ТЕПЕРІШНІ ОБОВ’ЯЗКИ ТА ПРИВІЛЕЇ ЛЮДУ БОЖОГО
Іс. 58:2
Ми розуміємо, що Єгова через пророка Ісаю описує тут загальний стан свого номінального люду. Ці слова мали, правдоподібно, якесь застосування в часи пророка, та ми вважаємо, що вони особливо стосуються наших часів. Якби ми пояснили їх як загальну заяву, стосовну до будь-якого часу, то тоді б здавалося, що вони стосуються деяких осіб, що є правдивим людом Божим і в загальному домом Якова. Пророк каже про деякі переступи люду Божого, про помилки та гріхи дому Якова (тілесного Ізраїлю), особливо про поважні переступи.
Застосовуючи це на теперішній час, ми могли б розуміти, що людом Божим є ті, котрі є в завіті з Ним – Його правдивий люд і ніхто інший. Особи, які є в завіті з Богом, є порівняно нечисленні. Величезні маси конфесійного Божого люду чинять багато переступів стосовно Божої волі і права, багато зовсім не свідомо йдуть за сліпими вождями сліпих, тримаючись визнань того темнішого минулого і теперішніх теоретичних спекуляцій. Однак, вислів “дім Якова” є чимось винятковим і відноситься виключно до тілесних Ізраїльтян, Божого стародавнього народу завіту.
Люд Божий теперішніх часів, ті, що мають світло Правди, що світить тепер з Його Слова, коли має відповідну нагоду, повинен вказувати сучасному християнству, а особливо конфесійному людові Божому на його помилки, вказуючи на те, коли він відійшов від Божого слова, коли поступування не є в гармонії з золотим правилом і т. д. Крім того, якщо люд Божий має відповідну нагоду, то може вказувати євреям на причини, з яких вони залишилися в стані відкинення. Але не було б добрим займатися їх критикою або критикою будь-кого. Дуже небагато добра можна осягнути таким поступуванням.
Сама правда повинна бути мечем. Вона є гострим обосічним мечем, Словом Божим. Праця, яку хтось із нас міг би виконати незалежно від Божого Слова, була б лише невдалим її виконанням, тоді як “Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків” (Євр. 4:12).
Ми маємо кричати на весь голос і не переставати, а при відповідних нагодах виясняти, що може сказати Святе Письмо. Це не означає ображання людей. Посли Бога не мають доручення будь-кого ображати. Але ввічливими словами ми можемо вказувати на теперішні умови, на небезпеки, що загрожують світові й посвяченим, а також на властиву поставу тих, котрі хотіли б іти за Господом. Це найкращий спосіб поступування.
ВИГЛЯД БЛАГОЧЕСТЯ БЕЗ ЙОГО СИЛИ
Слова нашого тексту схожі з приведеними нашим Господом словами з Ісаї 29:13. В цьому вірші пророк повідомляє: “Надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей” (Мат. 15:9)
Переклад 2 в. нашого тексту не настільки зрозумілий, як можливо міг би бути. Здається, він містить наступну думку: вони нібито щоденно шукають Мене і нібито жадають пізнати дороги мої. Великим коштом будують церкви з високими вежами й гарною оздобою. Багато церков мають вражаючі образи святих або прекрасні розписи, які зовні є гарною презентацією. Мають багаті мелодійні дзвони, що виграють солодкі пісні, такі як “До тебе Боже мій”, “На основі стать віків” і т. п. Вони мають добре витренувані хори для співу гімнів і високо вишколених служителів, які є обдарованими промовцями, що виголошують красномовні дисертації.
Зовні вони виявляють захоплюючу ревність до справедливості і на перший погляд здається, що вони поступають добре. Визначають щорічний День Подяки та збирають великі кошти для бідних, платять високі пенсії своїм проповідникам і збирають гроші для місій. Це дуже подібне до того, що було за днів нашого Господа, під час Його першого приходу, коли Він говорив: “…обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином геєни, вдвоє гіршим від вас”. Такий є набагато гірший, аніж був, перш ніж вони його торкнулися (Мат. 23:15).
ТРАДИЦІЯ СУПРОТИ ПРАВДИВОГО БЛАГОЧЕСТЯ
Велика прив’язаність виявляється до людських традицій, пропагування людських теорій, підтримки деномінаційних інтересів, залучення світу різними і численними пропозиціями з метою отримання його впливу та фінансової допомоги.
