Властива Постава Божого Люду в Теперішній Час

ВЛАСТИВА ПОСТАВА БОЖОГО ЛЮДУ В ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС

«А коли все оце поруйнується, то якими мусите бути в святому житті та в побожності ви?» (2 Пет. 3:11).

  Як багато людей неправильно розуміють пророцтво святого Петра стосовно знищення теперішніх буквальних неба і землі! Вони роблять висновок, що це означає буквальне спалення буквальних неба і землі у великій пожежі. Цей погляд, здається, мають усі, як протестантські, так і католицькі віровизнання. Це, звичайно, велика помилка. Апостол вживає тут символічну мову, так само, як би ми сказали, що хтось може потрясти небо й землю, щоб здійснити свої наміри. Як уже було доведено, у всіх біблійних пророцтвах небеса зображують церковні влади, а земля – зорганізоване суспільство.

Короткотривалі справи теперішнього порядку речей (Євр. 12:26-28) незабаром мають проминути – його великі релігійні системи, фінансові інституції, політика – уся нинішня структура. Цей порядок має дійсно цілком розтопитися. Абсолютно новий порядок – Царство Христа на землі – має, власне, настати. Це розтоплення розпочнеться поваленням фальшивих релігійних інституцій теперішнього порядку. Для цілого світу це буде несподіваною та спустошливою катастрофою. Для правдивих же віруючих, чутливих до Господнього послання, це не буде несподіванкою, оскільки вони є «синами світла», і той День Господній не застане їх, немов злодій (1 Сол. 5:1-5).

Ми знаємо, що пильний Господній люд, керований Словом Правди і знаками часу пророцтв, що виконуються, розумітиме теперішні справи світу. Наш Господь запевнив нас, що хоча цей День прийде як злодій і як пастка на весь світ, то, однак, він не стане здивуванням для Божих дітей, які живуть відповідно до своїх привілеїв (Лук. 21:34,35). Наш Господь сказав: «Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови, бо зближається ваше визволення» (28 в.). Господь не сказав: Коли побачите, що все це збулося, але «коли ж стане збуватися це [тоді]… підійміть свої голови» і радійте – не з утиску, не стражданням інших людей, але тому, що «Боже Царство вже близько» (31 в.), що це все є тими провіщеними знаками, які показують, що порядок нового світу, який буде значно кращим, сприятливішим, більш бажаним, має, власне, замінити цей теперішній небажаний порядок світу.

Христос із Церквою буде становити «нові небеса», і Він візьме всяку славу, владу і честь. Очевидно, що в первісній Церкві переважав погляд, що в недалекому часі настануть епохальні зміни. Члени цієї Церкви постійно очікували приходу Господа, установлення Його Царства і піднесення Церкви до слави. Деякі з них стали навіть занадто сміливими в цьому питанні. Апостол Павло написав у посланні до збору в Салоніках (2 Сол. 2:1-3), що деякі з них зробили помилку, припускаючи, ніби цей День Господній уже настав. Він їх інформує, що той День не настане, доки перше не  виявиться Чоловік Гріха. В апостольські часи члени Церкви були в стані постійної готовності, як сторожа, яка в кожну мить була готова запитати: «Стій! Хто іде?» – вони були ревними, пильними. Протягом цілого теперішнього віку , аж до жнива, Господній люд залишався в непевності щодо часу другого приходу Господа – він був пильний, приготований до Царства, знаючи, що цей День Христа «прийде… як злодій вночі» у визначену пору (1 Сол. 5:2).

Що бачать сторожі

Тепер ми, які живемо в цей День, бачимо початок провіщених подій. Ми зауважуємо вступ до мілітарної частини великої битви Армагеддону. Ми розуміємо, що сам Армагеддон буде потужним «землетрусом», представленим в Об. 16:16-18. Під час великої революції і наступаючої після неї анархії всі інституції теперішнього світу будуть зметені. Якби гнів, ненависть і боротьба тривали без кінця, то мали б настільки страшні наслідки, щодо допровадили б людство до знищення, але з огляду на вибраних Бог скоротить цю різню (Мат. 24:22) і закладе Своє Царство під правлінням Христа і Його вибраної Церкви. Христос разом із Нареченою прийме панування над царствами цього світу, і таким чином не допустить, щоб боротьба посилилася до крайніх меж, до чого в іншому разі дійшло б. Але ця боротьба не буде перервана, доки теперішній порядок речей повністю не розтопиться (2 Пет. 3:11, Хом.).

Живий опис цього страшного часу утиску є поданий пророками. Для користі наших нових читачів подаємо кілька цитат з тих пророцтв (які нагородять працю дослідження): Іс.. 13:1-13; 24:17-22; 28:21,22; 33:7-14; 34:1-17; Пс. 17:8-20; Єр. 25:8-38; Об. 18; 16:12-21. Дивись Дослідження Святого Письма, Том 4, Битва Армагеддону, особливо 12-16 с (англ. 15-20).

