Згадування у всьому світі про знищення Всесвітнього Торговельного Центру та втрата життя тривожного числа людей в одній трагедії об’єднали людей багатьох народів у спільному горі. В річницю 11 вересня суспільство в країні, як і люди по цілій землі, заховали тишу в одну хвилину – виявляючи цим жестом вираз своєї солідарності з людьми в Сполучених Штатах. Хоча більшість вбитих були громадянами США, біля 80 держав також втратили своїх громадян в теракті, що підкреслює глобальний розмір терору того дня.
Впевнено здіймаючись в небо, вежі близнюки були символом величі Нью-Йорка і становища міста як одного з великих фінансових центрів світу. Терористичний акт на цій гордій будівлі, великий за своїм масштабом, є злим у замірі і зухвалим в реалізації; він пробудив пильність суспільства на приховані внутрішні небезпеки.
ВНУТРІШНІЙ ТЕРОР
Від початку історії правителі завжди бояться терористів, підривних елементів всередині держави, які чітко нищать їх владу, і тому вони застосовують багато методів, аби їх знищити.
Партизанські війни, які велися повстанцями «Тамільські Тигри» у Шрі-Ланці, несподівані напади в’єтнамських вояків під час французької і американської війни в південно-східній Азії, напади баскських сепаратистів в Іспанії чи криваві напади Ірландської Республіканської Армії в північний Ірландії – всі вони є елементами того самого багатостороннього обличчя конфлікту, і не дивлячись на те, що вони виникають в різних суспільних та економічних сферах, вони мають подібну ціль – повалення й знищення пануючого порядку. Усі такі спроби виникають з мотивів, які є менш чистими, але тому, хто вчиняє напад, вони здаються правильними. Глибина упередження однієї групи щодо іншої є незвична і часто перевищує можливості зрозуміння їх причин. В щораз більшій мірі громадяни втягуються в ці акти помсти, іншими словами – у боротьбу.
ДЖЕРЕЛО КОНФЛІКТУ
Хоча безпосередні причини ненависті, боротьби і прихованих нападів на беззахисних мають своє джерело в місцевій чи державній політичній ситуації, їх коріння проникає глибоко в психіку людини. Переступ, який лежить в основі падіння в Едемі, зруйнував мир розуму і близьку сполуку, якою тішилися Адам і Єва. Там було посіяне насіння сьогоднішнього конфлікту. Перший слід цієї смуги зла можна побачити у вбивстві Авеля його братом Каїном. Підштовхнуті противником, люди стали войовничим родом і серед них вкорінювалися схильності до суперечок і незгоди. По природі людство є незадоволеним, тому що втратило спільність з Богом. Ця дисгармонія є основною причиною боротьби від початку історії аж до сьогоднішнього дня.
САТАНА – ТЕРОРИСТ
Сатана є першим терористом. Його найбільш ганебним злочином було навмисне вбивство людської раси (Ів. 8:44). Розставляючи сільця для першої пари, Адама і Єви, по причині їх незнання і браку досвіду зі злом, він засудив їх та їх потомство на процес умирання, ускладнений наслідками гріха, помноженими його руйнівними впливами на наступні покоління.
Розміри диявольського терору є занадто страшними, аби їх зрозуміти: тисячі мільйонів стражденних і вмираючих, які хиляться під тягарем праці на планеті, часто неприязній для життя, розумово, морально і фізично деградованих, відтятих від Божого Джерела Життя, щодо Якого сатана утримував в несвідомості свої жертви. Нічого дивного, що у Святому Письмі він є названий противником! Він виразно противиться всякій моральності й праведності, незважаючи на біль і стогін своїх жертв; він є садистським гнобителем. В своїй безбожній амбіції, щоб бути «рівним Всевишньому», колись славний Люцифер втратив своє почесне і привілейоване місце в небі, змінюючи його на служіння його самолюбним цілям тирана над землею. Незадовго до потопу він отримав на свій бік армію впавших ангелів, які під його керівництвом розширили сферу діяльності, описану Апостолом Павлом як «теперішній злий вік» (Гал. 1:3,4, порівняй з Ів. 12:31).
