ЧИ ЗНАЄШ ТИ: Що думка про День Суду у багатьох людей викликає страх, зазвичай тому, що їх помилково вчили, що це двадцятичотиригодинний день, в якому серед великих природних катаклізмів – буквальних землетрусів, відкривання гробів і т.п. – Христос покличе з небесного стану блаженства і з страшних мук мільярди померлих, поверне їх у старі тіла, які вони мали перед смертю, засудить їх і відішле знову назад, деяких до вічної радості в небі, але величезну більшість на вічні муки, що будуть завдаватися їм вогнетривкими демонами, в зв’язку з чим День Суду називають днем Останнього Суду?
Що такий погляд, що бере свій початок в середньовіччі, робить День Суду цілком безцільним – фарсом?
Що по причині непослуху Адама Бог засудив його (і весь рід в його стегнах) на смерть, але що в Своїй великій любові Бог зробив так, щоб Його Син «стався тілом», «уменшеним від Анголів… задля перетерплення смерти… щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх» (Бут. 2:17; 3:17-19; Рим. 5:6-19; Мат. 20:28; Ів. 1:14; 3:14-18; Євр. 2:9, KJV)?
Що зміст слів «я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім» зосереджений в Ісусі, «що дав себе самого як викуп за всіх: свідоцтво свого часу». Він запевнює усім людям єдину (неможливу для повторення будь-кому з Адамового роду) повну, справедливу нагоду отримати вічне життя (в цьому житті або після воскресіння з мертвих – Ів. 5:28,29), оскільки Бог «хоче, щоб усі люди спаслися [від Адамового осуду; але усі не будуть спасені на вічність], і прийшли до пізнання правди» (Лук. 2:10; 1Тим. 2:3-6; 4:10)?
Що термін «день» часто вживається для означення періоду значно довшого, аніж 24 години, як у загальному вживанні (напр., дні Лютера), так і в біблійному (Бут. 2:4; Євр. 3:8,9; Пс. 95:8-11; 2Кор. 6:2)?
Що Євангельський вік є судним днем для Церкви (2Сол. 1:4,5; 1Пет. 4:17), але Бог також «визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ» – «день суду й загибелі [знищення] безбожних людей. Нехай же одне це не буде заховане [в інших перекладах: не забувайте]… що в Господа один день немов тисяча років» (Дії 17:31; 2Пет. 3:7,8; Пс. 90:4)?
Що сатана, «бог цього віку», протягом багатьох століть засліплює розуми більшості людей (2Кор. 4:4); що темрява землю вкрила, а «морок народи», але що у великому дні суду світу він буде зв’язаний, «щоб народи не зводив уже, аж поки не скінчиться тисяча років» (Іс. 60:2; Об. 20:2,3,7)?
Що в «той день», тисячолітній день панування Христа, коли Він судитиме людський рід, «земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває»; тоді скажуть: «Це наш Бог, що на Нього ми мали надію і Він спас нас… тішмося ж ми та радіймо спасінням Його» (Іс. 11:9,10; 25:6-9; 40:5; 52:10; Єр. 31:34; Ав. 2:14)?
Що Ісус «має судити [через ці чотири процеси] живих і мертвих за [під час] Свого приходу та за Свого Царства»; що «належить Йому царювати [в Своєму тисячолітньому пануванні], аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми! Як ворог останній смерть знищиться» (2Тим. 4:1; 1Кор. 15:24-26; Пс. 72:1-4; Іс. 11:1-6; 32:1; Єр. 23:5, 6; Ос. 13:14; Об. 20:11-15)?
Що згідно Божої обітниці, підтвердженої присягою, насіння Авраама, тобто Христос і Церква, буде благословляти «усі народи землі», а це буде під час їх тисячолітнього панування (Бут. 12:3; 22:16-18; Гал. 3:7-9,16,29; Євр. 6:13-20; Дії 3:19-25)?
