Людина, що стриму не має для духа свого, – це зруйноване місто без муру — Пр. 25:28.
Боротьба з самим собою є найбільшою боротьбою, а Боже Слово говорить нам, що той, хто «панує над собою самим [над своїм розумом і волею], ліпший від завойовника міста», оскільки аж так навчився вживати войовничість правдивого характеру в правильному напрямку, в самоконтролі. Після того, як ми одержимо відповідний досвід в боротьбі з гріхом і самолюбством у собі, з витягуванням колоди з нашого ока, в підкоренні гніву, злоби, ненависті та конфліктів у своєму серці й тілі – власне тоді, і завдяки цій суворій боротьбі і досвіду, ми будемо приготовані допомогти нашим братам, допомогти нашим ближнім в їх труднощах – допомогти їм переборювати їхні облоги та їхні слабкості. – R 2877
* * *
Слово дух означає тут вдачу. Не панувати над власним духом означає не мати самоконтролю. Особа, яка його не має, є руїною, якщо говорити про її характер. Щоб це проілюструвати, Соломон використав образ зруйнованого міста без муру. Згідно з цією ілюстрацією в наших нахилах ми є містами; наші різні добрі риси характеру відповідають будинкам; наші добрі думки – воїнам, які захищають місто, а самоконтроль – мурам, що оточують місто. Назовні є гріх, омана, самолюбство й світовість – воїни під проводом сатани, їх генерала, та його офіцерів – тіла і світу. Перш за все, вони атакують наш самоконтроль, а коли він падає, винищують кожну добру думку і рису характеру, якою ми володіємо. Нашою головною турботою повинно бути недопущення пролому в стіні самоконтролю. Коли так будемо чинити, то доведемо, що в цій наступальній атаці ми переможці, бо оберігаємо наше символічне місто від руїни.
Ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів — Мат. 1:21.
Помічання цих незначних подій, через які Боже провидіння приготувало народження нашого Спасителя і послання Євангельської звістки, зміцняє віру Господнього люду. Роздумування про Божу опіку в минулому, навіть в малих справах, дає підставу для довір’я до Божої мудрості і до того, що Він подбає про ті обриси Його Плану, які ще належать до майбутнього – сповнення усіх надзвичайно великих і цінних обітниць, зосереджених в Тому, Хто народився у Віфлеємі. Отже, усвідомлення Божого провидіння в більших справах Божого Плану стимулює також нашу віру в Боже провидіння щодо особистих і більш приватних справ Його люду. – R 2555
* * *
Імена, які давалися біблійним героям, мали значення, бо стосувались характеру, праці, служіння, досвіду і типічної спорідненості з особами чи речами з ними пов’язаними. Це підтверджує ім’я, вибране Богом для Месії. Ісус є латинським відповідником єврейського Єгошуа або Єшуа (Єгова є спасінням) і вказує на службові функції нашого Господа. Його люд становлять всі ті, які у цьому й наступному Віці наближаються до Бога через Нього. Людство знаходиться під прокляттям, владою і наслідками гріха. Заслуга нашого Господа, приписана посвяченим, звільняє їх від прокляття гріха. За посередництвом Божого Духа, Слова і Провидіння Він поступово звільнить їх від сили і влади гріха, а у воскресінні мертвих остаточно звільнить від всіх наслідків гріха. Пізніше, через застосування Своєї заслуги, наш Господь звільнить світ від прокляття гріха, а через Свій Священицький, Посередницький, Царський, Законодавчий, Суддівський, Пророчий і Отцівський Уряд Він визволить від сили і наслідків гріха тих всіх, котрі слухняно стануть його людом. Алілуя, що за Спаситель! Він має силу спасти!