ДОДАТОК ПОСЛАННИКА ЕПІФАНІЇ
ДО VІ ПАРУCІЙНОГО ТОМУ
ПЕРЕДМОВА
Нинішнім томом РЕДАКТОР І ВИДАВЕЦЬ закінчує свою працю відновлення для Церкви серії ВИКЛАДІВ СВЯТОГО ПИСЬМА в такому порядку, в якому наш Пастор її укомплектував. Сьомий том, виданий під такою ж назвою, хоча й містить численні цитати з праць нашого Пастора, однак не є продуктом його пера. Редактор і Видавець з особливою радістю, завдяки Божому провидінню, може поновити цю книгу (VІ том, Нове Створіння) для Божого люду, особливо для Божого Священства. В деяких місцях внаслідок ручного складання шрифт був дуже тісно укладений і відтворити його на такій самій відстані машинним способом було неможливо, тому ми були змушені усунути деякі слова (усунення яких суттєво не вплинуло на сенс) і замінити довші вирази коротшими словами-синонімами.
Ми глибоко уболіваємо над необхідністю вчинити саме так. Але це було потрібним, щоб зберегти таку ж саму нумерацію і ту ж саму кількість рядків на сторінці, бо це може виявитися придатним у випадку видання кишенькової серії та пристосування виносок до відповідних сторінок, наприклад в коментарях. Наприклад: у виданнях І-ІV томів, які укладалися вручну, на одній сторінці міститься 34 рядки. В машинній верстці ця кількість в одному випадку зросла до 39 рядків, а в І томі в багатьох випадках – до 38 рядків. Після складання ця кількість мусила бути скорочена до 34 рядків. В інших томах, перед тим як вони були укладені для нинішнього видання, щоб уникнути видатків, ми застосували спрощення й замінні слова. Це для нас була нова справа, а тому, як виявилося пізніше, брак досвіду призвів до більшої кількості спрощень і замінників у ІІ томі, ніж це було, безумовно, потрібно. Наш досвід з ІІ томом дав можливість в наступних томах обмежити спрощення й замінні слова до мінімуму. З огляду на заощадження часу і грошей ми не дозволили собі застосувати укладання вручну, яке було єдиним способом в часи оригінальних публікацій цих томів. Сподіваємося, що ці неминучі зміни не будуть для наших читачів занадто прикрими, хоча для нас були дуже прикрими. Ми дуже задоволені, що VІ том вимагав небагато таких спрощень і замін, тому що наш Пастор запевнив нас, що вважав його найкращим продуктом свого пера.
Сподіваємося, що нинішнє видання VІ тому виявиться особливою допомогою завдяки доповненню його об’ємним додатком. Наші зауваження короткі і в загальному торкаються трьох питань, відносно яких наш Пастор мав дозрілий погляд. Тематичний і текстовий покажчики, які додані вкінці цього тому до цілої серії, значною мірою підвищують вартість усієї праці в очах її користувачів. Цей факт виправдовує працю і понесені в зв’язку з нею видатки. Тому висилаємо цю книгу і її товаришів з міцно угрунтованою надією, що завдяки додаткам вона буде більш придатною для її користувачів, ніж якби цих додатків не було. Дорогі брати! Виявімо нашу вдячність за ці томи, а також їх оцінення через вірне дослідження, розповсюдження і практичне застосування наук, які в них містяться, і всі єднаймося в цьому сердечно і в молитві з Редактором і Видавцем.
ПОЛ С. Л. ДЖОНСОН
Філадельфія, Па., 6 листопада 1936 р.
ДОДАТОК
Зауваження І до с. 135
В Z ’13, 52, 53 наш Пастор наводить різні докази, що Старожитні Гідні після Тисячоліття здобудуть духовну природу. Обґрунтовуючи свій погляд, він там підкреслив, що ця думка була символічно показана в тому, що окрім священиків левити теж не успадковували землю, і що відповідно Старожитні Гідні, які будуть тисячолітніми і післятисячолітніми Кегатитами, остаточно не успадкують землю, а небо – стануть післятисячолітніми духовними істотами. Така його позиція вказує, що тисячолітні і післятисячолітні левити-гершоніти теж стануть післятисячолітніми духовними істотами, тому що типічні левити-гершоніти, як і типічні левити-кегатити і левити-мерарити, не успадковували землі. Але спасенне людство, спасенний реституційний клас не матиме небесної спадщини, а земну. Тому цей клас не може становити тисячолітніх і післятисячолітніх Гершонітів. З цієї ж причини левитів-гершонітів не може становити і спасенний Ізраїль, який стоятиме на чолі післятисячолітнього спасенного реституційного класу. Тому тисячолітніми і післятисячолітніми левитами Гершонітами будуть Молоді Гідні. Отже, коли наш Пастор писав (с. 135), що тисячолітні і післятисячолітні Гершоніти «Гершон… добре вказує на визволене людство», то в той час на цю тему ще не було світла на часі, а прийшло воно в 1913 р. В Z ’13, 52, 53 наш Пастор доводив, що всі тисячолітні і післятисячолітні левити стануть духовними істотами і вказував, що Гершонітами тоді будуть не визволене людство, не євреї, а Молоді Гідні. В інших місцях (F 162; Z ’11, 181, абз. 5-10; Z ’15, 269, абз. 11, 12; Книга Питань, с. 434, 438) наш Пастор підкреслював, що Молоді Гідні мають отримати нагороду подібну до нагороди Старожитніх Гідних. В інших місцях наш Пастор вчить, що типом «визволеного людства» з точки зору тисячолітнього і післятисячолітнього часу є дванадцять поколінь навколо табору.
