Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки — Мат. 10:16.
О, якби увесь Божий люд міг зрозуміти вартість мудрості, пов’язаної з його старанням служити Правді! Наш Господь не тільки навчав нас бути мудрими як змії і невинними як голубки, але Він дав нам приклад власною поведінкою, а при одній нагоді Він сказав до Апостолів: «Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести». Ми також повинні зрозуміти, що є властивий і невластивий час для розповідання певних правд, і що є мудрий і немудрий спосіб їх представлення. Не достатньо, що ми не говоримо неправди, і не достатньо, що ми говоримо правду. Крім того, ми повинні старатися говорити правду в любові, а розвинена любов вживає мудрості, аби принести більше добра. – R 3304
* * *
Посідати мудрість змії й невинність голуба означає посідати поєднання такту і щирості. Це поєднання необхідне вісникові Царства, який приходить з милосердним посланням правди, а також воно необхідне в контактах з людьми, які зазвичай погано їх розуміють, іноді перекручують їхні слова, а деколи навіть переслідують їх самих. Ці риси характеру повинні бути зрівноважені і поєднані. Наш такт не повинен бути лицемірним, а щирість без такту. Вищі першорядні чесноти характеру найбільше з усіх прикмет впливають на це блаженне зрівноваження. Результатом є згромадження і навчання Церкви, свідчення світові, співпраця в знищенні імперії сатани при найменшій опозиції.
Теж недбалий у праці своїй – то брат марнотратнику — Пр. 18:9.
Ми не можемо дивитись на марнотратство якої-небудь Господньої дитини без відчуття, що, не дивлячись на те, яким великим є її поступ в пізнанні розуму Господнього в певних відношеннях, вона все ще має певні недоліки в цьому відношенні. Оцінення дару і пошана для Дарителя містить в собі поняття старанності і доморядництва в стосунку до тих всіх дарів, які приходять до нас від нашого Небесного Отця – як дочасних, так і духовних. Згідно з приповістями нашого Господа, Він вимірює нашу любов і ревність відповідно до міри вживання або надуживання талантів, можливостей і благословенств, уділених нам тепер. – R 3332
* * *
Дух людини недбалої є духом марнотратства. Недбалий марнує свій час, який є цінним і незворотнім. Він марнує свої таланти, які міг би удосконалювати. Втрачає можливості, які переходять до інших. Марнує енергію, яка іржавіє від бездіяльності. Втрачає репутацію, якої ніколи не поверне. Втрачає товаришів, які його залишають. Втрачає свій достаток, який забирається від нього. Руйнує свій характер, а це понижує його. Марнує своє життя, яке забирається від нього. Втрачає вічність, яка є для нього втраченою. Тому нехай недбальство буде далеко від нас як Господніх святих!