«А коли все оце поруйнується, то якими мусите бути в святому житті та в побожності ви?» (2 Пет. 3:11).
Як багато людей неправильно розуміють пророцтво святого Петра стосовно знищення теперішніх буквальних неба і землі! Вони роблять висновок, що це означає буквальне спалення буквальних неба і землі у великій пожежі. Цей погляд, здається, мають усі, як протестантські, так і католицькі віровизнання. Це, звичайно, велика помилка. Апостол вживає тут символічну мову, так само, як би ми сказали, що хтось може потрясти небо й землю, щоб здійснити свої наміри. Як уже було доведено, у всіх біблійних пророцтвах небеса зображують церковні влади, а земля – зорганізоване суспільство.
Короткотривалі справи теперішнього порядку речей (Євр. 12:26-28) незабаром мають проминути – його великі релігійні системи, фінансові інституції, політика – уся нинішня структура. Цей порядок має дійсно цілком розтопитися. Абсолютно новий порядок – Царство Христа на землі – має, власне, настати. Це розтоплення розпочнеться поваленням фальшивих релігійних інституцій теперішнього порядку. Для цілого світу це буде несподіваною та спустошливою катастрофою. Для правдивих же віруючих, чутливих до Господнього послання, це не буде несподіванкою, оскільки вони є «синами світла», і той День Господній не застане їх, немов злодій (1 Сол. 5:1-5).
Ми знаємо, що пильний Господній люд, керований Словом Правди і знаками часу пророцтв, що виконуються, розумітиме теперішні справи світу. Наш Господь запевнив нас, що хоча цей День прийде як злодій і як пастка на весь світ, то, однак, він не стане здивуванням для Божих дітей, які живуть відповідно до своїх привілеїв (Лук. 21:34,35). Наш Господь сказав: «Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови, бо зближається ваше визволення» (28 в.). Господь не сказав: Коли побачите, що все це збулося, але «коли ж стане збуватися це [тоді]… підійміть свої голови» і радійте – не з утиску, не стражданням інших людей, але тому, що «Боже Царство вже близько» (31 в.), що це все є тими провіщеними знаками, які показують, що порядок нового світу, який буде значно кращим, сприятливішим, більш бажаним, має, власне, замінити цей теперішній небажаний порядок світу.
Христос із Церквою буде становити «нові небеса», і Він візьме всяку славу, владу і честь. Очевидно, що в первісній Церкві переважав погляд, що в недалекому часі настануть епохальні зміни. Члени цієї Церкви постійно очікували приходу Господа, установлення Його Царства і піднесення Церкви до слави. Деякі з них стали навіть занадто сміливими в цьому питанні. Апостол Павло написав у посланні до збору в Салоніках (2 Сол. 2:1-3), що деякі з них зробили помилку, припускаючи, ніби цей День Господній уже настав. Він їх інформує, що той День не настане, доки перше не виявиться Чоловік Гріха. В апостольські часи члени Церкви були в стані постійної готовності, як сторожа, яка в кожну мить була готова запитати: «Стій! Хто іде?» – вони були ревними, пильними. Протягом цілого теперішнього віку , аж до жнива, Господній люд залишався в непевності щодо часу другого приходу Господа – він був пильний, приготований до Царства, знаючи, що цей День Христа «прийде… як злодій вночі» у визначену пору (1 Сол. 5:2).
Що бачать сторожі
Тепер ми, які живемо в цей День, бачимо початок провіщених подій. Ми зауважуємо вступ до мілітарної частини великої битви Армагеддону. Ми розуміємо, що сам Армагеддон буде потужним «землетрусом», представленим в Об. 16:16-18. Під час великої революції і наступаючої після неї анархії всі інституції теперішнього світу будуть зметені. Якби гнів, ненависть і боротьба тривали без кінця, то мали б настільки страшні наслідки, щодо допровадили б людство до знищення, але з огляду на вибраних Бог скоротить цю різню (Мат. 24:22) і закладе Своє Царство під правлінням Христа і Його вибраної Церкви. Христос разом із Нареченою прийме панування над царствами цього світу, і таким чином не допустить, щоб боротьба посилилася до крайніх меж, до чого в іншому разі дійшло б. Але ця боротьба не буде перервана, доки теперішній порядок речей повністю не розтопиться (2 Пет. 3:11, Хом.).
