НАШІ ЗАВОЮВАННЯ АНТИТИПІЧНИХ ХАНААНЕЯН
“Тільки будь дуже сильний та відважний” – Іс. Нав. 1:7
ІСУС НАВИН ЗАПИСАВ ЦІ СЛОВА Бога Єгови, сказані до нього тоді, коли він, після смерті Мойсея, займав становище провідника над Ізраїлем. Ізраїльтяни мали тоді вже за собою сорок років досвідчень на пустині і саме мали перейти Йордан, щоб посісти край Ханаан. Ісус Навин став наступником Мойсея. Народ навчився багатьом лекціям під час досвідчень на пустині; а коли Мойсея вже не було, вони дивилися на Ісуса Навина як на свого провідника.
Ісус Навин заявив про відсутність у нього здібностей до служби на місці Мойсея, через якого Господь об’явився у винятковий спосіб. Та Господь запевнив його, що буде його благословляти на протязі всього його життя, так як благословляв Мойсея Ісус Навин виявився вірним у всіх своїх випробуваннях Він був одним з тих двох, які пережили випробування на пустині і мали понад двадцять років при виході з Єгипту. По причині вірності Ісуса Навина і Калева Господь обіцяв їм, що тільки вони з усіх дорослих, які залишили Єгипет, ввійдуть до Обіцяної Землі Решта померли на пустині, за винятком Мойсея та Аарона. Аарон помер на горі Хор, а Мойсей дещо пізніше на Горі Нево, до того як народ перейшов Йордан.
Нагадування Господа, скероване до Ісуса Навина, щоб був сильним та відважним, мало зв’язок із дорученням, даним Ізраїльтянам, щоб посіли ханаанський край і знищили мешканців цього краю Цей Божий наказ є каменем, об який багато спотикається. Такі думають, що Біблія не може походити від Бога, якщо містить такі доручення. Вони вважають, що вхід Ізраїльтян до Ханаану і його завоювання було актом несправедливості. Вони кажуть: яке право мав Ізраїль вбивати всіх тих людей і віднімати у власність їх землю? Вона належала більше тим людям, які вже її посідали, аніж будь-кому іншому Завоювання їх краю, знищення їхнього життя та захоплення їх землі і майна було дуже несправедливим. Поступування Ізраїлю представлене як приклад схильності тілесної людини до “загарбання землі”, яка, здається, зростає зі століттями не дивлячись на розвито к цивілізації і буцімто зростаючого оцінення справедливості людиною.
Такий погляд розділяють багато людей, завдаючи собі при тому велику кривду, бо не розуміють питання, яке ми обговорюємо. Коли ми говоримо, що не вони розуміють цього питання, то не маємо на думці того що вони є людьми з низьким складом розуму, але, що вони не приймають Божої точки зору. З кожної точки зору, яка не є правильною, ціле поступування Ізраїлю в цьому питанні мусить здаватися несправедливим і безбожним. Але це питання, якщо бачити його з властивої точки зору, видається є розсудним, справедливим і слушним. Гріхи і гидоти тих поган були такої природи, що їх знищення було річчю якнайбільш бажаною. Бог запланував велику несподіванку для ханаанського краю в якому вони мешкали. Більше того, Єврейський Вік був віком типів. Обидва, як Ізраїль так і зіпсовані поганські народи, були образними
ХРИСТИЯНИ НЕ МАЮТЬ ВЖИВАТИ НАСИЛЬСТВА
В теперішньому Віці Господній народ не має захоплювати ані осіб, ані майна інших. Він не може позбавляти когось життя за жодних обставин. Не має боротися жодним видом буквальної зброї. Не має вживати насильства. Ми не з тих, що хотіли б захищати поступування в таких питаннях так званих християнських народів нашого часу. Як християни, які керуються прикладом і вказівками нашого Вчителя, ми повинні старатися чинити добро всім людям в міру наших можливостей і дозволити їм в мирі насолоджуватися їх домами, майном і свободою. Існує велика різниця між Божим правом любові, яке є тепер мотивуючою силою, що діє в правдивих Божих дітях, та законом самолюбства, під впливом якого й надалі діють маси людства – разом з переважною більшістю номінального християнства – і будуть надалі діяти, доки Нова Епоха не буде в повні впроваджена Божою Силою.