Наприклад, в ранній історії Нової Англії запроваджено День Подяки. Колись давно в Сполучених Штатах стало звичаєм святкування цього дня останнього четверга листопада як дня дякування Богові за врожай поточного року. Найперше цим святом зайнявся губернатор штату Масачусетс, пізніше за його прикладом пішов губернатор іншого штату, потім ще іншого, аж на кінець за справу свята взявся президент. Вкінці кінців це стало звичаєм, оскільки президент визначав цей день кожного року, після чого відбувалася прокламація губернаторів з кожного штату, що робило цей день офіційним святом, коли зазвичай банки та інші урядові установи були замкнені, так щоб люди могли зустрічатися для прославлення та дякування Богові за благословенства даного року. Цей звичай і надалі дотримується. Людям інших національностей, яким про це розповідається, може здаватися, що народ Сполучених Штатів є зібранням святих. Ті народи могли б сказати, що мало того, що Федеральний Уряд Сполучених Штатів визначає такий день, то ще й кожен штат встановлює його кожного року.
По суті, якби президент Сполучених Штатів був невіруючий, то від нього все рівно очікували б, що він підпорядкується цьому звичаю і зробить те ж саме. Подібно мав би повестися губернатор штату, не дивлячись на те, чи був би він протестантом, католиком чи атеїстом. Це стало звичаєм, подібно до стрілок годинника, що крутяться довкола. Але зовсім небагато думають про цей день інакше, як лише про приємний вихідний день, коли можуть з’їсти смачний обід і гарно розважатися. Величезна більшість дуже мало уваги (правду кажучи жодної) звертає на суть справи – на дякування Богові.
Так само є з іншими звичаями в інших країнах світу. Якби ми були в краї Магомета, то о дванадцятій годині бачили б, як кожен його послідовник, не дивлячись на те, що робить в той момент, негайно зупиняється на момент молитви до Аллаха. Хтось, хто не знає, міг би подумати, що послідовники Магомета є дуже святими людьми, дуже чемними і правильними у всіх своїх починаннях, але, не дивлячись на це, краще мати відкриті очі. Так багато з того, що ми сьогодні всюди маємо, є лише механічною формою, зовнішнім показом – виглядом благочестя без його сили (2Тим. 3:5).
ОЧЕВИДНІ ФАКТИ В СУЧАСНОМУ ХРИСТИЯНСТВІ
В нашому вірші пророк заявляє, що правдиві Божі діти повинні підняти свій голос, голосно кличучи, і сказати конфесійному людові Божому про його гріхи. Здається, що це означає, що існує потреба публічного проголошення стосовно того факту, що в ім’я релігії практикується багато лицемірства. Подивімося на Іспанців, Ірландців чи Греків, всі вони мають деякі суворі релігійні закони. Колись вони були ще більш суворі, настільки суворі, що нам, котрі тепер проголошуємо теперішню правду, не дозволили б жити в тих країнах, настільки суворі, що під небезпекою було б навіть наше життя. Але, скільки людей в тих країнах дійсно служать Богові в дусі і в правді, перестерігаючи інструкції Божого Слова, дані для Божих дітей? Котрий з тих урядів у своїх починаннях з іншими народами дотримувався або дотримується Золотого Правила, котрого навчав наш Спаситель? Що говорить про це історія минула і теперішня?
Тепер не вважається за необхідне ані властиве вигукування на вулицях, люди вже не є невігласами. Все, про що ми говоримо, піддається критиці в засобах масової інформації й не тільки. Якщо йдеться про релігійну нетерпимість, то майже всі деномінації мають свій уділ в переслідуванні інших. Але це не означає, що сьогодні є більше лояльності серця, аніж у минулому, хоча сьогодні рідко практикується фізичне насильство.
Якщо ми маємо властиве поняття про це, то лише приблизно 1\10 усіх священиків мають хоч якусь віру в Біблію як натхненне Слово Бога. Якщо це так, то більшість з них просто веде добре моральне життя, хоча теж саме можна сказати й про багатьох світських людей. Але існує велика релігійна формальність. Тисячі деномінаційних священиків і надалі беруть з Біблії свої тексти, як і раніше, але визнають лише ті фрагменти Божого об’явлення, про які думають, що вони погоджуються з вищою критикою і загальним знанням. Здається, що Бог через пророка відноситься до таких умов.
СВІДЧЕННЯ ПРАВДИ
Ми не розуміємо, що ми повинні вигукувати в якийсь невідповідний спосіб, що маємо ходити до церков і голосно кричати. Ті, хто є в тих церквах, мають законне право зустрічатися в них і бути настільки чесними, як того бажають, або настільки облудними, як того хочуть. Не було б також властивим ходити вулицями і голосно вигукувати. Є більш відповідний і результативний спосіб від гучного сигналу тривоги.
