ЛЮБОВ
Одним із доказів зросту зіпсуття людського роду є той факт, що наші слова в їх значенні поступово піддаються спотворенню. Така ситуація складається з словом любов. Його значення звелося майже виключно до давання милостині вбогим. Коли ми розважимо і порівняємо це значення з більш шляхетним поняттям кількох століть тому, то знаходимо очевидний доказ, що це слово піддалося спотворенню в своєму значенні. Відразу можемо зауважити, як це зубожіле значення саме прилягло до цього слова. Однак історія цього і багатьох інших слів є показником зіпсуття, яке входить в людство. В такий спосіб деякі з найшляхетніших слів прийняли деградовані, поверхневі значення. Любов, яка вживається в Святому Писанні, означає щось глибше, шляхетніше, краще від звичайного подавання милостині. Вона є сьомою коронуючою рисою з семи першорядних рис (2 Петра 1:5-7). В цьому розділі ми порушимо її головні фази.
Що належить розуміти під словом любов у біблійному значенні? Нашою відповіддю є, що любов означає: добра воля. Вона завжди означає добру волю. Існує багато форм вираження любові, в яких не знаходяться деякі з інших ласк, однак ніде не виступає вираження любові, позбавлене доброї волі. Отже вона є серцем любові, є тією істотною рисою. Є багато способів представлення любові, які не містять лагідності. Наприклад, батько, який карає свого сина за погані вчинки, не може бути дуже лагідним, але, коли це чинить, повинен мати добру волю, тобто любов, по відношенню до своєї дитини. Отже існує багато виразів любові, в яких не показано пробачення. Бог любить грішника, але не прощає, доки немає покаяння. Вирази любові також є показані там, де немає великої витривалості. Прояв довгого зношення в деяких випадках вказував би на стан поганого характеру, напр. вияв довгого зношення до іншого в мірі, яка принесе йому шкоду, був б дією без любові. Могли б бути наведені інші приклади, але цих достатньо для доказу цього пункту.
З цього ми бачимо, що існують прояви любові, в яких немає інших ласк, але в кожному з тих актів любові присутня добра воля. Ніколи не може бути прояву любові, в якому не було б доброї волі. Отже вона є тим, що Біблія називає любов’ю, тому те, що завжди присутнє і займає головну роль у прояві любові, мусить бути її суттю, тобто самою любов’ю в чистому вигляді.
Є два види любові, або доброї волі: любов обов’язкова (по-грецьки філія) і любов безкорислива (по-грецьки аґапе). Іноді ми говоримо про природну любов, але природна любов в дійсному значенні є обов’язковою любов’ю між людьми. Також є (так звана) грішна любов, яка в дійсності зовсім не є любов’ю.
Що ж ми розуміємо під обов’язковою любов’ю? Наша відповідь така: Обов’язковою любов’ю є добра воля, яку ми по закону винні іншим. Є один рід доброї волі, яку ми зобов’язані дати іншим і, коли ми її занедбаємо, то грішимо, а якщо ми її даємо, то не маємо ніякої особливої заслуги, оскільки тим самим ми просто виконуємо наш обов’язок. Таку любов ми звичайно називаємо обов’язковою любов’ю або справедливістю (тобто вона містить в собі елементи справедливості – зауваж. перекл.). Однак чинення справедливості не є якоюсь операцією виривання зубів, тягарем, як думають багато людей. Багато не люблять цього, бо в їхніх очах воно є чимось подібним до виривання зубів. Ми маємо обов’язок виявляти добру волю по відношенню до інших, а будучи побуджувані до цього таким обов’язком, називаємо це обов’язковою любов’ю. Тому справедливість означає те, що визначається обов’язковою любов’ю. Ми не повинні думати, що справедливість є такою, як холодна мертва статуя, і якби ми її обняли, то вона обдарувала б нас холодом. Скоріше, ми маємо розуміти, що справедливість, обов’язкова любов, є милим достоїнством, рисою, гідною оцінки, добрим достоїнством, але вона не є єдиною любов’ю, визначеною Божим розумом і подібною до тієї, що існує в ньому.
Є любов в справедливості, але лише та міра любові, яка вимагається по праву. Ми винні певну міру любові – найвищу – Богові, а меншу міру – нашим ближнім. Міра любові, яку ми їм винні по праву, визначається Божою вимогою і є тим, що ми називаємо справедливістю, тобто обов’язковою любов’ю. Вислів: “люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї” є виразом обов’язкової любові, яка вимагається Богом для Себе Самого. Це ж саме,можна сказати, є вираженням любові до Господа Ісуса. Вислів: “Люби свого ближнього, як самого себе” є вираженням обов’язкової любові до ближнього (Мар. 12:30,31).
БЕЗКОРИСЛИВА ЛЮБОВ
Однак ми не хочемо спеціально обговорювати справедливість, але любов, тобто другий рід любові – безкорисливу любов. Що потрібно розуміти під безкорисливою любов’ю? Не любов, яка не цікавиться іншими, оскільки зацікавлення іншими становить саму суть любові. Ідеєю безкорисливої любові скоріш за все є не інтерес до себе під час виявлення цієї форми любові по відношенню до інших, оскільки тим самим ми щось робимо для інших, що з самолюбної точки зору не приносить нам користі. Це любов, яка не шукає власної користі, але любов, яка виглядає користі для інших в гармонії з добрими засадами. Це любов, яка “не шукає тільки свого” (1 Кор. 13:5), але шукає добра для інших. Це біблійна любов і вона описана визначенням безкорисливої любові. Тут є така думка, що безкорислива любов, ігноруючи свої власні інтереси, виглядає і старається про добро для інших, навіть ціною своїх власних інтересів.
Якби ми мали визначити її детально, то сказали б, що безкорислива любов – це добра воля, яка, поза обов’язком, але основана на підставі насолоджування добрими принципами, навчає і здійснює оцінку, симпатію або милосердя і жертвенну службу. Така любов згадується нашим Господом Ісусом в Ів.3:16 як виконувана Отцем: “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в нього, на згинув, але мав життя вічне”. Це була найпрекрасніша маніфестація безкорисливої любові. Таку любов виразив дорогий Спаситель в Ів. 15:9,12: “Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй! Оце моя заповідь,- щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив!” . І знову Ісус виражає цю любов в Ів. 14:21: “Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю його, і об’явлюсь йому Сам”. Безкорислива любов згадується також в 2 Пет. 1:7: “Покажіть… у братерстві – любов”. Ці тексти виразно обговорюють безкорисливу любов.
