Біблійні Питання:
Питання: Який рід гріха, кимось вчинений, підлягав би “другій смерті”?
Відповідь: Найперше ми мусимо визначити термін Друга Смерть. Хоча це поняття є в Святому Письмі дуже повсюдне, воно відноситься лише до тих, котрі були згадані в Об. 2:11: 20:6,14; 21:8. Назва «друга смерть» насуває висновок, що є і перша смерть – смерть, що прийшла на весь людський рід через непослух Адама. Про цю першу смерть можна по суті говорити як про смерть Адамову.
Бог, передбачаючи непослух Адама, задумав у своєму Божественному Плані відправити Христа на землю як людину, щоб Він пожертвував своє життя як викуп (рівнозначна ціна) за Адама і весь рід, що знаходився в його стегнах. Тому у властивому часі кожна людська істота буде звільнена з-під осуду першої, або Адамової, смерті й отримає повну і ретельну нагоду осягнення досконалості та вічного життя (1Тим. 2:5,6).
Дві окремі проби до життя
Небагато, у властивому для них часі, під час Віку Євангелії переходили свою пробу до вічного життя. Це охоплює скрушених вірних, котрі старалися поступати слідами Христа, посвячуючи своє життя Богові, щоб чинити Його волю. Вони були сплоджені від духа і коли довели свою вірність, то здобули в нагороду місце в Малому Стаді Христа – Його Церкві.
Для решти людства, величезної більшості, їх властивий час, їх проба до вічного життя, прийде в майбутньому віці під час Посередницького Панування Христа і Його Церкви. Тоді вони будуть привернені зі стану смерті і поставлені на пробу до життя. Ті, котрі пройдуть цю пробу успішно, одержать нагороду – вічне досконале людське життя на землі.
Святе Письмо вказує, що деякі з тих, котрі переходили цю пробу під час Віку Євангелії, мали зазнати невдачі, і що деякі впадуть під час своєї проби у Віці Тисячоліття, і в результаті це приведе до другої смерті. Різниця між першою та другою смертю полягає в тому, що від цієї першої було передбачене визволення, вилікування і можливість отримання вічного життя. Але з другої смерті не буде жодного визволення. Ті, котрі помруть другою смертю, будуть знищені, перестануть існувати.
Гріх на смерть
В 1Ів. 5:16 (друга частина), 17 читаємо: “Є й гріх на смерть, не про нього кажу, щоб молився. Усяка неправда то гріх. Та є гріх не на смерть”. Цей текст говорить про два роди гріха – той, що не на смерть, і той, що на смерть.
Гріх “не на смерть” визначає ті гріхи, що принаймні частково є приписані успадкованій після Адама слабкості й недосконалості, і ці гріхи всі ми учиняємо. Інколи ці проступки є повністю Адамові і незалежні від нас; іншим разом з ними змішано трохи самоволі.
З іншого боку, гріх на смерть означає абсолютно самовільний, свідомий і задуманий гріх проти повного знання та світла, в якому Адамова слабкість та недосконалість не мають ніякого уділу. Непрощенна натура свідомих гріхів є в іншому місці визначена як “богозневага на Духа”. Це гріх, який не може бути прощений ані тим, котрі учиняють його у Віці Євангелії, ані тим, котрі учиняють його під час Віку Тисячоліття (Мат. 12:31,32). (Лише сплоджені від духа можуть учинити гріх на смерть в цьому житті.) Свідома частина змішаних гріхів вимагає очищення характеру даної особи через каральні випробування, які Бог вірно надасть. Абсолютно свідомий гріх засудив би дану особу на другу смерть. Дуже важливо розуміти, що наше почуття смутку з причини учинення гріха є гарантією того, що ми не згрішили на смерть (Євр. 6:6).
Для тих, хто є на пробі під час Віку Євангелії, Біблія подає думку, що гріх на смерть може мати приступ в одній з двох форм: (1) падіння на доктринальному пункті і (2) упадок на моральному пункті (Євр. 6:4-6; 10:26-29). Здається, що 2 Петра 2:20-22 відноситься одночасно до обох цих класів. Важливо зберегти в розумі те, що стан, який кваліфікує когось на другу смерть, може бути осягнутий як в цьому Віці, так і у Віці майбутньому лише поступово. Псалом 19:13-14 описує цей поступовий упадок.
Сьогоднішні відповідальності та перестороги
Ми розуміємо, що ані люд Господа, ані світ загалом не є тепер на пробі до життя, оскільки їх проба прийде в наступному Віці. Хоча сьогодні ніхто не підлягає під другу смерть, це, однак, нікого не звільняє від відповідальності. Як кожен крок в напрямку справедливості ушляхетнює характер, так кожен крок в напрямку несправедливості деградує характер, а кожен крок, що веде до низу, потрібно буде у відповідний час повернути, що буде проходити з великою трудністю. Особливо небезпечним для люду Господнього є порушення сумління, що вказує на певну міру обдуманості. Хоча книжники й фарисеї не були на пробі до життя, однак Господь сумнівався в їх остаточному вилікуванні по причині стану їх сердець, що були глибоко деградовані (Мат. 23:13-33).
Це урок для всіх, а особливо для люду Господа, щоб розвивати чисте серце, вразливе сумління та чесне життя (1Тим. 1:5).
SB ’02:107, 108
Біблійний Прапор 2010 р.