Сатана погорджує будь-якими проявами наближення людства, разом та індивідуально, до Божих принципів і доріг, застосовуючи усі можливі чинники, щоб їх перекреслити. Способи його атаки охоплюють схиляння до гріха та самодеградації й перекручування або заперечування будь-якого знання, яке сприяє духовному освіченню. Він навіть приймає участь в актах фізичного знищення та нищення природного середовища, як в історії про Йова (1:6-22).
Приховано, видаючи себе за ангелів світла, сатана і його прибічники ловлять людство в пастку різного роду гріха та зіпсуття, а також спотворюють і неправдиво представляють майже всі дані Богом правди, замінюючи їх фальшивими науками. Він впливає на серця людей, щоб вони чинили зло, стверджуючи, що це є добро (2 Кор. 11:14). Ймовірно його найбільш нікчемними блудами є ті, які пов’язані з долею людини після смерті.
ПЕКЕЛЬНИЙ ОГОНЬ
До жаху тих, які падали на землю в зруйнованих вежах, деякі християни могли додати жахливі думки невіруючих, коли вони роздумували над смертю і безоднею вічних мук, які відкривались перед ними. Погляд, що нерозкаяний, невіруючий чоловік чи жінка, піде після смерті до палаючого пекла, повного мук і безкінечного страждання, визнається за головну доктрину багатьма християнами, які в іншому випадку можуть виявляти співчуваття.
Недостатньо сказати, що такий погляд до невимовної шкоди додає також зневагу. Таке розуміння перевертає дійсність догори ногами. Оскільки знищення двох потужних будинків вбивчими викрадачами та виникаючі з того втрати життів були б нічим в порівнянні з масовим ув’язненням душ у безбожній прірві страждань, якою управляє головний Божий противник. Такий погляд представляє самого Бога як великого руйнівника. Ми повинні позбутися такого розуміння і відкрито протистояти йому. Його підтримування є діяльністю на користь великого терориста сатани, Божого противника, і поглибленням нищівної сили жахливих дій, вчинених 11 вересня.
Вчення про вічні муки, в поєднанні з гнітючими релігійними і світськими системами, було вигадане сатаною, щоб приховати правду на тему процесу спасіння. Впроваджуючи думку про непростимість гріха і його жахливих наслідків, сатана побільшив тягар колективного сумління людей, відвертаючи їх увагу від виразних і повних надії обітниць про прощення і спасіння, які походять від співчутливого Бога.
В стародавньому світі, подібно, як і сьогодні, незліченні маси людства часто вели марне й коротке життя, без надії на заспокоєння розгніваних богів. Бог Єгова, Отець нашого Господа Ісуса Христа і Дарувальник всякого доброго та досконалого дару, був представлений сатаною таким самим чином. Після провокації він готовий вразити вибухом гніву, який мав бути втихомирений добрими вчинками. А з кінцем життя чекала можливість вічного вогню. Нічого дивного, що так багато вчених людей відкидає сьогодні таке вчення, як і саме християнство, вважаючи, що воно підтримує його.
В Єв. Луки 13:4 Ісус каже: «Чи ви думаєте, що ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх, – чи думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть? Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!» Всі ми загинемо – помремо. Ісус не має тут на думці спосіб смерті, але стан, в якому хтось буде під час смерті. Віруючий, який покаявся, помирає з надією і в Божих руках. Час і випадковість є визначальними у випадку решти, як читаємо в Еклезіаста (9:11). Для невіруючого можливість спасіння не відміняється, вона є відкладена на час смерті. Ніхто, хто не виявляє віри й покаяння, не отримає спасіння. Але Бог визначив окремий день спасіння для тих, яким тепер бракує віри (Дії 3:19-21; 17:31).
РЕСТИТУЦІЯ
РУЙНУВАННЯ – ВІДБУДОВА
В Діях Апостолів 3:20,21 (NIV) читаємо:
«Ісус … має лишатися в небі, аж прийде час, коли Бог направить все, про що він провіщав давно через всіх святих пророків Своїх».