Зауваження ІІ до с. 239 і 240
Первосвященик носив свої шати слави і краси під час другої частини служби дня примирення (Лев. 16:24) і під час виконання урядових обов’язків протягом решти року (Вих. 28:29, 43). На тему антитипічного Дня Примирення процитуємо тут наше зауваження з Намету Образом Кращих Жертв: «В книжці під назвою Що Проповідник Рассел Відповідав, на с. 408, питання 3, наш Пастор вказує, що дійшов до розуміння, що антитипічним Днем Примирення є період з жовтня 29 р. до жовтня 2874 р. і тому охоплює Вік Євангелії і Вік Тисячоліття. Це, як він підкреслював, випливає із значення слова «примирення», коли порівняти його із фактами антитипу. Слово «примирення» несе в собі зміст, що дві ворогуючі сторони стають задоволені одна одною. Завдяки жертвам Дня Примирення Бог буде задоволений світом, коли на початку Тисячоліття Ісусова заслуга в тих жертвах буде віддана Богові за світ. Світ, після того як дійде до гармонії з Божою волею завдяки Тисячолітній службі Христа, буде задоволений Богом, а це становитиме довершення примирення. Та частина служби дня примирення, яку Аарон виконував в льняних жертовних шатах, становить тип тієї частини служби антитипічного Дня Примирення, котра належить до Віку Євангелії. Натомість та частина служби дня примирення, котру Аарон виконував в шатах слави і краси, становить тип тієї частини служби антитипічного Дня Примирення, котра належить до Віку Тисячоліття.
Зауваження ІІІ до с. 379, 380
«Біжу при меті» (“press down upon the mark”) – Фил. 3:14 – такий переклад цього уривку нашому Пастору навіяв один пілігрим, який засвідчив, що одержав його від вченого, знавця грецької мови. Але такий переклад не відповідає образу змагань, тому що бігун, досягши мети, не біжить до неї. Цей факт схилив пілігрима Франка Дрейпера до представлення своїх сумнівів щодо такого перекладу нашому Пастору навесні 1905 р. Брат Дрейпер подав думку, щоб з цією справою звернутися до нас, як до того, хто знає грецьку мову. Тоді всі ці троє братів звершили спеціальну молитву, щоб Господь уділив нам особливого освічення в цій справі. Розглядаючи цей предмет, ми переконалися, що прийменник kata, перекладений тут як до, є 27 разів по різному перекладений в А.V. (авторизований переклад). Тоді ми розуміли, що слово «до» в даній ситуації не пасувало, але ми не могли запропонувати відповідний переклад, який би задовольнив наш розум. Але молитва цих трьох братів, хоча не відразу, не залишилася без відповіді. Через кілька років, згідно з нашим прагненням, думка даного уривку стала нам зрозумілою: слово kata повинно бути перекладене на прийменник при. Отже, це речення повинно бути перекладене так: «При меті біжу за нагородою». Наступні причини пояснюють таку інтерпретацію: коли святий Павло в 62 р. н.е. написав ці слова, тобто через 28 років після свого навернення і покликання на апостольство, і попередньо, проявивши свою любов до ворогів, навіть в пробах, дав багато доказів, що він вже досягнув мети – досконалу, невипробувану, безкорисливу любов, найвищою вершиною якої є неперевірена безкорислива любов до ворогів, то тоді він не міг би бігти до мети, як подає A.V. (переклад Огієнка – женусь до мети; переклад Куліша – біжу до мети – прим. перекл.). Переклад при меті вказує (і це підтверджують факти), що Павло її вже досягнув. Тому, досягнувши мети, біг за нагородою. Це було необхідним, тому що між метою і становищем судді, яке він мусив осягнути, щоб отримати нагороду, були вороги: диявол, світ і тіло, котрі намагалися за допомогою плюгавих тяжко випробовуючих чинників не допустити його туди. Павло, утримуючись, не зважаючи на перешкоди, на досягнутому становищі, на меті, мусив бігти, аж поки осягнув становище судді, щоб отримати нагороду.
