Я благаю, а й за тих… щоб були всі одно, щоб одно були в Нас і вони… і щоб пізнав світ… що їх полюбив Ти, як Мене полюбив — Ів. 17:20-23.
Ми з подивом запитуємо, як так може бути? Наш Господь Ісус завжди був у досконалій згоді з Отцем – Син, який славно віддзеркалював Його подобу. Але не так було з нами. Ми були грішниками і не мали нічого, гідного любові. Так, але ми стали обмиті і очищені, і якими б недосконалими не залишалися наші земні посудини, наші серця є досконалими в очах Того, Хто може читати серця. І коли Він бачить в нас досконалі серця, – досконалі наміри і бажання, – які стараються перебороти слабості і немочі недосконалого тіла, які стараються з болем, але рішучістю чинити Його волю, покірно довіряючи засобам, які Він приготував для нашого визволення з упадку, тоді Бог визнає в нас ці зусилля, як гідні Його любові. – R 3160
* * *
Благословенна думка! Люд Господній радіє заступництву Христа, який просить Отця про вдосконалення кожного в знанні та вірі в Сина Божого, як співучнів Ісуса Христа. Нехай це нас не дивує, коли вдосконалення вірних в єдності мусить випереджати провадження світу до віри, через яку він визнає, що Отець любить Свій правдивий люд такою самою любов’ю, якою обдарував Ісуса.
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?