Очистьтеся ви, що носите посуд Господній! — Іс. 52:11.
Здається, це Божественний спосіб – робити виразний поділ між слугами Бога та слугами зла. Привілей свідчити про Бога або бути посланцями Правди є ласкою, яку Господь призначив для власного люду. Він не хоче, щоб грішні демони, злі чоловіки та жінки були вісниками радісної звістки. Господній люд повинен звертати на це пильну увагу і відкидати послуги кожного, хто не дає доказів єдності серця з Господом. «А до грішника Бог промовляє: Що ти робиш… чого заповіта Мого на устах своїх носиш? Ти ж накази зненавидів, і поза себе слова Мої викинув» (Пс. 50:16,17, KJV). – R 3309
* * *
Посуд, який вживався образними священниками в їх службі в скинії та в храмі, зображує біблійні доктрини, заповіді, обітниці, настанови, пророцтва, історії і типи, які використовуються разом з уривками Біблії з метою навчання, викриття помилок, очищення, а також для розвитку характеру. Носити цей посуд означає послуговуватися ним. Від Божого люду в його служінні вимагається власне очищення від нечистості тіла і духа. Тому він повинен щоденно омиватися водою Правди, що міститься в Біблії. Це його очистить для виконання служби і належно приготує до служіння Божим Словом.
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?