ПИТАННЯ: Чи ад (гадес) є тим самим, що й озеро огняне?
ВІДПОВІДЬ: Ні! Дехто навчає, що вони є тим самим, але це велика помилка. Говорячи про тисячолітній День Суду, Богослов звертається до нас в дусі пророцтва, що «дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад [гадес, могила] дали мертвих, що в них, і суджено їх згідно з їхніми вчинками. Смерть же та ад [гадес] були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, озеро огняне» (Об. 20:13,14). Звичайно, ад (гадес) не є озером огняним, тому що озеро огняне не може бути вкинуте саме в себе. Така думка була б такою ж абсурдною, якби ми твердили, що змія може з’їсти себе, починаючи з хвоста.
Книга Об’явлення є книгою символів (Об. 1:1). Такі речі, як свічник, зорі, арфи, сурми, блискавки, громи, град, річки, води, жаби, звірина, роги, птахи, дерева і т.п. є символічними, тому мають пояснюватися у згоді з символічним вживанням в інших біблійних текстах. Таким чином, «огонь» вживається, щоб зображував знищення (Соф. 3:8; Мал. 4:1; Мат. 3:11,12), тому що він є найбільш нищівним засобом. Це показано в Юди 7 (перекл. Одінцова), де пояснюється, що «Як Содом і Гоморра… поставлені в приклад вічного огню, понісши кару» – не що вони вічно горітимуть і ніколи до кінця не знищаться, але що їх знищення буде вічним.
Відповідно, озеро огняне (яке в Святому Письмі також названо геєнною) зображує вічне знищення, – «другу смерть» (Об. 20:14,15; 21:8), – а не життя в будь-якому значенні. «Смерть [процес вмирання під Адамовим осудом] і ад [гадес, забуття, несвідомий сон смерті]» будуть вкинені в озеро огняне, тобто будуть повністю знищені, коли велика в’язниця гробу віддасть усіх своїх мертвих (Ів. 5:28,29), і процес вмирання, разом з усіма болями, стражданнями, усілякими розумовими та моральними недосконалостями, припиниться через реституцію, відновлення людського роду до повної досконалості (1 Кор. 15:26; Дії 3:19-21). (Додаткові деталі дивись в нашій книжці Життя-Смерть-Майбутнє і в трактаті Що таке ад).
Ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів — Мат. 1:21.
Помічання цих незначних подій, через які Боже провидіння приготувало народження нашого Спасителя і послання Євангельської звістки, зміцняє віру Господнього люду. Роздумування про Божу опіку в минулому, навіть в малих справах, дає підставу для довір’я до Божої мудрості і до того, що Він подбає про ті обриси Його Плану, які ще належать до майбутнього – сповнення усіх надзвичайно великих і цінних обітниць, зосереджених в Тому, Хто народився у Віфлеємі. Отже, усвідомлення Божого провидіння в більших справах Божого Плану стимулює також нашу віру в Боже провидіння щодо особистих і більш приватних справ Його люду. – R 2555
* * *
Імена, які давалися біблійним героям, мали значення, бо стосувались характеру, праці, служіння, досвіду і типічної спорідненості з особами чи речами з ними пов’язаними. Це підтверджує ім’я, вибране Богом для Месії. Ісус є латинським відповідником єврейського Єгошуа або Єшуа (Єгова є спасінням) і вказує на службові функції нашого Господа. Його люд становлять всі ті, які у цьому й наступному Віці наближаються до Бога через Нього. Людство знаходиться під прокляттям, владою і наслідками гріха. Заслуга нашого Господа, приписана посвяченим, звільняє їх від прокляття гріха. За посередництвом Божого Духа, Слова і Провидіння Він поступово звільнить їх від сили і влади гріха, а у воскресінні мертвих остаточно звільнить від всіх наслідків гріха. Пізніше, через застосування Своєї заслуги, наш Господь звільнить світ від прокляття гріха, а через Свій Священицький, Посередницький, Царський, Законодавчий, Суддівський, Пророчий і Отцівський Уряд Він визволить від сили і наслідків гріха тих всіх, котрі слухняно стануть його людом. Алілуя, що за Спаситель! Він має силу спасти!