РЕСТИТУЦІЯ
ЩО ЦЕ ТАКЕ? ДЕ БУДЕ? КОЛИ?
«А дитина мала їх водитиме» (Іс. 11:6).
«Щоб часи відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав заповідженого вам Ісуса Христа, що Його небо мусить прийняти аж до часу відновлення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх» (Дії 3:19-21).
ЧИ ЗНАЄШ ТИ: що, виходячи з багатьох перекладів Біблії, слово «відновлення» (в англ. Версії Короля Якова «restitution», тобто реституція) означає привернення до первісного стану?
Що дехто вважає, що це означає лише віддання чогось, що було незаконно забране (Вих. 22:1-6,12; Лев. 5:21-24; Єзек. 33:14-16), але Біблія вказує на те, що це слово охоплює своїм значенням щось більше: найкращий спосіб привернення до первісного стану і найбільші благословення, що невдовзі сплинуть на всіх людей?
Що Біблія заявляє, що «на початку Бог створив Небо та землю» (Бут. 1:1), але нічого не каже про час, який сплинув з того моменту і до часу шести великих творчих днів, коли Бог поступово приготовляв Землю до людського життя?
Що Бог створив рослини та тварин, а потім приготував „рай ув Едені на сході» (Бут. 2:8) з досконалим екологічним середовищем, де помістив Адама, «першу людину» (не для того, щоб він став духовою істотою, ангелом, але щоб назавжди залишався людиною), створену з «пороху земного», «мало меншим від анголів» (Бут. 2:7; Пс. 8:5-9; 1Кор. 15:45-47)?
Що Адамові була дана влада над землею й тваринами (всі вони мали бути приручені), яким він дав назви; що потім Бог створив Єву, щоб була його дружиною й подругою (Бут. 1:26-28; 2:18-25)?
Що вони та їх нащадки могли одержати навіки досконале життя на досконалій землі, якби були слухняні Богові, але з причини непослуху вони були засуджені на смерть, припинення життя (Бут. 2:17), були вигнані з Едемського саду, щоб більше не споживати плодів, що підтримували життя, і не жили вічно на землі (Бут. 3:22-24)?
Що через спадковість Адамів вирок смерті перейшов також на всіх його нащадків, внаслідок чого ніхто з людського роду не має права до досконалого життя на досконалій землі, а тільки на недосконале, затухаюче буття (Рим. 5:12-19; 1Кор. 15:21,22)?
Що Бог виявив Свою велику любов до всіх людей (враховуючи Тебе і мене) тоді, коли, плануючи звільнення всіх з-під вироку смерті, Він дав за них викуп (рівнозначну ціну)?
Що єдинородний Божий Син, могутній Логос, з власної волі «стався тілом», як «Людина Христос Ісус», «мало чим уменшеним від Анголів… задля [KJV] перетерплення смерти… щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх» – за Адама та весь його грішний рід – і що Ісус «дав себе самого як викуп за всіх: свідоцтво свого часу» (Мат. 18:11; Ів. 1:14; 3:14-18; 1Тим. 2:3-6 [УБТ]; 4:10; Євр. 2:9-14; 1Ів. 2:2)?
Що завдяки добровільному викупу Ісуса всі, живі і мертві, мають запевнену єдину можливість отримання у відповідний час вічного життя; що Церква, вибрана у віку Євангелії, одержує вічне життя в небі (2Кор. 5:1-4; Євр. 10:34), а всі ті, котрі не мали такої можливості, –а потім будуть жалкувати за гріхи, повірять в Ісуса як Спасителя і підкоряться в Тисячолітті («часах відпочинку») Божій волі, – будуть мати нагоду отримати реституцію (привернення до первісного стану) до досконалого, вічного життя на вдосконаленій землі, такого ж, як міг мати Адам (Пс. 37:9-11,22,29,34; Мат. 6:10)?
Що в час реституції тварини будуть приручені, земля буде зроблена досконалою (Іс. 11:6; 35:1,2) і наповнена Божою славою (Чис. 14:21; Іс. 11:9; 40:5; Ав. 2:14); що всі слухняні з людського роду (Об. 22:17) будуть привернені до такої досконалості, яку мав Адам; злі люди будуть знищені, а праведні будуть жити вічно на новій землі в благополуччі, мирі, щасті, братерстві та любові (Пс. 72; Іс. 65:17-25; Мат. 6:10; Дії 15:14-18; 2Пет. 3:13; Об. 21:3,4; 22:1-3)?
Що «часи відновлення», про які говорили всі святі пророки, тисячолітнє панування Христа (Об. 5:9,10; 20:4,6), тривають від Його другого приходу (Дії 3:21), коли разом зі Своєю Церквою Він нищить теперішні злі світові умови, встановляє Своє справедливе правління на землі, благословляючи навічно всіх слухняних людей (Іс. 2:2-4; 11:1-9; 25:6-10; 35:1-10; Дан. 2:31-45; 7:13,14,18,22,27)?
Що «знаки часу», такі як: велике зло, об’явлення, збільшене знання, подорожі ітп. (Луки 12:2; 21:11,25-32; Дан. 12:4,10) доводять, що ми живемо при кінці цього віку, і що Христос скоро розпочне реституцію?
Що всі повинні радіти прекрасній картині, відкритій для всіх, хто живе на землі, і проповідувати іншим цю добру новину про Боже Царство, що незабаром має прийти на землю (Луки 2:10-14; 21:25-28)?