Тим не менше, розуміючи, що правдива Церква відокремлена від світу в Божому Плані і в Його поступуванні, ми можемо відносно спокійно дивитися на топтання справедливості і слушності царствами цього світу; ми також можемо усвідомлювати, що Господь, особливо в теперішній час, використовує її природну схильність до боротьби, завоювань та будування імперій. Він зробить так, що людський гнів виконає певні обриси Його Плану, які пізніше виявляться благословенням для цілого світу, як для тих, які тепер є в гробах, так і для тих, які ще живуть.
Не будучи в стані побачити за заслоною всіх ласкавих цілей Небесного Отця і не маючи достатньої мудрості, щоб бачити, як ті цілі могли б бути виконані, люди цієї землі йдуть напомацки в темноті, вважаючи, що розпоряджаються своїми власними справами і не знаючи, що Могутнє Рамено так керує справами народів, щоб славні заміри Бога були реалізовані у всьому, не знаючи також, що нічого не може перекреслити Його планів. Народ Господа в великій мірі виконує роль глядача по відношенню до перебігу цього світу – його принципів поступування, політики, насильства і гарячкових зусиль, які замірені для реалізації його самолюбних задумів (Ів. 17:16).
Якби ми брали участь в справах цього світу по будь-якій стороні в серйозних питаннях, з якими світ стикається, то звичайно діяли б проти Божого Плану. Господь не планує дати тепер перемогу будь-якій зі сторін в цьому конфлікті. Ми маємо бути відокремлені від світу і посвячувати наші думки і увагу, підтримувати й цікавитися справами Небесного Царства; і хоча наш голос, якби ми коли-небудь в загальному висловлювались в таких питаннях, повинен бути вжитий в ім’я справедливості, милосердя і миру, не дивлячись на це ми можемо дивитися з великим спокоєм на всілякі події і зміни, які стаються в світі, знаючи, що наш Небесний Отець має достатню силу, щоб змінити такі речі на Свою славу і найвище добро людського роду.
ПОГЛЯД В МИНУЛЕ
Однак світ каже нам, що ми занадто спокійні. Каже, що людський рід не міг би розвиватися без певної міри боротьби. Відповідаємо, що ніхто не може зрозуміти Божих методів, якщо не є проваджений Його Словом, Духом Правди. Боже поступування є різним в різних віках і для різних цілей. Ці на перший погляд суперечні прояви Божої волі є цілком розумні й гармонійні, коли дивитися на них з властивої точки зору.
Придивімося до цього питання. Давно тому, в Едемі, вирок “смертю помреш” був виданий на Адама по причині свідомого непослуху щодо Божого розпорядження порушення якого призводило до смерті. Після упадку людський рід поступово щораз більше віддалявся від Господа. Багато ангелів, які мали того часу доступ до землі і силу матеріалізування, відпали зі свого святого стану. Людський рід став здобиччю для тих ангелів, які “ходили за іншим тілом” (Бут. 6:1-4; Юди 6,7; 2Пет. 2:4). Такий стан речей був остаточно зруйнований великим потопом за днів Ноя.
Однак з часом світ знову став дуже грішний. Тоді Бог вибрав одного чоловіка з-поміж людського роду, а саме Авраама. Він обіцяв, що якщо Авраам буде ходити Його дорогами, то Він покерує справами Авраама для його добра, вчинить з нього великий народ і буде благословляти його насіння. Таким чином, бачимо Авраама, Ісаака і Якова як особливих Божих слуг Бог прийняв потомків Якова в стосунки угоди з Собою за днів Мойсея. Бог обіцяв, що під Мойсеєм як їх Посередником буде їх Богом і буде їх визнавати за Свій народ. Якби вони були Йому вірні, то мав їм благословляти. Якби виявилися нелояльні щодо Нього і віддалися ідолопоклонству сусідніх народів, тоді мав їх карати за їх гріхи і докоряти, але мав їх не полишати.
Люди Ханаану були в дуже деградованому моральному стані. Пішли так далеко в гріху, що вже не було корисним, що б вони й надалі володіли Ханааном. Ізраїльтяни мали вигнати ці народи – і вони мали бути знищені, якби це було потрібно Були певні народи, яких цілковите знищення Бог особливо наказав Ізраїлю – Повтор. 20:10-18.