ЕЛЕМЕНТИ ЛЮБОВІ
Вияснивши значення любові або безкорисливої любові, ми хочемо обговорити інший аспект: її елементи. Які є складники любові? Коли світло проходить через призму, то розсіюється в спектр і його можна бачити в різних кольорах чи елементах. Коли ми робимо спектральний аналіз любові через призму Духа, то бачимо, що вона містить певні елементи. Подивімось, що це за складники.
Для того, щоб пояснити цю думку і зробити її менш абстрактною, ми застосуємо ілюстрацію будинку, який має три поверхи і фундамент, яка допоможе нам зрозуміти і зберегти в пам’яті елементи любові. Цей будинок буде далі зображувати любов в її різних частинах і особливостях. Але найперше ми подамо ще ширше значення безкорисливої любові, обговорюючи її елементи. Безкорислива любов – це добра воля, яка поза обов’язком, основана на підставі насолоджування добрими засадами, оцінення, тобто насолоджується і відчуває єдність серця з тими, характери яких є в гармонії з добрими засадами; співчуває або змилосерджується над тими, до кого погано відносяться, або характери яких не є в гармонії з добрими засадами; насолоджується під впливом такого оцінення і співчуття або милосердя в жертвуванні, а навіть у віддаванні життя за інших в інтересах добрих засад. Це значення містить саме в собі всі елементи безкорисливої любові.
Ці елементи вимагають певного вияснення. Любов основана на насолоджуванні добрими засадами. З огляду на це ми бачимо, що вона містить елементи оцінення: насолоджується і відчуває єдність серця з тими, які є в гармонії з добрими принципами, оскільки вона насолоджується добрими засадами. Коли тільки вона бачить когось, трактованого всупереч добрим засадам, або того, хто не знаходиться в гармонії з ними, співчуває або змилосерджується над ним згідно з потребою даного випадку. Тому з такого упадобання в добрих засадах і в тих, які є в гармонії з ними, і через співчуття до таких осіб, або через симпатію чи милосердя до тих, які трактуються всупереч добрим засадам або не є в гармонії з ними – вона переносить святу приємність в служінні і жертвуванні, а навіть віддаванні життя на їхню користь в проголошуванні добрих засад. Її готовність служити їм, навіть в міру жертвування і віддавання життя, є останнім з її елементів, якими, таким чином, є оцінка, симпатія або милосердя і жертвенна служба.
ЛЮБОВ, ІЛЮСТРОВАНА В БУДИНКУ
Ілюстрація трьохповерхового будинку роз’яснить це вияснення. Звичайно, такий будинок мусить мати фундамент. Фундамент цього трьохповерхового будинку вжитий тут для представлення підстави безкорисливої любові або любові, а саме: уподобання до добрих принципів. Ми повинні любити добро з огляду на саму суть добра. Це уподобання, яке ми маємо до добра з причини його природи, є базою безкорисливої любові (Пс.1:2). Тому в розвиванні безкорисливої любові ми повинні найперше вчитися уподобання до добрих принципів. Ми не можемо інакше розвинути любові. Ми можемо розвинути обов’язкову любов, яка не вимагає жертви без уподобання до добрих принципів, але ніхто не може розвинути любові без кохання добрих принципів. Подібно, як хтось не може правильно будувати будинка, не основаного на фундаменті, то так само й не може властиво розвивати любов без цього фундаменту, тобто кохання добрих принципів. Якщо ми хочемо розвинути цю любов, то добре попильнуймо, щоб поклали ґрунтовно і солідно цей фундамент, тому що він підтримуватиме решту будинку. Наш дім любові занепалий без цього фундаменту.
Тепер перейдемо до розгляду першого поверху. Що в цій ілюстрації представляє перший поверх? Він представляє оцінку – уподобання і відчування єдності серця з тими, характери яких є в гармонії з добрими принципами. Отже це є першим поверхом в будинку любові. Символічними сходами ми переходимо з одного поверху на інший. Вони представляють Слово Боже. Зауваж, як перший поверх побудований безпосередньо на фундаменті! Так є тому, що ми насолоджуємось добрими принципами і тому маємо приємність в єдності серця і відчуваємо її з тими, які виявляють гармонію з ними. Це не означає, що ми не маємо жодного інтересу до інакше збудованих осіб. Вони є предметом детальної турботи іншого елементу любові, тобто симпатії або милосердя. Ми маємо приємність в єдності серця і відчуваємо її до згаданого класу , оскільки ми любимо добрі принципи і оскільки вони, будучи добрими, є в гармонії з ними, а не тому, що ми маємо або сподіваємось від них певних користей (що було б обов’язковою любов’ю), але з причини їх добрих характерів.
Другий поверх нашого будинку любові представляє симпатію або милосердя. Ми повинні мати співчуваючу симпатію до певного класу. Ми повинні мати милосердя до іншого класу. Відчування смутку з кимось є, власне, тим, що симпатія звичайно означає. Є й інші, до яких ми не повинні мати симпатії, але маємо відчувати до них милосердя. Тому ми чинимо милосердя по відношенню до них. Другий поверх нашого будинку любові – це симпатизування з певним класом, а милосердя до іншого. Ми симпатизуємо тим, з ким ми знаходимось в єдності; Погане обходження з ними є поганим обходженням з нами, а їхнє нещастя є нашим нещастям. Ми маємо милосердя до інших – до тих, з якими ми не є в єдності, котрих тримаємо на дистанції, оскільки їхні терпіння не є нашими терпіннями, однак ми маємо до них почуття і часто глибокі.
Третій поверх нашого будинку представляє самопожертву, яка тішиться, складаючи життя за інших. Це безкорислива любов в активних діях; Вона завжди любить служіння. Будучи любов’ю, вона насолоджується добрими принципами і тими, хто є в гармонії з добрими принципами, а також відчуває єдність з ними; будучи любов’ю, яка симпатизує тим, до яких ставляться всупереч добрих принципів, або має милосердя до тих, які якимось чином не є в гармонії з ними – вона обов’язково є доброю волею, яка під впливом цих почуттів буде завжди насолоджуватись складанням жертви для інших на користь добрих принципів. Тому третій поверх нашого будинку любові є жертвенною службою з причини і для добрих принципів.
