А хто з вас бути першим бажає, – нехай буде він вам за раба — Мат. 20:27.
Між поганами є так, що володарі є панами, які не служать іншим, але інші служать їм; між послідовниками ж Ісуса є навпаки, той, хто найбільше служить, має одержувати найвищу оцінку. Яка краса є в Божому порядку речей! Всі праведні люди можуть повністю поділяти представлені тут засади! Які ж вони раціональні, і які ж супротивні духові цього світу! Дійсно, послідовники Господа в їх ревності чинення добрих діл є особливим людом, бо служать один одному і, якщо мають нагоду, чинять добро всім людям. – R 3362
* * *
Світовим ідеалом величі є надзвичайний талант, багатство, сила, авторитет, знання, репутація і досягнення. Господнім ідеалом величі є служіння з безкорисливої любові. Тому в Його очах ми є великими в пропорції до послуг, які виконуємо з безкорисливої любові в гармонії з мудрістю, силою і справедливістю під час віддавання свого життя в інтересах Його Плану, а особливо в згромадженні й навчанні вибраних. До такої величі ми можемо прагнути, але не з думкою перевершити інших, яких маємо випереджати пошаною. Маємо бути корисними для інших, вживаючи кожну відповідну можливість. Ісус був таким, тому Він є більшим за всіх.
Вірші Зоріння: 169. Статті з Вартової Башти: R 5785
Питання: Чи я на цьому тижні намагався служити іншим? Чи старався я щось робити, аби мене бачили інші, чи радше старався бути корисним? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Які були результати?
Теж недбалий у праці своїй – то брат марнотратнику — Пр. 18:9.
Ми не можемо дивитись на марнотратство якої-небудь Господньої дитини без відчуття, що, не дивлячись на те, яким великим є її поступ в пізнанні розуму Господнього в певних відношеннях, вона все ще має певні недоліки в цьому відношенні. Оцінення дару і пошана для Дарителя містить в собі поняття старанності і доморядництва в стосунку до тих всіх дарів, які приходять до нас від нашого Небесного Отця – як дочасних, так і духовних. Згідно з приповістями нашого Господа, Він вимірює нашу любов і ревність відповідно до міри вживання або надуживання талантів, можливостей і благословенств, уділених нам тепер. – R 3332
* * *
Дух людини недбалої є духом марнотратства. Недбалий марнує свій час, який є цінним і незворотнім. Він марнує свої таланти, які міг би удосконалювати. Втрачає можливості, які переходять до інших. Марнує енергію, яка іржавіє від бездіяльності. Втрачає репутацію, якої ніколи не поверне. Втрачає товаришів, які його залишають. Втрачає свій достаток, який забирається від нього. Руйнує свій характер, а це понижує його. Марнує своє життя, яке забирається від нього. Втрачає вічність, яка є для нього втраченою. Тому нехай недбальство буде далеко від нас як Господніх святих!