Думаючи про цей наказ Бога, ми повинні очистити наші розуми з пересудів минулого. Ті люди, які мали бути винищені, не пішли на вічні мук и, але на смерть, в шеол, гадес могилу. Це сон несвідомості. Ті, які загинули від меча, надалі сплять, не терплять біль і не проходять мук будь-якого роду. Воли лише були відтяті від життя аж до часу загального пробудження. Бог зробив забезпечення, завдяки якому ті люди можуть повернутися до життя, можуть бути пробуджені зі свого сну. Всі благословенства вічного життя Бог запевнив через Месію. Месія буде мати Царство, і те Царство має управляти світом в справедливості (див. Пс. 96,97 і 72), благословляючи не тільки живих, але також тих, які заснули в смерті (Іс. 25:6-9; Ос. 13:14; Рим.14:9; 8:20,21). Багато віршів Святого Письма однозначно про це свідчать. Дійсно, такий є підтекст цілого Божого Слова. Божий План пробігає як золотий ланцюжок через цілу Біблію, я к Старий, так і Новий Завіт.
Цей великий Месія, який тільки має благословити Адамову расу, обов’язково мусить бути їх Відкупителем і таким чином Володарем і Спасителем людей, як засвідчує Святе Письмо. Через Свою жертву за людину Він набув “ключі від смерті й від аду”, як сам нам про це каже (Об. 1:18). Він віддав своє життя як рівнозначну ціну за життя Отця Адама. Ця ціна купівлі ще не застосована за світ в загальному, але віримо, буде застосована в найближчому майбутньому. Тисячолітнє Царство Христа є саме для того, щоб дати всім раніше неосвіченим дітям Адама, як також самому Адаму, повну можливість отримання вічного життя, після того, як вони вже матимуть за собою досвід з природою і наслідками гріха.
З цієї широкої точки зору ми бачимо, що для тих народів стародавньої Палестини – Хананеян, Амореян, Хітеян, і т.д. – те, що вони померли саме тоді, було благословенством. Будучи морально нікчемними й підлими, вони не приносили користі ні собі самим, ні іншим. Не було різниці, чи вони померли через якийсь вид хвороби – туберкульоз, запалення легенів, холеру – чи якимось іншим чином.
Якби хтось запитав: Чому Бог вирішив наказати вибити ті стародавні народи в битві, а не через хвороби? Відповідь звучить, що люди, які населяли той край, були постійною загрозою для моральності народу Ізраїлю. Вони були не тільки ідолопоклонниками, але практикували непристойні ритуали, передбачення майбутнього і т.д. Тому Бог замірив, щоб цей край був відданий цілком іншому ужитку. Бог мав великий План, в якому Його заміром було те, щоб Ханаан відігравав важливу роль. Цей край та його мешканці мали бути типом Божого поступування з духовним Ізраїлем у Віці Євангелії. Тип, в якому згідно Божого заміру мала виступати земля Ханаан, не міг з’явитися без викинення тих поган чи їх знищення.
ДУХОВНІ ІЗРАЇЛЬТЯНИ ВИГАНЯЮТЬ ХАНАНЕЯН
Насувається питання, який тип був тут показаний? Ми вважаємо, що вигнання і знищення тих грішних народів Ізраїлем було типом того, як теперішній Божий народ, духовний Ізраїль, має посісти свої людські тіла. Ми, як Нові Створіння, маємо підкорити, знищити ті схильності тіла, які хотіли б нас поневолити. Якщо ми їх не переможемо й не знищимо, то вони здолають і знищать нас. Ми маємо перемогти погані нахили, погані звички, пороки, думки і прагнення, які жили в нашому розумі, і нова воля має перейняти повний контроль і заповнити місце попередніх мешканців святими, чистими думками, прагненнями, стремліннями, цілями та звичками. Ці людські тіла є тепер власністю і майном духовних Ізраїльтян, Нових Створінь у Христі. Не має миру між Новим Створінням і його тілом. Застереженням в цьому аспекті для нас повинен бути тілесний Ізраїль. Не вигнання і неповне знищення їх ворогів, так як наказав Бог, було джерелом постійних клопотів і пасток і причиною значної частити ідолопоклонства і гріха в Ізраїлі. А їх досвідчення “були написані нам на науку”. Наша битва з духовними ворогами мусить принести результат у вигляді повного знищення тілесного розуму і буде означати також смерть людського тіла.