Живий опис цього страшного часу утиску є поданий пророками. Для користі наших нових читачів подаємо кілька цитат з тих пророцтв (які нагородять працю дослідження): Іс.. 13:1-13; 24:17-22; 28:21,22; 33:7-14; 34:1-17; Пс. 17:8-20; Єр. 25:8-38; Об. 18; 16:12-21. Дивись Дослідження Святого Письма, Том 4, Битва Армагеддону, особливо 12-16 с (англ. 15-20).
Ми віримо, що в пророцтві Йоіла 3:9-16 і в деяких процитованих вище пророцтвах дуже виразно представлений образ світової війни як часу тиску (двох війн: першої в 1914-1918 роках і другої в 1939-1945 роках). Ми віримо, що це лише початок великого утиску, а також повалення народів, розбивання їх на кавалки, як гончарського посуду (Об. 2:26,27). В нашій країні (в США) ми помічаємо провісників додаткового утиску – в страйках, профспілковому насильстві, заворушеннях на расовому ґрунті, неонацизмі і т.п. Пропоновані вище вірші недвозначно говорять, що весь теперішній порядок згорить під час великої пожежі.
Самолюбство – це великий бич у світі. Людина вірить, що вчинення тієї чи іншої речі принесе їй самій великі користі. Оскільки деякі люди хочуть, щоб їх прізвища стали видатними, то вони намагаються прикласти всі свої сили, щоб осягнути цю мету. Так само вони поступають у політичних справах – намагаючись нечесно пожити за чийсь рахунок. Різні партії намагаються здобути і втримати прихильність честь від людей. Увесь світ, замість того, щоб прикладати своє серце і розум до Божих справ, прикладає їх до справ, які врешті-решт не принесуть їм справжнього задоволення.
Апостол вказує, що усі справи теперішнього світу, які захоплюють увагу людини і задіюють її сили, проминуть. Жодна з них не є тривалою. Ми усвідомлюємо, що так є. Ми розуміємо, що цей процес проминання вже близький для нас. Інші цього не помічають, хоча багато думаючих людей розуміють, що теперішні умови є безпрецедентними, і що повинні статися якісь великі зміни. Це викликає в їхніх серцях страх (Лук. 21:26).
Без сумніву, знання про це все, особливо про швидкоплинність, дріб’язкову цінність найбільш привабливих земних дарів, повинно відвернути від них нашу увагу і скерувати наші почуття, а також надію в напрямку небесних справ, які є безцінними і вічними (Євр. 12:27,28). Ми повинні збирати скарб в небі, де є вічні інституції, і де ніякі армії чи революції не повалять влади. Всі ті, які вірять у глибокі зміни, що незабаром стануться, повинні жити заради майбутнього, а не теперішнього. Отже, чим більше ми розпізнаємо біблійні вчення, тим більше засвоюймо для себе їх духа, і тим більше ми повинні жити і приготовлятися до великих майбутніх благословень, обіцяних тим, які люблять Бога. «Будьте святі, Я бо святий» – ось наказ нашого Небесного Отця (1 Пет. 1:16)!
Свята атмосфера призначена для Божого люду
Ці вказівки не є для світу, ані для плотської натури Божих дітей – вони звернені до нас, як людей, освячених Духом. «Стародавня людина» (Кол. 3:9,10), недосконала істота, не має захисту від Бога. В новому серці, розумі та волі немає нічого нечестивого, а недосконалості тіла такої людини є прикриті шатою Христової праведності, і вона знаходить пошану у Бога. Трудністю, з якою зустрічаються нові серце, розум і воля, є слабкість тіла (в якому нове серце, розум і воля наразі мусять проживати), а також небезпека помилитися, дозволити відволікти себе від святих справ. День за днем «нова» людина намагається панувати над тілом і допровадити його до повного послуху.
Нове серце, розум і воля прагнуть бути святими і утримувати своє тіло в стані святості. По природі вони дихають святою атмосферою, а будь-що протилежне є отруйним для цього нового зародка, який мусить кормитися і доглядатися з найвищою турботою. Щоб він міг правильно розвиватися, він обов’язково мусить кормитися «пшеницею щирою» (Пс. 147:3). Роздумування в серці і кожна думка в мозку обов’язково повинні пристосовуватися настільки, наскільки це можливо, до божественного досконалого зразка нового серця, розуму і волі. Для цього Небесний Отець дає багате забезпечення.
