ЦЕЙ том був написаний у 1890 році. З того часу його видавали багато разів на багатьох мовах, і багато видань ще тільки планується. Тисячі з числа Божого посвяченого народу засвідчили нам, що завдяки цьому томові вони щедро напились з Джерела Живих Вод – Божого Слова. Ми віримо, що це благословення буде щедро виливатись і далі, аж остаточно, завдяки Царству, знання слави Бога наповнить всю землю як вода покриває морські глибини.
Хоча, коли йдеться про ці ДОСЛІДЖЕННЯ СВЯТОГО ПИСЬМА, ми заперечуємо будь-що на зразок натхнення, тим паче ми раді, що оскільки ми знаходимося на світанку Нової Епохи, світло Істини світить так ясно, і Божественний План настільки очевидний, що навряд чи хоч одне слово цього Тому, якщо б його писати сьогодні – 26 років згодом, – потребує зміни.
Минали роки і Час Кінця все більше і більше підтверджує сказане – особливо з тих пір, як ми ввійшли хронологічно у Великий Сьомий День. Праця Жнива поступала вперед і поступає далі – навіть якщо свого часу ми припускали, що Праця Жнив повністю завершиться із закінченням Часів Поган. Це було всього лиш припущення, котре виявилось безпідставним, оскільки з жовтня 1914 року задіяння серпа Правди і збирання дозрілого зерна продовжувалось як ніколи досі. І справді, велика Світова Війна у значній мірі пробудила людство, і незалежна думка відчувається більше, ніж будь-коли раніше. Все це сприяє розірванню пут неуцтва, пересудів та забобонів і звільненню тих, хто прагне знати й виконуати Господню волю та йти слідами Ісуса.
Ми раді дальшим нагодам служіння нашому великому Цареві в праці збирання Вибраних до Нього, до Правди. Ми раді бачити, як інші приходять до Правди і готуються до “Весілля”. Очевидно, “двері” ще не зачинені, хоч ми сподівамось, що дуже скоро – може за рік, два чи три – повне число Вибраних буде укомплектоване, всі ввійдуть за Завісу, і двері зачиняться.
Ми можемо відкрито сказати, що відновлення Ізраїлю не відбулося так швидко, як ми сподівалися. Незважаючи на це, юдеї в Палетині, здається, вже знайшли чудове пристановище. Безсумнівно, багато їхніх релігійних співбратів, що живуть в охоплених війною районах, особливо в Польщі, були би раді поїхати в Палестину, коли би була така можливість. Важко сказати, як наслідки війни можуть вплинути на інтереси Ізраїлю. Ми повинні терпеливо чекати. Здається, що важкі випробування юдеїв спонукають багатьох з них врешті-решт поїхати на свою батьківщину. А, втім, ми ніколи не сподівались, що туди повернуться всі юдеї, а радше лише представлницька група, так само, як при поверненні з Вавилоської неволі: тоді повернулось лише близько 52 000, не дивлячись на те, що в неволю до Вавилогну пішла значна маса народу.
Особи, які повертаються, представляють тих, хто сповнений віри в Господа та Його обітниці, і, безсумнівно, вони будуть трактовані як представники всіх. Нагадуємо нашим читачам, що коли був написаний цей том, юдеї самі ще мало думали про поверненя в Палестину. Тепер Сіонізм зріс і глибоко оволодів серцями ізраїльтян. Хоч спочатку це був світський Сіонізм, він поступово перетворився на релігійне почуття та надію.
Автор далі не втратив інтересу до Великої Піраміди Єгипту, про яку йде мова в цьому томі Її Низхідний Коридор так само образно представляє низхідний шлях людства під пануванням гріха та смерті. Перший Висхідний Коридор і далі представляє Епоху Закону – Божу Угоду з Ізраїлем, укладену на Синаї, а також шлях цього народу під пануванням Закону. Велика Галерея далі представляє величні висоти вчень Христа та Його послідовників під час Євангелльського віку. Поріг у верхньому кінці Великої Галереї далі представляє помітну зміну в справах світу, піднімаючи людину на вищий рівень. З’єднання між верхом Великої Галереї та просторами над Кімнатою Царя так само символізує духовну присутність нашого Господа в Жниві цього Віку, починаючи з 1874 року.
