ДЕНЬ СУДУ
ЧИ ЗНАЄШ ТИ: Що думка про День Суду у багатьох людей викликає страх, зазвичай тому, що їх помилково вчили, що це двадцятичотиригодинний день, в якому серед великих природних катаклізмів – буквальних землетрусів, відкривання гробів і т.п. – Христос покличе з небесного стану блаженства і з страшних мук мільярди померлих, поверне їх у старі тіла, які вони мали перед смертю, засудить їх і відішле знову назад, деяких до вічної радості в небі, але величезну більшість на вічні муки, що будуть завдаватися їм вогнетривкими демонами, в зв’язку з чим День Суду називають днем Останнього Суду?
Що такий погляд, що бере свій початок в середньовіччі, робить День Суду цілком безцільним – фарсом?
Що по причині непослуху Адама Бог засудив його (і весь рід в його стегнах) на смерть, але що в Своїй великій любові Бог зробив так, щоб Його Син «стався тілом», «уменшеним від Анголів… задля перетерплення смерти… щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх» (Бут. 2:17; 3:17-19; Рим. 5:6-19; Мат. 20:28; Ів. 1:14; 3:14-18; Євр. 2:9, KJV)?
Що зміст слів «я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім» зосереджений в Ісусі, «що дав себе самого як викуп за всіх: свідоцтво свого часу». Він запевнює усім людям єдину (неможливу для повторення будь-кому з Адамового роду) повну, справедливу нагоду отримати вічне життя (в цьому житті або після воскресіння з мертвих – Ів. 5:28,29), оскільки Бог «хоче, щоб усі люди спаслися [від Адамового осуду; але усі не будуть спасені на вічність], і прийшли до пізнання правди» (Лук. 2:10; 1Тим. 2:3-6; 4:10)?
Що термін «день» часто вживається для означення періоду значно довшого, аніж 24 години, як у загальному вживанні (напр., дні Лютера), так і в біблійному (Бут. 2:4; Євр. 3:8,9; Пс. 95:8-11; 2Кор. 6:2)?
Що Євангельський вік є судним днем для Церкви (2Сол. 1:4,5; 1Пет. 4:17), але Бог також «визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ» – «день суду й загибелі [знищення] безбожних людей. Нехай же одне це не буде заховане [в інших перекладах: не забувайте]… що в Господа один день немов тисяча років» (Дії 17:31; 2Пет. 3:7,8; Пс. 90:4)?
Що сатана, «бог цього віку», протягом багатьох століть засліплює розуми більшості людей (2Кор. 4:4); що темрява землю вкрила, а «морок народи», але що у великому дні суду світу він буде зв’язаний, «щоб народи не зводив уже, аж поки не скінчиться тисяча років» (Іс. 60:2; Об. 20:2,3,7)?
Що в «той день», тисячолітній день панування Христа, коли Він судитиме людський рід, «земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває»; тоді скажуть: «Це наш Бог, що на Нього ми мали надію і Він спас нас… тішмося ж ми та радіймо спасінням Його» (Іс. 11:9,10; 25:6-9; 40:5; 52:10; Єр. 31:34; Ав. 2:14)?
Що слово судити в біблійному застосуванні означає не лише винести вирок, але охоплює своїм значенням (1) навчання (Пс. 19:8-12; 25:8,9; 106:3; 119:108; Іс. 33:5; 56:1; 59:4, 8-15; Єз. 22:2; Мат. 12:18-20; 23:23; Кол. 2:16), (2) випробування (Пс. 26:1-3 – порівняй з Пс. 139:23,24; Єр. 11:20 – порівняй з Єр. 20:12; 2Сол. 1:4,5), (3) карання з метою направи (Іс. 26:9; 1Кор. 11:31,32 – порівняй з Лук. 12:47, 48; Євр. 12:5-11; Об. 3:19), а також (4) винесення вироку (Мат. 7:1, 2; Ів 7:24; Повтор. 1:16; Пс. 17:2)?
Що Ісус «має судити [через ці чотири процеси] живих і мертвих за [під час] Свого приходу та за Свого Царства»; що «належить Йому царювати [в Своєму тисячолітньому пануванні], аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми! Як ворог останній смерть знищиться» (2Тим. 4:1; 1Кор. 15:24-26; Пс. 72:1-4; Іс. 11:1-6; 32:1; Єр. 23:5, 6; Ос. 13:14; Об. 20:11-15)?
Що правдива Церква, «Наречена» і співспадкоємець Христа, буде разом з Ним панувати над землею в тисячолітній день суду й допомагатиме в керуванні світом, даючи йому «воду життя дармо» (1Кор. 6:2; Овд. 21; Мат. 19:28; Лук. 22:29,30; Рим. 8:16-21; 2Тим. 2:11,12; Об. 3:21; 5:9,10; 20:4,6; 22:17)?
Що згідно Божої обітниці, підтвердженої присягою, насіння Авраама, тобто Христос і Церква, буде благословляти «усі народи землі», а це буде під час їх тисячолітнього панування (Бут. 12:3; 22:16-18; Гал. 3:7-9,16,29; Євр. 6:13-20; Дії 3:19-25)?
Що до тих, котрі мають бути благословенні, включені так мертві, як і живі – що мертві будуть пробуджені зі свого «сну» смерті (Пс. 6:6; 146:4; Дан. 12:2; Ів 5:28,29; 11:11-14; 1Сол. 4:14; 2Пет. 3:4) і отримають тоді докладне знання правди, а також повну можливість отримання вічного життя?
Що остаточно «Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше [те, що пов’язане з пануванням сатани, разом з прокляттям гріха та смерті] минулося» (Об. 21:1-4; 22:1-3; Іс. 35:10; 65:17-25)?
Що «Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. І перед Ним усі народи зберуться, і Він [під впливом проб цього великого дня суду] відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів»; що ті, які матимуть добрий характер (зображені у вівцях), отримають вічне життя і «посядуть царство» на землі (лагідні вспадкують її), натомість ті, котрі виявляться негідними (зображені в козлах) підуть на «вічну кару» [грецьке коласін означає відтяття], на другу смерть, щоб більше ніколи не жити – «безбожних усіх Він понищить»; «і стануть вони, немов їх не було» (Мат. 25:31-46; Пс. 145:20; Овд. 16; Мат. 10:28; 2Пет. 2:1,12; Юди 12)?
Що знищення безбожних представлене у вкиненні їх до «озера огняного», «це друга смерть», у «вічний огонь [огонь відповідно символізує знищення, а не збереження], що дияволові [який має бути знищений – Євр. 2:14; Єз. 28:19] та його посланцям приготований» (Об. 20:14,15; 21:8; Мат. 25:41)?
Що «заплата за гріх смерть, а дар Божий вічне життя в Христі Ісусі», що «душа, що грішить, вона помре»; що остаточно «кожна душа, яка не послухала б [не була б слухняна] того Пророка [Христа], знищена буде з народу» (Рим. 6:21,23; Ів. 3:36; 1Ів. 5:12; Пс. 37:38; Єз. 18:4,20; Дії 3:19-23)?
Що Біблія доводить, що день суду світу – це не день Останнього Суду, а День Спасіння, коли Боже Царство буде панувати на землі. Тому ми повинні дуже радіти, бачачи, як він наближається – «хай веселиться земля… бо гряде Він, бо землю судити гряде, Він за справедливістю буде судити вселенну, і народи по правді Своїй»; «спасіння від нашого Бога побачать всі кінці землі» і будуть боятись [шанувати] Його (Пс. 96; 98; 67; Іс. 26:9; Чис. 14:21)?