Божа дитина, яка є неохайною та недбалою в керуванні своїм земним тілом, не живе у згоді з правдивою святістю, неправильно кормить це «насіння», що в ній розвивається. Такі Божі діти, якщо це можливо, мають залишатися у взаємній спільності. Вони повинні старатися взаємно будуватися в найсвятішій вірі. Вони повинні пам’ятати, що для того, аби не ослаблювати інших Божих дітей, але, наскільки можуть, підтримувати їх. Хто думає так: „Колись це Царство настане, колись Господь зруйнує теперішній порядок речей, але поки що я буду користуватися речами цього світу”, той не живе відповідно до своїх привілеїв і, правдоподібно, буде захоплений зненацька, як «злодієм вночі».
Оскільки такий не займає належної постави щодо Господа, то коли буде уже занадто пізно, він може дізнатися, що втратив нагороду. «А коли все оце поруйнується, то якими мусите бути в святому житті та в побожності ви?».
BS № 682, ’93:6; SB№ 63, ’93:38
Біблійний Прапор № 12, травень-грудень 2019
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша – то надмір пиття! — Пс. 23:5.
Повна чаша, яка переливається, має подвійне значення. Це є чаша радості й чаша смутку, і в обох випадках вона переливається. Той, хто хотів би брати участь в радості Господа, мусить також брати участь в Його чаші страждань. Ми мусимо страждати з Ним, якщо хочемо царювати з Ним. Теперішні страждання ми вважаємо негідними навіть порівняння з славою, яка об’явиться в нас, і тому ми можемо радіти в терпіннях, бо як терпіння будуть переливатись, то подібно і радість теж буде переливатись, і ми зможемо повторити за Апостолом: «Радійте… і знову кажу: радійте!». – R 3268
* * *
Голова Церкви, наш Господь Ісус Христос, був помазаний Святим Духом без міри, і це помазання спливало додолу по Тілі. Досвідчення, встановлені Богом для цього класу, були чашею, що переливалась, багатою на благословенства від Господа, що вимірювалися смутком і радістю. Але висота радості була більшою, ніж глибина смутку, і цього слід було сподіватися.
Співзвучні вірші: Пс. 45:8,9; 92:11; Іс. 61:1-3; Мат. 3:16; Дії 10:38; Ів. 14:16,17,26; 15:26; 16:7; 15:11; 16:20-24,33; 17:13; Дії 13:52; Рим. 14:17; 15:13; 2 Кор. 12:10; Євр. 10:34; Як. 1:2; 1 Пет. 4:13; 2 Кор. 1:8,9; 4:7-12,16-18; 6:4-10; 11:23-30; Євр. 12:6-9; 1 Пет. 5:9.
Пісні:
Вірші Зоріння: 26. Статті з Вартової Башти: R 5653
Питання: Які я мав досвідчення на минулому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були сприйняті? Що мені в них допомагало або перешкоджало? В чому був результат?
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя — 1 Ів. 2:25.
Ми всі повинні розуміти, що теж маємо щось робити, аби дорогоцінні Божі обітниці здійснювались в нас. У зв’язку зі справами теперішнього життя Він обіцяв, що хліб і вода будуть нам забезпечені, але це не означає, що ми маємо занедбувати відповідні нагоди, щоб їх здобути. Він також обіцяв нам участь в майбутньому Царстві, але ми самі повинні зробити так, щоб наш поклик і вибір був певним. Бог є цілком здатний і завжди охочий виконати все зі Свого боку в кожній справі. Але Він покликав нас, щоб ми показали нашу віру в наших ділах, нашій співпраці з Ним усіма розумними способами. – R 3204
* * *
Вічне життя не є природною вродженою властивістю людини, але даром, даним Богом тим, характери котрих перебувають в гармонії з Його характером. Для вірних ця обітниця є певна, підтверджена присягою Єгови. Якщо ми вірні, то наша віра може з непохитною певністю очікувати виконання Божих обітниць. Чи ж така обітниця не має нас надихати до лояльності щодо Бога?
Співзвучні вірші: Пс. 21:5; 133:3; Дан. 12:3; Мат. 19:29; Лук. 20:36; Ів. 3:14-17; 4:14; 5:24,25,29,39; 6:27,40,47,50-58,68; 10:10,28; 12:50; 17:2,3; Дії 13:46,48; Рим. 2:7; 5:21; 6:22,23; 1 Кор. 15:53,54; 2 Кор. 5:1.
