«І звів я свої очі та й побачив, аж ось один чоловік, одягнений у льняну одіж, а стегна його оперезані золотом з Уфазу. А тіло його – як топаз, а обличчя його – як вид блискавки, а очі його – як огняне полум’я, а рамена його та ноги його – ніби блискуча мідь, а звук слів його – як гук натовпу».
Ким є «один чоловік», про якого йде мова в цих віршах?
Відповідь: Процитовані вірші показують видіння, яке бачив Даниїл (7 в.). «Один чоловік» мусив бути ангелом, бо його опис напевно не є описом людини. Хоча його ім’я не є виразно подане, правдоподібно це був ангел Гавриїл, який був вжитий, щоб дати Даниїлу попередні об’явлення. Це, а також той факт, що Гавриїл був іншою особою, і то нижчого рангу, аніж Михаїл (13,21 вірші; Дан. 12:1) роблять це певним.
Це видіння має образне застосування. Той «один чоловік», тобто Гавриїл, є типом на нашого Господа Ісуса. Михаїл в цьому розділі є типом Бога, який є начальником Христа, так як Михаїл був начальником Гавриїла. Те, що Гавриїл є типом на нашого Господа, видно зі схожості символічного опису Гавриїла в 5, 6 віршах з описом нашого Господа в Об. 1:13-15.
Льняна одіж (5 в.) представляє справедливість нашого Господа і його уряд священика. Стегна оперезані золотом з Уфазу (перекручене слово Офір, яке означає плідний, рясний), що символізує готовність нашого Господа до плідного виконання Божої служби. Його тіло (6 в.) як топаз (неправильний переклад слова, яке означає хризоліт) представляє ясність Правди, яку подає Ісус.
Його обличчя як вид блискавки (6 в.) символізує ясність Правди, яку приносить Ісус. Його очі як огняне полум’я (6 в.) є символом того, як ясно наш Господь вникає в Правду. Його рамена і ноги як мідь блискуча (6 в.) представляють здібність Ісуса до служби, як також Його поступування і характер, випробуваний і вдосконалений через терпіння.
Як останній елемент, голос Його слів як голос натовпу (6 в.) символізує той факт, що окрім Його особливих речників, послання Ісуса є подане через Його люд, який є чисельний. (Відносно речників дивись ТП №41 про Смирну і Пергам.)
Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь — Лук. 2:10, 11.
Хоча ми не можемо погодитися з тим, що цей день є властивим днем для святкування народження нашого дорогого Відкупителя, та мусимо наголосити, що це мало місце біля першого жовтня (Студії Святого Письма, Том 2, 58 с.). Оскільки Господь не висловив Свого бажання, щоб ми святкували Його день народження, то не має значення, в який день буде святкуватися ця важлива для всіх подія. В цей так загально святкований день, ми також можемо приєднатися до тих всіх, чиї серця палають любов’ю й оціненням Бога і Спасителя. Звичай давати один одному подарунки в цю пору року здається особливо відповідним. Бог є Дарителем кожного доброго і досконалого дару. Бог постійно дарує, а ми отримуємо від Нього, але серед усіх Його дарів найбільшу вартість має для нас дарування Ним Свого Сина, Який став нашим Відкупителем. – R 3289
* * *
Добра новина великої радості для всіх людей звіщає наступні численні благословенства: прощення гріхів, наслідком якого буде воскресіння померлих; докладне знання Правди; створення для людського роду умов, які не сприяють гріху й омані, а сприяють правді й праведності; благотворний Христовий вплив, який діє на всіх; допровадження до того, що кожне коліно зігнеться і кожні уста визнають Його владу; уділення всім Святого Духа і привілеїв Святої Дороги. Це ті благословення Угоди, скріпленої присягою, які запевняють «насінню», що воно буде адміністратором для людства. Ціна викупу, досконала людська істота, мусила існувати, перш ніж могла бути складена як підстава тих всіх благословенств. Тому Той, хто мав бути Господом і Христом, мусив народитись в людській природі. І про Його прихід на світ Ангел міг благовістити як про передвістя благословенного розвитку, який має своє коріння в народженні Немовлятка в Віфлеємі, а свій плід – в реституції людини.