БІЛЬШИЙ МЕЛХІСЕДЕК
«Цар Салиму, священик Бога Всевишнього (…) цар правди, а потім цар Салиму, цебто цар миру» – Євр.7:1,2.
Ця стаття написана на основі викладу, виголошеного одним з попередніх Редакторів Теперішньої Правди, Раймондом Г. Джоллі.
Розділи від 1 до 6 з послання до Євреїв особливо скеровані до єврейських братів. Автором книги до Євреїв є Апостол Павло. Змістом цього послання до його єврейських земляків було протиставлення двох видів священства: першого, Ааронового, з яким вони були запізнані, і другого, Мелхіседекового священства, яке вимагало певного розвитку.
Зрозуміння цього тими, хто його читав, було необхідним для того, щоб зрозуміти зміну епохи, яка тривала ще донедавна, а також на позицію, яку займав в справі примирення Христос, а особливо Церква з євреїв і поган в загальному. Це буде темою нашої лекції.
АВРААМ ПЛАТИТЬ ДЕСЯТИНУ
В 7 розділі, 1 вірші, читаємо: «Мелхіседек, цар Салиму, священик Бога Всевишнього, що був стрів Авраама, як той вертався по поразці царів, і його поблагословив» (порівняй також з 6:20).
Мелхіседек вперше виступає в Біблії, власне у зв’язку з тим випадком, коли Авраам повертався після розгрому царів. Читаємо в Бут. 14:18-20: «Мелхіседек цар Салиму, виніс хліб та вино. А він був священиком Бога Всевишнього. І поблагословив він його та й промовив: Благословенний Аврам від Бога Всевишнього, що створив небо й землю. І благословенний Бог Всевишній, що видав у руки твої ворогів твоїх і Аврам йому дав десятину зо всього».
Зауважмо, що Авраам, названий тут своїм попереднім ім’ям, «Аврам», заплатив Мелхіседеку десятину. Мелхіседек (це ім’я означає Цар Справедливості) став царем Салиму – царем миру.
МЕЛХІСЕДЕК Є ОБРАЗОМ НА ІСУСА
Ісус, позаобразний Мелхіседек, був перш за все Царем Справедливості. Він став справедливий під законом. Він був тим єдиним, хто був у стані досконало виконати Божий закон. Ісус був без гріха, а потім став позаобразним Мелхіседеком, Царем Миру. Він встановить мир на землі як результат того, що перш за все Він був Царем Справедливості.
ДАВИДОВЕ МІСТО
В 1Хр. 11:4-9 читаємо: «І пішов Давид та весь Ізраїль до Єрусалиму – він Євус, і там були Євусеяни, мешканці того краю. І сказали мешканці Євусу до Давида: Ти не ввійдеш сюди. Та здобув Давид твердиню Сіон, – він місто Давида і сказав Давид: Кожен, хто найперше поб’є Євусеянина, той стане за голову та за зверхника. І ввійшов найперше Йоав, син Церуїн, і став за голову. І осівся Давид у твердині, тому назвав ім’я їй: Давидове місто. І він збудував місто навколо, від Мілло й аж навколо, а Йоав відновив решту міста. І Давид ставав усе більшим, а Господь Саваот був із ним». Тут ми дещо дізнаємось про Салим, місце в якому Мелхіседек був царем.
ЄВУС
Бут. 15:21: «Амореянина і ханаанеянина і гаргашеянина і євусеянина» – це були корінні мешканці Ханаанської землі. В Іс.Н. 18:28 люд Євусу згаданий знову: «Цела, Елеф і Євус, воно Єрусалим». Тут виступає ототожнення міста Євусеян з Єрусалимом.
В Іс.Н. 15:63 читаємо: «А Євусеян, мешканців Єрусалиму». Євус була попередня назва Єрусалиму. Назва була змінена на Єрус коли була злучена з Єрусалим замість Євусалим. В 1Хр. 11:4,5 читаємо про те, як Давид завоював Євус. Єрусалим пізніше був завойований Науходоносором, потім різними поганськими народами, включаючи Римлян під командуванням Тита при закінченні жнива Єврейського Віку.
Євус означає «потоптаний». Місто було потоптане за часу Мелхіседека і Авраама, завойоване Ісусом Навином, гноблене за часів Суддів – воно не було занадто спокійним. Мешканці цього Мелхіседекового міста були бунтівниками. Дивлячись на позаобраз, Ісус як позаобразний Мелхіседек буде мати тяжкі часи, запроваджуючи мир над бунтівничим людським родом, який знаходиться під прокляттям і владою сатани.