Що до тих, котрі мають бути благословенні, включені так мертві, як і живі – що мертві будуть пробуджені зі свого «сну» смерті (Пс. 6:6; 146:4; Дан. 12:2; Ів 5:28,29; 11:11-14; 1Сол. 4:14; 2Пет. 3:4) і отримають тоді докладне знання правди, а також повну можливість отримання вічного життя?
Що остаточно «Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше [те, що пов’язане з пануванням сатани, разом з прокляттям гріха та смерті] минулося» (Об. 21:1-4; 22:1-3; Іс. 35:10; 65:17-25)?
Що «Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. І перед Ним усі народи зберуться, і Він [під впливом проб цього великого дня суду] відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів»; що ті, які матимуть добрий характер (зображені у вівцях), отримають вічне життя і «посядуть царство» на землі (лагідні вспадкують її), натомість ті, котрі виявляться негідними (зображені в козлах) підуть на «вічну кару» [грецьке коласін означає відтяття], на другу смерть, щоб більше ніколи не жити – «безбожних усіх Він понищить»; «і стануть вони, немов їх не було» (Мат. 25:31-46; Пс. 145:20; Овд. 16; Мат. 10:28; 2Пет. 2:1,12; Юди 12)?
Що знищення безбожних представлене у вкиненні їх до «озера огняного», «це друга смерть», у «вічний огонь [огонь відповідно символізує знищення, а не збереження], що дияволові [який має бути знищений – Євр. 2:14; Єз. 28:19] та його посланцям приготований» (Об. 20:14,15; 21:8; Мат. 25:41)?
Що «заплата за гріх смерть, а дар Божий вічне життя в Христі Ісусі», що «душа, що грішить, вона помре»; що остаточно «кожна душа, яка не послухала б [не була б слухняна] того Пророка [Христа], знищена буде з народу» (Рим. 6:21,23; Ів. 3:36; 1Ів. 5:12; Пс. 37:38; Єз. 18:4,20; Дії 3:19-23)?
Що Біблія доводить, що день суду світу – це не день Останнього Суду, а День Спасіння, коли Боже Царство буде панувати на землі. Тому ми повинні дуже радіти, бачачи, як він наближається – «хай веселиться земля… бо гряде Він, бо землю судити гряде, Він за справедливістю буде судити вселенну, і народи по правді Своїй»; «спасіння від нашого Бога побачать всі кінці землі» і будуть боятись [шанувати] Його (Пс. 96; 98; 67; Іс. 26:9; Чис. 14:21)?
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха. Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать — Євр. 4:15, 16.
В хвилини спокуси ми повинні серцем піднестися до великого Учителя, з цілковитою певністю віри, визнаючи Його любов, Його мудрість і Його здатність допомогти нам, Його бажання зробити так, щоб усе допомагало на добре тим, які люблять Його. Коли ми прохаємо про поміч в часі такої потреби, то це напевно принесе нам Господню пораду, поміч і силу ходити в праведності, правді, чистоті і любові. Завдяки цьому ми будемо переможцями щогодини, щодня і остаточно – повними переможцями. – R 2248
* * *
Немає таких досвідчень, які переносить Божий люд від тіла, світу і сатани, щоб їх не переходив наш Господь. Та хоча Його спокуси не стосувалися гріха, але світовості і природного самолюбства, то були, все ж, болісними і виробили в Ньому симпатію до нас, які перебуваємо в подібних випробовуваннях. Це повинно наповнити нас довірою і наблизити до Бога через Нього і в Ньому для отримання допомоги в кожній потребі.
Хто вірний в найменшому, – і в великому вірний — Лук. 16:10.