Ми не дивуємося тим умовам, оскільки вони вже давно тому були провіщені в Божому Слові. Ми запевнені, що наші часи будуть свідком виконання відповідних пророцтв. Де б ми не глянули, бачимо розпад теперішнього порядку речей, чи приглянемось до цих умов з суспільної, релігійної чи фінансової точки зору. Пройшла держава влади для царств цього світу. Пророк Даниїл провістив, що “за днів тих царів”, перед їх повним поваленням, Бог небесний встановить царство, що покінчить і потовче на кавалки всі людські царства, звірячі царства зі снів Навуходоносора і Даниїла. Коли ці царства будуть передані “святим Всевишнього”, то вони “потовчуть їх, як посуд гончарський“ (Дан. 2:44,45; 7:14,22,27; Пс. 2:9; Об. 2:26,27)
Це означає, що в якомусь значені Господь охопить їх своєю владою, перш ніж вони будуть повністю повалені, що деякі з тих царств, показаних в поганськім боввані, залишаться до того часу.
Отож, який час визначає вислів “за днів тих царів”, коли царство Боже мало бути встановлене в силі? Ми віримо, що він відноситься до теперішнього часу. Ми бачимо, що царства цього світу розбиваються на кавалки і сподіваємось, що цей процес продовжуватиметься, аж доки вони не будуть цілковито стерті на порох. Вони стануть як полова літньої житниці, яку вітер рознесе далеко. Після цього вони вже не будуть знайдені (Дан. 2:35). Такий Божий вирок щодо них.
ВСТАНОВЛЕННЯ БОЖОГО ЦАРСТВА
Оскільки мають бути звершені деякі важливі речі, то ми зауважимо, що Бог дозволяє на те, що для інших може здаватися суто людською мрією. З мудрою метою Бог дозволяє на панування безправ’я, на стан, що викликає загальну ненависть. Ми думаємо, що кожного дня ми маємо сподіватися подальших доказів кінця часів поган і того, що Боже царство справді розпочало своє діло. Ми очікуємо помножених доказів сили Царства, хоча світ не розпізнає їх як таких, аж доки вони не об’являться полум’ям анархії, яка ще є перед нами. Теперішній етап веде до стадії боротьби великого землетрусу (Об. 16:18).
Наступним етапом після великого землетрусу буде соціалізм (спроба запровадження соціалізму) між людьми. Потім остаточний крок – анархія – наблизиться поступово. Коли цей символічний огонь візьме гору, тоді світ усвідомить собі те, про що ми намагаємося йому сказати, а особливо, що Боже царство перебирає владу і що ці різні демонстрації є доказом того, що наш Господь “прийняв силу велику” (Об. 11:17; 19:6). Але багато не прийдуть до розуміння цього, аж поки не об’явиться палючий вогонь. Коли ми намагаємось сказати про це їм тепер, вони не хочуть цього прийняти, але будуть повністю переконані, коли побачать нищівний огонь анархії.
В час перерви, між знищенням царства Ізраїлю та встановлення царства Небесного, поганським царствам була дана можливість переконатися в тому, що вони можуть зробити, щоб встановити на землі справедливий уряд. Тепер настав час замінити їх Царством Божим, та вони не хочуть добровільно віддати свої корони та берла, але чинять опір. Тому для їх повалення потрібна сила. 2520 років їх влади належать уже до далекого минулого і незабаром вони мусять зазнати повної поразки. Ми очікуємо, що процес їх розтрощення буде поступово просуватися аж до їх кінця. “Бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі” (Рим. 9:28). А, між іншим, вже був повалений останній абсолютний монарх – Хайле Селассі.
ПОТРЯСІННЯ НАРОДАМИ
При звуці сьомої сурми Месія мав взяти свою велику силу й розпочати панування. Ця сурма вже звучить! “А погани розлютилися, та гнів Твій прийшов” (Об. 11:15,18). Народи звичайно розгнівані! Вони себе так ведуть, ніби були позбавлені розуму. Легко можна помітити, що в них уже давно переміг дух самолюбства, але їх стримувала якась перешкода чи страх (Об. 7:1-4). Та коли нарешті прийшов “призначений час” у Господа, то це обмеження було розірване.