Звичайно, дім не комплектний, якщо він не має даху. Тому-то ми мусимо покласти дах на цьому будинку любові, а цим дахом є терпеливість (Євр. 10:36; Як. 1:4). Під терпеливістю ми не маємо на думці довгого зношення, а ні тільки витривалості, але силу серця і розуму, силою якої, через непохитність серед перешкод і переношуваних труднощів, ми поспішаємо вперед в чиненні добра, щоб могли постійно звеличувати Бога. Це повинно бути дахом дому любові. Ми повинні мати цю непохитність в практикуванні безкорисливої любові, яка не дозволить нічому відвести нас від її посідання, розвивання та утримування.
ОЦІНЕННЯ БОГА
Тепер ми готові до розподілу поверхів нашого дому любові на кімнати, які ми застосуємо для представлення тих осіб і класів, по відношенню до яких ми маємо виявляти любов. Ми матимемо стільки каменів в фундаменті, скільки є добрих засад. Чотири стіни цього фундаменту становлять уподобання в чотирьох засадах: мудрості, силі, справедливості і любові. Ми матимемо по п’ять кімнат на кожному поверсі в будинку любові, нашому прекрасному будинку. Довжина кожної кімнати на кожному поверсі є повною шириною будинку.
На першому поверсі фасадна кімната має бути найбільшою; зображує вона уподобання в Бозі і єдність з Ним з цілого нашого серця, думки, душі і сили з огляду на Його в найвищому ступені досконалу гармонію з добрими засадами. Це є вдалим вирішенням, щоб найбільша кімната в нашому будинку на першому поверсі була фасадною кімнатою. Пам’ятаймо, що перший поверх зображує оцінку – уподобання в тих і відчування з тими, характери яких є в гармонії з добрими засадами. Той, чий характер сам в собі є досконалістю, характер найкращий і найпрекрасніший в його прикметах – це Єгова. З огляду на Його характер Він Один гідний отримати нашу оцінку в найвищій мірі. Оскільки характер Бога досконалий в мудрості, справедливості, любові і силі в міру, якій не зрівняється жоден інший характер, то Він повинен мати найвище місце в наших серцях. Біблія говорить (Пс. 36:4), що ми повинні насолоджуватись єдністю і відчувати її з Богом, оскільки Він в найвищій мірі досконалий.
Якби наш Бог був Богом вічних мук, то ми б очевидно не могли любити Його з властивим оціненням. Ми могли б мати обов’язкову любов до Нього з вдячності за уявне звільнення від вічних мук, але ми не могли б мати безкорисливої любові з уподобання в Ньому і відчування з Ним. Оскільки наш Бог є Богом найвищої мудрості, справедливості, любові та сили, то ми можемо виявляти Йому найвищу форму оцінення, можливу до розвинення нашими серцями. Ми покликані до чинення цього кожним нервом нашої істоти, а також з повним уподобанням і єдністю почуттів ми можемо вмістити це в нашому оціненні. Зробімо це головним миром в нашому домі любові, прекрасному домі, облаштуймо його добре і стараймося постійно в ньому проживати. Маймо цю фасадну кімнату як зал лише для Бога.
ОЦІНЕННЯ ІСУСА
Відразу ж за цією кімнатою збудуймо іншу, таку ж довгу, але не на стільки широку. Ця друга кімната зображує уподобання в нашому доброму Відкупителю і відчування з Ним з усього нашого серця, розуму, душі і сили з огляду на досконалу гармонію Його характеру з добрими засадами. Характер нашого дорогого Спасителя також досконалий в мудрості, справедливості любові та силі. Хоча це факт, то однак Його досконалість в цих особливостях не настільки велика, як досконалість Отця.
Ми не говоримо цього з приниженням Спасителя, але це не можливо, щоб будь-хто інший міг мати таку досконалість, як Отець. Наш Спаситель є вираженням образу Отця, але образ ніколи не зрівняється з оригіналом. Характер Отця є найславетнішим у всесвіті, але наш Господь має характер так близький до рівності з характером Отця, як тільки може створіння мати в порівнянні з характером Свого Творця. Це є причиною того, чому ми даємо Богу нашу найбільшу кімнату в нашому будинку любові і будуємо іншу, не таку велику, для Ісуса. Він подібний до Отця, хоча Його характер на настільки величний. Він звичайно досконалий, але Його можливості не мають такого ж виміру, як Отця. Тому мудрість Бога більша, справедливість Бога – більша, сила Бога – більша, любов Бога – більша, аніж ті самі в Господа Ісуса. Хоча це повинно бути сказане, то однак є багато місця для всякого оцінення, яке тільки можливе до виявлення дорогому Спасителю.
Пам’ятаймо, що Невіста представлена в Піснях Пісень як така, що говорить про Ісуса. Обсипавши Його по черзі вираженнями ніжних слів і слави, коли вже не була в стані об’явити подальші деталі, підсумовує свої почуття в словах: “…і він увесь – пожадання” (Пісн. П. 5:16)! Ми можемо з певністю сказати про нашого Господа Ісуса, Що Він весь пожаданий, весь захоплюючий! Ми хочемо будувати цю кімнату уподобання в Його характері і єдності з Ним в нашому прекрасному домі і постійно там проживати.
ОЦІНЕННЯ БРАТІВ
А за цією кімнатою на першому поверсі ми будемо будувати третю кімнату, на багато меншу від попередньої, хоч її довжина буде повною шириною будинку. Вживемо ми її для зображення любові до братів в формі оцінення їх характерів. Брати, на відміну від Отця і Сина, ще не мають досконалих характерів. Так довго, як вони будуть в тілі, вони не будуть мати абсолютної досконалості. Тепер вони мають досягнути досконалу любов, але це не є абсолютна досконалість. Досконала любов означає біблійну любов до Отця, до Христа, до братів, до світу і до наших ворогів. Вона не означає абсолютної досконалості, тому що досконалість не може бути досягнута в тілі, але досконала любов є осягнена, коли ми здобуваємо біблійну любов до наших ворогів. Ми повинні любити братів і відчувати з ними, але це уподобання і співчування не буде незворушним. Любов, яку ми маємо до Отця і Сина, а також наше уподобання в них і відчування з ними є незворушним. Ґрунтуючись на любові до добрих принципів, ми не знаємо в них нічого, що могло б засмучувати наше уподобання в них і єдність серця з ними, хоча вони абсолютно досконалі. В цей спосіб ми розуміємо, чому ця кімната для братів є меншою. Однак є багато доброго в братах, з якими ми тішимось і з якими відчуваємо єдність, тому що вони провадять “добру боротьбу віри”; їх воля піддана Його волі; вчать і практикують віру в Христа як їх Спасителя; ненавидять гріх, а люблять справедливість; розкаювались в минулих гріхах і шукали гармонії з Богом; зростали щораз більше на подобу Отця і Сина; насолоджувались добрими принципами; терпіли за справедливість; пильнували і молились, а також насолоджувались дослідженням, практикуваням і проповідуванням Слова. Вони будуть допомагати в поваленні всякого зла, впровадженні всякого добра, в даванні світу змоги до життя, в підношенні послушних до досконалості, а вірних до вічного життя, до слави Бога і Христа. Оскільки добрі засади становлять для нас захоплюючу річ, то ми зазнаємо святу приємність з братами і відчуваємо єдність з тими, хто згідно із згаданими речами в великій мірі знаходяться в гармонії з добрими засадами.