Це не означає, що Божий люд має бути задоволений звичайною рутиною щоденного життя вдома чи на роботі, і має говорити собі: «Бог приймає мою працю так, немов би вона була зроблена безпосередньо для Нього в якійсь іншій, більш прийнятній формі»; натомість, це означає, що кожен, хто знаходиться в такому становищі, повинен день за днем старанно переглядати свої земні обов’язки і зобов’язання, щоб побачити, яким чином можна було б правильно і справедливо викроїти хвилини, години або дні від служби земним речам і земним інтересам, щоб пожертвувати їх для духовних речей і духовних інтересів, своїх та інших. Посвячене серце, самовідданий учень, буде використовувати так швидкоплинні хвилини, вживаючи їх, наскільки це можливо, для справи Отця. – R 3265
* * *
Характер особи проявляється у всьому, що вона робить. Тому її ставлення до малих справ і малих обов’язків є таким же добрим свідоцтвом її характеру, як і поводження у великих справах. Такою є Божа засада оцінення характеру, оцінення святих, вірність Господу яких у малих справах теперішнього життя Він розглядає як достатню гарантію вірності в майбутніх великих справах.
Бо чим серце наповнене, те говорять уста. Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе — Мат. 12:34, 35.
Отож, нашою найпершою турботою повинно бути наше серце, щоб його почуття і нахили могли бути вповні під контролем Божої ласки, щоб кожен принцип правди і праведності міг бути там укорінений, а справедливість, милосердя, доброта, братерська ввічливість, любов, віра, тихість, стриманість, найвища пошана до Бога і Христа і гаряча любов до всіх рис святості могли бути міцно закріплені як провідні принципи життя. Якщо ці принципи будуть закріплені, утверджені в серці, тоді з доброго скарбу серця уста будуть говорити слова правди, розсудливості, мудрості і ласки. – R 1937
* * *
Серце є джерелом наших слів і вчинків; тому, якими є слова і вчинки людини, таким є її серце. Добре серце наповнене добрими словами і вчинками; лихе серце – лихими словами і вчинками. Наскільки ж необхідним є берегти серце в чистоті! Наступна настанова призначена особливо всім послідовникам Господа: «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя» (Пр. 4:23).
Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас. Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселялись — 1 Пет. 4:12, 13.
В неприязному ми світі можемо сподіватися, що одержимо лише зневаги, такі ж, як впали на нашого Господа, тому що учень не більший від свого Учителя. Світ, тіло і диявол противляться нашій дорозі. Існує боротьба всередині і страх назовні, і є багато стріл і вогненних жал, спрямованих на праведних. Якою ж є найбезпечніша постава душі в нещастях і суворих пробах? Чи це не є тихість перед Богом – очікування і пильнування, щоб перш за все пізнати Його керівництво, Його волю в кожній справі, перш ніж наважимось братися до якихсь справ, які часто мають велике значення? Тому Псалмист говорить: «Занімів я в мовчанні, замовк про добро [навіть від чинення чи говорення того, що виглядає добрим в моїх очах]». – R 1937
* * *
Нехай Божі Діти не дивуються, коли приходять випробовування, тому що їх посвячення означає страждання з Христом. Ці випробовування також не повинні їх знеохочувати, а радше мають бути причиною радості, бо вони дають їм привілей страждання з Христом, а такий досвід зробить нашу майбутню славу набагато солодшою. Чим більше ми переносимо страждань, тим більшою буде й майбутня слава. Нехай ця думка буде для нас заохоченням.
А помазання, яке прийняли ви від Нього, – воно в вас залишається — 1 Ів. 2:27.
