СТРАДНИК
Одним з описів, якого Ісая вживає по відношенню до нашого Господа, є: «Страдник, знайомий [дослівно сформований] хворобами [смутком — англ. перекл. KJV]». Ми не думаємо, що цей опис пасує до Нього лише у зв’язку з останніми 13 годинами Його земного життя, хоча, поза сумнівом, тоді Його стосується в більш посиленій формі, аніж попередньо. Протягом цілого періоду Його служіння смуток турбував Його чутливе, співчуваюче серце. Багато форм пороків, з якими Він вступав у контакт під час цілого періоду Своєї служби, зробили так, що Він відчував страждання. Фізичні пороки, котрі Він у стількох випадках вилікував, призводили до того, що Він відчував біль в серці по причині спустошення, якого наробило прокляття в тілі Його тіла — людстві. Осягнуло це свій кульмінаційний момент в сльозах, які він упустив в Віфанії, коли відчув смуток зануреної в жаль родини Його друзів, коли смерть відрізала Лазаря, Його друга. Помилки та нехтування загублених овечок дому Ізраїлевого ранили Його чутливе серце і призводили до того, що воно майже розривалося від смутку, викликаного їх слабнучим та прямуючим до грому станом. Опозиція кліру та суспільства, що було під його впливом, була додатковою прикрістю в Його чаші смутку. Оскільки Він насправді любив свій народ, Його серце мало не розривалося від страждання, а його очі заливалися слізьми, коли голосив над засліпленням Єрусалиму та його наступаючим кінцем. Це так боліло Йому, що по дорозі на Ґолґофу Він забув про свій власний стан і, співчуваючи дочкам єрусалимським, які Його оплакували, сказав до них, аби не плакали за ним, але за недолею їх та їхніх дітей. Не можна знайти відповідних слів, щоб описати Його смуток в Ґефсиманії, перед єврейськими та римськими судами, під час висміювання над ним та бичування, Його дороги на Ґолґофу та розп’яття з ганьбою, соромом, болем та повільним, довгим умиранням, що супроводжували його і осягнули свій кульмінаційний момент в смерті. По правді Він був страдником, знайомим зі смутком! Ніколи жоден інший смертний не зазнав такого смутку. А Він переніс це все вірно та досконало. Він переніс хрест, не зважаючи на його сором і здобув соб місце по Божій правиці.
Страдник, що за ім’я
Для Сина, що прибув від Отця,
По грішних, Визволитель,
Алілуя, що за Спаситель!
Був вивищений, щоб помер,
«Звершилося», сказав Учитель,
Прославлений на небесах тепер,
Алілуя, що за Спаситель!
ТР ’04, № 488/489, 27;
Теперішня Правда №38, Зима 2005