Господь, власне, в цей особливий час займається справами народів. А на появу цього світового неспокою й боротьби Він дозволив після закінчення часів поган, у відповідний час, коли вони мали бути розбиті на кавалки залізною палицею Залізної Влади (Пс. 2:6-12). Ми вважаємо, що побачимо більше цієї залізної влади та її нищівного впливу не лише на народи як такі, але на загал суспільства. Тепер, у цьому великому дні Господа, все, що може “захитатися”, потрясеться для того, щоб не залишилося нічого несправедливого чи негідного (Євр. 12:25-28). Сам Бог здійснює це “хитання”.
ФІНАНСОВІ ПОТРЯСІННЯ
Ми бачимо велике “хитання” також в фінансових справах. Ніколи раніше не було війни, яка б захитала світом так, як світова війна в її двох частинах. Інші війни та зростаюча заборгованість призвели до напливу не підтриманих товаром грошей, друкованих запобігання цьому “хитанню”. Потім стається інфляція, криза, рецесія й безробіття.
В теперішній момент акції, облігації і будь-які інші види цінних паперів тримаються на довірі. Коли тільки довіра починає хитатися, всі ці папери втрачають цінність. При такій загальній відсутності довіри між людьми ми легко можемо зрозуміти, що для банкірів існують серйозні підстави для занепокоєння, “люди будуть мертвіти від страху” (Лук. 21:25,26). Такі речі вже видно в значній мірі.
НАЗРІВ ЧАС СУДУ
Часи поган закінчилися в 1914 році, як і мали закінчитися, що доведено в Студіях Св. Письма, том ІІ. Рука справедливості довершує тепер розбивання – народи розбиваються як посуд гончарський. Ми віримо, що часом встановлення Царства в його другій частині було 21 вересня 1914 року, що принесло світову силову атаку на царства сатани. В той час як наш Господь мав отримати свою велику владу і правити за допомогою сили, народи вже були розгнівані. З приводу цього гніву вже за місяць до того вони були в стані війни.
БОЖИЙ ГНІВ НАД НАРОДАМИ
Відповідним часом для цього “гніву” було 21 вересня 1914 року і саме тоді розпочалась війна в окопах. Ми сподіваємось, що побачимо ще більшу маніфестацію цього гніву. Народи вже роками перебували в тому ж дусі відсутності любові один до одного, те ж саме стосується й різних партій в кожному народі, але з усього видно, що вони перебували під впливом якогось сильного обмеження. Ми віримо, що ще не прийшов відповідний Божий час. Ми застановлялися, і багато людей застановлялися, як довго гнів народів може ще стримуватися? Багато писалося й говорилося про це в ЗМІ. Під час світової війни обмежуюча рука була забрана. Час назрів і відтоді постійно дозріває до критичного моменту битви збройної стадії Армагедону.
«ЯКИМИ ТРЕБА БУТИ»
Якщо ми постійно виразно бачимо усі ці речі й розуміємо, що все це означає для люду Божого, то наскільки мудро, обережно й вірно ми повинні жити! Ніколи слова Апостола Павла “пильнуймо та будьмо тверезі” (1Сол. 5:6) не були більш правдиві як тепер. Події, що започатковують нову епоху, є особливими пробами й труднощами не лише для світу, але також і для Божого люду. Той самий Апостол каже: “А ви браття не в темряві, щоб той день застав вас, як злодій” (1Сол. 5:4). Але “немов сітка; бо він прийде на всіх, що живуть на поверхні всієї землі” (Лук. 21:35; Іс. 24:18). Всі, за винятком освяченого люду Божого, є і будуть здивовані, розчаровані, засмучені, неприготовані і більше чи менше захоплені зненацька різними наступаючими етапами часу утиску.
Але ці освячені вірні брати завдяки тому, що кормляться при Господнім столі, є сильні в Його міці, вони не є й не будуть захоплені зненацька в несвідомості. Апостол переконує, що оскільки брати є “синами світла”, “синами дня”, то не будуть поводитись так, як “сини темряві”, “сини ночі”.
В цьому Новому Дні, який, власне, зоріє, настане “Панування Справедливості”. Ми належимо до нової епохи. Хоча живемо в світі, ми не є з цього світу (Ів. 15:19; 17:14). Наші розуми просвічені світлом Нового Дня. Ми не цікавимося речами цього світу, але речами Господа, і з огляду на наш особливий зв’язок з Господом, як Його вибранці, ми не залишені в темряві “злого сучасного віку” (Гал. 1:4), ані не можемо його любити (1Ів. 2:15-17).
