Девіз 2002 рік

 

НАПИШИ ВИРАЗНО НА ТАБЛИЦЯХ

 

„Напиши це видіння і поясни на таблицях, щоб читач його легко читав” – АВАКУМ 2:2.

   Наш вірш на 2002 рік є так повчальним, як і настановляючим. Пророк Авакум, як вчитель свого Ізраїльського народу, був проваджений Богом Єговою для того, щоб він написав пророцтва таким чином, щоб інші могли їх читати, вчитися і згідно з ними поступати.

    Ми живемо в графічно багатому світі, повному кольорів і руху, в світі, який схиляється до того, щоб приймати ці речі як доведені. Галузь науки змінюється завдяки революції в інформаційних технологіях. Надзвичайно велика кількість даних доступна як в електронному, так і в друкованому вигляді. Завдяки комп’ютерам, особливо World Wide Web, прості чоловіки та жінки мають доступ до широких знань, колись призначених для еліти науковців.

    Однак, як підкреслює Апостол Павло, в його убогому з технологічної точки зору світі, ніхто не міг вчитися, якщо нікого не послали, щоб вчив їх, проповідь – на той час це була найголовніша форма проголошування Євангелії. Авакум, вчитель, жив у такому, власне, світі і був зобов’язаний представляти своє післанництво таким чином, щоб інші могли його зрозуміти. Проповідування по двох, яке започаткував Ісус разом зі своїми учнями, було дуже результативним способом розповсюджування євангельської вістки про спасіння. Господь Ісус за допомогою історій, переданих словесними образами, притчами, міг зосередити розум своїх прийнятих слухачів на засадах і заповідях Божественного розуму. Ці історії та лекції не подавалися лише як інформація, але як заохочення до дій. Так само й сьогодні. Кожен з нас, використовуючи всі доступні джерела інформації, повинен проповідувати Слово Боже в найбільш зрозумілий спосіб, як тільки може, з ціллю благословення мертвого та вмираючого світу. Крім того, ми повинні виразно вписати характер і поступування Христа в наше особисте життя, щоб усі це бачили, і щоб цим ми могли допомогти іншим, котрі потребують заохочення.

МЕЖІ ЦЬОГО ПРЕДСТАВЛЕННЯ

     Ця стаття є вступом до цілорічної серії статей на тему Божого Плану Віків. Наступні статті ми будемо розвивати, маючи за основу Божий План, і спробуємо вказати, яким чином Бог діяв протягом усієї історії і як діє в цьому хаотичному на вигляд сучасному світі. Поданий нижче рисунок добре зображує План Віків. Як візуальна допомога, цей рисунок має довгу історію. Ми передрукували його в формі ескізу, але в міру, як наша серія буде поступати далі, ми будемо додавати більше деталей. В цій статті ми зосередимось на його вищій частині, верхньому рядку дуг.

    ТАК ЯК ДЕХТО несвідомо неправильно оцінює майстерність та мудрість великого архітектора й будівничого на підставі ще незавершеної ним праці, так багато в своєму незнанні сьогодні не добре осуджують Бога, дивлячись на Його незавершену працю. Але незабаром, коли тяжке риштування зла, яке було дозволене для того, щоб навчити людину, і яке остаточно обернеться йому на добро, буде усунене, а руїни прибрані, завершене діло Бога покаже цілому світові Його безмежну мудрість та силу, і тоді буде очевидно, що Його плани є в згоді з його величним характером.

    Відтоді, як Бог сказав нам, що має чітко визначену мету і, що всі його цілі будуть реалізовані, всі ті, хто ними цікавиться, правильно поступлять, якщо будуть досліджувати Святе Писання. Як би не здавалося, що все, що пов’язане з людиною, – це випадковість або Божа таємниця, то ті, хто вірить і розуміє свідоцтва Слова Божого, визнають, що цей незвичайний і незмінний план систематично йде до завершення. 

