Люби свого ближнього, як самого себе — Мат. 22:39.
Якщо ви не хочете, щоб ваші ближні вживали свій розум і язик, аби вас підозрювати та обмовляти, то й ви самі не повинні так чинити. Господній Закон наказує, щоб ніхто з тих, хто є під Його Угодою, не висловлював жодних підозр супроти ближнього. Якщо, однак, підозри бездоказово насуваються на розум в результаті певних обставин, то новий розум повинен швидко, з притаманною йому доброзичливістю, піддати сумніву ті підозри, беручи до уваги можливість надходження помилкової інформації або перекрученого пояснення, і ймовірну провину завжди піддавати сумніву. – R 2442
* * *
Кожна морально вільна істота є нашим ближнім, незважаючи на расу, національність, стать, становище, вік, край, походження та рівень достатку. Ми маємо два класи ближніх: один – в Адамі, другий – у Христі. Одні ближні є ближчі за інших, а різні ступені їх близькості стосовно нас регулюють ступені різних наших обов’язків щодо них. Таким чином, ми маємо більші обов’язки стосовно своїх родин, аніж чужих, стосовно посвячених, аніж пробно виправданих, і стосовно пробно виправданих, аніж невиправданих. Практичне застосування цього вірша полягає у виявленні своєму ближньому такої ж доброї волі і послуги, яку б ми хотіли отримати від нього, знаючи Господню волю в стосунку до тих обставин, коли б ми були на його місці, а він на нашому. Це правило обов’язкової любові, справедливості, стосовно наших ближніх. Жертва, складена з порушенням цього принципу, не може бути прийнята Богом.
А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися — Дії 22:16.
В цьому зверненні є безпосередність, гідна наслідування тими всіма, котрі мають вплив на інших і стараються вивести їх на властиву дорогу, спонукаючи до готовності, до цілковитого послуху, до цілковитого визнання Господа і Правди. Якщо такі не відчувають схильності до негайного послуху, хоча очима своєї віри побачили Господа, а вухами почули Його голос, то вони будуть ще менш слухняні тоді, коли світ, тіло і диявол скажуть їм: Не будьте скрайніми, будьте радше поміркованими, не посвячуйтесь цілковито Господу, бо ваші ближні і друзі подумають, що ви не в своєму розумі; це перешкодить також вашим надіям і перспективам, а ваших друзів змінить на ворогів; це дуже дорого вам коштуватиме, не поспішайте! – R 2823
* * *
Здається, Савл з Тарсу, згідно з нашим віршем, перед тим, як активно розпочати служіння, очікував на обставини, події та умови, які уповноважать його до того, до чого заохотив його Господній посланник. В цьому він є для нас прикладом. Ми маємо стояти спокійно і чекати на Господа, аж Слово Господа через свої засади і свого Духа, а також провидіння згодиться схвалити те, до чого ми є схильні, якщо навіть обставини, події та умови, здається, будуть підганяти вперед. Однак, як Савл, не вагаймося піти вперед, коли Господнє Слово запрошує нас до цього. Ефективний опір злому тиску піти вперед, переможне очікування на Господа, аж Він запросить нас піти наперед, і швидкий послух в той час є славним ступенем осягнення розвитку характеру. Правдоподібно, на жодному пункті християнського характеру ми не є частіше випробовувані, ніж на цьому, а особливо, коли ми є провідниками Господнього люду.