ГОДИНА ВИПРОБУВАННЯ
«А що ти зберіг слово терпіння Мого, то й Я тебе збережу від години випробування, що має прийти на весь всесвіт, щоб випробувати мешканців землі» (Об.3:10)
Цитовані слова були скеровані до філадельфійської церкви (дивись 7 вірш). Філадельфійська церква була шостим періодом в історії Церкви; в тому часі відбувалася реформація через секти. Цей період завершився в 1874 році.
Ми не трактуємо різні епохи в історії церкви на підставі послань, скерованих до кількох церков, як таких, що є докладно обрахованими періодами, з докладно зазначеними моментами їх початку і закінчення. Скоріше погодьмося, що кожен з цих періодів становив загальну епоху, тісно пов’язану з епохою попереднього і наступного. Цей шостий період вірності Божому Слову, про яку говорить наш вірш, як нам здається, тривав якийсь визначений час, так як триває досить довгий час Лаодикійський період, в якому ми живемо.
Довгий час не цінувалося Боже Слово. Перехід від поганого до кращого зрозуміння цього Слова стався поступово. Два Божих Свідка, Старий і Новий Завіт (що віками свідчили в символічних мішковинах), поступово сходили до неба, місце захисту і влади, що Святе Письмо символічно представляє в Об. 11:3-12. Потім наступило загальне проголошення, тому що надійшов час другої присутності Христа.
Християнський рух пов’язаний з оголошенням такого післанництва деколи називали рухом Джозефа Вольфа, а часом рухом Вільяма Міллера – перший був вождем особливо в Англії, другий – в Америці. Брата Вольфа вважали за особливого помічника брата Міллера, який був членом зорі (на той час Америка була осередком світової прогресивної думки). Ця прокламація Христового Царства була надзвичайним рухом, до якого, як ми віримо, відносився наш Господь в притчі про десять дів, які на той час обудилися і приготували свої лампи. Однак це була фальшива тривога. Молодий на той час не прийшов.
РОЗЧАРУВАННЯ В РУСІ МІЛЛЕРА ЯК ПЕРЕСІВАННЯ
Розчарування спричинило пересівання серед визнаного Божого люду. Деякі більше, аніж до того, зацікавилися Біблією як Божим Словом і не сумнівалися в ній, інші ж стали гордими і скептичними, заявляючи, що Біблія є старою немудрою книгою, і кожен, хто звертає увагу на її пророцтва, напевно є «розумово відсталим» і т.д. Тому ті останні не виконували Божого Слова, а відкинули його об’явлення. Біблійні обітниці й пророцтва, які відносяться до другого приходу Господа, хоча правдиві і чисельні, більшість тогочасних великих вчителів відкинула. І більше того, люди дуже мало знали про Біблію. Їх віра, звичайно, не може бути набагато більша за їх знання.
В результаті діяльність руху Міллера була певного роду розділенням на тих, які терпеливо зберегли Боже Слово, і тих, які втратили віру в Боже Слово. Ця витривала, терпелива віра правдивих Божих святих ми вважаємо є тим, що в приведеному вірші є визначене виразом «слово терпіння Мого». Також по цій причині їх не огорнула година загальної спокуси, але охопила тих, які прийшли після них, тобто лаодикійську церкву. Філадельфійська церква, яка терпеливо зносила пробу своєї віри, вже не була піддана цій пізнішій пробі.
“Година випробування“
«Година випробування» охопила нас в час жнива, в період Парусії, в численних аспектах вона випробувала Господній люд і показала, хто був вірний Божому Слову, а хто не був вірний. Тому більшість так званих християн в світі, правдоподібно більше ніж три четвертих, втратила всяку віру в Біблію і потрапила в численні оманливі теорії наших часів: еволюцію, так зване християнське знання, теософію, спіритизм, світський гуманізм і т.п. Такі християни втратили віру, перестали бути лояльними по відношенні до Божого Слова. Вони не були в стані витримати в тому «злому дні».
