Хороша поведінка в Божому домі

ХОРОША ПОВЕДІНКА В БОЖОМУ ДОМІ

«Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб слухати, н це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла!» (Екл. 4:17)

  Мудрець, без сумніву, не мав на думці буквальних ніг або ходіння, а радше дає мудру пораду, щоб його слухачі її присвоїли собі, так як ми це чинимо. Вони розуміли, що він навчав, що повинні бути  розважні в щоденному житті.

«Пильнуй за ногою» означає, уважай, куди йдеш. Не входь до Божого дому так, як на якийсь ринок, або місце розваг. Входь так, як до місця, де Бог буде зустрічати свій люд. Мудрець далі каже, що ми будемо чути в Божому домі, щоб не приносили «жертви безглуздих». Це відносилося б до смішок, легковажності, марних слів та жартів.

Цю біблійну пораду весь Божий люд може дійсно прийняти до свого серця. Пошана для Бога є властивою. Ми позбулися страху, що Бог зiшле нас на вічні муки. Ми добре знаємо нашого Небесного Отця, i не думаємо, що Він може мати такі злі наміри щодо будь-кого зі Своїх створінь. Тому ми не повинні йти до Божого дому, як на ринок. Багато з Господнього люду не усвідомлює того, що хороша поведінка потрібна всюди, де віддається слава Богові.

МАЄМО РОЗВИВАТИ ПОШАНУ

Ми мусимо розуміти, що Бог є в своїй церкві сьогодні у вищому значенню, аніж Він був в типiчнiй святині. В кожному місці, де збирається Його люд, Господь як сказав, Він буде серед нього. Пам’ятаймо, що у нас зустріч з нашим Господом.

Чи ми збираємося в домі, чи в якійсь церкві, чи в якомусь театрі, сам факт, що Божий люд збирається в ньому, робить цей будинок святим місцем, не має різниці, який це будинок. Отже, хто входить до такого будинку, повинен оцінити те місце, повинен пильнувати за своїми ногами, i повинен бути готовий з пильністю «слухати», а не приходити в жартівливому настрої. Розмови слід вести на духовні теми, щоб вони мали відповідний вплив i були будуючими.

Всi розмови мають вестися з пошаною, не тільки до місця, але також до нагоди зібрання. Ми не повинні обертатися i говорити: «Прийшов брат чи сестра, послухаємо, як вони співатимуть».

Ми не знаємо жодної більш важливої справи, аніж пошана до Бога, якої має навчитися народ Божий. Господь не покличе того, хто не має пошани до Нього, i Він хоче, щоб ця риса пошани була загально розвинена. Коли хтось позбувається страху, він схиляється до меншої пошани. Тому особлива увага мусить звертатися на цю справу, коли ми йдемо до Божого дому, або до місця, де відбувається Божественне служіння.

МИ ПОВИННІ ЗВАЖАТИ НА ПРАВА ІНШИХ

Ми не лише повинні пильнувати за нашими ногами, коли йдемо до Божого дому, але також уважати, що ми беремо з собою. Маємо також уважати, щоб ми були охайними, а наш одяг був відповідний. Маємо допильнувати, щоб не приводити нечемних i невихованих дітей. А через те не буде небезпеки, щоб інші сердилися з тієї причини.

Було б краще, щоб батьки ходили на зібрання по черзі. Ніхто не має права брати дітей на зібрання, якби їх присутність була шкідлива для духовного добра інших. Радимо так упорядкувати справи, щоб хтось глядів дітей вдома, аж до часу, коли вони виростуть i зможуть сидіти тихо, щоб не викликати замішання в зборі. Більшість батьків вже настільки звикли до поведінки своїх дітей, що не усвідомлюють того, що дитина може нервувати інших, а кожен рух дитини може перешкоджати іншим. Інші мають свої власні досвідчення, які випробовують їхню терпеливість.

ПУНКТУАЛЬНІСТЬ Є ЗНАКОМ РОЗВИТКУ ХАРАКТЕРУ

Виглядає, що деякі не лише мають пильнувати за своїми ногами, але також слідкувати за своїми годинниками. Приходити з запізненням на зібрання – це не є в гармонії з засадами справедливості та любові. Всі, які приходять на зібрання, щоб віддати справедливість іншим, повинні старатися приходити пунктуально. Взагалі, вони повинні так упорядкувати власні справи, щоб прийти о відповідній порі. Очевидно, існують такі обставини, як домашню обов’язки, праця, випадки, спізнення по причині транспорту i т.п., які заважають прийти вчасно. У такому випадку вони повинні зайти тихо, не перешкоджаючи іншим.

Без сумніву, Господь буде дивитися на наші старання приходити пунктуально на зібрання i не справляти прикрощів іншим як доказ розвитку християнського характеру, і це Йому подобається, i поможе приготувати нас до Царства. Хто байдужий до прав інших, той виявляє брак духа любові, Христового духа. Хто не має добре розвиненого Христового духа, той втрачає велике благословенство.

Отже такі справи, як невиховані діти, спізнення на зібрання i т.п., будуть мати вплив на рішення, чи будемо ми гідні бути в Царстві. Це не означає, що ми судимося згідно з нашими вчинками, або що маємо право судити інших згідно з їхніми вчинками. Господь сказав: «Не судіть». Ми повинні показувати, що наші зусилля виконання Божої волі погоджуються з бажаннями нашого серця. Розвиваймося в зусиллях жити згідно з тими засадами.

ТP № 455, ’97:89

Теперішня Правда №27, зима 2003