ОЦІНЕННЯ ЛЮДСТВА
Одразу ж за цією кімнатою ми прагнемо будувати іншу. Ця також пробігатиме через цілу ширину дому, але буде набагато менша від кімнати, яка прилягає до неї з фасадного боку. Ця кімната представляє нашому розуму любов оцінення для світу людства. Хтось може сказати: “ Як ти можеш висловлювати якесь оцінення для світу людства?” Відповідаємо: є багато добра в багатьох людей світу. Подаємо ілюстрацію, яка це показує:
В Колумбії, Огайо, кілька років тому відбувся катастрофічний паводок. Багато що знищилось, будинки понеслись і повстала велика біда. Під час збільшення паводку одна молода жінка на залитій території, будучи ізольована на другому поверсі свого будинку, намагаючись втекти від води, стала на стілець, але навіть тоді знаходилась по щиколотки у воді. Коли виглядала на вулицю, спостерігаючи при світлі місяця за шаленою стихією, побачила чоловіка, який боровся за те, щоб дістатись до дерева, яке було збоку. Він дістався до дерева і вишкрябався на нього. Тоді похолодало, а вона боялась, що цей чоловік мерзнучи засне і, втративши рівновагу на дереві, впаде в воду і таким чином загине. Хоча він був для неї зовсім чужий, вона вирішила підтримувати його в пильнуванні наяву. Вона мала прекрасний співучий голос. Кликнула до того чоловіка: “ Вам загрожує небезпека заснути по причині холоду, і тоді ви впадете в воду. Я буду вам співати, щоб утримувати вас наяву і тому хочу, щоб ви вслухувались в кожне слово, яке я буду співати”. Почала співати і співала цілу ніч, щоб утримувати цього чоловіка наяву. Коли засвітав ранок, прибув на човні поліцейський і врятував того майже задерев’янілого чоловіка. Тоді він сказав і потім повторював, що мабуть не зміг би втриматися на дереві через холод і сонливість, якби не спів незнайомої жінки, що втримував його на яву; таким чином вона врятувала його життя, не дивлячись на незручності і клопоти, які це їй принесло. Той факт, що вона хотіла забути про власне нещасне становище, щоб зберегти цього чоловіка від водної могили, показує, що в ній було щось із справжньої шляхетності. Ми дякуємо Богові, що в світі є більше подібних до неї людей.
Певні сліди образу Божого в людстві збереглись в рештках на протязі понад 6000 років занепаду і тому деякі ще посідають певну міру гармонії з добрими засадами. Бачачи ці рештки Божого образу в світі, ми повинні побудити наші серця прихилитися до них з оціненням. Ми можемо тішитись такими особами, оскільки вони виявляють певну міру гармонії з добрими засадами. Таким чином ми будуємо четверту кімнату на першому поверсі нашого будинку любові. Займаймо його постійно.
ОЦІНЕННЯ НАШИХ ВОРОГІВ
вияв довгого зношення до іншого в мірі, яка принесе йому шкоду, було б дією без любові. Могли б бути наведені інші приклади, але цих достатньо для доказу цього пункту.
З цього ми бачимо, що існують прояви любові, в яких немає інших ласк, але в кожному з тих актів любові присутня добра воля. Ніколи не може бути прояву любові, в якому не було б доброї волі. Отже вона є тим, що Біблія називає любов’ю, тому те, що завжди присутнє і займає головну роль у прояві любові, мусить бути її суттю, тобто самою любов’ю в чистому вигляді.
Є два види любові, або доброї волі: любов обов’язкова (по-грецьки філія) і любов безкорислива (по-грецьки аґапе). Іноді ми говоримо про природну любов, але природна любов в дійсному значенні є обов’язковою любов’ю між людьми. Також є (так звана) грішна любов, яка в дійсності зовсім не є любов’ю.
Що ж ми розуміємо під обов’язковою любов’ю? Наша відповідь така: Обов’язковою любов’ю є добра воля, яку ми по закону винні іншим. Є один рід доброї волі, яку ми зобов’язані дати іншим і, коли ми її занедбаємо, то грішимо, а якщо ми її даємо, то не маємо ніякої особливої заслуги, оскільки тим самим ми просто виконуємо наш обов’язок. Таку любов ми звичайно називаємо обов’язковою любов’ю або справедливістю (тобто вона містить в собі елементи справедливості – зауваж. перекл.). Однак чинення справедливості не є якоюсь операцією виривання зубів, тягарем, як думають багато людей. Багато не люблять цього, бо в їхніх очах воно є чимось подібним до виривання зубів. Ми маємо обов’язок виявляти добру волю по відношенню до інших, а будучи побуджувані до цього таким обов’язком, називаємо це обов’язковою любов’ю. Тому справедливість означає те, що визначається обов’язковою любов’ю. Ми не повинні думати, що справедливість є такою, як холодна мертва статуя, і якби ми її обняли, то вона обдарувала б нас холодом. Скоріше, ми маємо розуміти, що справедливість, обов’язкова любов, є милим достоїнством, рисою, гідною оцінки, добрим достоїнством, але вона не є єдиною любов’ю, визначеною Божим розумом і подібною до тієї, що існує в ньому.
Є любов в справедливості, але лише та міра любові, яка вимагається по праву. Ми винні певну міру любові – найвищу – Богові, а меншу міру – нашим ближнім. Міра любові, яку ми їм винні по праву, визначається Божою вимогою і є тим, що ми називаємо справедливістю, тобто обов’язковою любов’ю. Вислів: “люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї” є виразом обов’язкової любові, яка вимагається Богом для Себе Самого. Це ж саме,можна сказати, є вираженням любові до Господа Ісуса. Вислів: “Люби свого ближнього, як самого себе” є вираженням обов’язкової любові до ближнього (Мар. 12:30,31).