«БУДЬМО ТВЕРЕЗІ» ТА РАДІСНІ
Тому, передусім, ми повинні бути тверезі. Коли Апостол нагадує: “будьмо тверезі” (1Сол. 5:6-8; Тит. 2:12), то він не має на думці вживання алкогольних напоїв, оскільки ті, котрі мають Духа Господнього, розум Господній, — Правду, — не підлягають цій звичці. І ми не розуміємо, що він хотів сказати, щоб ми завжди мали похмуре лице, тому що, діти цього світла повинні бути щасливіші та радісніші за всіх людей на світі. Але ми повинні бути тверезі в значені посідання поважного розуму, розважності, щоб не підлягали байдужості чи легковажності, але пильно стерегли думки, слова і вчинки, так, щоб ми у всьому приносили честь нашому Цареві, ім’я якого ми носимо.
Ми, маючи відкриті очі, бачимо, чим є гріх і чим завершиться панування гріха. Ми бачимо Божественне приготування, а після укладення угоди з Богом ми, звичайно ж, мусимо бути тверезі, чуйні, знаючи про нинішню велику битву між Світлом та Темрявою, між Правдою й Неправдою, усвідомлюючи собі, що вірність в цьому “злому дні” буде вимагати усієї тверезості розуму, повної витримки, духа, якого ми маємо.
Ми увесь час потребуватимемо мудрості згори. “А якщо кому з вас не стачає мудрості, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, – і буде вона йому дана” (Як. 1:5). Лише ті, котрі якнайкраще зможуть вживати силу й таланти, що вже були їм дані, мають повне право просити про додаткову мудрість, а також ті, котрі є приготовані використати їх краще.
«ЧАША» ВІДСТУПНОЇ «ЖІНКИ»
Святе Письмо говорить про пияцтво різного роду. Ми можемо впитися духом цього світу. Але для правдивих дітей Небесного Царя таке оп’яніння є неможливим. Ми маємо нове вино, яке наливає Господь, і повинні бути вповні задоволені й не шукати оп’яніння цим світом.
Є також духовне пияцтво, дух блуду. Весь світ впоєний цим духом. Все християнство впилося вином, що походить з золотої чаші, що згадується в Об’явленні, що його відступна жінка пропонує усім випити (Об. 17:1-5). Ця чаша повна фальшивих доктрин. Ці фальшиві доктрини були її мішаницею. Дякувати Богу, що одурманення тими доктринами проходить і ми можемо бачити ясніше, аніж було колись. Але ми бачимо багатьох і надалі впоєних її фальшивими доктринами.
Найбільш одурманюючим напоєм є доктрина про вічні муки. Вона дає людям враження, що все полягає лише на тому, щоб почути про Ісуса, “стати на Його бік”, відступити від зовнішніх гріхів і визнавати Його ім’я. Вони вважають, що таким чином уникають вічних мук, після чого повинні вийти та схилити інших до відвернення від життя в гріху. Вони справді вірять, що більше нічого не мають робити, не усвідомлюючи собі, що в їх власному серці потрібно ще зробити важливу працю ласки, що вони мають зростати в знанні Бога й послуху Його волі, “Бо це воля Божа – посвячення ваше” (1Сол. 4:3, Біблія Ґданська). В результаті багато з них є ледве немовлятами в Христі, а багато більше навіть не є виправданими до життя, оскільки ніколи вповні не посвятилися Богу.
Багато конфесійних християн, що мають великий розум і великий вплив, є цілком домішані до цього вина фальшивих доктрин. Такі задовольняються перерахуванням певних грошових сум для своєї церковної організації і заняттям якимись доброчинними акціями. Їм не приходить на думку, щоб шукати подальшого знання про Бога, ані про служіння Йому. Наскільки сильно вони потребують визволення з тих поневолюючих впливів, які їх повністю зв’язують! Як ми тішимося, наскільки ми вдячні, а всі поневолені будуть звільнені.
“А” правдиві діти світла увесь час пильнують. На них не мають впливу фальшиві, обманливі доктрини. Ми раді, що світає ранок, час, коли всі будуть пробуджені й побачать тоді світло Сонця Справедливості, що сходить (Дан. 12:2; Ів. 5:28,29; Іс. 35:5; 11:9) з оздоровленням в промінні своєму (Мал. 4:2).
