Бо як у душі своїй він обраховує, такий є — Пр. 23:7.
Посвячений люд Господа повинен усіма своїми силами старатись позбуватися нечистоти та пильнувати, щоб вона не проникала в наші серця та розуми, усвідомлюючи, що якби проникла, то спричинила б в більшій чи меншій мірі опоганення. Той, хто зберігає чистоту думок, буде потребувати менших зусиль, щоб зберігати чистоту в словах і вчинках. Неважливо, звідки походить нечистота, – від світу, від тіла чи від диявола, – насамперед вона атакує розум. Коли її атаки відбито, то в бою є перемога. Якщо ж ні, то важко буде передбачити наслідки, бо ж Апостол Яків (1:15) говорить: «Пожадливість [різні самолюбні бажання] потому, зачавши [в розумі], народжує гріх [розвиває грішні слова та вчинки], а зроблений гріх народжує смерть». – R 2890
* * *
Думання в голові та думання в серці це дві різні речі. Різного роду думки проникають до розуму. Деякі з тих думок навіює нам сатана, світ і тіло; інші насуває сам Бог, Його слуги і Його люди. Ми не відповідаємо за перше проникнення думки до нашого розуму з зовнішніх джерел. Лише тоді ми відповідаємо за наші думки, коли їх зберігаємо і починаємо над ними роздумувати в серці, а це означає, що наші почуття прив’язуються до них, а наша воля, вхопившись за них, вважає їх своїми власними. Тільки такі думки розвивають характер. Якщо думки нечисті, грішні, недовірливі, образливі, горді, марні, боязливі, ліниві, сварливі, брутальні, заздрісні і облудні, то характер буде складатися з таких самих рис. Якщо ж думки будуть чисті, шляхетні, довірливі, довготерпеливі, покірні, щирі, відважні, активні, спокійні, лагідні, відверті, то характер теж буде мати такі прикмети. Бо в характері ми стаємо такими, які думки розвиваємо.
Ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів — Мат. 1:21.
Помічання цих незначних подій, через які Боже провидіння приготувало народження нашого Спасителя і послання Євангельської звістки, зміцняє віру Господнього люду. Роздумування про Божу опіку в минулому, навіть в малих справах, дає підставу для довір’я до Божої мудрості і до того, що Він подбає про ті обриси Його Плану, які ще належать до майбутнього – сповнення усіх надзвичайно великих і цінних обітниць, зосереджених в Тому, Хто народився у Віфлеємі. Отже, усвідомлення Божого провидіння в більших справах Божого Плану стимулює також нашу віру в Боже провидіння щодо особистих і більш приватних справ Його люду. – R 2555
* * *
Імена, які давалися біблійним героям, мали значення, бо стосувались характеру, праці, служіння, досвіду і типічної спорідненості з особами чи речами з ними пов’язаними. Це підтверджує ім’я, вибране Богом для Месії. Ісус є латинським відповідником єврейського Єгошуа або Єшуа (Єгова є спасінням) і вказує на службові функції нашого Господа. Його люд становлять всі ті, які у цьому й наступному Віці наближаються до Бога через Нього. Людство знаходиться під прокляттям, владою і наслідками гріха. Заслуга нашого Господа, приписана посвяченим, звільняє їх від прокляття гріха. За посередництвом Божого Духа, Слова і Провидіння Він поступово звільнить їх від сили і влади гріха, а у воскресінні мертвих остаточно звільнить від всіх наслідків гріха. Пізніше, через застосування Своєї заслуги, наш Господь звільнить світ від прокляття гріха, а через Свій Священицький, Посередницький, Царський, Законодавчий, Суддівський, Пророчий і Отцівський Уряд Він визволить від сили і наслідків гріха тих всіх, котрі слухняно стануть його людом. Алілуя, що за Спаситель! Він має силу спасти!