвиток поблажливості повинен також бути предметом нашої діяльності. Першим і головним методом її догляду є контролювання всіма першорядними ласками дій агресивності, коли вона стає занадто сильною. Далі ми повинні її розвивати, піддаючи наші вади, мотиви, слова і вчинки під вплив і контроль Божого Слова. Ми повинні утримувати в наших серцях і розумах приклад Божої довготерпіння і поблажливості, як помічних нам засобів у виявленні цієї доброї прикмети, бо Бог дійсно застосовує поблажливість не тільки по відношенню до нас, але також по відношенню до решти людства, і буде так поступати під час Посередницького Панування.
Приклад Ісуса у виявленні поблажливості відносно Своїх учнів, відносно опозиції Євреїв, опозиції зі сторони власних друзів і опозиції Його родини, показаної в стосунку до Нього – все це допоможе нам, коли ми подивимося на приклад Христа, у розвитку цієї доброї прикмети. Ця прикмета, коли вже є розвинена, мусить підлягати пробам і ці екзаменаційні проби будуть проходити на кожному пункті характеру, тому що Бог прагне, щоб ця прикмета стала в нас сильною, щоб могла впоратися з будь-якою пробою, і то в спосіб, яким Господь покерує і поведе. Напевно, ми будемо переживати славний тріумф, якщо правильно розвиватимемо цю поблажливість, бо вона є однією з прикмет, яка дає можливість на перемогу. Вона є помічною нам тепер і буде нам помічною під час Посередницького Панування в поступуванні з рештою відкупленого людства. Тому розвиваймо з усією пильністю цю добру прикмету в її властивих аспектах, а наш Небесний Отець, можемо бути певні, поблагословить її в нас і зробить її благословенням в нашій діяльності на користь інших!
РТ ’82,83; ТР 328, ’83,43
Теперішня Правда №66, зима-осінь 2019