Ми ніколи не намагались поставити Велику Піраміду, яку часом називають Біблією в Камені, на одному рівні, нарівні зі Словом Бога, представленим Писаннями Старого та Нового Завітів, – адже останнє завжди стоїть на видатному місці як авторитет. Але ми далі віримо, що будівля цієї Піраміди, яка так відрізняється від будівлі всіх інших пірамід, була спроектована Господом з наміром бути Пірамідою та свідком посеред і на границі землі Єгипту (Іс. 19: 19). Вона дійсно розповідає зовсім відмінну історію від будь-якого іншого твору мистецтва чи реліквії, які дійшли до нас з далеких часів.
Її дивовижне підтвердження Божественного Плану Віків викликає захоплення кожного, хто насправді його розуміє. Його слід читати з таким же новим інтересом, як і перше видання, тому що її уроки не зазнали змін ані перетворень. Ми віримо, що нові читачі цього тому одержать ті самі рясні благословення, що і попередні його читачі, і ми таким чином зможемо разом славити Бога і радіти, що Він дав нам світло й втіху на шляху до повного проголошення славного Царства дорогого Божого Сина.
Царство Месії часом називають Царством Бога, бо хоч воно є безпосередньо під розпорядженням Месії, всі Його закони, правила, суди й т.п. знаходяться в точній відповідності з Божественним порядком, який є незмінний. Тому, коли ми молимось: “Нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя на землі, як на небі”, – наші думки повинні бути про те, що велична досконалість Правління та Влади Небесного Отця є нашим бажанням, і ми сподіваємось та очікуємо тисячолітного Царювання Христа, щоб підкорити бунт землі і привести людство назад до повної згоди з Богом, в якій знаходяться всі ангели Небес у своїй досконалості.
Царство Месії має різні етапи встановлення. Перше, у Своїй Parousia прославлений Ісус оживляє, тобто воскрешає, сплячих членів Тіла Христа. Це – перший виконавчий акт Великої Особи, Яку Бог так високо підняв, – Спадкоємця великої Авраамової обітниці. Його члени повинні бути скомплектовані до того, як Він офіційно займе Своє становище Царя світу. Підтвердження цього факту дає натхненне Слово: “Коли з’явиться Христос, наше життя, тоді з’явитеся з Ним у славі і ви” (Кол. 3: 4). Як наступний крок, Учитель має справу з жиючими членами Його Тіла, Церквою. Як показано в притчах про міни і таланти, через суд Учителя стосовно гідності чи негідності в Царстві повинні пройти всі посвячені, і повне число Вибраних має бути визначене й прославлене шляхом “переміни” у воскресінні – адже “тіло й кров посісти Божого Царства не можуть” (1 Кор. 15: 50). Тоді буде прийняте панування над світом. Прославлений питатиме Отця, і Той дасть Йому поган у спадщину і найвіддаленіші частини землі у Його володіння. “І буде пасти їх залізним жезлом; вони, немов глинянй посуд, покрушаться” (Пс. 2; Об. 2: 27).
Це відкриття Людського Сина світу шляхом прийняття Ним влади, і Його дозвіл, щоб світ перейшов крізь велике лихо анархії, явно наближається. Після війни на деякий час наступить великий тріумф церковництва. Католики та протестанти братимуть участь в цьому тріумфі, заохочувані політичними й фінансовими магнатами, які сподіваються продовжити свою владу. В той час ми можемо сподіватись сильної опозиції з боку церковництва до правдивих, вірних послідовниів Ісуса, наслідком чого будуть серйозні переслідування – можливо навіть до смерті. Але тріумф Вавилону буде коротким. Невдовзі вирок, вже винесений, буде виконаний, і Вавилон впаде мов велике жорно в море – в анархію, знищення, щоб більш ніколи не піднятись.
Незадовго після того, згідно з описом Біблії, ми можемо сподівтись повного краху нашої нинішньої цивілізації. Але найтемніша мить людської скрути стане сприятливою можливістю для Бога. Месія, Вибраний Божий, візьме контроль й проголосить мир для розбурханих народів, приведе порядок з безладдя, радість із сліз, хвалу з відчаю. Ось так Царство Месії народиться в жахливих пологових муках, але славні наслідки більш ніж компенсують “Час Утиску, якого не було від існування люду”. Тому нам сказано, що “бажання всіх народів прийде” (Ог. 2: 7, KJV).