ТРИ СВІТИ

     Переважна частина людства, яка тратить віру в Божі обітниці, мусить зачекати на розвиток Божого Плану, перш ніж усвідомить собі славний характер Божественного Архітектора. Але діти Божі мають привілей бачити через віру та світло Його свічника – Слово – провіщену майбутню славу. Тому як зацікавлені діти Божі і студенти Його Слова ми досліджуємо Біблію, щоб зрозуміти з цих планів Його цілі, а також подані там подробиці. З них ми довідуємося, що Божий план стосовно людини охоплює три довгі періоди, які беруть свій початок від створення людини і сягають до необмеженого майбутнього. Петро та Павло називають ці періоди “трьома світами” (див. рис.), а кожен з них представляє інший спосіб прояву Божественного провидіння.

1. Тодішній світ

2. Теперішній злий світ

3. Світ майбутній

    Перший з цих періоді, або “світів”, під управлінням ангелів закінчився невдачею; другий, під пануванням сатани, узурпатора, є справді “злим світом”; третій період буде епохою справедливості і благословення всіх народів землі. Два останні з цих світів представлені більш детально, а пророцтва, які до них відносяться, надзвичайно контрастні.

    Теперішній, тобто другий період названий “теперішнім злим світом” не тому, що в ньому немає нічого доброго, але тому, що зло має в ньому перевагу. “А тепер ми вважаємо пишних щасливими, і ті, хто вчиняє безбожне, будуються та випробовують Бога, і втікають” (Мал. 3:15).

    Третій світ, або епоха, згадується як “світ майбутній”, в якому “справедливість перебуває”, не через те, що там взагалі не буде зла, але тому, що зло не матиме в ньому переваги. Усунення зла буде поступовим і здійснюватиметься під час панування Христа – Його Царства на землі. Зло не буде тоді панувати й розвиватися, але “праведний буде цвісти” (Пс. 72:2), а послушні будуть “добра землі споживати (Іс. 1:19). Коротко кажучи, ера, яка має настати, буде зовсім інша, аніж та, в якій ми тепер знаходимося, оскільки “князь віку цього” сатана, не матиме частки в майбутньому світі.

ЦАРСТВО ХРИСТА – ЩЕ В МАЙБУТНЬОМУ

    Ісус сказав: “Моє царство не з цього світу” і доки ця нова ера або “світ майбутній” не настане, Царство Христа не буде панувати на землі. Тому ми й молимося “Нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі” (Мат. 6:10).Очевидно дуже велика частина плану великого Архітектора, яка стосується спасіння людини, ще не вповні розвинена, інакше новий князь, Христос, і нова диспенсація були б вже давно запроваджені. Чому це ще не настало? В книзі Об’явлення, 11 розділ і 15 вірш ми читаємо: “І засурмив сьомий Ангол, – і на небі зчинились гучні голоси, що казали: “Перейшло панування над світом до Господа нашого та до Христа Його, – і він зацарює на вічні віки!”” Контекст показує, що перехід від царств цього світу до славного царства Христа станеться під час загального утиску (Дан. 12:1). У зв’язку з цим Ісус сказав: “Ніхто бо не може вдертись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв’яже дужого, і аж тоді пограбує Господу його” (Мар. 3:22-27). Цей “дужий” – то сатана. В’язання сатани є першою справою, яка мусить статися перш ніж могло б бути встановлене царство Христа. 

Небеса та земля тодішнього світу

Петро називає кожен з цих періодів окремим “небом і землею” (2 Пет. 3:5-13). В символах зображені вищі, тобто духовні правлячі влади (небеса), а також людські уряди та суспільні організації (земля). Тому перші небо та земля, “тодішній світ”, перестали існувати під час потопу, хоча фізична земля (дуже змінена водами потопу) залишилась.

Небеса та земля “теперішнього злого світу”

    Теперішні символічні небеса та земля минуться з великим шумом  та у вогні, у великому замішанні та утиску, оскільки цей дужий, сатана, коли в’яжеться, намагається втримати рештки своєї влади.