БЕЗКОРИСЛИВА ЛЮБОВ
Однак ми не хочемо спеціально обговорювати справедливість, але любов, тобто другий рід любові – безкорисливу любов. Що потрібно розуміти під безкорисливою любов’ю? Не любов, яка не цікавиться іншими, оскільки зацікавлення іншими становить саму суть любові. Ідеєю безкорисливої любові скоріш за все є не інтерес до себе під час виявлення цієї форми любові по відношенню до інших, оскільки тим самим ми щось робимо для інших, що з самолюбної точки зору не приносить нам користі. Це любов, яка не шукає власної користі, але любов, яка виглядає користі для інших в гармонії з добрими засадами. Це любов, яка “не шукає тільки свого” (1 Кор. 13:5), але шукає добра для інших. Це біблійна любов і вона описана визначенням безкорисливої любові. Тут є така думка, що безкорислива любов, ігноруючи свої власні інтереси, виглядає і старається про добро для інших, навіть ціною своїх власних інтересів.
Якби ми мали визначити її детально, то сказали б, що безкорислива любов – це добра воля, яка, поза обов’язком, але основана на підставі насолоджування добрими принципами, навчає і здійснює оцінку, симпатію або милосердя і жертвенну службу. Така любов згадується нашим Господом Ісусом в Ів.3:16 як виконувана Отцем: “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в нього, на згинув, але мав життя вічне”. Це була найпрекрасніша маніфестація безкорисливої любові. Таку любов виразив дорогий Спаситель в Ів. 15:9,12: “Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй! Оце моя заповідь,- щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив!” . І знову Ісус виражає цю любов в Ів. 14:21: “Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю його, і об’явлюсь йому Сам”. Безкорислива любов згадується також в 2 Пет. 1:7: “Покажіть… у братерстві – любов”. Ці тексти виразно обговорюють безкорисливу любов.
ЕЛЕМЕНТИ ЛЮБОВІ
Вияснивши значення любові або безкорисливої любові, ми хочемо обговорити інший аспект: її елементи. Які є складники любові? Коли світло проходить через призму, то розсіюється в спектр і його можна бачити в різних кольорах чи елементах. Коли ми робимо спектральний аналіз любові через призму Духа, то бачимо, що вона містить певні елементи. Подивімось, що це за складники.
Для того, щоб пояснити цю думку і зробити її менш абстрактною, ми застосуємо ілюстрацію будинку, який має три поверхи і фундамент, яка допоможе нам зрозуміти і зберегти в пам’яті елементи любові. Цей будинок буде далі зображувати любов в її різних частинах і особливостях. Але найперше ми подамо ще ширше значення безкорисливої любові, обговорюючи її елементи. Безкорислива любов – це добра воля, яка поза обов’язком, основана на підставі насолоджування добрими засадами, оцінення, тобто насолоджується і відчуває єдність серця з тими, характери яких є в гармонії з добрими засадами; співчуває або змилосерджується над тими, до кого погано відносяться, або характери яких не є в гармонії з добрими засадами; насолоджується під впливом такого оцінення і співчуття або милосердя в жертвуванні, а навіть у віддаванні життя за інших в інтересах добрих засад. Це значення містить саме в собі всі елементи безкорисливої любові.
Ці елементи вимагають певного вияснення. Любов основана на насолоджуванні добрими засадами. З огляду на це ми бачимо, що вона містить елементи оцінення: насолоджується і відчуває єдність серця з тими, які є в гармонії з добрими принципами, оскільки вона насолоджується добрими засадами. Коли тільки вона бачить когось, трактованого всупереч добрим засадам, або того, хто не знаходиться в гармонії з ними, співчуває або змилосерджується над ним згідно з потребою даного випадку. Тому з такого упадобання в добрих засадах і в тих, які є в гармонії з ними, і через співчуття до таких осіб, або через симпатію чи милосердя до тих, які трактуються всупереч добрим засадам або не є в гармонії з ними – вона переносить святу приємність в служінні і жертвуванні, а навіть віддаванні життя на їхню користь в проголошуванні добрих засад. Її готовність служити їм, навіть в міру жертвування і віддавання життя, є останнім з її елементів, якими, таким чином, є оцінка, симпатія або милосердя і жертвенна служба.
ЛЮБОВ, ІЛЮСТРОВАНА В БУДИНКУ
Ілюстрація трьохповерхового будинку роз’яснить це вияснення. Звичайно, такий будинок мусить мати фундамент. Фундамент цього трьохповерхового будинку вжитий тут для представлення підстави безкорисливої любові або любові, а саме: уподобання до добрих принципів. Ми повинні любити добро з огляду на саму суть добра. Це уподобання, яке ми маємо до добра з причини його природи, є базою безкорисливої любові (Пс.1:2). Тому в розвиванні безкорисливої любові ми повинні найперше вчитися уподобання до добрих принципів. Ми не можемо інакше розвинути любові. Ми можемо розвинути обов’язкову любов, яка не вимагає жертви без уподобання до добрих принципів, але ніхто не може розвинути любові без кохання добрих принципів. Подібно, як хтось не може правильно будувати будинка, не основаного на фундаменті, то так само й не може властиво розвивати любов без цього фундаменту, тобто кохання добрих принципів. Якщо ми хочемо розвинути цю любов, то добре попильнуймо, щоб поклали ґрунтовно і солідно цей фундамент, тому що він підтримуватиме решту будинку. Наш дім любові занепалий без цього фундаменту.
Тепер перейдемо до розгляду першого поверху. Що в цій ілюстрації представляє перший поверх? Він представляє оцінку– уподобання і відчування єдності серця з тими, характери яких є в гармонії з добрими принципами. Отже це є першим поверхом в будинку любові. Символічними сходами ми переходимо з одного поверху на інший. Вони представляють Слово Боже. Зауваж, як перший поверх побудований безпосередньо на фундаменті! Так є тому, що ми насолоджуємось добрими принципами і тому маємо приємність в єдності серця і відчуваємо її з тими, які виявляють гармонію з ними. Це не означає, що ми не маємо жодного інтересу до інакше збудованих осіб. Вони є предметом детальної турботи іншого елементу любові, тобто симпатії або милосердя. Ми маємо приємність в єдності серця і відчуваємо її до згаданого класу , оскільки ми любимо добрі принципи і оскільки вони, будучи добрими, є в гармонії з ними, а не тому, що ми маємо або сподіваємось від них певних користей (що було б обов’язковою любов’ю), але з причини їх добрих характерів.