Ця битва Ізраїлю з його ворогами може також бути образом умов в Тисячолітті. Під час Віку Тисячоліття світ під керівництвом Христа і Церкви буде доведений до стану, який пристосує його до посідання цілої землі. Сатана буде зв’язаний на тисячу років. Гріх і прокляття адамової смерті, що тяжіє тепер над світом, буде знищене разом з усім, що суперечить справедливості. Всі ті речі належать до панування того “сильного”, який так давно пригноблює світ. Христос, антитип Ісуса Навина, буде того часу контролювати і покаже людині, як винищити ці грішні речі і таким чином остаточно оволодіти землею, Божим Едемом, а кожна людина буде царем, володарем.
Хоча тілесний Ізраїльтянин мав бути людиною, готовою до бою і до заволодіння землі ворога, ми не повинні бачити в цьому факті нічого, чого там немає. Наприклад, це не Ізраїльтяни мали сказати, що підуть і займуть у власність землю Ханаан. Це сам Бог мав дати їм її у власність. Ми не повинні також думати, що Бог не дбав про справжні інтереси тих поганських народів. Він заявляє, що їх беззаконня вже тоді було повним. Більше не було корисним продовжувати їхнє життя. Тому бачимо, що через те, що той край був даний Ізраїльтянам на вічне володіння, справедливість не була порушена. Це було раніше передбачено Господом, але об’явлення Господа під час складання обітниці говорило, що тоді ще не був відповідний час на його здійснення, але що спочатку мав настати темний період часу, аж доповниться беззаконня тих народів.
БИТВА СЬОГОДНІШНЬОГО ДУХОВНОГО ІЗРАЇЛЮ
Переходячи до Віку Євангелії, ми бачимо, що духовні Ізраїльтяни є у великому конфлікті. Це битва з цілим світом – ніколи раніше не велася настільки велика і грандіозна битва. Однак конфлікт, що провадиться Господом Ісусом і Його послідовниками, не є битвою з використанням пістолетів чи жодної іншої тілесної зброї. Тепер є мільйони людей в великих таборах, які прагнуть з усієї сили знищити один одного. Їх підбурюють їхні володарі. Тут і там серед них можна знайти християн, які справді віддали своє серце Богу, однак такі є винятком. Великі маси людства самі визнають, що не посвятилися Господу. Однак їхні правителі навчають їх, що вони є Божим народом і ведуть Його боротьбу.
Згідно Біблії тільки святі, тільки ті, які виконали конкретні кроки, передбачені Господом для Його учнів, в загальному є християнами. Всі інші, визнаючи своїми устами, що є християнами, є тільки імітацією – “куколем”. Через дослідження життя святих з минулого правдиві християни можуть самі виразно побачити Божий задум, Божу волю. З життя Мойсея, Ісуса Навина, Пророків та інших вірних осіб з минулих віків вони отримують уроки віри, відваги, ревності. Вони пізнають, що всі ці біблійні записи були задумані як типи і як нагадування для Церкви Віку Євангелії, і завдяки їх вони отримали застереження, зміцнення та заохочення.
Господній народ не повинен почуватися сильним сам в собі, ні хвалитися, але зовсім навпаки, повинен бути дуже покірний і відчувати свою власну недостатність – так як відчував це Ісус Навин. Всі Божі діти повинні усвідомити собі недостатність своєї власної сили. Повинні відчувати, що Бог покликав їх до великого діла, і бути свідомі того, що зазнали б абсолютної поразки, якби Господь не дав Свого благословенства. Вони мають дивитися на Господа і приймати Його обітниці добрим і шляхетним серцем, віруючи, що ці обітниці є їхніми так довго, як вони залишаються лояльними і вірними Йому. Поступаючи так, вони можуть бути сильними, дуже сильними, і можуть бути дуже відважними.
