Реституція – Від Знищення До Відновлення

 РЕСТИТУЦІЯ

Від знищення до відновлення

    Згадування у всьому світі про знищення Всесвітнього Торговельного Центру та втрата життя тривожного числа людей в одній трагедії об’єднали людей багатьох народів у спільному горі. В річницю 11 вересня суспільство в країні, як і люди по цілій землі, заховали тишу в одну хвилину – виявляючи цим жестом вираз своєї солідарності з людьми в Сполучених Штатах. Хоча більшість вбитих були громадянами США, біля 80 держав також втратили своїх громадян в теракті, що підкреслює глобальний розмір терору того дня.

Впевнено здіймаючись в небо, вежі близнюки були символом величі Нью-Йорка і становища міста як одного з великих фінансових центрів світу. Терористичний акт на цій гордій будівлі, великий за своїм масштабом, є злим у замірі і зухвалим в реалізації; він пробудив пильність суспільства на приховані внутрішні небезпеки.

ВНУТРІШНІЙ ТЕРОР

Від початку історії правителі завжди бояться терористів, підривних елементів всередині держави, які чітко нищать їх владу, і тому вони застосовують багато методів, аби їх знищити.

Партизанські війни, які велися повстанцями «Тамільські Тигри» у Шрі-Ланці, несподівані напади в’єтнамських вояків під час французької і американської війни в південно-східній Азії, напади баскських сепаратистів в Іспанії чи криваві напади Ірландської Республіканської Армії в північний Ірландії – всі вони є елементами того самого багатостороннього обличчя конфлікту, і не дивлячись на те, що вони виникають в різних суспільних та економічних сферах, вони мають подібну ціль – повалення й знищення пануючого порядку. Усі такі спроби виникають з мотивів, які є менш чистими, але тому, хто вчиняє напад, вони здаються правильними. Глибина упередження однієї групи щодо іншої є незвична і часто перевищує можливості зрозуміння їх причин. В щораз більшій мірі громадяни втягуються в ці акти помсти, іншими словами – у боротьбу.

ДЖЕРЕЛО КОНФЛІКТУ

Хоча безпосередні причини ненависті, боротьби і прихованих нападів на беззахисних мають своє джерело в місцевій чи державній політичній ситуації, їх коріння проникає глибоко в психіку людини. Переступ, який лежить в основі падіння в Едемі, зруйнував мир розуму і близьку сполуку, якою тішилися Адам і Єва. Там було посіяне насіння сьогоднішнього конфлікту. Перший слід цієї смуги зла можна побачити у вбивстві Авеля його братом Каїном. Підштовхнуті противником, люди стали войовничим родом і серед них вкорінювалися схильності до суперечок і незгоди. По природі людство є незадоволеним, тому що втратило спільність з Богом. Ця дисгармонія є основною причиною боротьби від початку історії аж до сьогоднішнього дня.

САТАНА – ТЕРОРИСТ

Сатана є першим терористом. Його найбільш ганебним злочином було навмисне вбивство людської раси (Ів. 8:44). Розставляючи сільця для першої пари, Адама і Єви, по причині їх незнання і браку досвіду зі злом, він засудив їх та їх потомство на процес умирання, ускладнений наслідками гріха, помноженими його руйнівними впливами на наступні покоління.

Розміри диявольського терору є занадто страшними, аби їх зрозуміти: тисячі мільйонів стражденних і вмираючих, які хиляться під тягарем праці на планеті, часто неприязній для життя, розумово, морально і фізично деградованих, відтятих від Божого Джерела Життя, щодо Якого сатана утримував в несвідомості свої жертви. Нічого дивного, що у Святому Письмі він є названий противником! Він виразно противиться всякій моральності й праведності, незважаючи на біль і стогін своїх жертв; він є садистським гнобителем. В своїй безбожній амбіції, щоб бути «рівним Всевишньому», колись славний Люцифер втратив своє почесне і привілейоване місце в небі, змінюючи його на служіння його самолюбним цілям тирана над землею. Незадовго до потопу він отримав на свій бік армію впавших ангелів, які під його керівництвом розширили сферу діяльності, описану Апостолом Павлом як «теперішній злий вік» (Гал. 1:3,4, порівняй з Ів. 12:31).

