Хоча люд Божий теперішнього віку має бути суджений не по його ділах, а лише по його вірі, однак вимагаються і діла. Нашими вчинками ми виявляємо нашу віру, і дякувати Богу, що наші недосконалі діла можуть довести Йому лояльність наших замірів, нашої волі… Якщо наші діла показують Господу щирість нашої віри, то ця віра буде Ним прийнята і ми будемо пораховані за досконалих і одержимо участь в Царстві, одержимо всі великі і коштовні речі, які Господь приготував тим, які люблять Його,– не тільки словами, але й ділами, – тим, які стараються у своєму житті ділами показати свою любов. – R 3317
* * *
Віра не складається лише з вірування в зрозумілі твердження, хоча і вимагає такого вірування як підстави. Віра повинна бути повністю переконана в речах, в які вірить, мусить зробити їх своєю власністю і чинити згідно з ними. Така віра є живою силою, яка побуджує думки, мотиви, слова і вчинки. Тому правдива віра сама проявиться у вчинках, а якщо тих останніх немає, то можна сумніватись в наявності правдивої віри. Бо тільки через відповідні вчинки ми показуємо освічуючу, виправдовуючу, посвячуючу та визволяючу віру, тому що лише в Ісусі Христі віра, яка діє через любов, має значення.
Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре вийде на краще тобі, – оце чи оте, чи обоє однаково добрі — Екл. 11:6.
Усі з Господнього люду, в міру, як вони хочуть бути слугами Правди, повинні постійно бути готові, аби помітити можливості служби, і сподіватися, що Господь буде їх провадити та вживати. Всюди, де ми бачимо докази відданості Господу і Його Слову, ми повинні простягнути руку допомоги. Ми повинні також бути чуйними, щоб уділяти іншим ті благословення, які ми самі отримали, оцінюючи їх як головну справу життя тих, які посвятилися на службу Цареві царів. – R 2964
* * *
Ми не можемо читати серця інших. Тільки Бог може це робити. Тому ми повинні сіяти на всіх урожайних місцях. Але ми уповноважені не розсипати наших святих речей, перлів Правди і характеру, тільки перед двома класами: «псів» – тих, котрі постійно гарчать, гавкають і кусають нас, та «свиней» – тих, котрі валяються в болоті гріха. Всім іншим маємо подавати відповідні частини Слова. Ми не повинні задовольнятися, зробивши це раз чи два. Маємо повторювати їх так часто, як того хочуть ті, з ким ми контактуємо, незважаючи на нашу власну вигоду. Ми не можемо передбачити, яке повторення Слова зміцнить слухача, ані не можемо передбачити, хто на нього відреагує. Як і Самуїл, ми часто думаємо, що хтось є Божим помазанцем, а Бог його відкидає; або що хтось не є Його помазанцем, в той же час Він його приймає. Тому ми повинні бути обережними в судженні. Тільки Бог безпомилково судить серця і об’являє їх стан через критерії Духа, Слова і Провидіння. Вони виявляють, чи характери є чистими чи містять домішки. Чекаймо на Його оцінку, яка кожен випадок піддасть належній пробі.