Ми віримо, що в пророцтві Йоіла 3:9-16 і в деяких процитованих вище пророцтвах дуже виразно  представлений образ світової війни як часу тиску (двох війн: першої в 1914-1918 роках і другої в 1939-1945 роках). Ми віримо, що це лише початок великого утиску, а також повалення народів, розбивання їх на кавалки, як гончарського посуду (Об. 2:26,27). В нашій країні (в США) ми помічаємо провісників додаткового утиску – в страйках, профспілковому насильстві, заворушеннях на расовому ґрунті, неонацизмі і т.п. Пропоновані вище вірші недвозначно говорять, що весь теперішній порядок згорить під час великої пожежі.

 Самолюбство – це великий бич у світі. Людина вірить, що вчинення тієї чи іншої речі принесе їй самій великі користі. Оскільки деякі люди хочуть, щоб їх прізвища стали видатними, то вони намагаються прикласти всі свої сили, щоб осягнути цю мету. Так само вони поступають у політичних справах – намагаючись нечесно пожити за чийсь рахунок. Різні партії намагаються здобути і втримати прихильність честь від людей. Увесь світ, замість того, щоб прикладати своє серце і розум до Божих справ, прикладає їх до справ, які врешті-решт не принесуть їм справжнього задоволення.

Апостол вказує, що усі справи теперішнього світу, які захоплюють увагу людини і задіюють її сили, проминуть. Жодна з них не є тривалою. Ми усвідомлюємо, що так є. Ми розуміємо, що цей процес проминання вже близький для нас. Інші цього не помічають, хоча багато думаючих людей розуміють, що теперішні умови є безпрецедентними, і що повинні статися якісь великі зміни. Це викликає в їхніх серцях страх (Лук. 21:26).

Без сумніву, знання про це все, особливо про швидкоплинність, дріб’язкову цінність найбільш привабливих земних дарів, повинно відвернути від них нашу увагу і скерувати наші почуття, а також надію в напрямку небесних справ, які є безцінними і вічними (Євр. 12:27,28). Ми повинні збирати скарб в небі, де є вічні інституції, і де ніякі армії чи революції не повалять влади. Всі ті, які вірять у глибокі зміни, що незабаром стануться, повинні жити заради майбутнього, а не теперішнього. Отже, чим більше ми розпізнаємо біблійні вчення, тим більше засвоюймо для себе їх духа, і тим більше ми повинні жити і приготовлятися до великих майбутніх благословень, обіцяних тим, які люблять Бога. «Будьте святі, Я бо святий» – ось наказ нашого Небесного Отця (1 Пет. 1:16)!

Свята атмосфера призначена для Божого люду

Ці вказівки не є для світу, ані для плотської натури Божих дітей – вони звернені до нас, як людей, освячених Духом. «Стародавня людина» (Кол. 3:9,10), недосконала істота, не має захисту від Бога. В новому серці, розумі та волі немає нічого нечестивого, а недосконалості тіла такої людини є прикриті шатою Христової праведності, і вона знаходить пошану у Бога. Трудністю, з якою зустрічаються нові серце, розум і воля, є слабкість тіла (в якому нове серце, розум і воля наразі мусять проживати), а також небезпека помилитися, дозволити відволікти себе від святих справ. День за днем «нова» людина намагається панувати над тілом і допровадити його до повного послуху.

Нове серце, розум і воля прагнуть бути святими і утримувати своє тіло в стані святості. По природі вони дихають святою атмосферою, а будь-що протилежне є отруйним для цього нового зародка, який мусить кормитися і доглядатися з найвищою турботою. Щоб він міг правильно розвиватися, він обов’язково мусить кормитися  «пшеницею щирою» (Пс. 147:3). Роздумування в серці і кожна думка в мозку обов’язково повинні пристосовуватися настільки, наскільки це можливо, до божественного досконалого зразка нового серця, розуму і волі. Для цього Небесний Отець дає багате забезпечення.

Божа дитина, яка є неохайною та недбалою в керуванні своїм земним тілом, не живе у згоді з правдивою святістю, неправильно кормить це «насіння», що в ній розвивається. Такі Божі діти, якщо це можливо, мають залишатися у взаємній спільності. Вони повинні старатися взаємно будуватися в найсвятішій вірі. Вони повинні пам’ятати, що для того, аби не ослаблювати інших Божих дітей, але, наскільки можуть, підтримувати їх. Хто думає так: „Колись це Царство настане, колись Господь зруйнує теперішній порядок речей, але поки що я буду користуватися речами цього світу”, той не живе відповідно до своїх привілеїв і, правдоподібно, буде захоплений зненацька, як «злодієм вночі».

Оскільки такий не займає належної постави щодо Господа, то коли буде уже занадто пізно, він може дізнатися, що втратив нагороду. «А коли все оце поруйнується, то якими мусите бути в святому житті та в побожності ви?».

BS № 682, ’93:6; SB № 63, ’93:38

Біблійний Прапор № 12, травень-грудень 2019