Зауваження IV до с. 477, 487, 488, 401, 402
Майже незмінним звичаєм нашого Пастора було (і до, і після видання 6 тому) оголошувати дату Пам’ятки Смерті Господа, опираючись на місяць нісан, який розпочинався з нового місяця (молодика) найближчого до весняного рівнодення (незалежно від того, чи він випадав до, чи після рівнодення). Також наш Пастор двічі ствердив, що нісан розпочинається з нового місяця найближчого до весняного рівнодення (Z ’07, 88, абз. 3; Z ’15, 70, абз. 1). З огляду на ці факти здається, що слово після, у виразі «після весняного порівняння дня з ніччю» знизу на 477 сторінці, є друкарською помилкою. Тому, в цьому виразі слово «після» повинно бути замінене словом «найближчого до». В цьому ж реченні вислів «з першою появою» означає настання, прибуття, а не видимість. Це є очевидним з численних фактів: 1 – якби новий місяць, найближчий до весняного рівнодення, розпочинався під час дощового періоду, то протягом багатьох ночей його не було б видно, а його появу можна було б побачити тільки в безхмарні ночі. 2 – якби євреї в Єрусалимі змушені були чекати, аж поки в нісані новий місяць стане видимим, і тільки тоді могли визначити день 1 нісана, то не мали б достатньо часу, щоб повідомити євреїв, наприклад, в Римі, Іспанії, Вавилоні і т.д. про властивий день 14 нісана, встановлений в Єрусалимі, тому що швидка подорож з Вавилону до Єрусалиму тривала тоді чотири місяці (Езд. 7:9). Отже, євреї в тих місцевостях не могли б святкувати Пасху у властиву дату, якби змушені були чекати, аж поки 1 нісана буде встановлене в Єрусалимі в момент першої появи місяця найближчого до весняного рівнодення. Ці міркування вказують, що новий місяць в нісані євреї визначали на підставі астрономічних обчислень як мінімум за чотири місяці до появи нового місяця в нісані. 3 – навіть в часи Саула і Давида час появи нового місяця був відомий раніше (1 Сам. 20:5, 18, 24). Звідси випливає, що вислів з першою появою (на 477 сторінці) означає настання, прибуття, а не видимість.
Є певним, що Євреї в часи Христа розпочинали нісан від появи нового місяця найближчого до весняного рівнодення, бо Йосиф Флавій (Іудейські Старожитності, Книга ІІІ, розділ 10, абз. 5) виразно стверджує, що Пасха повинна була святкуватися, коли сонце знаходиться в знаку Овна, а це відбувається під час весняного рівнодення і перебуває в цьому знаку протягом 30 днів, тобто аж до 20 квітня. Це вимагало від євреїв розпочинати нісан з нового місяця найближчого до весняного рівнодення, незалежно від того, чи новий місяць появлявся до, чи після весняного рівнодення. Наприклад, якщо новий місяць появився, скажімо, за день або два до весняного рівнодення, а євреї після цього рівнодення чекали аж до нового місяця, то мусили чекати приблизно протягом 27 або 28 днів після весняного рівнодення, тобто до 18 або 19 квітня, щоб розпочати місяць нісан, а Пасха не настала б раніше, ніж 1 або 2 травня, тобто десять або одинадцять днів після того, як сонце залишило знак Овна. Йосиф Флавій, який був добре поінформованим єврейським священиком і сучасником Ісуса й Апостолів, каже, що це було неможливим. Отже, його свідчення, що Пасха мусить святкуватися, коли сонце знаходиться в знаку Овна, є іншим способом ствердження, що нісан починається появою нового місяця найближчого до весняного рівнодення, не дивлячись на те, чи він з’являється до, чи після весняного рівнодення. Дехто припускав, що якби нісан розпочинався з появою нового місяця найближчого до весняного рівнодення і цей новий місяць з’явився перед рівноденням, то перший сніп не дозрів би до вживання його 16 нісана (Лев. 23:10, 11). Але доктор В. М. Томпсон, який провів понад 45 років в Палестині, і який вважається одним з найбільших авторитетів, знаючих Святу Землю, каже нам (в книжці “The Land And The Book”, том 1, 263, абз. 3), що в долині нижньої течії Йордану жнива розпочинаються наприкінці березня. Первоплоди дозрівають на три тижні раніше (а в біблійних часах дозрівали ще раніше). Тому, вони вже дозрілі до весняного рівнодення, і внаслідок цього готові до вживання в службі 16 нісана, що завжди наставало після весняного рівнодення в згоді з правилом, що нісан розпочинається появою нового місяця найближчого до рівнодення, навіть якщо він з’являється за 13 днів до рівнодення.