Цей вірш дає ключ до зрозуміння теперішньої ситуації. Прокляття Адама тисячі років тероризує людську родину, руйнуючи її надії і мрії, структуру суспільства, як також руйнуючи її особисті та спільні наміри. Нічого дивного, що в цих страшних умовах більшість людей має труднощі у відшуканні Бога. Але Він вже розробив програму відбудови, і частину цього проекту ми знаходимо у Святому Письмі.
Слово «направити» має величезне значення. Воно обіцяє повернення всіх втрачених речей в Едемському саду – тих речей, які були, і тих, які ніколи не наступили, тому що Бог стримав добірні благословенства від блукаючого світу. Через упадок людини людська раса була запроваджена в цю довгу ніч гріха, в якій Бог дозволив на панування зла. Цей дозвіл зла ніколи не був призначений, – і йому ніколи не буде дозволено, – щоб знищити людську родину. Його ціллю було швидше навчання людства щодо вищості відносної вартості чесноти над пороком, життя проти смерті, щоб здобуте таким чином знання могло зберегти відновлення на кращий день, який прийде.
Неможливо достатньо навчитися без досвіду. Кожен літак, незалежно від того, як добре представлений на стадії комп’ютерного проектування і перевірений в найбільш сучасному аеродинамічному тунелі, мусить в кінці бути збудований і піднятий в повітря. Тільки тоді він може бути належно оцінений. Ми вчимося через поступування. Жодне теоретичне знання не могло б навчити людство, що «гріх… міцно грішний» (Рим. 7:13). Через страждання приходить співчуття і гірке знання, що життя в теперішньому світі не є задовольняючим. І порівняно небагато з-поміж мільярдів тих, які живуть на землі, втішаються добробутом і комфортним життям, і яких потреби та вимоги є в більшій мірі забезпечені, виявляють співчутливе розуміння та невимовне занепокоєння щодо того, що дари життя не є властиво розподілені. Це співчутливе зрозуміння спонукає їх до несення допомоги і доброчинних пожертв, яке у великій мірі було виявлене в наступні місяці після трагедії у Нью-Йорку.
ЙОГО МИЛОСЕРДЯ НЕ РОЗЧАРУЄ
Власне таким є наш Бог: Милосердним, і таким, що дарує. Він так полюбив людство, що тоді як люди ще були Його ворогами, Він послав свого Єдинородного, скарб свого серця, щоб Він помер за всіх (Ів. 3:16; Рим. 5:8-10). Гарантуючи, що ця жертва принесе всьому людству, кожному народу, те, що всі мають запевнене – повну і достатню можливість отримати вічне життя, не в теперішньому, а в наступаючому світі – в земному Царстві. Ті, які помирають у невірі, не є мучені пекельними стражданнями, але, як це гарно описує Святе Письмо, сплять в смерті – є несвідомі. (Екл. 9:5). Цей стан смерті є правдивим значенням слова hades, використаного в Новому Заповіті (шеол у Старому Заповіті). (Більше інформації на цю тему в першому спеціальному номері БП).
Як читаємо в Ісаї 25:6-8 (NIV), під символом гори – яка представляє наступаюче земне Боже Царство – Всевишній має намір:
приготувати свято з багатих страв для всіх людей, гостину із дозрілого вина – із найкращого м’яса та кращих вин.
І Він на горі цій понищить заслону, що покриває всі народи… Він назавжди поглине смерть. Владика Господь витре сльози з кожного обличчя; він усуне ганьбу народу Свого з усієї землі. Говорить Господь.
Вислів «говорить Господь» записаний для нашого запевнення, що плани і цілі Бога не можуть бути змарновані ані знівечені. Він зобов’язаний своєю власною справедливістю, що Його воля виконається і, не дивлячись на наявний хаос та безнадійність, що з’являються довкола нас, Він не забариться виконати те, до чого зобов’язався (Іс. 45:22,23; Євр. 6:13-18).
РАХІЛЬ ПЛАЧЕ
«Чути голос у Рамі, плач та ридання гірке: Рахіль плаче за дітьми своїми, не хоче потішена бути за діти свої, – бо нема їх» (Єр. 31:5).