Небеса та земля майбутнього світу

    Наступниками теперішнього злого світу будуть нові небеса та нова земля, суспільство під урядом Христа, організовані з Божественними засадами. Справедливість і мир будуть на порядку денному. Справедливість буде основою нового уряду. Апостолу Палу був даний проблиск цього майбутнього світу. Він написав, що “був узятий”, тобто перенесений в часі, і побачив речі такими, якими вони будуть під духовною владою Христа (2 Кор. 12:2-4). Апостол Іван був також наділений видінням подібних речей під час свого перебування на острові Патмос (Об. 1:9). 

ДИСПЕНСАЦІЇ ПОДІЛЕНІ НА ВІКИ

     Здається, що Божий спосіб поступування з людиною під час першого світу не дуже змінився; принаймні Біблія не подає нам на цю тему багато подробиць. Найважливіша справа, яка стосується нас, – це, напевно, упадок в Саду Еден і пізніша поява ангелів, які намагались керувати станом людства, з катастрофічними наслідками (Бут. 6:1, 2). Ця диспенсація закінчилась потопом. Другий світ, в якому ми тепер живемо, можна поділити на три Віки.

·      Вік Патріархів

·      Єврейський Вік

·      Вік Євангелії

    Кожен з цих Віків показує крок вперед у Божому плані, спрямованому на повалення зла. Кожен крок будується на попередньому і приводить ближче до завершення проекту. Третій світ охоплює Вік Тисячоліття, або час відновлення, який триватиме 1000 років (Дії 3:19-21). Після цього Віку наступить період, який невиразно визначений як “наступні віки”, про які ми не маємо об’явлених подробиць (Ефес. 2:7). Теперішні об’явлення обговорюють уздоровлення людини від гріха, а не вічну славу, яка настане пізніше.

Вік Патріархів та Вік Євангелії

    Перший Вік “теперішнього світу” ми називаємо Віком Патріархів, оскільки в цьому періоді Божа ласка та Його поступування з людьми обмежувалося до небагатьох осіб, майже ігноруючи всіма іншими людьми. Серед привілейованих – друзів Бога були патріархи: Ной, Авраам, Ісаак та Яків. Із смертю Якова закінчився цей Вік і такий спосіб поступування Бога. Разом зі смертю Якова його нащадки були вперше названі дванадцятьма поколіннями Ізраїля і як одне ціле вони були визнані Єговою Його “вибраним народом” (Повт. 14:2; 26:18). На основі типічних жертв цей народ був трактований як “народ святий”, відлучений від інших народів з особливою метою, й тому користувався спеціальною ласкою. Час, призначений на виконання тих аспектів Божого плану, який розпочався з моментом смерті Якова і закінчився смертю Христа, ми називаємо Єврейським Віком або Віком Закону. В той час Бог особливо благословив цей народ, даючи йому Своє право та укладаючи з ним угоду. До цього народу Він посилав пророків і, вкінці, Свого сина. Між ним Ісус чинив чуда і навчав, і ніколи не ходив до навколишніх народів і не дозволяв на це своїм учням. Коли Він висилав їх то сказав: “На путь до поган не ходіть, і до самарянського міста не входьте, але йдіть раднішдо овечок загинулих дому Ізраїлевого” (Мат. 10:5, 6). Ласка для єврейського народу закінчилась разом з відкиненням та розп’яттям Христа, що показано в словах Ісуса, коли за п’ять днів до Своєї смерті Він сказав: “Ось ваш дім залишається порожній для вас!” (Мат. 23:38). Від смерті Ісуса почався новий вік –

Вік Євангелії

Ця стаття була написана на основі 4 Викладу “Божого Плану Віків”.

