Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре! — Пс. 90:12.
Коли християнин лічить свої дні, він не робить цього зі смутком чи розпачом, але він робить це розсудливо. Він лічить свої проминаючі дні як численні благословенства, численні привілеї, численні нагоди «звіщати чесноти Того, Хто покликав нас із темряви до дивного світла Свого», як нагоди допомагати іншим в цій пілігримській мандрівці і все більше виробляти в собі самому характер, який би подобався Богу – щоб щораз більше ставати відбитком дорогого Божого Сина. – R 2895
* * *
Під впливом досвіду з праведністю реституційний клас буде молитися про можливість такого аналізу свого життя з періоду досвіду зі злом, який навчить його ненависті до гріха і любові до праведності – страху Господньому як початку мудрості. На ці молитви Господь відповість в спосіб, який виявиться для людства вічним добром в правді і праведності.
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?