Так народ, як і світ в загальному, оплакує своїх померлих. І ми не маємо сумнівів, що дні сліз ще не закінчилися. Цей світ мінливий і не може запропонувати тривалої безпеки. Нам шкода великого числа життів, які померли в похмурих віках, і які ще помруть; багато з них з почуттям своєї безнадійності. Наша надія не лежить в урядах чи в озброєнні, але в Бозі Небес. Натхнений Ним писар продовжує (16,17 в., NIV):
Стримай голос свій від голосіння, і від сльози свої очі, бо є нагорода для чину твого, говорить Господь, і вони вернуться з краю ворожого! І для твого майбутнього є сподівання, – говорить Господь, – твої діти повернуться до своєї власної землі!
Ми піднімаємо свої голови і радіємо надією, яку ласкавий Бог Небес прищепив в серця людей, і ми знаємо, що надходить кращий день, в якому сатана буде позбавлений сили і всі люди будуть оцінювані не на підставі їх багатства і влади, але віри і каяття, а також сповненого турботи співчуття до ближніх. Для всіх таких людей доброї волі Господь запропонує обітницю життя, мир і безпеку без кінця. Щоб ці ідеали можна було досягти, Христос помер і воскрес, щоб міг притягнути до Себе всіх. (Ів. 12:32; Рим. 8:19-21).
ВСЕСВІТНІЙ ТОРГОВИЙ ЦЕНТР
Був резиденцією близько 500 підприємств, включаючи вітчизняні та закордонні фірми, як також морські компанії. Там працювало біля 50 000 людей. Оцінюється, що біля 250 000 людей щоденно знаходилося в обох будинках, включаючи туристів.
Всесвітній Торговий Центр (TheWorld Trade Center) був відкритий у 1973 році, і на той час дві вежі Центру були найвищими хмарочосами на землі. Пізніше цей титул отримала висотка The Sears Tower в Чикаго. Тепер найвищі в світі будинки The Petronas Towers в Куала-Лампур, Малайзія (висота 452 м).
Статистичні дані WTC:
Вага веж: 1,5 мільйонів тон.
Площа: 4645 м² на один поверх.
Час будівництва: 7 років (завершене в 1973 році).
Вартість будівництва: 1,5 мільярда $ по курсу 1973 року.
Число користувачів: біля 50 000.
Електромережі: 19 308 км.
Висота: 417 м (Перша Вежа) і 415 м (Друга Вежа).
Кількість поверхів: 110.
• Побудовані Управлінням Порту Нью-Йорка і Нью-Джерсі на початку 70-х років, вежі The World Trade Center були на той час найбільш відомим прикладом каркасних (швидко монтованих) будинків. Каркасні будинки укріплюються вбудованими на невеликих проміжках колонами і балками в зовнішніх стінах. Колони і балки в кожній вежі створювали несучу сталеву конструкцію, яка разом з внутрішнім ядром витримувала тиск сильних вітрів, які вдаряли в будинки такої висоти. Кожна вежа відхилялася приблизно на 90 см від вертикалі під час сильних штормових вітрів.
• Вежі The World Trade Center були так сконструйовані, щоб не тільки були стійкими до сильних вітрів, але також, щоб витримали просідання будинків, пов’язане з їх навантаженням. Оскільки вежі були збудовані на поверхні 24 000 м² повзучого ґрунту, фундамент кожної з них повинен був бути вбудований на понад 21 м нижче рівня землі, щоб вони стояли на твердій скелі.
• 26 лютого 1993 року в підземному гаражі однієї з веж вибухнула бомба, утворюючи кратер шириною 7 метрів і глибиною в п’ять поверхів. Загинуло 6 осіб і понад 1000 були поранені. Вежі прибрали, відремонтували і знову відкрили через місяць після вибуху.
SB №176, ’02,110-113; BS №799, ’02,110-113
Біблійний Прапор №3, вересень-грудень 2015
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша – то надмір пиття! — Пс. 23:5.