БЛИСКУЧІ ПРИКЛАДИ З МИНУЛОГО
Ми зауважуємо відвагу самого нашого Господа Ісуса тоді, коли увесь народ був проти Нього! Так само є з усіма Його вірними послідовниками; більшість з них – це вбогі цього світу, які посідають дуже мало багатств, впливу і пошани від людей. Правдивий Божий народ на протязі цілого Віку Євангелії був покірним класом, однак він був дуже сильний і відважний. Люди за днів Апостолів “пізнали їх, що вони з Ісусом були” і навчалися від Нього. Ці учні Ісуса бачили Його готовність віддати життя в службі Отцю. Бачили Його відвагу, коли в Він стояв перед обличчям найстрашнішої смерті, коли сказав: “Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені”. Так само і ми, які пішли за Учителем від того часу, зауважуємо духа, якого наш дорогий Господь проявив на протязі всього часу великих випробовуючих і вирішальних досвідчень; це стало для нас натхненням.
Вірні від самого початку були, як правило, мало знані в світі. Зазвичай вони не були з великих, вчених чи багатих. В минулому могли бути певні видатні особи, деякі шляхетного роду, які були Божими святими, що жили згідно тієї міри світла, яку мали за своїх днів, але вони були винятком. Знаємо, що було багато правдивих святих, які вели тихе, звичайне життя, та не дивлячись на це, здається, що вони жили згідно з повнотою світла, яке мали, і йшли з Богом аж до моменту засинання в смерті. Світ зазвичай ігнорував тих Божих святих, навіть тоді, коли вони не були активно переслідувані. Ми не можемо цілком впевнено бачити, хто є повністю вірним і щирим в серці, але можемо бути впевнені, що “Господь знає тих, хто Його” – Тим. 2:19.
ВІДВАГА В ЦІЙ “ГОДИНІ СПОКУСИ”
Переходячи до наших часів, ніколи раніше не було періоду, коли більша сила характеру і більша відвага були більш потрібні, ніж саме тепер. Беззаконня цілого світу, а особливо так званого християнства, доповнилися тепер, а всі теперішні уряди мають бути зметені, щоб приготувати місце для славного Божого Царства під всім небом – для славного Панування Царя царів. Всі церковні системи теперішньої доби, що називають себе Церквою Христа, є поставлені в ряд по стороні блуду і ведуть боротьбу проти Правди й тих, які її голосять. Тому ми мусимо бути сильні в Господі і в силі Його потуги.
Кожен, хто вирушить до бою проти цієї твердині блуду власною силою, з певністю буде переможений. Але, якщо піде в силі Господа Саваота і буде мати Боже керівництво стосовно того, що має робити чи говорити, то може сміливо розпочинати. Багато щирих сердець, які знаходяться в неволі у Вавилоні, чи голодних на “полі”, в світі, просять тепер Хліба Життя. Вони потребують нашої допомоги.
Наша сила буде випробовувана – наше тримання себе біля Бога та Правди і наша відвага в обороні Правди. Вони точно будуть піддані пробі, бо Вавилон спротивляться нашому поступуванню. Бог не прийме в Царство нікого, хто не встояв вірно. Не дивлячись на це, стараймося в тихості навчати тих, які противляться Господньому Слову, і шукаймо зголоднілих і спрагнених одиниць.
Ми не знаємо, в якому вигляді прийдуть деякі з наших проб і труднощів. Однак ми, які живемо в цьому “злому дні”, а насправді при самому кінці цього дня – в кінцевій “годині спокуси” – напевно потребуємо зодягтися в повну Божу зброю. Ми потребуємо, щоб наші стегна були підперезані Правдою; потребуємо шолом для охорони нашого розуму, нашого інтелекту від стріл блуду; потребуємо броню праведності; потребуємо Меч Духа – потужний обосічний Меч; потребуємо взуття “готовності Євангелії миру”. Потребуємо всіх тих речей, щоб подолати Хананеян в наших власних грудях і перемогти всі перешкоди, які нас оточують.
Так озброєні і обладнані, ми справді можемо виявитися “більше ніж переможцями” в тому великому конфлікті, який збільшується кожного дня. Ми переможемо в тому, Хто нас полюбив і купив Своєю власною дорогоцінною кров’ю. Нехай обітниця Вчителя буде для нас натхненням кожного дня: “Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною”.
РТ №703, ’03, 34-38; ТР №486, ’03, 34-38;
Теперішня Правда № 59, січень-грудень 2013