Бо як у душі своїй він обраховує, такий є — Пр. 23:7.
Посвячений люд Господа повинен усіма своїми силами старатись позбуватися нечистоти та пильнувати, щоб вона не проникала в наші серця та розуми, усвідомлюючи, що якби проникла, то спричинила б в більшій чи меншій мірі опоганення. Той, хто зберігає чистоту думок, буде потребувати менших зусиль, щоб зберігати чистоту в словах і вчинках. Неважливо, звідки походить нечистота, – від світу, від тіла чи від диявола, – насамперед вона атакує розум. Коли її атаки відбито, то в бою є перемога. Якщо ж ні, то важко буде передбачити наслідки, бо ж Апостол Яків (1:15) говорить: «Пожадливість [різні самолюбні бажання] потому, зачавши [в розумі], народжує гріх [розвиває грішні слова та вчинки], а зроблений гріх народжує смерть». – R 2890
* * *
Думання в голові та думання в серці це дві різні речі. Різного роду думки проникають до розуму. Деякі з тих думок навіює нам сатана, світ і тіло; інші насуває сам Бог, Його слуги і Його люди. Ми не відповідаємо за перше проникнення думки до нашого розуму з зовнішніх джерел. Лише тоді ми відповідаємо за наші думки, коли їх зберігаємо і починаємо над ними роздумувати в серці, а це означає, що наші почуття прив’язуються до них, а наша воля, вхопившись за них, вважає їх своїми власними. Тільки такі думки розвивають характер. Якщо думки нечисті, грішні, недовірливі, образливі, горді, марні, боязливі, ліниві, сварливі, брутальні, заздрісні і облудні, то характер буде складатися з таких самих рис. Якщо ж думки будуть чисті, шляхетні, довірливі, довготерпеливі, покірні, щирі, відважні, активні, спокійні, лагідні, відверті, то характер теж буде мати такі прикмети. Бо в характері ми стаємо такими, які думки розвиваємо.
Співзвучні вірші: Бут. 6:5; Повтор. 5:29; 6:5; 1 Сам. 16:7; 1 Хр. 28:9; 2 Хр. 12:14; Пс. 22:27; 34:19; 51:12,19; 57:8; Пр. 4:23; 15:13-15; Єр. 17:1,9,10; Мат. 15:19-21.
Пісні: 41, 1, 7, 65, 72, 88, 68 / 43, 95, 35.
Вірші Зоріння: 118. Статті з Вартової Башти: R 5246.
Питання: Чи я стеріг своє серце цього тижня? Як? Чому? Де?