Ми забуваємо те, що позаду, бо це правильно, щоб ми так робили; тому що Бог також їх забув, і каже, що Він кинув усі наші недосконалості позад Себе, що всі наші недосконалості закриті від Його очей заслугою Того, Хто полюбив нас і помер за нас, і Кого ми любимо, і Кому довіряємо, і слідами Котрого прагнемо йти, хоча маємо більше чи менше недосконалості, в залежності від успадкованих вад в нашому тілі. Ми не хочемо сказати, що ці помилки або невдачі мають бути легко сприйняті чи швидко забуті; вони мають бути виправлені в міру нашої можливості, і щодня треба шукати Божественного прощення за ці вади. – R 3304.
* * *
До того, що позад нас, належить те, чого ми зреклися при виправданні – гріх та омана, а особливо те, чого ми зреклись при посвяченні – самолюбні та світові речі. Забути про ці речі означає відірвати від них свої почуття, приборкати їх намагання керувати нами і показати, що наше серце та розум неприступні для їхніх спокус. Ми зможемо їх забути не лише з огляду на їх малу вартість, невдоволення ними та через їх небезпеку для нового серця та розуму, але й, ще більше, через велику цінність духовних речей, задоволення ними та їхню безпеку для нового серця і розуму. Нехай ці останні речі так наповнюють наші почуття, щоб ті перші не мали на нас жодного впливу.
Вірші Зоріння: 179. Статті з Вартової Башти: R 5044
Питання: Чи цього тижня я старався забувати гріховні речі, оману, самолюбство і світовість? Що мені в цьому допомагало, а що перешкоджало? Які були результати?
Теж недбалий у праці своїй – то брат марнотратнику — Пр. 18:9.
Ми не можемо дивитись на марнотратство якої-небудь Господньої дитини без відчуття, що, не дивлячись на те, яким великим є її поступ в пізнанні розуму Господнього в певних відношеннях, вона все ще має певні недоліки в цьому відношенні. Оцінення дару і пошана для Дарителя містить в собі поняття старанності і доморядництва в стосунку до тих всіх дарів, які приходять до нас від нашого Небесного Отця – як дочасних, так і духовних. Згідно з приповістями нашого Господа, Він вимірює нашу любов і ревність відповідно до міри вживання або надуживання талантів, можливостей і благословенств, уділених нам тепер. – R 3332
* * *
Дух людини недбалої є духом марнотратства. Недбалий марнує свій час, який є цінним і незворотнім. Він марнує свої таланти, які міг би удосконалювати. Втрачає можливості, які переходять до інших. Марнує енергію, яка іржавіє від бездіяльності. Втрачає репутацію, якої ніколи не поверне. Втрачає товаришів, які його залишають. Втрачає свій достаток, який забирається від нього. Руйнує свій характер, а це понижує його. Марнує своє життя, яке забирається від нього. Втрачає вічність, яка є для нього втраченою. Тому нехай недбальство буде далеко від нас як Господніх святих!