Другий поверх нашого будинку любові представляє симпатію або милосердя. Ми повинні мати співчуваючу симпатію до певного класу. Ми повинні мати милосердя до іншого класу. Відчування смутку з кимось є, власне, тим, що симпатія звичайно означає. Є й інші, до яких ми не повинні мати симпатії, але маємо відчувати до них милосердя. Тому ми чинимо милосердя по відношенню до них. Другий поверх нашого будинку любові – це симпатизування з певним класом, а милосердя до іншого. Ми симпатизуємо тим, з ким ми знаходимось в єдності; Погане обходження з ними є поганим обходженням з нами, а їхнє нещастя є нашим нещастям. Ми маємо милосердя до інших – до тих, з якими ми не є в єдності, котрих тримаємо на дистанції, оскільки їхні терпіння не є нашими терпіннями, однак ми маємо до них почуття і часто глибокі.
Третій поверх нашого будинку представляє самопожертву, яка тішиться, складаючи життя за інших. Це безкорислива любов в активних діях; Вона завжди любить служіння. Будучи любов’ю, вона насолоджується добрими принципами і тими, хто є в гармонії з добрими принципами, а також відчуває єдність з ними; будучи любов’ю, яка симпатизує тим, до яких ставляться всупереч добрих принципів, або має милосердя до тих, які якимось чином не є в гармонії з ними – вона обов’язково є доброю волею, яка під впливом цих почуттів буде завжди насолоджуватись складанням жертви для інших на користь добрих принципів. Тому третій поверх нашого будинку любові є жертвенною службою з причини і для добрих принципів.
Звичайно, дім не комплектний, якщо він не має даху. Тому-то ми мусимо покласти дах на цьому будинку любові, а цим дахом є терпеливість (Євр. 10:36; Як. 1:4). Під терпеливістю ми не маємо на думці довгого зношення, а ні тільки витривалості, але силу серця і розуму, силою якої, через непохитність серед перешкод і переношуваних труднощів, ми поспішаємо вперед в чиненні добра, щоб могли постійно звеличувати Бога. Це повинно бути дахом дому любові. Ми повинні мати цю непохитність в практикуванні безкорисливої любові, яка не дозволить нічому відвести нас від її посідання, розвивання та утримування.
ОЦІНЕННЯ БОГА
Тепер ми готові до розподілу поверхів нашого дому любові на кімнати, які ми застосуємо для представлення тих осіб і класів, по відношенню до яких ми маємо виявляти любов. Ми матимемо стільки каменів в фундаменті, скільки є добрих засад. Чотири стіни цього фундаменту становлять уподобання в чотирьох засадах: мудрості, силі, справедливості і любові. Ми матимемо по п’ять кімнат на кожному поверсі в будинку любові, нашому прекрасному будинку. Довжина кожної кімнати на кожному поверсі є повною шириною будинку.
На першому поверсі фасадна кімната має бути найбільшою; зображує вона уподобання в Бозі і єдність з Ним з цілого нашого серця, думки, душі і сили з огляду на Його в найвищому ступені досконалу гармонію з добрими засадами. Це є вдалим вирішенням, щоб найбільша кімната в нашому будинку на першому поверсі була фасадною кімнатою. Пам’ятаймо, що перший поверх зображує оцінку – уподобання в тих і відчування з тими, характери яких є в гармонії з добрими засадами. Той, чий характер сам в собі є досконалістю, характер найкращий і найпрекрасніший в його прикметах – це Єгова. З огляду на Його характер Він Один гідний отримати нашу оцінку в найвищій мірі. Оскільки характер Бога досконалий в мудрості, справедливості, любові і силі в міру, якій не зрівняється жоден інший характер, то Він повинен мати найвище місце в наших серцях. Біблія говорить (Пс. 36:4), що ми повинні насолоджуватись єдністю і відчувати її з Богом, оскільки Він в найвищій мірі досконалий.
Якби наш Бог був Богом вічних мук, то ми б очевидно не могли любити Його з властивим оціненням. Ми могли б мати обов’язкову любов до Нього з вдячності за уявне звільнення від вічних мук, але ми не могли б мати безкорисливої любові з уподобання в Ньому і відчування з Ним. Оскільки наш Бог є Богом найвищої мудрості, справедливості, любові та сили, то ми можемо виявляти Йому найвищу форму оцінення, можливу до розвинення нашими серцями. Ми покликані до чинення цього кожним нервом нашої істоти, а також з повним уподобанням і єдністю почуттів ми можемо вмістити це в нашому оціненні. Зробімо це головним миром в нашому домі любові, прекрасному домі, облаштуймо його добре і стараймося постійно в ньому проживати. Маймо цю фасадну кімнату як зал лише для Бога.
ОЦІНЕННЯ ІСУСА
Відразу ж за цією кімнатою збудуймо іншу, таку ж довгу, але не на стільки широку. Ця друга кімната зображує уподобання в нашому доброму Відкупителю і відчування з Ним з усього нашого серця, розуму, душі і сили з огляду на досконалу гармонію Його характеру з добрими засадами. Характер нашого дорогого Спасителя також досконалий в мудрості, справедливості любові та силі. Хоча це факт, то однак Його досконалість в цих особливостях не настільки велика, як досконалість Отця.
Ми не говоримо цього з приниженням Спасителя, але це не можливо, щоб будь-хто інший міг мати таку досконалість, як Отець. Наш Спаситель є вираженням образу Отця, але образ ніколи не зрівняється з оригіналом. Характер Отця є найславетнішим у всесвіті, але наш Господь має характер так близький до рівності з характером Отця, як тільки може створіння мати в порівнянні з характером Свого Творця. Це є причиною того, чому ми даємо Богу нашу найбільшу кімнату в нашому будинку любові і будуємо іншу, не таку велику, для Ісуса. Він подібний до Отця, хоча Його характер на настільки величний. Він звичайно досконалий, але Його можливості не мають такого ж виміру, як Отця. Тому мудрість Бога більша, справедливість Бога – більша, сила Бога – більша, любов Бога – більша, аніж ті самі в Господа Ісуса. Хоча це повинно бути сказане, то однак є багато місця для всякого оцінення, яке тільки можливе до виявлення дорогому Спасителю.