Ми, котрі пильнуємо, повинні бути дуже активними та енергійними в службі для Бога, оскільки маємо у сто разів більші можливості, аніж мали ті, котрі жили в минулі дні – у нас є радіо, телебачення, телефон, пошта й газети, швидкі та зручні засоби для подорожування, є друковане слово – книги, журнали, брошури, буклети і т. д. Це особливий час для Господніх дітей, “синів дня”, щоб бути тверезими, пильними та активними. Маючи перед собою такі великі можливості, хто повинен бути завжди тверезим і пильним?
ЗНАЧЕННЯ Й НЕОБХІДНІСТЬ ПИЛЬНУВАННЯ
Ми повинні пильнувати. Над чим ми маємо пильнувати? Перш за все, над собою, щоб уберегтися від пасток теперішнього часу, що є більш зрадливими й підступними, аніж коли-небудь перед тим, так щоб ми не ставили під загрозу нашого миру з Богом і не втратили нашого освячення.
Ворог пильнує й тому необхідним є, щоб Божий люд був особливо пильний та уважний. В минулому, перед жнивом, “кінцем віку” (грецьке aion – вік – Мат. 13:39), для люду Божого було не багато нагод спостерігати за виконанням Писання, оскільки ці виконання були віддалені одне від одного. Але тепер для нас настав час пильнування, особливо у цьому відношенні. Часи поган прийшли до завершення в 1914 році і до цього часу народи розпадаються.
Є певні ознаки того, що Господь для всього свого люду, для своїх пильних слуг, має в теперішній час велику працю до виконання. Якщо ми не будемо пильнувати, то можемо заснути. За днів нашого Господа учні були схильні до засинання й повернення до ловлення риби, замість виконування праці, яку накреслив Господь. Ми всі повинні бути вповні пробуджені та пильні, щоб зауважити, якими є обов’язки теперішнього часу, а потім пильно їх виконати.
ВЕЛИКІ МОЖЛИВОСТІ СЛУЖБИ
Є такі в громаді Божого люду, котрі, знаючи, що ми знаходимося в часі великого утиску (Дан. 12:1; Мат. 24:21), думають, що більше немає жодних можливостей служби. Внаслідок цього вони стають байдужими до Господньої праці. Ми не повитті тратити час на сни про те, що великий утиск означає, що будь-яка служба завершилась! Є люди, що шукають Правди, вони були зведені через помилку, разом з тими братами, що сидять у якійсь темноті. Ніколи не було такого часу як сьогодні. Ніколи так багато людей не були в потребі почути добре Послання Євангелії правди. За період понад 80 років тривання утиску не було таких можливостей проповідування цінної Правди, як з’являються тепер. Потрясіння народами та зловісні знаки часів пробуджують людей і багато починають запитувати. Таким чином, люд Господа повинен бути дуже пильним, з усіх сил чинячи те, що їхні руки знайдуть зробити.
Люди бізнесу в світі дуже занепокоєні. Сьогодні є тисячі бізнесменів, котрі майже не сплять по ночах. “Люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ” (Луки 21:26). Вони не знають, що робити. Вони думали, що є безпечні, оскільки мали великі банківські рахунки, акції й облігації. Тепер вони кажуть, що не знають, чого це все варте. Вони кажуть “у нас були якісь гарантії, але ми не знаємо, чи страхові фірми можуть нам їх виплатити”. Їхні акції та облігації фіксуються по низьких цінах, а їхні гроші втратили свою купівельну спроможність. Тому вони дуже занепокоєні. Вони не мали гарантій Божих Обітниць, так що не мають нічого, на що можна опиратися. Але люд Божий має повне запевнення Його Слова, що “все” діє разом для добра тих, хто любить Бога – вони люблять Його найвищою любов’ю (Рим. 8:28). Серед загальної маси християн видно все більший неспокій, а самі вони стають все більш недовірливі в стосунку до своїх вождів.
Ми всі, чиї очі були помазані “маззю” теперішньої Правди (2Пет. 1:12; Об. 3:18), котрі є вірними Господу, здіймімо свій голос і показуймо дорогу збитим з толку та занепокоєним, котрі не знають, у який бік піти, ані де шукати потіхи, котрі тужать за чимось важливим, на що могли б опертися, коли все, як їм здається, втікає з-під їхніх ніг. Їх вчителі не виявилися вірними своєму покликанню, вони були залишені, щоб іти напомацки в темряві. Деяким з тих збитих з толку можуть допомогти наші зусилля припровадження їх до “зелених пасовищ” та “тихих вод” кошари правдивого Пастиря, перш ніж темна ніч, що цілком покриває світ, перейде в повну темряву.
ТР’ 98, 2-7