Ми знаємо, що ми перейшли від смерти в життя, бо любимо братів… І ми мусимо класти душі за братів! — 1 Ів. 3:14, 16.
Одним з останніх і найбільш проникливих випробувань цих «братів» – в якому, правдоподібно, найбільше з уже пробуджених і озброєних впаде – буде любов до братів. Здається, багато впадуть на цьому пункті, і саме через те стануть негідними славного входу в Царство. Коли хтось є особливо слабкий і схильний спіткнутися, то правдивий воїн хреста не буде ним погорджувати, ані ображати його, так як цього не робив би наш Старший Брат і Провідник. Навпаки, він буде більше піклуватися про слабших і охоче допомагати їм, хоча сам волів би перебувати в товаристві сильніших. – R 2450
* * *
Одним з доказів нашого виправдання та наповнення Духом є любов до братів, учнів Ісуса Христа. Той, хто розвинув це достоїнство до рівня самозречення, так, що з вдячністю і оціненням віддає своє життя за братів, по причині свого споріднення з ними в Христі, може відпочивати, будучи впевнений, що має того Духа. Ми, котрі були прийняті до Божої родини, маємо обов’язок перед Господом віддавати своє життя за братів. Це зобов’язання, яке накладає на нас угода з Богом, під якою ми знаходимося.
Теж недбалий у праці своїй – то брат марнотратнику — Пр. 18:9.
Ми не можемо дивитись на марнотратство якої-небудь Господньої дитини без відчуття, що, не дивлячись на те, яким великим є її поступ в пізнанні розуму Господнього в певних відношеннях, вона все ще має певні недоліки в цьому відношенні. Оцінення дару і пошана для Дарителя містить в собі поняття старанності і доморядництва в стосунку до тих всіх дарів, які приходять до нас від нашого Небесного Отця – як дочасних, так і духовних. Згідно з приповістями нашого Господа, Він вимірює нашу любов і ревність відповідно до міри вживання або надуживання талантів, можливостей і благословенств, уділених нам тепер. – R 3332
* * *
Дух людини недбалої є духом марнотратства. Недбалий марнує свій час, який є цінним і незворотнім. Він марнує свої таланти, які міг би удосконалювати. Втрачає можливості, які переходять до інших. Марнує енергію, яка іржавіє від бездіяльності. Втрачає репутацію, якої ніколи не поверне. Втрачає товаришів, які його залишають. Втрачає свій достаток, який забирається від нього. Руйнує свій характер, а це понижує його. Марнує своє життя, яке забирається від нього. Втрачає вічність, яка є для нього втраченою. Тому нехай недбальство буде далеко від нас як Господніх святих!