Пісні:
Вірші Зоріння: 251. Статті з Вартової Башти: R 5608
Питання: Як цей вірш вплинув на мене на цьому тижні? Чому? З якими результатами?
І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! — 1 Кор. 9:16.
Ми повинні завжди бути готовими розповісти іншим найкращі новини, які знаємо. Співчуття до стогнучого створіння в його різних життєвих труднощах повинно привести нас до того, щоб ми завертали увагу на Господні обітниці щодо наступаючого Царства і благословенств, які будуть доступні всім народам землі. Хто щоденно не проповідує таким чином при будь-якій відповідній нагоді, той дає доказ, що йому або бракує знання чи віри в об’явлені речі, або не робить цього з причини самолюбства, яке Господь не може похвалити. Перебування в такому стані остаточно позбавить його участі в Царстві. – R 3204
* * *
Під Євангелією розуміється добра новина про спасіння в Ісусі і через Ісуса. Найвищий привілей, який може отримати людина, це – надання їй функції вісника Євангелії. Ті, котрі сповнені духом цього становища, дуже засмучуються в своєму серці, коли не можуть виконати своєї місії. Виконання цієї функції так глибоко укорінене в їх характері, що позбавлення їх привілею звіщання Євангелії робить їхні серця нещасними.
Співзвучні вірші: Пс. 40:9,10; Екл. 11:6; Мар. 8:38; 2 Тим. 1:8; Єр. 1:17; 20:7,9; 23:29; Ам. 3:8; 7:15; Ів. 18:37; Дії 4:20; 9:6,15; 26:16-20; 1 Кор. 1:18; 15:58; 2:4; 15:2; Кол. 1:5,6; 4:17; Рим. 1:14-16; 1 Сол. 1:5; 2 Тим. 4:2; Євр. 4:12.
Пісні:
Вірші Зоріння: 138. Статті з Вартової Башти: R 5893
Питання: Чи я проповідував Євангелію на цьому тижні? Як ? Чому? Що мені в цьому допомагало чи перешкоджало? Які були результати?
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі — Рим. 8:14.
Отже, Дух є тим провідником, завдяки якому ми можемо пізнати наше справжнє становище, і не лише на початку бігу, але й при його кінці. Якщо ми є проваджені Духом Божим, – якщо це той напрямок, у якому ми прямуємо, якщо це те, чого ми шукаємо, – тоді ми є синами Божими. Він визнає і підтримує всіх, які приходять до Нього через Христа, які надіються на заслугу Господа Ісуса і які надалі перебувають в такому стані серця. – R 3200
* * *
В цьому вірші під Духом Божим розуміється Божа вдача в Його дітях. Його вдача поєднує в собі мудрість, справедливість, любов і силу в досконалій гармонії. Ті, чиї мотиви, думки, слова і вчинки є побуджені і підтримувані цією вдачею, мають Божу печатку, яка свідчить, що вони належать Йому. Через те вони мають, можливо, найсильніше свідоцтво Божого синівства. О, яка ж за знатна та родина, знаком і печаттю якої є Божий характер!
Співзвучні вірші: Вих. 33:13,14; Чис. 9:15-23; 2 Хр. 5:13,14; Пс. 5:9; 23:2,3; 25:5,9; 32:8; 143:10; Пр. 8:20,21; Іс. 48:17; Ів. 16:13; 1 Кор. 3:16; 6:19; Гал. 4:6.
Пісні:
Вірші Зоріння: 113. Статті з Вартової Башти: R 5582
Питання: Чи я маю свідоцтво Духа про яке говорить цей вірш? Як воно проявлялося? Які були результати?
Коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити — Рим. 8:13.
Умови, на яких ми можуть тривати наші відносини з Господом і зберігатися надію участі в славі воскресіння, полягають, як це виразно зазначено, в умертвленні тілесних вчинків, стримуванні тілесних нахилів – умертвленні, розпинанні та вживанні їх в службі для Господа і Його справи. Таке умертвлення вчинків тіла, така боротьба проти слабостей тіла, є тим, про що Апостол в іншому місці говорить як про «війну», коли каже нам, що тіло воює проти духа, а дух проти тіла, тому що вони супротивні і будуть опонентами аж до кінця життя. Якщо, однак, дух є охочий і бореться в міру своїх можливостей проти слабостей тіла, то Господь зарахує таку боротьбу як повну перемогу через заслугу Відкупителя.