Повна чаша, яка переливається, має подвійне значення. Це є чаша радості й чаша смутку, і в обох випадках вона переливається. Той, хто хотів би брати участь в радості Господа, мусить також брати участь в Його чаші страждань. Ми мусимо страждати з Ним, якщо хочемо царювати з Ним. Теперішні страждання ми вважаємо негідними навіть порівняння з славою, яка об’явиться в нас, і тому ми можемо радіти в терпіннях, бо як терпіння будуть переливатись, то подібно і радість теж буде переливатись, і ми зможемо повторити за Апостолом: «Радійте… і знову кажу: радійте!». – R 3268
* * *
Голова Церкви, наш Господь Ісус Христос, був помазаний Святим Духом без міри, і це помазання спливало додолу по Тілі. Досвідчення, встановлені Богом для цього класу, були чашею, що переливалась, багатою на благословенства від Господа, що вимірювалися смутком і радістю. Але висота радості була більшою, ніж глибина смутку, і цього слід було сподіватися.
Співзвучні вірші: Пс. 45:8,9; 92:11; Іс. 61:1-3; Мат. 3:16; Дії 10:38; Ів. 14:16,17,26; 15:26; 16:7; 15:11; 16:20-24,33; 17:13; Дії 13:52; Рим. 14:17; 15:13; 2 Кор. 12:10; Євр. 10:34; Як. 1:2; 1 Пет. 4:13; 2 Кор. 1:8,9; 4:7-12,16-18; 6:4-10; 11:23-30; Євр. 12:6-9; 1 Пет. 5:9.
Пісні:
Вірші Зоріння: 26. Статті з Вартової Башти: R 5653
Питання: Які я мав досвідчення на минулому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були сприйняті? Що мені в них допомагало або перешкоджало? В чому був результат?
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя — 1 Ів. 2:25.
Ми всі повинні розуміти, що теж маємо щось робити, аби дорогоцінні Божі обітниці здійснювались в нас. У зв’язку зі справами теперішнього життя Він обіцяв, що хліб і вода будуть нам забезпечені, але це не означає, що ми маємо занедбувати відповідні нагоди, щоб їх здобути. Він також обіцяв нам участь в майбутньому Царстві, але ми самі повинні зробити так, щоб наш поклик і вибір був певним. Бог є цілком здатний і завжди охочий виконати все зі Свого боку в кожній справі. Але Він покликав нас, щоб ми показали нашу віру в наших ділах, нашій співпраці з Ним усіма розумними способами. – R 3204
* * *
Вічне життя не є природною вродженою властивістю людини, але даром, даним Богом тим, характери котрих перебувають в гармонії з Його характером. Для вірних ця обітниця є певна, підтверджена присягою Єгови. Якщо ми вірні, то наша віра може з непохитною певністю очікувати виконання Божих обітниць. Чи ж така обітниця не має нас надихати до лояльності щодо Бога?
Співзвучні вірші: Пс. 21:5; 133:3; Дан. 12:3; Мат. 19:29; Лук. 20:36; Ів. 3:14-17; 4:14; 5:24,25,29,39; 6:27,40,47,50-58,68; 10:10,28; 12:50; 17:2,3; Дії 13:46,48; Рим. 2:7; 5:21; 6:22,23; 1 Кор. 15:53,54; 2 Кор. 5:1.
Пісні:
Вірші Зоріння: 251. Статті з Вартової Башти: R 5608
Питання: Як цей вірш вплинув на мене на цьому тижні? Чому? З якими результатами?
І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! — 1 Кор. 9:16.
Ми повинні завжди бути готовими розповісти іншим найкращі новини, які знаємо. Співчуття до стогнучого створіння в його різних життєвих труднощах повинно привести нас до того, щоб ми завертали увагу на Господні обітниці щодо наступаючого Царства і благословенств, які будуть доступні всім народам землі. Хто щоденно не проповідує таким чином при будь-якій відповідній нагоді, той дає доказ, що йому або бракує знання чи віри в об’явлені речі, або не робить цього з причини самолюбства, яке Господь не може похвалити. Перебування в такому стані остаточно позбавить його участі в Царстві. – R 3204
* * *
Під Євангелією розуміється добра новина про спасіння в Ісусі і через Ісуса. Найвищий привілей, який може отримати людина, це – надання їй функції вісника Євангелії. Ті, котрі сповнені духом цього становища, дуже засмучуються в своєму серці, коли не можуть виконати своєї місії. Виконання цієї функції так глибоко укорінене в їх характері, що позбавлення їх привілею звіщання Євангелії робить їхні серця нещасними.