Нехай ці сторінки й далі будуть благословенням для Господнього народу і честю для Його імені. Така молитва автора,
Чарльза Т. Рассела.
Бруклін, Нью-Йорк,
1жовтня 1916 року.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша – то надмір пиття! — Пс. 23:5.
Повна чаша, яка переливається, має подвійне значення. Це є чаша радості й чаша смутку, і в обох випадках вона переливається. Той, хто хотів би брати участь в радості Господа, мусить також брати участь в Його чаші страждань. Ми мусимо страждати з Ним, якщо хочемо царювати з Ним. Теперішні страждання ми вважаємо негідними навіть порівняння з славою, яка об’явиться в нас, і тому ми можемо радіти в терпіннях, бо як терпіння будуть переливатись, то подібно і радість теж буде переливатись, і ми зможемо повторити за Апостолом: «Радійте… і знову кажу: радійте!». – R 3268
* * *
Голова Церкви, наш Господь Ісус Христос, був помазаний Святим Духом без міри, і це помазання спливало додолу по Тілі. Досвідчення, встановлені Богом для цього класу, були чашею, що переливалась, багатою на благословенства від Господа, що вимірювалися смутком і радістю. Але висота радості була більшою, ніж глибина смутку, і цього слід було сподіватися.
Співзвучні вірші: Пс. 45:8,9; 92:11; Іс. 61:1-3; Мат. 3:16; Дії 10:38; Ів. 14:16,17,26; 15:26; 16:7; 15:11; 16:20-24,33; 17:13; Дії 13:52; Рим. 14:17; 15:13; 2 Кор. 12:10; Євр. 10:34; Як. 1:2; 1 Пет. 4:13; 2 Кор. 1:8,9; 4:7-12,16-18; 6:4-10; 11:23-30; Євр. 12:6-9; 1 Пет. 5:9.
Пісні:
Вірші Зоріння: 26. Статті з Вартової Башти: R 5653
Питання: Які я мав досвідчення на минулому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були сприйняті? Що мені в них допомагало або перешкоджало? В чому був результат?
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя — 1 Ів. 2:25.
Ми всі повинні розуміти, що теж маємо щось робити, аби дорогоцінні Божі обітниці здійснювались в нас. У зв’язку зі справами теперішнього життя Він обіцяв, що хліб і вода будуть нам забезпечені, але це не означає, що ми маємо занедбувати відповідні нагоди, щоб їх здобути. Він також обіцяв нам участь в майбутньому Царстві, але ми самі повинні зробити так, щоб наш поклик і вибір був певним. Бог є цілком здатний і завжди охочий виконати все зі Свого боку в кожній справі. Але Він покликав нас, щоб ми показали нашу віру в наших ділах, нашій співпраці з Ним усіма розумними способами. – R 3204
* * *
Вічне життя не є природною вродженою властивістю людини, але даром, даним Богом тим, характери котрих перебувають в гармонії з Його характером. Для вірних ця обітниця є певна, підтверджена присягою Єгови. Якщо ми вірні, то наша віра може з непохитною певністю очікувати виконання Божих обітниць. Чи ж така обітниця не має нас надихати до лояльності щодо Бога?
Співзвучні вірші: Пс. 21:5; 133:3; Дан. 12:3; Мат. 19:29; Лук. 20:36; Ів. 3:14-17; 4:14; 5:24,25,29,39; 6:27,40,47,50-58,68; 10:10,28; 12:50; 17:2,3; Дії 13:46,48; Рим. 2:7; 5:21; 6:22,23; 1 Кор. 15:53,54; 2 Кор. 5:1.
Пісні:
Вірші Зоріння: 251. Статті з Вартової Башти: R 5608
Питання: Як цей вірш вплинув на мене на цьому тижні? Чому? З якими результатами?
І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! — 1 Кор. 9:16.