Можна застановитися над тим, чи Господь міг мати на думці значення Євус, коли сказав «І погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган» (Лук. 21:24). Він тут вжив визначення цієї назви. Це завоювання Єрусалиму вже закінчене. Ми тепер можемо говорити до Ізраїлю слова потіхи (Іс. 40:1,2), говорячи йому, що його боротьба закінчилась і Бог повертає йому зір.
НОВИЙ ЄРУСАЛИМ
В Псалмі 76:3 – читаємо: «У Салимі намет Його, а мешкання Його на Сіоні». Бог вибрав це місто Давида за своє особливе місце пробування; воно представляє Церкву в славі. «І я глянув, – і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі…» (Об. 14:1). Церква тут показана як антитип Сіону.
Ісус зі своєю невістою, Церквою, буде новим Єрусалимом, що зійде, як читаємо в Об. 21:2,3: «І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, що був приготований як невіста, прикрашена для чоловіка свого… Оце оселя Бога з людьми…» Він почав «сходити» в час другої присутності Господа. Наш Господь прийшов на землю, а Церква прийшла з Ним. У відповідний час Намет Бога буде поставлений між людьми.
МЕЛХІСЕДЕКОВЕ СВЯЩЕНСТВО НАЙВИЩЕ
Ап. Павло в Євр. 7:3 говорить, що Мелхіседек був «Без батька, без матері, без родоводу, не мав ані початку днів, ані кінця життя, уподобився Божому Сину, – пробуває священиком завжди». Мелхіседек не мав батьків? Як це може бути правдою?
Євреї були дуже скрупульозні в збереженні своєї генеалогії, але немає жодних записів щодо батька чи матері Мелхіседека – без роду, без матері, без батька, без дітей (пор. Неем. 7:64). Немає жодних даних про дату народження, ані про смерть Мелхіседека. Але «уподобився Божому Сину, – пробуває священиком завжди». Павло хоче тут показати священство, що вище за левитське священство. Ісус як Первосвященик не мав ані попередника, ані наступника; Його священство було без початку і немає кінця (пор. Євр. 7:4).
ЦЕРКВА ПЛАТИТЬ ДЕСЯТИНУ
Євр. 7:5: «Ті з синів Левієвих, що священство приймають, мають заповідь – брати за законом десятину з народу, цебто з братів своїх, хоч і вийшли вони з Авраамових стегон». Левитські священики, ті, що походили від Авраама, отримували десятину від своїх власних братів. Але Ісус – позаобразний Мелхіседек – який не був з лінії Левія, взяв десятину від Авраама (6 вірш).
Насіння Авраама зображує насамперед Мале Стадо (Гал. 3:29). Вони є класом священства, 144000. Від нього Ісус як більший Мелхіседек отримав десятину їхнього посвячення. «І без усякої суперечки більший меншого благословляє» (вірш 7). Церква своє життя посвятила для Бога, кладучи себе на жертовник; вона стала власністю Ісуса на підставі викупу і через своє виправдання через віру.
НОВЕ СОТВОРІННЯ ІСУСА ЗБЕРЕЖЕНЕ ПРИ ЖИТТІ
В історії Авраама та Ісаака збереження життя Ісаака зображує Ісуса як Нове Створіння, яке не померло. Ніж Авраама був затриманий, коли йдеться про Нове Створіння, яке не може бути забите (Бут. 22:10-13). Баран, що заплутався своїми рогами в гущавині, замінив жертву. Баран зображує людську природу Ісуса. Досконале людське життя Ісуса (не Його життя як Нового Створіння) було викупною ціною за Адама. Тому Ісус як Нове Створіння не помер, але спав протягом трьох днів. «Ти священик навіки за чином Мелхіседековим» (Євр. 5:5,6).
В 110 Псалмі у 4 вірші Бог складає присягу, що Ісус навіки буде священиком за чином Мелхіседековим. У 1 й 2 віршах читаємо: «Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене, поки не покладу я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм». Це станеться тоді, коли Ісус буде Царем Миру, пануючим священиком. «Господь із Сіону пошле берло сили Своєї, – пануй Ти поміж ворогами Своїми». Це буде в час реституції, яка розпочнеться Часом Утиску, коли Він прийде в Своєму другому приході, щоб панувати посеред своїх ворогів. А потому «…належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми! Як ворог останній – смерть знищиться (Адамова)» (1Кор. 15:24-26).