Пам’ятаймо, що Невіста представлена в Піснях Пісень як така, що говорить про Ісуса. Обсипавши Його по черзі вираженнями ніжних слів і слави, коли вже не була в стані об’явити подальші деталі, підсумовує свої почуття в словах: “…і він увесь – пожадання” (Пісн. П. 5:16)! Ми можемо з певністю сказати про нашого Господа Ісуса, Що Він весь пожаданий, весь захоплюючий! Ми хочемо будувати цю кімнату уподобання в Його характері і єдності з Ним в нашому прекрасному домі і постійно там проживати.
ОЦІНЕННЯ БРАТІВ
А за цією кімнатою на першому поверсі ми будемо будувати третю кімнату, на багато меншу від попередньої, хоч її довжина буде повною шириною будинку. Вживемо ми її для зображення любові до братів в формі оцінення їх характерів. Брати, на відміну від Отця і Сина, ще не мають досконалих характерів. Так довго, як вони будуть в тілі, вони не будуть мати абсолютної досконалості. Тепер вони мають досягнути досконалу любов, але це не є абсолютна досконалість. Досконала любов означає біблійну любов до Отця, до Христа, до братів, до світу і до наших ворогів. Вона не означає абсолютної досконалості, тому що досконалість не може бути досягнута в тілі, але досконала любов є осягнена, коли ми здобуваємо біблійну любов до наших ворогів. Ми повинні любити братів і відчувати з ними, але це уподобання і співчування не буде незворушним. Любов, яку ми маємо до Отця і Сина, а також наше уподобання в них і відчування з ними є незворушним. Ґрунтуючись на любові до добрих принципів, ми не знаємо в них нічого, що могло б засмучувати наше уподобання в них і єдність серця з ними, хоча вони абсолютно досконалі. В цей спосіб ми розуміємо, чому ця кімната для братів є меншою. Однак є багато доброго в братах, з якими ми тішимось і з якими відчуваємо єдність, тому що вони провадять “добру боротьбу віри”; їх воля піддана Його волі; вчать і практикують віру в Христа як їх Спасителя; ненавидять гріх, а люблять справедливість; розкаювались в минулих гріхах і шукали гармонії з Богом; зростали щораз більше на подобу Отця і Сина; насолоджувались добрими принципами; терпіли за справедливість; пильнували і молились, а також насолоджувались дослідженням, практикуваням і проповідуванням Слова. Вони будуть допомагати в поваленні всякого зла, впровадженні всякого добра, в даванні світу змоги до життя, в підношенні послушних до досконалості, а вірних до вічного життя, до слави Бога і Христа. Оскільки добрі засади становлять для нас захоплюючу річ, то ми зазнаємо святу приємність з братами і відчуваємо єдність з тими, хто згідно із згаданими речами в великій мірі знаходяться в гармонії з добрими засадами.
ОЦІНЕННЯ ЛЮДСТВА
Одразу ж за цією кімнатою ми прагнемо будувати іншу. Ця також пробігатиме через цілу ширину дому, але буде набагато менша від кімнати, яка прилягає до неї з фасадного боку. Ця кімната представляє нашому розуму любов оцінення для світу людства. Хтось може сказати: “ Як ти можеш висловлювати якесь оцінення для світу людства?” Відповідаємо: є багато добра в багатьох людей світу. Подаємо ілюстрацію, яка це показує:
В Колумбії, Огайо, кілька років тому відбувся катастрофічний паводок. Багато що знищилось, будинки понеслись і повстала велика біда. Під час збільшення паводку одна молода жінка на залитій території, будучи ізольована на другому поверсі свого будинку, намагаючись втекти від води, стала на стілець, але навіть тоді знаходилась по щиколотки у воді. Коли виглядала на вулицю, спостерігаючи при світлі місяця за шаленою стихією, побачила чоловіка, який боровся за те, щоб дістатись до дерева, яке було збоку. Він дістався до дерева і вишкрябався на нього. Тоді похолодало, а вона боялась, що цей чоловік мерзнучи засне і, втративши рівновагу на дереві, впаде в воду і таким чином загине. Хоча він був для неї зовсім чужий, вона вирішила підтримувати його в пильнуванні наяву. Вона мала прекрасний співучий голос. Кликнула до того чоловіка: “ Вам загрожує небезпека заснути по причині холоду, і тоді ви впадете в воду. Я буду вам співати, щоб утримувати вас наяву і тому хочу, щоб ви вслухувались в кожне слово, яке я буду співати”. Почала співати і співала цілу ніч, щоб утримувати цього чоловіка наяву. Коли засвітав ранок, прибув на човні поліцейський і врятував того майже задерев’янілого чоловіка. Тоді він сказав і потім повторював, що мабуть не зміг би втриматися на дереві через холод і сонливість, якби не спів незнайомої жінки, що втримував його на яву; таким чином вона врятувала його життя, не дивлячись на незручності і клопоти, які це їй принесло. Той факт, що вона хотіла забути про власне нещасне становище, щоб зберегти цього чоловіка від водної могили, показує, що в ній було щось із справжньої шляхетності. Ми дякуємо Богові, що в світі є більше подібних до неї людей.
Певні сліди образу Божого в людстві збереглись в рештках на протязі понад 6000 років занепаду і тому деякі ще посідають певну міру гармонії з добрими засадами. Бачачи ці рештки Божого образу в світі, ми повинні побудити наші серця прихилитися до них з оціненням. Ми можемо тішитись такими особами, оскільки вони виявляють певну міру гармонії з добрими засадами. Таким чином ми будуємо четверту кімнату на першому поверсі нашого будинку любові. Займаймо його постійно.
ОЦІНЕННЯ НАШИХ ВОРОГІВ
Далі ми будемо будувати іншу кімнату, таку ж довгу, але не таку велику, яка становить прибл. половину площі попередньої кімнати, яку ми щойно збудували. Ця кімната зображує оцінення наших ворогів. Як можна оцінювати наших ворогів? Ми не можемо тішитися тією неприємністю, яку вони до нас виявляють. Одна із найтрудніших речей в світі – це навчитися оцінювати своїх ворогів. Одна із найтяжчих проб любові – це дійти до стану і залишитись в стані, в якому ми можемо тішитися добром, яке знаходиться в наших ворогах, оскільки те, що вони для нас роблять, постійно прагне викликати в нас протилежність до втіхи, а саме – незадоволення та роздратування. Однак, не дивлячись на це, ми повинні виявити таку, власне, любов до наших ворогів. Фундамент нашого будинку, кохання добрих принципів, робить це можливим.