    Цей період розпочався від часу проголошення післанництва про спасіння в Христі, Його Царство, а також від часу запрошення до Високого Поклику. Проголошення Євангелії під час Віку Євангелії розходилося з такою силою, що до теперішнього часу дісталося до кожного народу. Звичайно, Євангелія не навернула народів – це не було Божим наміром на той час, але тут і там притягнула, порівняно небагатьох, якщо брати під увагу всіх людей, “мала черідка”, як сказав Ісус (Лук. 12 32). Таким Бог з приємністю дасть співнасліддя з Христом і місце на Його троні (Рим. 8:17). З закінченням Віку Євангелії закінчується друга диспенсація, “теперішній злий світ”. Звернімо увагу на те, що хоча  бог і дозволив не перевагу і панування зла, ніби то зі шкодою для Його справи, то, однак, глибокі задуми були поступово реалізовані.

Вік Тисячоліття

Тисячоліття, яке означає період 1000 років, в загальному вжите для визначення часу, описаного в Об. 20:4 – панування Христа на землі. Під час цього періоду відбудеться реституція людського роду до первісного стану досконалості, який був утрачений в Едені (Дії 3:19-21). Поза його межами, в благословенних віках, які прийдуть пізніше, більше не буде смерті, ані смутку, ані плачу. Не буде там більше страждання. Ці перші речі минуться (Об. 21:4). Боже об’явлення не подає нам на цю тему більше подробиць.

*******

 

До цих пір ми представили заледве нарис Божого плану. В наступних виданнях “Bible Standard” ми займатимемось найбільш суттєвими справами з подаванням багатьох подробиць. Кожен Вік має свою частку для виконання, потрібну як подальший крок, необхідним для розвитку Божого плану в цілому – який поступає і прекрасно розвивається. Вартим запису є те, що жоден вислів Божого Слова, який стосується однієї епохи, чи віку, не повинен застосовуватись до іншої епохи, оскільки не все, що пов’язане з одним віком, є правдою стосовно іншого віку (2 Тим. 2:15). Наприклад було б неправдою, якби сьогодні хтось стверджував, що пізнання Господа наповнило сьогодні всю землю, а також, що Його воля виконується сьогодні на землі так як в небі. Тільки внаслідок панування Месії  під час Віку Тисячоліття справедливість наповнить землю, як море водою. Будучи учнями Господа, всі ми маємо привілей послуговувати  словами життя так у зручний для нас час, як і  незручний (2 Тим. 4:2). Видіння, яке написав Авакум, передавалося для люду Божого протягом багатьох віків і повинне заохотити нас подавати його далі, так як він це зробив. Поступаючи так, ми не лише навчимо інших, але й допоможемо їм збудувати живу віру – основану на освяченому розумі – яка зробить для них можливим стати здалеку від невіри теперішніх часів. Подані нижче рядки з віршу Вільяма Cowpera (1731-1800) виражають для всіх віруючих живу віру, яка довіряє там, де не може знайти слідів всемогутнього Єгови:

 

ТІЛЬКИ ВІН МОЖЕ ПОЯСНИТИ

    Бог ходить таємничими шляхами…

 

    Річна пісня на 2002 рік № 33 з Пісень Зоріння Тисячоліття

 

КАРТА З ТЕКСТОМ РІЧНОГО ДЕВІЗУ НА 2002 р.

 

Цікаво

ХТО МОЖЕ ПРИДИВИТИСЯ до неба через телескоп чи дивитись на небо неозброєним оком і помітити безмежність створіння, його симетрію, красу, порядок, гармонію, а також розмаїття, і не дивлячись на це сумнівається, що Творець цього всього у великій мірі перевищує його як в мудрості, так і в силі, хто якусь мить думає,  що такий порядок виник випадково, а не є ділом Творця, той або в такій мірі втратив або злегковажив здатність розуміння, так що властиво, згідно з Біблією, його можна назвати безумним (таким, що легковажить розум або йому його бракує): “Безумний говорить у серці своїм: “Нема Бога!”” (Пс. 14:1). Як би там не було, Біблія правдива принаймні в тому, до чого здолає дійти думаючий розум. Це бо є дійсною правдою, що результати можуть бути наслідком відповідних їм причин. Навіть кожна рослина й кожна квітка красномовно свідчать про це. Складні по конструкції, витончено прекрасні по формі і будові вони говорять про мудрість та здібність, яки перевищують людські. Яка короткозора ця недоречність, яка гордиться людською спритністю та винахідливістю, а випадкові приписує регулярність, монолітність та гармонію, які панують в природі; яка визнає закони природи і заперечує, що ця природа може мати розумного Законодавця.