Співзвучні вірші: Пс. 40:9,10; Екл. 11:6; Мар. 8:38; 2 Тим. 1:8; Єр. 1:17; 20:7,9; 23:29; Ам. 3:8; 7:15; Ів. 18:37; Дії 4:20; 9:6,15; 26:16-20; 1 Кор. 1:18; 15:58; 2:4; 15:2; Кол. 1:5,6; 4:17; Рим. 1:14-16; 1 Сол. 1:5; 2 Тим. 4:2; Євр. 4:12.
Пісні:
Вірші Зоріння: 138. Статті з Вартової Башти: R 5893
Питання: Чи я проповідував Євангелію на цьому тижні? Як ? Чому? Що мені в цьому допомагало чи перешкоджало? Які були результати?
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі — Рим. 8:14.
Отже, Дух є тим провідником, завдяки якому ми можемо пізнати наше справжнє становище, і не лише на початку бігу, але й при його кінці. Якщо ми є проваджені Духом Божим, – якщо це той напрямок, у якому ми прямуємо, якщо це те, чого ми шукаємо, – тоді ми є синами Божими. Він визнає і підтримує всіх, які приходять до Нього через Христа, які надіються на заслугу Господа Ісуса і які надалі перебувають в такому стані серця. – R 3200
* * *
В цьому вірші під Духом Божим розуміється Божа вдача в Його дітях. Його вдача поєднує в собі мудрість, справедливість, любов і силу в досконалій гармонії. Ті, чиї мотиви, думки, слова і вчинки є побуджені і підтримувані цією вдачею, мають Божу печатку, яка свідчить, що вони належать Йому. Через те вони мають, можливо, найсильніше свідоцтво Божого синівства. О, яка ж за знатна та родина, знаком і печаттю якої є Божий характер!
Співзвучні вірші: Вих. 33:13,14; Чис. 9:15-23; 2 Хр. 5:13,14; Пс. 5:9; 23:2,3; 25:5,9; 32:8; 143:10; Пр. 8:20,21; Іс. 48:17; Ів. 16:13; 1 Кор. 3:16; 6:19; Гал. 4:6.
Пісні:
Вірші Зоріння: 113. Статті з Вартової Башти: R 5582
Питання: Чи я маю свідоцтво Духа про яке говорить цей вірш? Як воно проявлялося? Які були результати?
Коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити — Рим. 8:13.
Умови, на яких ми можуть тривати наші відносини з Господом і зберігатися надію участі в славі воскресіння, полягають, як це виразно зазначено, в умертвленні тілесних вчинків, стримуванні тілесних нахилів – умертвленні, розпинанні та вживанні їх в службі для Господа і Його справи. Таке умертвлення вчинків тіла, така боротьба проти слабостей тіла, є тим, про що Апостол в іншому місці говорить як про «війну», коли каже нам, що тіло воює проти духа, а дух проти тіла, тому що вони супротивні і будуть опонентами аж до кінця життя. Якщо, однак, дух є охочий і бореться в міру своїх можливостей проти слабостей тіла, то Господь зарахує таку боротьбу як повну перемогу через заслугу Відкупителя.
– R 3200
* * *
Під духом мається на увазі нове серце, розум і воля, а під тілом – людська натура. Під вчинками тіла маються на увазі самолюбні, світові, облудні і грішні нахили та їх вчинки. Вчинки тіла умертвляються особливо двома способами: через витіснення їх протилежними їм добрими якостями і вчинками і через обмежування вчинків тіла тими добрими якостями і вчинками, які не є їм протилежні. Хто так поступає – осягне життя.