Благословення і сила Господа супроводили в якийсь спосіб помазання Давида, – хоча як саме, ми не можемо зрозуміти, – даючи йому здібність зростати в знанні і т.п., пристосовуючи і приготовляючи його до обов’язків уряду, на який він був помазаний. Чи у зв’язку з цим ми не можемо розглядати помазання, яке сплинуло на Церкву від часу прийняття її Господом, як прообраз цього? Помазання Церкви не було фізичним помазанням; благословенства, які вона отримала, не були дочасними, бо члени Церкви зростали в ласці, знанні й любові як Нові Створіння, і як такі в майбутньому, в першому воскресінні, вони будуть вдосконалені і зійдуть на престол разом з нашим Господом і Учителем, своїм Головою. – R 3225
* * *
Старожитні ніколи не розуміли, що Помазанець буде складатися з певного числа осіб. Однак ця таємниця була вияснена Церкві Євангельського віку, а вірним є запевнене становище в цьому помазаному гроні. Святе серце і розум, сплоджені при посвяті, були завдатком їх спадщини, незмінним гарантом вірності Бога щодо вірних.
І будуть Мені вони власністю, – каже Господь Саваот, – на той день, що вчиню, і змилосерджусь над ними, як змилосерджується чоловік над синами своїми, що служать йому — Мал. 3:17.
Якби Господь послав нас шукати Його вибраних, то, мабуть, ми зібрали б таких, яких Він відкинув би як негідних, тому що ми не можемо читати сердець. Ця думка повинна розвинути в нас покору, ввічливість і лагідність в стосунку до всіх і повне сполягання на Господа, а також схильність шукати Його керівництва щодо нашої праці як Його слуг, подібно, як Самуїл пошукував Господа у зв’язку з помазанням Давида. – R 3225
* * *
Господь дав славні обітниці тим, які шукають Його як головної мети свого життя. Він чинить їх Своєю власністю, а навіть Своїми синами, що особливо буде заманіфестоване в цей великий день. Він поводиться з ними з делікатною доброзичливістю. Жоден земний батько не трактує своїх дітей з більшою поблажливістю, ніж це чинить Єгова щодо Своїх дітей, які знаходять задоволення у виконуванні Його волі.
Отче, у руки Твої віддаю [в депозит] Свого духа! — Лук. 23:46.
Наш дорогий Відкупитель звернувся з повним довір’ям до Отця, і сповнений віри заявив, що Він усе Своє життя і всі блаженні надії на майбутнє віддає любові Отця і силі Отця, щоб бути в гармонії з Планом і Словом Отця. І так само ми, як послідовники нашого Учителя, мусимо дивитись вперед з вірою, і в нашу смертну годину передати усі наші справи Тому, Який виявив Свою велику любов до нас не лише в даруванні Сина Свого, як нашого дорогого Відкупителя, але і в передбачливій опіці впродовж усієї нашої мандрівки, в Його великих і дорогоцінних обітницях, які йдуть перед нами і дають нам силу, заохочення і запевнення. – R 2473
* * *
Хоча на кілька хвилин перед Своєю смертю наш Господь відчув себе покиненим Богом, та, однак, в момент смерті до Нього повернулось усвідомлення Божої ласки, тому Він звернувся до Бога як до Отця. Його довір’я до Божої ласки було так повним, що Свої надії майбутнього існування Він без тіні сумніву доручив Отцівській силі, маючи досконале запевнення, що Отець знову поверне Його до життя. Дослівний переклад вказує, що Господь, також для блага інших, віддав на зберігання Отцю Свої людські життєві права і Своє право до людського життя.
Вірші Зоріння: 189. Статті з Вартової Башти: R 5621
Питання: Що означала для мене заслуга Христа на цьому тижні? Як на мене вплинуло Його довір’я Богові? Які благословенства вилились на мене, а через мене на інших?
Що на смерть віддав душу Свою, і з злочинцями був порахований — Іс. 53:12.