Ми повинні завжди бути готовими розповісти іншим найкращі новини, які знаємо. Співчуття до стогнучого створіння в його різних життєвих труднощах повинно привести нас до того, щоб ми завертали увагу на Господні обітниці щодо наступаючого Царства і благословенств, які будуть доступні всім народам землі. Хто щоденно не проповідує таким чином при будь-якій відповідній нагоді, той дає доказ, що йому або бракує знання чи віри в об’явлені речі, або не робить цього з причини самолюбства, яке Господь не може похвалити. Перебування в такому стані остаточно позбавить його участі в Царстві. – R 3204
* * *
Під Євангелією розуміється добра новина про спасіння в Ісусі і через Ісуса. Найвищий привілей, який може отримати людина, це – надання їй функції вісника Євангелії. Ті, котрі сповнені духом цього становища, дуже засмучуються в своєму серці, коли не можуть виконати своєї місії. Виконання цієї функції так глибоко укорінене в їх характері, що позбавлення їх привілею звіщання Євангелії робить їхні серця нещасними.
Співзвучні вірші: Пс. 40:9,10; Екл. 11:6; Мар. 8:38; 2 Тим. 1:8; Єр. 1:17; 20:7,9; 23:29; Ам. 3:8; 7:15; Ів. 18:37; Дії 4:20; 9:6,15; 26:16-20; 1 Кор. 1:18; 15:58; 2:4; 15:2; Кол. 1:5,6; 4:17; Рим. 1:14-16; 1 Сол. 1:5; 2 Тим. 4:2; Євр. 4:12.
Пісні:
Вірші Зоріння: 138. Статті з Вартової Башти: R 5893
Питання: Чи я проповідував Євангелію на цьому тижні? Як ? Чому? Що мені в цьому допомагало чи перешкоджало? Які були результати?
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі — Рим. 8:14.
Отже, Дух є тим провідником, завдяки якому ми можемо пізнати наше справжнє становище, і не лише на початку бігу, але й при його кінці. Якщо ми є проваджені Духом Божим, – якщо це той напрямок, у якому ми прямуємо, якщо це те, чого ми шукаємо, – тоді ми є синами Божими. Він визнає і підтримує всіх, які приходять до Нього через Христа, які надіються на заслугу Господа Ісуса і які надалі перебувають в такому стані серця. – R 3200
* * *
В цьому вірші під Духом Божим розуміється Божа вдача в Його дітях. Його вдача поєднує в собі мудрість, справедливість, любов і силу в досконалій гармонії. Ті, чиї мотиви, думки, слова і вчинки є побуджені і підтримувані цією вдачею, мають Божу печатку, яка свідчить, що вони належать Йому. Через те вони мають, можливо, найсильніше свідоцтво Божого синівства. О, яка ж за знатна та родина, знаком і печаттю якої є Божий характер!
Співзвучні вірші: Вих. 33:13,14; Чис. 9:15-23; 2 Хр. 5:13,14; Пс. 5:9; 23:2,3; 25:5,9; 32:8; 143:10; Пр. 8:20,21; Іс. 48:17; Ів. 16:13; 1 Кор. 3:16; 6:19; Гал. 4:6.
Пісні:
Вірші Зоріння: 113. Статті з Вартової Башти: R 5582
Питання: Чи я маю свідоцтво Духа про яке говорить цей вірш? Як воно проявлялося? Які були результати?
Коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити — Рим. 8:13.
Умови, на яких ми можуть тривати наші відносини з Господом і зберігатися надію участі в славі воскресіння, полягають, як це виразно зазначено, в умертвленні тілесних вчинків, стримуванні тілесних нахилів – умертвленні, розпинанні та вживанні їх в службі для Господа і Його справи. Таке умертвлення вчинків тіла, така боротьба проти слабостей тіла, є тим, про що Апостол в іншому місці говорить як про «війну», коли каже нам, що тіло воює проти духа, а дух проти тіла, тому що вони супротивні і будуть опонентами аж до кінця життя. Якщо, однак, дух є охочий і бореться в міру своїх можливостей проти слабостей тіла, то Господь зарахує таку боротьбу як повну перемогу через заслугу Відкупителя.