Проба розпочалася від класу святині (1Пет. 4:17; Єзек. 9:6). Вона була паралельна пробі єврейського жнива (Лук. 22:31-38 і т.п. Більше інформації на тему триваючих 1845 років паралелей можна знайти в другому томі Студій Св. Письма, Надійшов Час, в 7 розд. і в його додатку, вміщеному в Т.П. №50). Цей особливий час проби для учнів Ісуса, під час Його першого приходу, тривав три з половиною роки (від 29 до 33 р.); результати були очевидні в 33р. Подібно 1845 років пізніше, в 1874-1878 роках настав час проби і в 1878 р. розпочалося подальше об’явлення серед послідовників Ісуса. Тому, ми легко можемо визначити початок тої «години». Особлива проба для посвячених жнива Євангельського віку почалася 16 квітня 1878 р. (ця дата в календарі відповідає 14 Нісана). Зваживши, що проба проходила в час Господнього Дня Суду, ця година була 1/24 Тисячоліття, яка тривала 41 рік і 8 місяців. Тому, вона завершилася 6 грудня 1919 року (згідно з єврейським місячним календарем цей день випадав тоді 14 Кіслев).
В цей день 16 квітня 1878 року пан Н. Х. Барбер вечором почав підлягати «спокусі» і незабаром розпочав перше пересівання жнива через проводженням між людом Правди руху, який заперечує Викуп (подробиці про початок цього пересівання подані в Р 89). Так як наш дорогий брат Джонсон накреслив це для нас, ми можемо почати обрахунок «години спокуси» на підставі паралельної епохи від 17 квітня (цей день розпочався, згідно Божого часу, попереднього дня о 6 годин вечора). Тому ця «година» була періодом, який тривав від 17 квітня 1878 року до 6 грудня 1919 року. В тому часі проби кожен з Господніх сплоджених від Духа здійснював таку активність, яка допровадила до об’явлення його як члена класу Малого Стада, Великої Громади або другої смерті.
Що пан Барбер (як відповідник Юди в 33 році) робив 16 квітня 1878 року, не важко здогадатись в світлі наступаючих подій. Брати сподівалися залишити землю перед 19 квітня 1878р. (тобто 16 Нісана – що мало бути паралеллю воскресіння з мертвих нашого Господа в 33 році. Зазнавши розчарування, деякі з них серйозно застановилися над тим, щоб залишити рух Правди. Щоб відвернути їх увагу від зробленої ним помилки в зв’язку з особливістю цієї події, яка мала наступити 16 Нісана 1878 р., і в такий спосіб запобігти відходу його прихильників, пан Барбер оголосив про своє відречення від Викупу.
Поза сумнівом, 16 квітня 1878 року вечором він роздумував про їх очікування, які не мають виповнитись 19 квітня і про те, про що без сумніву пам’ятав, що на протязі 1874 року він кілька разів подавав дату, яка визначала час визволення Господнього люду, помилку, котра захитала їх довіру до нього. Правдоподібно тієї ночі (паралельно зі зрадою нашого Господа Юдою) він вирішив, що у випадку наступного розчарування він мусить зробити щось дуже надзвичайне, щоб запобігти подальшій втраті довіри до нього. Цим чимось надзвичайним було зречення Викупу. Таким чином, виходячи з власних міркувань, він продав свого Господа.
Ця «година» закінчилася 6 грудня 1919 року. Того часу кожен зі сплоджених від Духа зробив те, що безпомилково об’явило, якого роду було його будування (Мат. 7:24-27). Від тієї дати почалося об’явлення як окремої і відмінної від класу священників останньої левитської групи під злим проводом левитів, тобто амрамітських кегатитів (під керівництвом братів Гірша і Кіттінджера).
Цей самий дух (продажу Господа ціною вождівства) був зауважений в поступуванні кожного морального виконавця шести пересіювальницьких рухів в кінці цього віку, тобто: в зреченні Викупу, недовір’ї, комбінаціонізмі, реформізмі і нарікаючому контрадикціонізмі, а також в пересіванні на фоні революціонізму, яке розпочалося восени 1916 (подробиці в Е5, розд. ІІ).