– R 3200
* * *
Під духом мається на увазі нове серце, розум і воля, а під тілом – людська натура. Під вчинками тіла маються на увазі самолюбні, світові, облудні і грішні нахили та їх вчинки. Вчинки тіла умертвляються особливо двома способами: через витіснення їх протилежними їм добрими якостями і вчинками і через обмежування вчинків тіла тими добрими якостями і вчинками, які не є їм протилежні. Хто так поступає – осягне життя.
Співзвучні вірші: Гал. 4:6; 5:16,17,22,25; 6:8; Еф. 3:16; Кол. 3:10; 1 Пет. 2:21; 3:4; Рим. 6:6-23; 8:11; 1 Кор. 3:16; 6:19; Еф. 4:22-32; Кол. 3:5-9; Повтор. 30:6; Єз. 18:21; 33:15,16; Зах. 4:6; Мат. 16:25; 19:12, 16, 21; Лук. 18:29,30; Ів. 12:25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 144. Статті з Вартової Башти: R 5805
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою даного вірша? Який ужиток я зробив з цих досвідчень? Якими були результати?
Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце — 1 Сам. 16:7.
Якщо ми випустили з уваги той факт, що Бог дивиться на нас з точки зору волі, і якщо дійшли до того, що оцінюємо себе (і що Бог нас оцінює) за тілом, то напевно ми в такій же мірі впадемо в темноту, замішання та знеохочення. Але з іншого боку не забуваймо, що дух або воля вважається живою по причині її праведності, гармонії з Богом. Тому ніколи не будьмо недбалими щодо нашої волі чи намірів, які керують нашою поведінкою в житті, але пам’ятаймо, що кожна недбалість буде означати пропорційну втрату духовного життя. Для нас завжди є можливим правильне бажання, бо лише абсолютно лояльна воля може бути прийнята Богом в Христі. – R 3200
* * *
Критерій судження багато свідчить про характер особи, яка ним керується. Поверховість і помилковість, як риси характеру пересічної людини, проявляються в її судженні на підставі зовнішнього вигляду. Характер Єгови об’являється в Його способі судження. Замість оцінювати на підставі зовнішнього вигляду, Він проникає в суть справи і базує Свою оцінку на тому, що є дійсним, а не на тому, що тільки здається. Всі речі є оголені і відкриті перед Його всевидючим оком. Наскільки це можливо, ми повинні судити, опираючись не на тому, що здається, а на дійсності.
Співзвучні вірші: Повтор. 10:17; 2 Хр. 19:7; Йов 34:19; 37:24; Мат. 22:16; Ів. 7:24; Дії 10:34,35; Рим. 2:16; 2 Кор. 10:7; Гал. 2:6; Еф. 6:8,9; Кол. 3:25; Як. 2:1-6.
Пісні: 93, 64, 114, 27, 36, 40, 51 / 101, 126, 53.
Вірші Зоріння: 139. Статті з Вартової Башти: R 5652
Питання: Чи я на цьому тижні судив по вигляду чи згідно дійсності? Чому? Як? З якими результатами?
А страва тверда – для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло — Євр. 5:14.
Ті, які мають правдиву і щиру віру в Бога, охоче довіряють Його словам. Ці підставові засади вчення повинні бути вже раніше в них утверджені. Будована ними будівля з золота, срібла і дорогоцінного каміння повинна вже бути в більшій мірі зведена, а пов’язана з нею праця повинна постійно просуватись вперед. Коли вони лояльні і вірні Богу, тоді вони здатні відрізнити правду від неправди. Ми повинні знати, у що ми віримо і чому так віримо, а тоді відважно і без компромісу це проповідувати, бо «коли сурма звук невиразний дає, – хто до бою готуватись буде?». – R 3199
* * *
Як буквальні діти не мають фізичних органів, достатньо сильних, аби перетравлювати тверду їжу, так і духовні діти не мають достатньо сильних органів, здатних засвоювати тверду духовну їжу. Треба бути добре розвиненим у Христі, щоб властиво правильно найглибші правди, а такий розвиток можна осягнути тільки через безперервне тренування розумових, моральних і релігійних здібностей в духовному значенні. Як фізичні, так і духовні м’язи зміцнюються через тренування.