Сатана погорджує будь-якими проявами наближення людства, разом та індивідуально, до Божих принципів і доріг, застосовуючи усі можливі чинники, щоб їх перекреслити. Способи його атаки охоплюють схиляння до гріха та самодеградації й перекручування або заперечування будь-якого знання, яке сприяє духовному освіченню. Він навіть приймає участь в актах фізичного знищення та нищення природного середовища, як в історії про Йова (1:6-22).

Приховано, видаючи себе за ангелів світла, сатана і його прибічники ловлять людство в пастку  різного роду гріха та зіпсуття, а також спотворюють і неправдиво представляють майже всі дані Богом правди, замінюючи їх фальшивими науками. Він впливає на серця людей, щоб вони чинили зло, стверджуючи, що це є добро (2 Кор. 11:14). Ймовірно його найбільш нікчемними блудами є ті, які пов’язані з долею людини після смерті.

ПЕКЕЛЬНИЙ ОГОНЬ

До жаху тих, які падали на землю в зруйнованих вежах, деякі християни могли додати жахливі думки невіруючих, коли вони роздумували над смертю і безоднею вічних мук, які відкривались перед ними. Погляд, що нерозкаяний, невіруючий чоловік чи жінка, піде після смерті до палаючого пекла, повного мук і безкінечного страждання, визнається за головну доктрину багатьма християнами, які в іншому випадку можуть виявляти співчуваття.

 Недостатньо сказати, що такий погляд до невимовної шкоди додає також зневагу. Таке розуміння перевертає дійсність догори ногами. Оскільки знищення двох потужних будинків вбивчими викрадачами та виникаючі з того втрати життів були б нічим в порівнянні з масовим ув’язненням душ у безбожній прірві страждань, якою управляє головний Божий противник. Такий погляд представляє самого Бога як великого руйнівника. Ми повинні позбутися такого розуміння і відкрито протистояти йому. Його підтримування є діяльністю на користь великого терориста сатани, Божого противника, і поглибленням нищівної сили жахливих дій, вчинених 11 вересня.

Вчення про вічні муки, в поєднанні з гнітючими релігійними і світськими системами, було вигадане сатаною, щоб приховати правду на тему процесу спасіння. Впроваджуючи думку про непростимість гріха і його жахливих наслідків, сатана побільшив тягар колективного сумління людей, відвертаючи їх увагу від виразних і повних надії обітниць про прощення і спасіння, які походять від співчутливого Бога.

В стародавньому світі, подібно, як і сьогодні, незліченні маси людства часто вели марне й коротке життя, без надії на заспокоєння розгніваних богів. Бог Єгова, Отець нашого Господа Ісуса Христа і Дарувальник всякого доброго та досконалого дару, був представлений сатаною таким самим чином. Після провокації він готовий вразити вибухом гніву, який мав бути втихомирений добрими вчинками. А з кінцем життя чекала можливість вічного вогню. Нічого дивного, що так багато вчених людей відкидає сьогодні таке вчення, як і саме християнство, вважаючи, що воно підтримує його.

В Єв. Луки 13:4 Ісус каже: «Чи ви думаєте, що ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх, – чи думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть? Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!» Всі ми загинемо – помремо. Ісус не має тут на думці спосіб смерті, але стан, в якому хтось буде під час смерті. Віруючий, який покаявся, помирає з надією і в Божих руках. Час і випадковість є визначальними у випадку решти, як читаємо в Еклезіаста (9:11). Для невіруючого можливість спасіння не відміняється, вона є відкладена на час смерті. Ніхто, хто не виявляє віри й покаяння, не отримає спасіння. Але Бог визначив окремий день спасіння для тих, яким тепер бракує віри (Дії 3:19-21; 17:31).

РЕСТИТУЦІЯ

РУЙНУВАННЯ – ВІДБУДОВА

В Діях Апостолів 3:20,21 (NIV) читаємо:

«Ісус … має лишатися в небі, аж прийде час, коли Бог направить все, про що він провіщав давно через всіх святих пророків Своїх».