На безсмертя Христа як священика, на відміну від смертності Левієвого священства, є звернена увага в Євр. 7:8: «І тут люди смертельні беруть десятину, а там той, про якого засвідчується, що живе». [Подивись наступну статтю, яка обговорює ширше цей вірш.]
У 9 вірші Павло продовжує: «Левій, що бере десятини, дав сам десятину». Левитські священики отримували десятину від своїх братів, як ми це бачили в 5 вірші. Павло тепер ставить Левія – сина Якова – в особі Авраама, і показує читачам, що священство Мелхіседека є вищим.
Апостол продовжує: «Бо ще в батькових стегнах він був, коли стрів його Мелхіседек» (10 вірш). Левій ще не народився, подібно, як і його батько Яків. Тому священство Мелхіседека випереджало Левитське священство.
«Отож, коли б досконалість була б через священство Левитське, – бо люди Закона одержали з ним, – то яка ще потреба була, щоб інший священик повстав за чином Мелхіседековим, а не зватися за чином Аароновим? Левитське священство було замінене. Це підкреслюється у 13-17 віршах: «Бо Той, що про Нього говориться це, належав до іншого племені, з якого ніхто не ставав був до жертівника. Бож відомо, що Господь наш походить від Юди, а про це плем’я, про священство Його, нічого Мойсей не сказав, і ще більше відомо, коли повстає на подобу Мелхіседека Інший Священик, що був не за законом тілесної заповіді, але з сили незнищального життя. Бо свідчить: Ти Священик навіки за чином Мелхіседековим».
НЕМІЧНА І НЕПРИДАТНА ЗАПОВІДЬ
Євр. 7:18: «Попередня бо заповідь відкладається через неміч її та некорисність». В який спосіб Закон був немічним і непридатним?
Павло вияснює це в 19 вірші : «Бо не вдосконалив нічого Закон. Запроваджена ж краща надія, що нею ми наближуємось до Бога». На протязі століть Ізраїль старався здобути життя через виконання Закону, та, однак, не зміг його знайти. Ніхто окрім Ісуса не міг виконати Закону.
Матвій 19:16-22 записує розмову між Ісусом та багатим юнаком. Цей молодий чоловік виконував закон від «свого юнацтва». Коли Ісус пояснив умови посвяченого життя, юнак відійшов, зажурившись.
СВЯЩЕНСТВО ІСУСА ЗАТВЕРДЖЕНЕ КЛЯТВОЮ
Євр. 7:20-26: «І оскільки воно не без клятви, – вони бо без клятви були священиками. Цей же з клятвою через Того, Хто говорить до Нього: Клявся Господь – і не буде Він каятися: Ти Священик навіки за чином Мелхіседековим, – то постільки Ісус став запорукою кращого заповіту. І багато було їх священиків, бо смерть боронила їм лишатись, але Цей, що навіки лишається, безперестанне священство Він має. Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись».
«Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса». Тому Ісус отримав ім’я понад усяке ім’я, ім’я вище, ніж будь-яке інше, яке будь-коли існувало в небі, окрім Божого.
27 Вірш: «Що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому за людські гріхи, – бо Він це раз назавжди вчинив, принісши Самого Себе». В Левит в 16 розділі міститься опис Аарона, що жертвував бичка за власні гріхи і гріхи свого дому (11,17 вірші). «За себе» і за «свій дім» означає відповідно – Мале Стадо і Велику Громаду, за яких Ісус як позаобразний бичок був пожертвуваний під час Віку Євангелії (Образний Намет 55, 1абз. – 1992). Аарон також приносив в жертву Козла (вірші 15 – 18). Це показує позаобразну жертву Церкви під час Віку Євангелії. Він був жертвуваний за гріх «народу» у віці Тисячоліття. «Бо це зробив раз» – тобто позаобразний Мелхіседек не мав потреби робити цього щороку, але приніс цю жертву раз за всіх в Віці Євангелії. Зложив в жертву Себе Самого, Голову і Тіло, від Йордану і до останнього члена Тіла. Кров телят і козлів ніколи не могла стерти гріха – в цьому була неміч Закону.
28 вірш: «Закон бо людей ставить первосвящениками, що немочі мають, але слово клятви, що воно за Законом, ставить Сина, Який досконалий навіки». Вічність Сина є гарантією того, що Його служба Священика принесе користь. В цьому ми можемо мати відпочинок віри. Амінь.
Теперішня Правда №38, Зима 2005