Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає — Євр. 10:38.
Хитання може спочатку бути дуже малим зверненням з вузької дороги жертвування – лише поглядом, кинутим назад, жалем за полишеними речами, незначним сповільненням швидкості бігу в запропонованому нам змаганні, а потім в незначній схильності погоджувати Правду з домаганнями зіпсутої природи. Таким чином приготовляється дорога для підступів спокусника, який швидко помічає наші слабкі сторони, аби використати їх в спосіб, найвідповідніший в нашому випадку. Витончені неправди починають діяти проти розсудливості, приємні принади, під виглядом праведності, представляються для тілесного розуму і, майже непомітно, душа забуває свою «першу любов» до Господа і свій перший запал в Його службі та віддаляється від Правди і її духа, не керуючись більше святим Божим Духом. – R 1798
* * *
Хитання означає відступлення від своєї посвяти і повернення до життя в гріху, неправді, самолюбстві і світовості. Залишення грішного життя і посвячення себе Богові приносить Єгові велике задоволення, як читаємо: «Бо знаходить Господь уподобу в народі Своїм [святих]». Відповідно, Бог є більше незадоволений тими, котрі пізнали дорогу життя і залишили її, аніж тими, які ніколи не знали її. Ті перші знаходяться в руках Бога живого і призначені на знищення.
Буде пити з струмка на дорозі, тому то підійме Він голову! — Пс. 110:7.
Ми хочемо просити Господа, нашого Учителя й Голову, про щораз більші благословенства, коли ми з новою ревністю стараємося вірно і радісно пити зі струмка життєвих досвідів, аби з них черпати мудрість, яка пристосує і приготує нас до служіння в майбутньому, яка також краще пристосує і приготує нас до Його служіння в теперішньому часі, і завдяки Його ласці виробить в нас здатність звіщати Його чесноти в усіх важких обставинах і перипетіях життя, аби ми могли славити Господа в наших тілах і дусі, які є Його. П’ючи зі струмка, навчімося від малих пташенят, які, коли п’ють, постійно підіймають свої голівки, ніби дякуючи Богові. Завжди дякуймо нашому Господу за кожен життєвий досвід, за кожен урок, за кожне випробування, зараховуючи їх до нашого духовного розвитку! – R 2935
* * *
Струмок в цьому вірші представляє Боже Слово і життєві досвіди. Цей образ говорить про подорожування по дорозі, вздовж якої тече струмок чистої води. З цього струмка спрагнені мандрівники можуть напитися і втамувати свою спрагу. Наш дорогий Відкупитель знайшов струмок Слова, який плинув для Його підкріплення вздовж усієї Його подорожі – з нього Він пив і був підкріплений. Подібно до Нього і ми, подорожуючи до Небесного Сіону, повинні пити з цього прохолодного, освіжаючого струмка так часто, як будемо потребувати підкріплення. Подібно Ісус пив зі струмка життєвих досвідів, засвоюючи нові уроки, які приготували Його до нових випробувань. Життєві досвіди навчать також нас нових уроків, помічних в майбутніх випробуваннях. Тільки найтупіші учні не в стані нічого навчитися з досвіду, найкращого вчителя. Не будучи з цього класу, навчаймося як зі Слова Божого, так і з життєвих досвідів тих уроків, яких вчить нас Господь.