Цей вірш дає ключ до зрозуміння теперішньої ситуації. Прокляття Адама тисячі років тероризує людську родину, руйнуючи її надії і мрії, структуру суспільства, як також руйнуючи її особисті та спільні наміри. Нічого дивного, що в цих страшних умовах більшість людей має труднощі у відшуканні Бога. Але Він вже розробив програму відбудови, і частину цього проекту ми знаходимо у Святому Письмі.

Слово «направити» має величезне значення. Воно обіцяє повернення всіх втрачених речей в Едемському саду – тих речей, які були, і тих, які ніколи не наступили, тому що Бог стримав добірні благословенства від блукаючого світу. Через упадок людини людська раса була запроваджена в цю довгу ніч гріха, в якій Бог дозволив на панування зла. Цей дозвіл зла ніколи не був призначений, – і йому ніколи не буде дозволено, – щоб знищити людську родину. Його ціллю було швидше навчання людства щодо вищості відносної вартості чесноти над пороком, життя проти смерті, щоб здобуте таким чином знання могло зберегти відновлення на кращий день, який прийде.

Неможливо достатньо навчитися без досвіду. Кожен літак, незалежно від того, як добре представлений на стадії комп’ютерного проектування і перевірений в найбільш сучасному аеродинамічному тунелі, мусить в кінці бути збудований і піднятий в повітря. Тільки тоді він може бути належно оцінений. Ми вчимося через поступування. Жодне теоретичне знання не могло б навчити людство, що «гріх… міцно грішний» (Рим. 7:13). Через страждання приходить співчуття і гірке знання, що життя в теперішньому світі не є задовольняючим. І порівняно небагато з-поміж мільярдів тих, які живуть на землі, втішаються добробутом і комфортним життям, і яких потреби та вимоги є в більшій мірі забезпечені, виявляють співчутливе розуміння та невимовне занепокоєння щодо того, що дари життя не є властиво розподілені. Це співчутливе зрозуміння спонукає їх до несення допомоги і доброчинних пожертв, яке у великій мірі було виявлене в наступні місяці після трагедії у Нью-Йорку.

ЙОГО МИЛОСЕРДЯ НЕ РОЗЧАРУЄ

Власне таким є наш Бог: Милосердним, і таким, що дарує. Він так полюбив людство, що тоді як люди ще були Його ворогами, Він послав свого Єдинородного, скарб свого серця, щоб Він помер за всіх (Ів. 3:16; Рим. 5:8-10). Гарантуючи, що ця жертва принесе всьому людству, кожному народу, те, що всі мають запевнене – повну і достатню можливість отримати вічне життя, не в теперішньому, а в наступаючому світі – в земному Царстві. Ті, які помирають у невірі, не є мучені пекельними стражданнями, але, як це гарно описує Святе Письмо, сплять в смерті – є несвідомі. (Екл. 9:5). Цей стан смерті є правдивим значенням слова hades, використаного в Новому Заповіті (шеол у Старому Заповіті). (Більше інформації на цю тему в першому спеціальному номері БП).

Як читаємо в Ісаї 25:6-8 (NIV), під символом гори – яка представляє наступаюче земне Боже Царство – Всевишній має намір:

приготувати свято з багатих страв для всіх людей, гостину із дозрілого вина – із найкращого м’яса та кращих вин.

І Він на горі цій понищить заслону, що покриває всі народи… Він назавжди поглине смерть. Владика Господь витре сльози з кожного обличчя; він усуне ганьбу народу Свого з усієї землі. Говорить Господь.

Вислів «говорить Господь» записаний для нашого запевнення, що плани і цілі Бога не можуть бути змарновані ані знівечені. Він зобов’язаний своєю власною справедливістю, що Його воля виконається і, не дивлячись на наявний хаос та безнадійність, що з’являються довкола нас, Він не забариться виконати те, до чого зобов’язався (Іс. 45:22,23; Євр. 6:13-18).