Як кожен, хто йде слідами Господа, мусить пережити певні гефсиманські досвідчення, то так само кожен, принаймні в якійсь мірі, мусить скуштувати всіх досвідчень свого Учителя. Тож не забуваймо шукати довкола себе нагод служити «братам», «малим», співучням Христа! Будьмо обережні, щоб не додавати наруг, які мусять впасти на всіх послідовників Агнця, але, навпаки, дарувати слова співчуття і допомагати нести один одному тягарі в труднощах і випробуваннях на цьому шляху. Таким чином ми найкраще покажемо нашому Господу і Голові, як ми оцінили б нагоду допомагати Йому нести Його хрест дорогою на Голгофу. – R 2473
* * *
Смерть нашого Господа не була вдаваною смертю. Його смерть була дійсною. Він був у всій Своїй істоті підданий смерті. Цей процес був повільним. Він тривав три з половиною роки і складався з Його фізичного виснаження, розумового смутку та фізичного насильства. Він так сильно нас полюбив, що для нашого блага впродовж трьох днів перебував у стані смерті. Його останні години життя також не пройшли в кращих умовах. Хоча Господь не вчинив ані гріха, ані злочину, все ж, був засуджений на смерть як грішник і злочинець з грішниками і злочинцями.
Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя — Ів. 6:53.
З радістю, любий Господи, ми споживаємо (присвоюємо для наших потреб) заслугу Твоєї чистої природи, принесеної в жертву за нас – для нашого виправдання. Ми також радо будемо учасниками з Тобою в чаші страждання, розуміючи, що це великий привілей – терпіти з Тобою, щоб у властивому часі також царювати з Тобою; бути померлими з Тобою, щоб у вічній майбутності жити з Тобою і бути подібними до Тебе й ділити Твою любов і Твою славу, як Твоя Наречена. О, щоб ми були вірні, не тільки у виконуванні цього символу, але також і в дійсності! Благословенний Господи, ми слухаємо Твоє Слово, яке говорить: «Чашу, що Я її п’ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся». Господи, ми самі не здібні так жертвуватися, але Твоя ласка є достатньою для нас, тому що ми повністю Твої, тепер і навіки. – R 2436
* * *
Споживати тіло Сина Людського означає, серед іншого, присвоювати собі через віру Його досконалу людську природу, а пити Його кров означає, серед іншого, присвоювати собі через віру Його досконале життя. Таким чином ми присвоюємо собі з заслуги Христа докладну рівноцінність нашого боргу, який виник в результаті гріха Адама. Завдяки цьому присвоєнню досконалої людської природи і життя ми є визнані за досконалих і таких, що мають досконале життя. Без цього присвоювання ми є мертвими в Адамі і не можемо мати життя, але завдяки йому ми маємо життя. Споживання Його тіла і пиття Його крові, особливо останнє, означає, серед іншого, також участь Церкви в жертвенній смерті.
Чаша благословення, яку благословляємо, – чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового? Тому що один хліб, тіло одне – нас багато — 1 Кор. 10:16,17.
Це одна чаша, хоча вона має сік з багатьох виноградних грон, так як один хліб, хоча він складається з багатьох зерен. Зерна не можуть зберегти своєї індивідуальності і свого власного життя, якщо мають стати хлібом для інших. Подібно, грона не можуть залишатися гронами, якщо мають стати оживляючим напоєм. Тому бачимо красу слів Апостола, що Господній люд є учасником одного хліба і однієї чаші. Тут немає іншого шляху, яким ми могли б осягнути нову природу, як тільки прийняття Господнього запрошення пити Його чашу і бути переломленими з Ним, як члени одного хліба [буханця], і бути поховані з Ним в хрещенні в Його смерть, і в такий спосіб осягнути з Ним воскресіння слави, честі і безсмертя. – R 2771
* * *
Хоча основною думкою, символізованою в Господній Вечері, є виправдання, то наступною є посвячення. З цієї точки зору чаша, наповнена для нас Отцем, символізує страждання, пов’язані з процесом жертвенного вмирання, а хліб символізує людську природу Церкви, складену в жертвенній смерті. Так в Пам’ятці є представлена смерть Ісуса і Церкви.
Вірші Зоріння: 54. Статті з Вартової Башти: R 5341
Питання: Чи я страждав на цьому тижні з Господом і братами? Яким чином? В яких обставинах? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? З якими результатами?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: