Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе! — Євр.13:5.
Отже, чому маємо боятися того, що нам може зробити людина або журитися про Господню працю, немов би сатана, чи яка інша зла сила могла б взяти верх над нею? І, все ж, ми маємо показати нашу відданість не лише через нашу ревність, але також через нашу розсудливість… тому ми маємо далі виконувати Господню працю так, немов би ціла відповідальність лежала на нас, але в нашому серці ми маємо усвідомлювати, що весь тягар і відповідальність лежить на Господі. Колись давно хтось сказав: «Я безсмертний, доки триває моя праця», і ми можемо бути певні, що це є фактично правдою щодо всіх, зайнятих у Господній службі – бо ж «Дорога в очах Господа смерть богобійних Його!». – R 3144
* * *
Не дивлячись на будь-які втрати земних речах, вірний послідовник Христа знаходить вирівнююче благословення, яке значно перевищує усі втрати. Усвідомлення Господньої присутності, яка проявляється в симпатії, визнаванні і співпраці (чого світ не знає, ані не може дати ні забрати), є підбадьоренням для християнина в найтемнішу годину життя і робить його смутки радісними; тому що він знає, що Бог з є ним, що не покине, не обмане і не відступиться від нього.
Буде пити з струмка на дорозі, тому то підійме Він голову! — Пс. 110:7.
Ми хочемо просити Господа, нашого Учителя й Голову, про щораз більші благословенства, коли ми з новою ревністю стараємося вірно і радісно пити зі струмка життєвих досвідів, аби з них черпати мудрість, яка пристосує і приготує нас до служіння в майбутньому, яка також краще пристосує і приготує нас до Його служіння в теперішньому часі, і завдяки Його ласці виробить в нас здатність звіщати Його чесноти в усіх важких обставинах і перипетіях життя, аби ми могли славити Господа в наших тілах і дусі, які є Його. П’ючи зі струмка, навчімося від малих пташенят, які, коли п’ють, постійно підіймають свої голівки, ніби дякуючи Богові. Завжди дякуймо нашому Господу за кожен життєвий досвід, за кожен урок, за кожне випробування, зараховуючи їх до нашого духовного розвитку! – R 2935
* * *
Струмок в цьому вірші представляє Боже Слово і життєві досвіди. Цей образ говорить про подорожування по дорозі, вздовж якої тече струмок чистої води. З цього струмка спрагнені мандрівники можуть напитися і втамувати свою спрагу. Наш дорогий Відкупитель знайшов струмок Слова, який плинув для Його підкріплення вздовж усієї Його подорожі – з нього Він пив і був підкріплений. Подібно до Нього і ми, подорожуючи до Небесного Сіону, повинні пити з цього прохолодного, освіжаючого струмка так часто, як будемо потребувати підкріплення. Подібно Ісус пив зі струмка життєвих досвідів, засвоюючи нові уроки, які приготували Його до нових випробувань. Життєві досвіди навчать також нас нових уроків, помічних в майбутніх випробуваннях. Тільки найтупіші учні не в стані нічого навчитися з досвіду, найкращого вчителя. Не будучи з цього класу, навчаймося як зі Слова Божого, так і з життєвих досвідів тих уроків, яких вчить нас Господь.