РАХІЛЬ ПЛАЧЕ

«Чути голос у Рамі, плач та ридання гірке: Рахіль плаче за дітьми своїми, не хоче потішена бути за діти свої, – бо нема їх» (Єр. 31:5).

Так народ, як і світ в загальному, оплакує своїх померлих. І ми не маємо сумнівів, що дні сліз ще не закінчилися. Цей світ мінливий і не може запропонувати тривалої безпеки. Нам шкода великого числа життів, які померли в похмурих віках, і які ще помруть; багато з них з почуттям своєї безнадійності. Наша надія не лежить в урядах чи в озброєнні, але в Бозі Небес. Натхнений Ним писар продовжує (16,17 в., NIV):

Стримай голос свій від голосіння, і від сльози свої очі, бо є нагорода для чину твого, говорить Господь, і вони вернуться з краю ворожого! І для твого майбутнього є сподівання, – говорить Господь, – твої діти повернуться до своєї власної землі!

Ми піднімаємо свої голови і радіємо надією, яку ласкавий Бог Небес прищепив в серця людей, і ми знаємо, що надходить кращий день, в якому сатана буде позбавлений сили і всі люди будуть оцінювані не на підставі їх багатства і влади, але віри і каяття, а також сповненого турботи співчуття до ближніх. Для всіх таких людей доброї волі Господь запропонує обітницю життя, мир і безпеку без кінця. Щоб ці ідеали можна було досягти, Христос помер і воскрес, щоб міг притягнути до Себе всіх. (Ів. 12:32; Рим. 8:19-21).

ВСЕСВІТНІЙ ТОРГОВИЙ ЦЕНТР

Був резиденцією близько 500 підприємств, включаючи вітчизняні та закордонні фірми, як також морські компанії. Там працювало біля 50 000 людей. Оцінюється, що біля 250 000 людей щоденно знаходилося в обох будинках, включаючи туристів.

Всесвітній Торговий Центр (TheWorld Trade Center) був відкритий у 1973 році, і на той час дві вежі Центру були найвищими хмарочосами на землі. Пізніше цей титул отримала висотка The Sears Tower в Чикаго. Тепер найвищі в світі будинки The Petronas Towers в Куала-Лампур, Малайзія (висота 452 м).

Статистичні дані WTC:

Вага веж: 1,5 мільйонів тон.

Площа: 4645 м² на один поверх.

Час будівництва: 7 років (завершене в 1973 році).

Вартість будівництва: 1,5 мільярда $ по курсу 1973 року.

Число користувачів: біля 50 000.

Електромережі: 19 308 км.

Висота: 417 м (Перша Вежа) і 415 м (Друга Вежа).

Кількість поверхів: 110.

• Побудовані Управлінням Порту Нью-Йорка і Нью-Джерсі на початку 70-х років, вежі The World Trade Center були на той час найбільш відомим прикладом каркасних (швидко монтованих) будинків. Каркасні будинки укріплюються вбудованими на невеликих проміжках колонами і балками в зовнішніх стінах. Колони і балки в кожній вежі створювали несучу сталеву конструкцію, яка разом з внутрішнім ядром витримувала тиск сильних вітрів, які вдаряли в будинки такої висоти. Кожна вежа відхилялася приблизно на 90 см від вертикалі під час сильних штормових вітрів.

• Вежі The World Trade Center були так сконструйовані, щоб не тільки були стійкими до сильних вітрів, але також, щоб витримали просідання будинків, пов’язане з їх навантаженням. Оскільки вежі були збудовані на поверхні 24 000 м² повзучого ґрунту, фундамент кожної з них повинен був бути вбудований на понад 21 м нижче рівня землі, щоб вони стояли на твердій скелі.

• 26 лютого 1993 року в підземному гаражі однієї з веж вибухнула бомба, утворюючи кратер шириною 7 метрів і глибиною в п’ять поверхів. Загинуло 6 осіб і понад 1000 були поранені. Вежі прибрали, відремонтували і знову відкрили через місяць після вибуху.

SB №176, ’02,110-113; BS №799, ’02,110-113

Біблійний Прапор №3, вересень-грудень 2015