Співзвучні вірші: Гал. 4:6; 5:16,17,22,25; 6:8; Еф. 3:16; Кол. 3:10; 1 Пет. 2:21; 3:4; Рим. 6:6-23; 8:11; 1 Кор. 3:16; 6:19; Еф. 4:22-32; Кол. 3:5-9; Повтор. 30:6; Єз. 18:21; 33:15,16; Зах. 4:6; Мат. 16:25; 19:12, 16, 21; Лук. 18:29,30; Ів. 12:25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 144. Статті з Вартової Башти: R 5805
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою даного вірша? Який ужиток я зробив з цих досвідчень? Якими були результати?
Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце — 1 Сам. 16:7.
Якщо ми випустили з уваги той факт, що Бог дивиться на нас з точки зору волі, і якщо дійшли до того, що оцінюємо себе (і що Бог нас оцінює) за тілом, то напевно ми в такій же мірі впадемо в темноту, замішання та знеохочення. Але з іншого боку не забуваймо, що дух або воля вважається живою по причині її праведності, гармонії з Богом. Тому ніколи не будьмо недбалими щодо нашої волі чи намірів, які керують нашою поведінкою в житті, але пам’ятаймо, що кожна недбалість буде означати пропорційну втрату духовного життя. Для нас завжди є можливим правильне бажання, бо лише абсолютно лояльна воля може бути прийнята Богом в Христі. – R 3200
* * *
Критерій судження багато свідчить про характер особи, яка ним керується. Поверховість і помилковість, як риси характеру пересічної людини, проявляються в її судженні на підставі зовнішнього вигляду. Характер Єгови об’являється в Його способі судження. Замість оцінювати на підставі зовнішнього вигляду, Він проникає в суть справи і базує Свою оцінку на тому, що є дійсним, а не на тому, що тільки здається. Всі речі є оголені і відкриті перед Його всевидючим оком. Наскільки це можливо, ми повинні судити, опираючись не на тому, що здається, а на дійсності.
Співзвучні вірші: Повтор. 10:17; 2 Хр. 19:7; Йов 34:19; 37:24; Мат. 22:16; Ів. 7:24; Дії 10:34,35; Рим. 2:16; 2 Кор. 10:7; Гал. 2:6; Еф. 6:8,9; Кол. 3:25; Як. 2:1-6.
Пісні: 93, 64, 114, 27, 36, 40, 51 / 101, 126, 53.
Вірші Зоріння: 139. Статті з Вартової Башти: R 5652
Питання: Чи я на цьому тижні судив по вигляду чи згідно дійсності? Чому? Як? З якими результатами?
А страва тверда – для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло — Євр. 5:14.
Ті, які мають правдиву і щиру віру в Бога, охоче довіряють Його словам. Ці підставові засади вчення повинні бути вже раніше в них утверджені. Будована ними будівля з золота, срібла і дорогоцінного каміння повинна вже бути в більшій мірі зведена, а пов’язана з нею праця повинна постійно просуватись вперед. Коли вони лояльні і вірні Богу, тоді вони здатні відрізнити правду від неправди. Ми повинні знати, у що ми віримо і чому так віримо, а тоді відважно і без компромісу це проповідувати, бо «коли сурма звук невиразний дає, – хто до бою готуватись буде?». – R 3199
* * *
Як буквальні діти не мають фізичних органів, достатньо сильних, аби перетравлювати тверду їжу, так і духовні діти не мають достатньо сильних органів, здатних засвоювати тверду духовну їжу. Треба бути добре розвиненим у Христі, щоб властиво правильно найглибші правди, а такий розвиток можна осягнути тільки через безперервне тренування розумових, моральних і релігійних здібностей в духовному значенні. Як фізичні, так і духовні м’язи зміцнюються через тренування.