Наш Пастор подав нам наступне правило Святого Письма щодо дати Пасхи: Щоб брати по всьому світу святкували Пасху 14 нісана, о вісімнадцятій годині (початок дня згідно з Божим численням), визначаючи цю дату через започаткування місяця нісана при появі нового місяця «найближчого» до весняного рівнодення, не дивлячись на те, чи він з’явився до, чи після рівнодення. Сучасний єврейський календар не був в ужитку в часи Ісуса. Євреї запозичили його приблизно в 360 р. н.е. у язичника, грека Метона. Тому цей календар є небіблійним і ні до чого нас не зобов’язує. Кожного разу, коли цей календар визначав неправильну дату для 14 нісана, то брат Рассел її відкидав, а установлював і оголошував дату, згідну з календарем неба. Це правило вимагає певного місця на землі, з якого починалося б обчислення місячного дня і місяця (з вісімнадцятої години). Бо хоча новомісяччя починається скрізь в один момент за абсолютним часом, то годинники при появі нового місяця показують різний час, тому що наші годинники пересувають новомісяччя на годину назад через кожні 15º на схід і на годину вперед через кожні 15º на захід. Наприклад, якщо новий місяць з’явиться о двадцятій годині в Гринвіч (Англія), то у Філадельфії новомісяччя буде о п’ятнадцятій годині, а згідно з Божим численням місячний день починається о вісімнадцятій годині. Це означає, що в цих двох місцевостях (якби кожна з них була прийнята як місце початку місячного дня і місяця), новомісяччя настало б в двох різних місячних днях. Тому, належить прийняти певне визначене місце, з якого буде починатися місячний день і місяць для всього світу. Дехто за це визначене місце прийняв 180 градус східної географічної довготи, з якого весь світ розпочинає опівночі сонячний день. Дехто прийняв Єрусалим, інші – Гринвіч, ще інші – Філадельфію, а дехто – дату сучасного єврейського календаря, який є незалежним, бо не подає якогось одного визначеного місця, а розв’язує справу так, як були визначені цикли Метона. Різні групи людей Правди застосовують ці різні методи і майже завжди після смерті нашого Пастора оголошували різні дати як 14 нісана.
Який з цих методів правильний? Наша відповідь така – метод, якого дотримується Бог. А якого методу дотримується Бог? Відповідаємо: того, за яким місячний день і місяць розпочинається о вісімнадцятій годині в Єрусалимі. Звідки ми про це знаємо? З паралельностей 2520 і 1845 років. Перша частина паралельності 2520 років розпочалася першого дня сьомого місяця 3127 р. до н.е., а закінчилася першого дня сьомого місяця 607 р. до н.е. за єрусалимським часом, коли розпочиналася друга частина цієї паралельності. В ТР ’71, 40-43 (додаток до 2 тому, Зауваження ІІІ) подані різні події з 1912 до 1914 рр., які є паралелями різних подій з 609 до 607 рр. до н.е.; ці події відбувалися за 2520 років одні від одних, точно до дня, згідно з численням за місячним календарем. В кожному випадку виступає точний час, лічений за місячним календарем в місті Єрусалим, яке є вихідною точкою для цього часу. В ТР ’71, 35-40 (додаток до 2 тому, Зауваження ІІ) є подана також велика кількість подій з 1915 до 1918 рр., паралельних до різних подій з 70 до 73 рр., які виконалися точно згідно з місячним часом на відстані 1845 років одна від одної. В кожному випадку час лічений на основі місячного календаря, вихідною точкою якого є Єрусалим. Цього можна було сподіватися як в зв’язку з 2520, так і 1845 роками паралельностей, перші частини яких закінчилися, а другі розпочалися в Єрусалимі, а отже, за єрусалимським часом. Ці два факти доводять, що Бог сьогодні (як і в біблійні часи) за місячним часом обчислює дні і місяці, які починаються о вісімнадцятій годині в Єрусалимі. Звідси випливає, що Він визначає місячний місяць для світу згідно з порядком в Єрусалимі, де напевно є місце, з якого починатиметься місячний день, місяць і рік на період Тисячоліття, тому що Єрусалим буде тоді столицею світу. Тому, ми повинні першим днем нісана вважати той день, коли в Єрусалимі з’являється новий місяць найближчий до весняного рівнодення. А це легко можна визначити наступним способом: визначте дату, годину, хвилину і секунду новомісяччя найближчого до весняного рівнодення в Гринвіч, в Англії (це подано в більшості календарів), потім додайте 2 години, 20 хвилин і 54 секунди, і в результаті отримаєте точний час новомісяччя в Єрусалимі, тому що Єрусалим розташований на схід від Гринвіча на 35º, 13′ і 30″. Деталі на цю тему ми подали в ТР ’76, 81-84; ’33, 7-15 і ’71, 35-43.
TP ’77, 82-86,
Теперішня Правда № 59, січень-грудень 2013