    Тому ми стверджуємо, що існування розумного Творця – це безспірно доведена правда, яку підтверджує усе навколо нас і в нас, оскільки ми Його створіння, а будь-яка здібність розуму й тіла говорить про чудову здібність, яка перевищує наше розуміння. Тому Він Автор і Творець того, що ми називаємо природою. Ми доказуємо, що Він запровадив і встановив закони природи, красу та гармонію діяльності якої ми бачимо і захоплюємось. І, власне, Того, Чия мудрість спланувала всесвіт, а сила підтримує його і керує ним, Чия мудрість і сила безмежно перевищують наші, ми інстинктивно шануємо і звеличуємо.

    Усвідомлення собі існування цього могутнього Бога тягне за собою страх перед Його всемогутньою силою, хіба що ми усвідомимо собі те, що Він має доброзичливість та доброту, достоїнства, які врівноважують Його силу. А вцьому факті ми впевнені через ті ж самі докази, які підтверджують Його існування, силу і мудрість. Ми змушені не тільки прийти до висновку, що Бог існує і, що Його сила і мудрість перевищують наші, але також змушені нашим розумом стверджувати, що найбільша створена річ не більша від її Творця. З цього ми змушені зробити висновок, що найбільші прояви доброти та справедливості, які проявляються людьми, якісно нижчі від тих, які проявляє до нас Творець. Те ж саме стосується й підрядності людської мудрості і сили. Отже ми бачимо очима уяви характер і прикмети великого Творця. Він мудрий, справедливий, люблячий і могутній, а сфера Його прикмет звичайно безмежно ширша, аніж у найвищих Його створінь. Ми також могли б припускати, що мудрість Божа, створюючи людину, постановила, щоб не дати їй знання про її майбутнє і про уділ в реалізації плану Творця, а тоді Божа справедливість і любов напевно стверджували б, що людина має залишитись обмеженою в своїх здібностях, щоб не була постійно мучена івправлювана в заклопотаності сумнівами, боязню та несвідомістю. Врезультаті Божа сила була б використана для запровадження цих обмежень. Тому той факт, що людина має здібність оцінювати об’явлення Божого плану у зв’язку з визнанням характеру свого Творця, є достатнім доказом того, що Бог дасть таке об’явлення, в той час і в такий спосіб, які Його мудрість визнає за відповідні. Таким чином, беручи під увагу ці роздуми, ми думаємо, що якби ми навіть не знали Біблії, розум привів би нас до стану очікування і пильності, сподіваючись об’явлення, яким має бути. Крім того, коли ми помічаємо порядок і гармонію творива взагалі, як у великому творчому процесі тіла і небесні системи повставали в часі і просторі, то на підставі менших аномалій, наприклад землетрусів, циклонів ітп., ми можемо лише зробити висновки, що вони свідчать про те, що співпраця різноманітних елементів в цьому світі сьогодні ще не досконала. Запитання з метою упевнення, чи остаточно усе буде досконале і гармонійне на землі, як є в небі і пояснення, чому так не є тепер, не є нерозумним питанням для думаючої людини, ані марною відповіддю для Творця, Який демонструє Свою Мудрість, силу і доброзичливість. Отже, ми повинні очікувати на об’явлення, сподіваючись, що воно буде містити таке запевнення і таке пояснення.                     

Теперішня Правда №25-26, 2002 р.