Співзвучні вірші: Єр. 15:16; Єз. 3:3; Ам. 8:11-13; Рим. 16:19; 1 Кор. 2:6-16; 13:11; 14:20; 1 Пет. 2:2; Пс. 119:99; 131:2; Еф. 3:5; 4:13-15; Кол. 3:16; 2 Тим. 3:15-17; Євр. 6:1; 2 Пет. 3:16-18; Як. 1:18-25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 8. Статті з Вартової Башти: R 5688
Питання: Як досвідчення минулого тижня підтвердили цей вірш? Яке добро з того вийшло?
Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані — 2 Тим. 3:12.
Слід сподіватися опозиції, і вона, без сумніву, буде тривати аж до закінчення нашого бігу в смерті. Терпеливо змиритися з цією опозицією означає пожертвувати своїми власними природними бажаннями щодо дружби та різних приємностей теперішнього життя, зносити труднощі як добрі воїни для справи Правди і переборювати перешкоди (в якому б вигляді вони не прийшли), прикладаючи наші зусилля, щоб чинити Божу волю і працю, пов’язану з просуванням інтересів Його Царства. Дійсне тривання в Господній службі – це, в першу чергу, постійне й уважне досліджування Божого Плану; по-друге, присвоювання його духа; а це веде, по-третє, до палкої ревності в реалізації цього плану, а також до активності в цій службі відповідно до наших здібностей, незалежно від ціни або жертви, якої це від нас вимагало б. – R 3199
* * *
Ті, що живуть у Христі Ісусі – це посвячені. Посвячення робить їх жертвувателями для праведності в світі, в якому перевага надається беззаконню, а невигоди – праведності. Посвячені не можуть інакше поводитись, як тільки переносити переслідування від тих, чиє самолюбство супротивне вчинкам посвячених. Отже всі вірні будуть переслідувані.
Співзвучні вірші: Бут. 49:23; Йов 12:4,5; Пс. 11:2; 37:32; 38:21; 44:16-19, 23; Пр. 29:10, 27; Іс. 29:20, 21; 51:12,13; 59:15; Єр. 20:8; Мат. 5:10-12,44; 10:16-18,21-23, 28; 24:8-10; Лук. 6:22,23; Ів. 15:18,19; 16:1,2; Дії 28:22; Рим. 8:17,35-37; 1 Кор. 4:9-13.
Пісні:
Вірші Зоріння: 121. Статті з Вартової Башти: R 5116
Питання: Чи побожне життя було для мене причиною переслідувань на цьому тижні? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Як я це переносив? Які були результати?
Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити — Мат. 20:28.
Якщо ми посвятились Господу, тоді кожна жертва з наших слушних прав та інтересів на нашу власну користь як християн, або на користь чоловіка чи дітей, батька чи матері, сусідів чи друзів, братів у Христі, розцінюється Господом як зроблена для Нього; та якби ці самі послуги були зроблені з інших мотивів, – ким-небудь невиправданим і непосвяченим Господу, або зроблені лише для користі тих осіб, а не як жертва для Господа, – то такі речі не будуть нам, як посвяченим, зараховані як жертви.
– R 3265
* * *
Як чудово, що Син Людський, видатний нащадок Адама, прийшов не для того, щоб служили Йому, але щоб послужити іншим. Наскільки ж Син Людський перевершив людину Адама, бо Адам служив собі і зруйнував надію цілого людства, тоді як Ісус, служачи іншим, довершив спасіння для цілого людства. Він перевершив першого Адама настільки, наскільки безкорисливість є вищою від самолюбства. Тому Він є для нас прикладом, і якщо ми будемо Його наслідувати, то будемо надаватись до Царства.
Співзвучні вірші: 2 Кор. 8:9; Мат. 1:21; 4:23; 5:17; 9:13; 15:24; 18:11-14; 20:25-27; Мар. 1:38; Лук. 1:78; 4:18; 22:27; Ів. 4:34; 10:10; 13:4-17; 18:37; Дії 10:38; Гал. 5:13; Євр. 2:9,14,15,18.
Пісні: 112, 13, 20, 67, 93, 86, 116 / 63, 70, 76.
Вірші Зоріння: 163. Статті з Вартової Башти: R 5375
Питання: Яке значення мав для мене цей вірш минулого тижня? Як я його застосовував? Чому? Які були результати?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: