І як Його повели, то схопили якогось Симона…, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом! — Лук. 23:26.
Ми часто задумуємось, де ж були Петро, Іван і Яків, що не бачили тягаря свого Господа і не прибігли Йому на допомогу? Якщо ми схильні заздрити Симонові, що він мав такий привілей допомогти Господу в несенні Його хреста, то подумаймо про те, що багато з братів Господа щоденно носять символічні хрести, і що нашим привілеєм є допомагати їм, і що Господь згодився будь-яку службу, зроблену для Його вірних послідовників, вважати зробленою Йому особисто. Як дерев’яний хрест не був найтяжчим тягарем нашого Господа, то так само Його послідовники мають хрести, яких світ не бачить, але «брати» повинні їх розуміти. «Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового». – R 3369
* * *
Через знесилення хрест вичерпав сили Ісуса до меж витривалості, але Бог своєчасно приготував необхідну поміч, хоча Симон і був неохочим помічником. Наведений вище вірш дає зрозуміти, що Ісус ніс хрест з тієї сторони, де з’єднуються балки, тому ніс його важчу частину. Без сумніву, Ісус ніс хрест, важчий від наших. Коли ми несемо свої хрести, то переконуємося, що Ісус несе їх важчу частину. Він зважає на наше «створення», знає нашу слабкість, тому йде перед нами і несе важчу частину нашого тягаря. І так, завдяки Своїй ласці, Він дає нам можливість витривати до кінця, не дивлячись на всі перешкоди.
Теж недбалий у праці своїй – то брат марнотратнику — Пр. 18:9.
Ми не можемо дивитись на марнотратство якої-небудь Господньої дитини без відчуття, що, не дивлячись на те, яким великим є її поступ в пізнанні розуму Господнього в певних відношеннях, вона все ще має певні недоліки в цьому відношенні. Оцінення дару і пошана для Дарителя містить в собі поняття старанності і доморядництва в стосунку до тих всіх дарів, які приходять до нас від нашого Небесного Отця – як дочасних, так і духовних. Згідно з приповістями нашого Господа, Він вимірює нашу любов і ревність відповідно до міри вживання або надуживання талантів, можливостей і благословенств, уділених нам тепер. – R 3332
* * *
Дух людини недбалої є духом марнотратства. Недбалий марнує свій час, який є цінним і незворотнім. Він марнує свої таланти, які міг би удосконалювати. Втрачає можливості, які переходять до інших. Марнує енергію, яка іржавіє від бездіяльності. Втрачає репутацію, якої ніколи не поверне. Втрачає товаришів, які його залишають. Втрачає свій достаток, який забирається від нього. Руйнує свій характер, а це понижує його. Марнує своє життя, яке забирається від нього. Втрачає вічність, яка є для нього втраченою. Тому нехай недбальство буде далеко від нас як Господніх святих!