Ослабла віра багатьох
Проби в цьому «злому дні» розпочалися від церкви (Дому Божого), але на ній не закінчилися. Година випробування мала прийти «на весь світ, щоб випробувати мешканців землі». Ця спокуса, або проба, торкнулося людей зі всіх народів, особливо християнських (спокуса була наслідком тієї «години» в парусійному русі). Суворі досвідчення, які багато осіб пережили, вели до сумніву в реальне існування Бога. Ті, котрі сумнівалися, не могли уявити собі Бога, який би міг допустити такі страшні нещастя, які сталися, і дозволити на майбутній відчай. Люди тратили всяку довіру до найвищої істоти, бо не знали великого Божого плану, не розуміли прекрасного наслідку теперішніх умов, золотих променів, видимих довкола темної хмари, що висить над цілим світом. Бідні люди в своїй несвідомості і засліпленні не були освічені Божим Словом і нічого не знають про наступаюче Царство, його способи, заміри і цілі його інаугурації.
Багато з них становили номінальну церкву; а в теперішньому часі проб і хитання всі церковні системи повністю розпадуться. Вавилон впаде, тому що не є ані гідний, ані не є в стані утриматися в тому дні великої проби. Страшний буде його упадок! Натомість ті, котрі Божого Слова не зрозуміли, ані не звернули на нього уваги, будуть у великому заклопотанні.
Тому, ми не вважаємо, що вище описані блуди були обмежені до приведеного пересівання. Але погодьмося, що блуди збереглися аж до теперішнього часу. Про це свідчать існуючі досі вчення про те, що не існує Викупу, а також недовірство, комбінаціонізм, реформізм і контрадикціонізм на пункті Посередника, Жертви за гріх і Нової Угоди.
Збереження філадельфійської церкви
Якщо йдеться про збереження філадельфійської церкви від «години випробування», то ми рахуємо, що Господь замірив, щоб певні особи з тієї епохи церкви, які будуть жити в теперішньому (лаодикійському) періоді, стали збережені перед особливими пробами тієї години. Пастор Рассел розповів історію про одного дуже милого старшого чоловіка. Він мав біля дев’яноста років і був пастором якоїсь церкви. Здавалося, що він приймає теперішню правду з великою радістю і представлятиме її іншим дуже ревно. Та, однак, зіткнувшись в своєму середовищі з опозицією, в дома і в церкві, в якій він виконував обов’язки пастиря, почав застановлятися, чи може він довіриться своєму розсуду. Можливо, що застановлявся над цим так: «мені дев’яносто років і я не можу покластися на свою власну думку. Навіть на вулиці хтось мусить подати мені свою руку, щоб опертися, в іншому випадку я можу спіткнутися і впасти. Якби я був певен, що це воля Божа, то витримав би всяку опозицію. Але я не впевнений».
Можливо, що цей джентльмен був представником більшої групи людей з подібними переконаннями і ми зберегли до нього багато симпатії з тієї власне причини, що він не міг прийняти рішення вийти з Вавилону. Біблійний вірш, котрий ми розважаємо, потішив мене по відношенню до нього і інших йому подібних. Здається вони підтверджують свою лояльність Божому Слову, вірність по можливості їх зрозуміння. Правдоподібно, жодна з тих осіб, які прийшли б до руху Правди в час жнива, не була б трактована як працівник жнива. Звичайно ми не впевнені в цьому.
Але ми знаємо, що Господь пообіцяв членам філадельфійської церкви, що вони будуть збережені від проб, які тепер переживає церква (і світ) в лаодикійському періоді. Тим всім, які тепер переживають ці проби і досвідчення, Бог обіцяв, що Ісус до них прийде і буде вечеряти зі всіма, які почують його голос (Об. 3:20). Таким чином Господь в лаодикійському періоді дав особливу поміч своєму вірному людові, дав йому світло на час Парусії та Епіфанії, годує його небесною правдою і дає силу для зношення всяких проб.
Т.Р. 90’ 82-85
Теперішня Правда №55, весна-літо 2010