Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре вийде на краще тобі, – оце чи оте, чи обоє однаково добрі — Екл. 11:6.
Усі з Господнього люду, в міру, як вони хочуть бути слугами Правди, повинні постійно бути готові, аби помітити можливості служби, і сподіватися, що Господь буде їх провадити та вживати. Всюди, де ми бачимо докази відданості Господу і Його Слову, ми повинні простягнути руку допомоги. Ми повинні також бути чуйними, щоб уділяти іншим ті благословення, які ми самі отримали, оцінюючи їх як головну справу життя тих, які посвятилися на службу Цареві царів. – R 2964
* * *
Ми не можемо читати серця інших. Тільки Бог може це робити. Тому ми повинні сіяти на всіх урожайних місцях. Але ми уповноважені не розсипати наших святих речей, перлів Правди і характеру, тільки перед двома класами: «псів» – тих, котрі постійно гарчать, гавкають і кусають нас, та «свиней» – тих, котрі валяються в болоті гріха. Всім іншим маємо подавати відповідні частини Слова. Ми не повинні задовольнятися, зробивши це раз чи два. Маємо повторювати їх так часто, як того хочуть ті, з ким ми контактуємо, незважаючи на нашу власну вигоду. Ми не можемо передбачити, яке повторення Слова зміцнить слухача, ані не можемо передбачити, хто на нього відреагує. Як і Самуїл, ми часто думаємо, що хтось є Божим помазанцем, а Бог його відкидає; або що хтось не є Його помазанцем, в той же час Він його приймає. Тому ми повинні бути обережними в судженні. Тільки Бог безпомилково судить серця і об’являє їх стан через критерії Духа, Слова і Провидіння. Вони виявляють, чи характери є чистими чи містять домішки. Чекаймо на Його оцінку, яка кожен випадок піддасть належній пробі.
Ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів — Мат. 1:21.
Помічання цих незначних подій, через які Боже провидіння приготувало народження нашого Спасителя і послання Євангельської звістки, зміцняє віру Господнього люду. Роздумування про Божу опіку в минулому, навіть в малих справах, дає підставу для довір’я до Божої мудрості і до того, що Він подбає про ті обриси Його Плану, які ще належать до майбутнього – сповнення усіх надзвичайно великих і цінних обітниць, зосереджених в Тому, Хто народився у Віфлеємі. Отже, усвідомлення Божого провидіння в більших справах Божого Плану стимулює також нашу віру в Боже провидіння щодо особистих і більш приватних справ Його люду. – R 2555
* * *
Імена, які давалися біблійним героям, мали значення, бо стосувались характеру, праці, служіння, досвіду і типічної спорідненості з особами чи речами з ними пов’язаними. Це підтверджує ім’я, вибране Богом для Месії. Ісус є латинським відповідником єврейського Єгошуа або Єшуа (Єгова є спасінням) і вказує на службові функції нашого Господа. Його люд становлять всі ті, які у цьому й наступному Віці наближаються до Бога через Нього. Людство знаходиться під прокляттям, владою і наслідками гріха. Заслуга нашого Господа, приписана посвяченим, звільняє їх від прокляття гріха. За посередництвом Божого Духа, Слова і Провидіння Він поступово звільнить їх від сили і влади гріха, а у воскресінні мертвих остаточно звільнить від всіх наслідків гріха. Пізніше, через застосування Своєї заслуги, наш Господь звільнить світ від прокляття гріха, а через Свій Священицький, Посередницький, Царський, Законодавчий, Суддівський, Пророчий і Отцівський Уряд Він визволить від сили і наслідків гріха тих всіх, котрі слухняно стануть його людом. Алілуя, що за Спаситель! Він має силу спасти!