– R 3200
* * *
Під духом мається на увазі нове серце, розум і воля, а під тілом – людська натура. Під вчинками тіла маються на увазі самолюбні, світові, облудні і грішні нахили та їх вчинки. Вчинки тіла умертвляються особливо двома способами: через витіснення їх протилежними їм добрими якостями і вчинками і через обмежування вчинків тіла тими добрими якостями і вчинками, які не є їм протилежні. Хто так поступає – осягне життя.
Співзвучні вірші: Гал. 4:6; 5:16,17,22,25; 6:8; Еф. 3:16; Кол. 3:10; 1 Пет. 2:21; 3:4; Рим. 6:6-23; 8:11; 1 Кор. 3:16; 6:19; Еф. 4:22-32; Кол. 3:5-9; Повтор. 30:6; Єз. 18:21; 33:15,16; Зах. 4:6; Мат. 16:25; 19:12, 16, 21; Лук. 18:29,30; Ів. 12:25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 144. Статті з Вартової Башти: R 5805
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою даного вірша? Який ужиток я зробив з цих досвідчень? Якими були результати?
Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце — 1 Сам. 16:7.
Якщо ми випустили з уваги той факт, що Бог дивиться на нас з точки зору волі, і якщо дійшли до того, що оцінюємо себе (і що Бог нас оцінює) за тілом, то напевно ми в такій же мірі впадемо в темноту, замішання та знеохочення. Але з іншого боку не забуваймо, що дух або воля вважається живою по причині її праведності, гармонії з Богом. Тому ніколи не будьмо недбалими щодо нашої волі чи намірів, які керують нашою поведінкою в житті, але пам’ятаймо, що кожна недбалість буде означати пропорційну втрату духовного життя. Для нас завжди є можливим правильне бажання, бо лише абсолютно лояльна воля може бути прийнята Богом в Христі. – R 3200
* * *
Критерій судження багато свідчить про характер особи, яка ним керується. Поверховість і помилковість, як риси характеру пересічної людини, проявляються в її судженні на підставі зовнішнього вигляду. Характер Єгови об’являється в Його способі судження. Замість оцінювати на підставі зовнішнього вигляду, Він проникає в суть справи і базує Свою оцінку на тому, що є дійсним, а не на тому, що тільки здається. Всі речі є оголені і відкриті перед Його всевидючим оком. Наскільки це можливо, ми повинні судити, опираючись не на тому, що здається, а на дійсності.
Співзвучні вірші: Повтор. 10:17; 2 Хр. 19:7; Йов 34:19; 37:24; Мат. 22:16; Ів. 7:24; Дії 10:34,35; Рим. 2:16; 2 Кор. 10:7; Гал. 2:6; Еф. 6:8,9; Кол. 3:25; Як. 2:1-6.
Пісні: 93, 64, 114, 27, 36, 40, 51 / 101, 126, 53.
Вірші Зоріння: 139. Статті з Вартової Башти: R 5652
Питання: Чи я на цьому тижні судив по вигляду чи згідно дійсності? Чому? Як? З якими результатами?
А страва тверда – для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло — Євр. 5:14.
Ті, які мають правдиву і щиру віру в Бога, охоче довіряють Його словам. Ці підставові засади вчення повинні бути вже раніше в них утверджені. Будована ними будівля з золота, срібла і дорогоцінного каміння повинна вже бути в більшій мірі зведена, а пов’язана з нею праця повинна постійно просуватись вперед. Коли вони лояльні і вірні Богу, тоді вони здатні відрізнити правду від неправди. Ми повинні знати, у що ми віримо і чому так віримо, а тоді відважно і без компромісу це проповідувати, бо «коли сурма звук невиразний дає, – хто до бою готуватись буде?». – R 3199
* * *
Як буквальні діти не мають фізичних органів, достатньо сильних, аби перетравлювати тверду їжу, так і духовні діти не мають достатньо сильних органів, здатних засвоювати тверду духовну їжу. Треба бути добре розвиненим у Христі, щоб властиво правильно найглибші правди, а такий розвиток можна осягнути тільки через безперервне тренування розумових, моральних і релігійних здібностей в духовному значенні. Як фізичні, так і духовні м’язи зміцнюються через тренування.