Співзвучні вірші: Єр. 15:16; Єз. 3:3; Ам. 8:11-13; Рим. 16:19; 1 Кор. 2:6-16; 13:11; 14:20; 1 Пет. 2:2; Пс. 119:99; 131:2; Еф. 3:5; 4:13-15; Кол. 3:16; 2 Тим. 3:15-17; Євр. 6:1; 2 Пет. 3:16-18; Як. 1:18-25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 8. Статті з Вартової Башти: R 5688
Питання: Як досвідчення минулого тижня підтвердили цей вірш? Яке добро з того вийшло?
Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані — 2 Тим. 3:12.
Слід сподіватися опозиції, і вона, без сумніву, буде тривати аж до закінчення нашого бігу в смерті. Терпеливо змиритися з цією опозицією означає пожертвувати своїми власними природними бажаннями щодо дружби та різних приємностей теперішнього життя, зносити труднощі як добрі воїни для справи Правди і переборювати перешкоди (в якому б вигляді вони не прийшли), прикладаючи наші зусилля, щоб чинити Божу волю і працю, пов’язану з просуванням інтересів Його Царства. Дійсне тривання в Господній службі – це, в першу чергу, постійне й уважне досліджування Божого Плану; по-друге, присвоювання його духа; а це веде, по-третє, до палкої ревності в реалізації цього плану, а також до активності в цій службі відповідно до наших здібностей, незалежно від ціни або жертви, якої це від нас вимагало б. – R 3199
* * *
Ті, що живуть у Христі Ісусі – це посвячені. Посвячення робить їх жертвувателями для праведності в світі, в якому перевага надається беззаконню, а невигоди – праведності. Посвячені не можуть інакше поводитись, як тільки переносити переслідування від тих, чиє самолюбство супротивне вчинкам посвячених. Отже всі вірні будуть переслідувані.
Співзвучні вірші: Бут. 49:23; Йов 12:4,5; Пс. 11:2; 37:32; 38:21; 44:16-19, 23; Пр. 29:10, 27; Іс. 29:20, 21; 51:12,13; 59:15; Єр. 20:8; Мат. 5:10-12,44; 10:16-18,21-23, 28; 24:8-10; Лук. 6:22,23; Ів. 15:18,19; 16:1,2; Дії 28:22; Рим. 8:17,35-37; 1 Кор. 4:9-13.
Пісні:
Вірші Зоріння: 121. Статті з Вартової Башти: R 5116
Питання: Чи побожне життя було для мене причиною переслідувань на цьому тижні? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Як я це переносив? Які були результати?
Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити — Мат. 20:28.
Якщо ми посвятились Господу, тоді кожна жертва з наших слушних прав та інтересів на нашу власну користь як християн, або на користь чоловіка чи дітей, батька чи матері, сусідів чи друзів, братів у Христі, розцінюється Господом як зроблена для Нього; та якби ці самі послуги були зроблені з інших мотивів, – ким-небудь невиправданим і непосвяченим Господу, або зроблені лише для користі тих осіб, а не як жертва для Господа, – то такі речі не будуть нам, як посвяченим, зараховані як жертви.
– R 3265
* * *
Як чудово, що Син Людський, видатний нащадок Адама, прийшов не для того, щоб служили Йому, але щоб послужити іншим. Наскільки ж Син Людський перевершив людину Адама, бо Адам служив собі і зруйнував надію цілого людства, тоді як Ісус, служачи іншим, довершив спасіння для цілого людства. Він перевершив першого Адама настільки, наскільки безкорисливість є вищою від самолюбства. Тому Він є для нас прикладом, і якщо ми будемо Його наслідувати, то будемо надаватись до Царства.
Співзвучні вірші: 2 Кор. 8:9; Мат. 1:21; 4:23; 5:17; 9:13; 15:24; 18:11-14; 20:25-27; Мар. 1:38; Лук. 1:78; 4:18; 22:27; Ів. 4:34; 10:10; 13:4-17; 18:37; Дії 10:38; Гал. 5:13; Євр. 2:9,14,15,18.
Пісні: 112, 13, 20, 67, 93, 86, 116 / 63, 70, 76.
Вірші Зоріння: 163. Статті з Вартової Башти: R 5375
Питання: Яке значення мав для мене цей вірш минулого тижня? Як я його застосовував? Чому? Які були результати?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: