Заперечення сучасного «говоріння мовами» не є гріхом проти Духа.
П: Коли хтось пише або говорить проти теперішнього «говоріння мовами», чи не чинить він богохульства та гріха проти Святого Духа?
В: Ні! Якби Біблія навчала, що в наш час належить сподіватися «говоріння мовами» як чудесного «дару» Святого Духа, і ми вірили б, що Біблія дійсно так вчить, тоді, заперечуючи сучасне практикування «говоріння мовами», грішили б ми проти Духа.
Однак, як ми показали це в наших двох публікаціях, які відносяться до «мов», Біблія ясно вчить, що «говоріння мовами» з різних причин не слід очікувати в наш час як чудесного «дару» від Бога. Деякі з цих причин наступні: (1) Біблія вчить, що тільки дванадцятьом Апостолам була дана сила давання «дару» «говоріння мовами» (Дії 8:5-24; 10:44-47; 19:1-6 ) і (2) що «дар» «говоріння мовами» мав припинитися, коли Новий Заповіт буде вповні даний Церкві (1 Кор. 13:8-12). Також (3) факти історії Церкви показують, що цей «дар» «говоріння мовами» припинився в Церкві після смерті Апостолів і тих, яким вони той «дар» уділили.
Ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів — Мат. 1:21.
Помічання цих незначних подій, через які Боже провидіння приготувало народження нашого Спасителя і послання Євангельської звістки, зміцняє віру Господнього люду. Роздумування про Божу опіку в минулому, навіть в малих справах, дає підставу для довір’я до Божої мудрості і до того, що Він подбає про ті обриси Його Плану, які ще належать до майбутнього – сповнення усіх надзвичайно великих і цінних обітниць, зосереджених в Тому, Хто народився у Віфлеємі. Отже, усвідомлення Божого провидіння в більших справах Божого Плану стимулює також нашу віру в Боже провидіння щодо особистих і більш приватних справ Його люду. – R 2555
* * *
Імена, які давалися біблійним героям, мали значення, бо стосувались характеру, праці, служіння, досвіду і типічної спорідненості з особами чи речами з ними пов’язаними. Це підтверджує ім’я, вибране Богом для Месії. Ісус є латинським відповідником єврейського Єгошуа або Єшуа (Єгова є спасінням) і вказує на службові функції нашого Господа. Його люд становлять всі ті, які у цьому й наступному Віці наближаються до Бога через Нього. Людство знаходиться під прокляттям, владою і наслідками гріха. Заслуга нашого Господа, приписана посвяченим, звільняє їх від прокляття гріха. За посередництвом Божого Духа, Слова і Провидіння Він поступово звільнить їх від сили і влади гріха, а у воскресінні мертвих остаточно звільнить від всіх наслідків гріха. Пізніше, через застосування Своєї заслуги, наш Господь звільнить світ від прокляття гріха, а через Свій Священицький, Посередницький, Царський, Законодавчий, Суддівський, Пророчий і Отцівський Уряд Він визволить від сили і наслідків гріха тих всіх, котрі слухняно стануть його людом. Алілуя, що за Спаситель! Він має силу спасти!