Співзвучні вірші: Єр. 15:16; Єз. 3:3; Ам. 8:11-13; Рим. 16:19; 1 Кор. 2:6-16; 13:11; 14:20; 1 Пет. 2:2; Пс. 119:99; 131:2; Еф. 3:5; 4:13-15; Кол. 3:16; 2 Тим. 3:15-17; Євр. 6:1; 2 Пет. 3:16-18; Як. 1:18-25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 8. Статті з Вартової Башти: R 5688
Питання: Як досвідчення минулого тижня підтвердили цей вірш? Яке добро з того вийшло?
Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані — 2 Тим. 3:12.
Слід сподіватися опозиції, і вона, без сумніву, буде тривати аж до закінчення нашого бігу в смерті. Терпеливо змиритися з цією опозицією означає пожертвувати своїми власними природними бажаннями щодо дружби та різних приємностей теперішнього життя, зносити труднощі як добрі воїни для справи Правди і переборювати перешкоди (в якому б вигляді вони не прийшли), прикладаючи наші зусилля, щоб чинити Божу волю і працю, пов’язану з просуванням інтересів Його Царства. Дійсне тривання в Господній службі – це, в першу чергу, постійне й уважне досліджування Божого Плану; по-друге, присвоювання його духа; а це веде, по-третє, до палкої ревності в реалізації цього плану, а також до активності в цій службі відповідно до наших здібностей, незалежно від ціни або жертви, якої це від нас вимагало б. – R 3199
* * *
Ті, що живуть у Христі Ісусі – це посвячені. Посвячення робить їх жертвувателями для праведності в світі, в якому перевага надається беззаконню, а невигоди – праведності. Посвячені не можуть інакше поводитись, як тільки переносити переслідування від тих, чиє самолюбство супротивне вчинкам посвячених. Отже всі вірні будуть переслідувані.
Співзвучні вірші: Бут. 49:23; Йов 12:4,5; Пс. 11:2; 37:32; 38:21; 44:16-19, 23; Пр. 29:10, 27; Іс. 29:20, 21; 51:12,13; 59:15; Єр. 20:8; Мат. 5:10-12,44; 10:16-18,21-23, 28; 24:8-10; Лук. 6:22,23; Ів. 15:18,19; 16:1,2; Дії 28:22; Рим. 8:17,35-37; 1 Кор. 4:9-13.
Пісні:
Вірші Зоріння: 121. Статті з Вартової Башти: R 5116
Питання: Чи побожне життя було для мене причиною переслідувань на цьому тижні? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Як я це переносив? Які були результати?
Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити — Мат. 20:28.
Якщо ми посвятились Господу, тоді кожна жертва з наших слушних прав та інтересів на нашу власну користь як християн, або на користь чоловіка чи дітей, батька чи матері, сусідів чи друзів, братів у Христі, розцінюється Господом як зроблена для Нього; та якби ці самі послуги були зроблені з інших мотивів, – ким-небудь невиправданим і непосвяченим Господу, або зроблені лише для користі тих осіб, а не як жертва для Господа, – то такі речі не будуть нам, як посвяченим, зараховані як жертви.
– R 3265
* * *
Як чудово, що Син Людський, видатний нащадок Адама, прийшов не для того, щоб служили Йому, але щоб послужити іншим. Наскільки ж Син Людський перевершив людину Адама, бо Адам служив собі і зруйнував надію цілого людства, тоді як Ісус, служачи іншим, довершив спасіння для цілого людства. Він перевершив першого Адама настільки, наскільки безкорисливість є вищою від самолюбства. Тому Він є для нас прикладом, і якщо ми будемо Його наслідувати, то будемо надаватись до Царства.
Співзвучні вірші: 2 Кор. 8:9; Мат. 1:21; 4:23; 5:17; 9:13; 15:24; 18:11-14; 20:25-27; Мар. 1:38; Лук. 1:78; 4:18; 22:27; Ів. 4:34; 10:10; 13:4-17; 18:37; Дії 10:38; Гал. 5:13; Євр. 2:9,14,15,18.
Пісні: 112, 13, 20, 67, 93, 86, 116 / 63, 70, 76.
Вірші Зоріння: 163. Статті з Вартової Башти: R 5375
Питання: Яке значення мав для мене цей вірш минулого тижня? Як я його застосовував? Чому? Які були результати?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: