Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно — Вих. 20:7.
Хоча ця заповідь не була дана духовному Ізраїлеві, однак ми можемо легко побачити, що її дух відноситься також і до нас… Ми прийняли Імення Христа як наше власне. Святе Ім’я Голови належить всім посвяченим. Яку обережність ця думка повинна вселяти в нас, і наскільки доречно, щоб ми говорили собі: «Я мушу переконатись, чи я не брав Імення Господа надаремно, чи оцінюю почесність, гідність і відповідальність мого становища Його представника і посланця в світі. Я буду поводитись обачно, стараючись, наскільки це можливо, не приносити ганьби цьому Імені, а навпаки, віддавати честь в кожній думці, слові і вчинку». – R 3329
* * *
Ім’я Бога означає Його назву, природу, характер, репутацію, честь, владу і слово. Посвячені особи, як представники Бога, беруть Його Ім’я в усіх тих аспектах – тепер тимчасово, а після воскресіння на постійно та вічно. Брати Його Ім’я надаремно означало б занедбувати або надуживати привілеями, які ми як представники Бога отримуємо в результаті посвяти. Відповідно, хто невірний в посвяті, той бере Ім’я Бога надаремно. І навпаки, той, хто вірний обітницям посвяти, бере Ім’я Бога властиво і згідно з метою. Таке поводження повинно бути нашою щоденною метою.
Поклади, Господи, сторожу на уста мої, стережи двері губ моїх! — Пс. 141:3.
Число вартівників і застав, які пильнують і стережуть наше поводження і наші слова, буде менш численним пропорційно до того, наскільки буде зміцнена лінія застав, які стережуть наші розуми та наші думки. Тут, власне, ми повинні особливо пильнувати. «Бо чим серце наповнене, те говорять уста». Ця загальна правда проявляється особливо у відроджених особах, які, у порівнянні з іншими, є більш відкриті в своєму поводженні та висловлюванні. Маючи в своєму серці праведні почуття, вони, правдоподібно, менш обережні в способі висловлювання, ніж колись. Але тим більше вони повинні пам’ятати слова Апостола: «Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий» (Як. 3:2). – R 3304
* * *
Через людську схильність помилятися в слові і схильність більшості людей до неправильного розуміння, а меншості до перекручування, християнин повинен добре пильнувати свої слова. Занедбування цього спричинило багато зла, в той же час пильнування такого поводження не тільки запобігло злу, але й принесло багато добра. Найпевнішим способом пильнувати наші уста є наповнювання наших розумів Правдою і віддзеркалення її духа нашими серцями. Якщо ми не можемо цього досягти власними силами, то повинні молитися до Господа, щоб поставив сторожу на наші уста, стеріг двері наших губ. Тоді ми нікого не образимо своїм словом.