Якщо ми любимо добрі принципи більше, як любимо самих себе, то можемо відчути приємність в контакті з кожним характером, в якому бачимо ці добрі засади, об’явлені навіть в малій мірі. Існує добро в наших ворогах, як це покаже одна ілюстрація:
Один брат багато років мав ворога. Господь дав йому цього ворога, тому що Він його любив, оскільки одним з найбільших благословень, якого ми можемо собі взаємно бажати, є посідання ворогів! Як же ми можемо навчитися любити наших ворогів, якщо ми не маємо жодного? Це не означає, що ми прагнемо, щоб один одному докучав, але бажаємо, щоб ми разом мали можливість розвивати подобу Христову, а цього ми не можемо робити без ворогів. Найтяжчою боротьбою, яку цей брат, досвідчення якого ми описуємо, коли-небудь мав в своєму християнському житті, було навчитися любити цього ворога – свою дружину. Місяці, і знову місяці він мусив тривати в подаванні своєму розуму певних уривків Св. Писання, а також певних фактів, які стосувалися її, для того, щоб оцінити її. Вона мала певну кількість добрих рис. Вона була чудовою дружиною. Він напевно ніколи не бачив кращої жінки. Вона була прекрасною матір’ю, він ніколи не бачив кращої, оцінюючи це з світової точки зору – оскільки вона була світова. Вона була хорошою господаркою. Вона також могла бути дамою, якби хотіла, як також кимось іншим, якби відчула таку схильність. Він підтримував в своєму розумі ці її добрі достоїнства, аж дійсно знайшов в цьому приємність. В результаті він не відчував образи, коли думав про неї. Однак це була найтяжча боротьба, яку він коли-небудь провів в своєму житті, щоб самого себе привести до такого стану. Було набагато легше виявити до неї милосердя; було набагато легше робити якийсь рід послуги для неї, однак він навчився оцінювати її, оскільки любив добрі засади і бачив в ній певне добро.
Тому будуймо п’яту кімнату на першому поверсі нашого дому любові, яку ми повинні постійно займати – знаходячи приємність в тому доброму, яке ми бачимо в наших ворогах. Перешкода в будуванні цієї кімнати може бути така: тенденція утримання в нашому розумі зла, яке нам вчинили, яке прагне заправити наші розуми і серця гіркістю. Роздумуючи про добро, яке знаходиться в них, ми будемо вчитися поступово знаходити в них причини нашої приємності. Це не буде та сама міра приємності, яку ми відчуваємо в стосунках з кимось, хто не є нашим ворогом; це не має бути та сама міра приємності, яку ми відчуваємо в єдності з другом, набагато менша, аніж ми переживаємо з братами, Христом чи Богом, але, тим не менш, ми можемо отримувати в певній мірі задоволення від зв’язку з ними, оскільки бачимо в них певне добро.
СИМПАТІЯ ДО БОГА
Піднімаючись по сходах, — Слова Божого, — ми виходимо на другий поверх, де також прагнемо збудувати п’ять кімнат. Першу, парадну кімнату, ми збудуємо для Бога. Другий поверх зображує симпатію до інших, або милосердя до них, відповідно до виду випадку. Ми не повинні виявляти милосердя до Бога, оскільки в Ньому немає нічого, що кликало б про наше милосердя. Ми можемо симпатизувати Богові, але не тому, що ми знаходимо в Ньому якусь дисгармонію з добрими засадами, а тому, що Бог був так погано трактований. Він заслуговує на віру, надію, любов, честь, схвалення і радісну службу. А що Він взагалі отримав? Багато з його створінь, сатана й слуги сатани ставилися до Бога з невдячністю, невірою, ненавистю, непослухом, доріканнями, богохульствами і представляли Його в неправдивому світлі. Коли ми роздумуємо про те, який Він добрий, ласкавий та милий і тоді розпізнаємо, як жахливо до Нього ставляться, то напевно будемо Йому симпатизувати, якщо ми належимо до родини Бога. Ми прагнемо відчувати з Ним, оскільки це родинна справа (бо Він наш Отець) і оскільки Він заслуговує багато добра, а отримував нікчемне трактування. Тому наша перша кімната на другому поверсі будинку любові буде симпатією до Бога по причині поганого ставлення, якого Він зазнавав з боку сатани та його слуг.
СИМПАТІЯ ДО ІСУСА
За цією кімнатою ми прагнемо збудувати іншу, таку ж довгу, але не настільки велику, яка буде зображувати для наших розумів симпатію до нашого дорогого Господа Ісуса. Ми не повинні мати співчуття до Нього, оскільки це було б милосердям. Ми повинні співчувати з Ним, симпатизувати Йому, нашому дорогому Господу й Спасителю, не тому, що є якась вада в Його характері, але тому, що хоча ми симпатизуємо братам з огляду на їхні вади, а в Богові немає жодної вади, ані в Його дорогому Синові, то ми не симпатизуємо їм по причині якоїсь дисгармонії в Них з добрими засадами, але робимо ми це по причині поганого ставлення, якого Вони зазнавали. О, як погано Син був трактований, коли Він був в тілі й після Його вивищення! Він гідний любові, вдячності, прославлення, а також служби і це проявлялося до Нього Його вірним людом. Але переважно з ним поводилися протилежним чином. До Нього, як і до Отця, виявляли невіру, непослух, ненависть, невдячність, дорікання та богохульство і представляли Його в невластивому світлі; чинив це сатана та слуги сатани, коли Він був в тілі й від часу, коли Він ввійшов до духового стану. З огляду на це погане обходження з Ним, котрий заслуговував набагато кращого ставлення, наші серця прихиляються до Нього, співчуваючи з Ним у всіх Його утисках. Ми повинні співчувати з Ним, оскільки ми знаємо, що Він заслуговує кращого, а взагалі отримав найгірше. Так симпатія до Ісуса є другою кімнатою, яку ми прагнемо будувати на другому поверсі нашого будинку любові, нашого прекрасного будинку. Проживаймо постійно в цій кімнаті!
СИМПАТІЯ ДО БРАТІВ
Позад цієї ми повинні будувати третю кімнату. Цю кімнату ми змушені будемо будувати для братів, і то з двох частин. Брати також погано трактуються сатаною та слугами сатани. З огляду на те, що вони є людом Божим і як такі заслуговують на оцінення, люб’язність і любов, але цього вони не отримують від сатани та його слуг. Оскільки тоді вони навпаки їх ненавидять, обсипають докорами, образами й лихослів’ям і, оскільки вони не заслуговують на це, то наші серця повинні схилитися до них в симпатії з ними. Не в милосерді! Тому що ми повинні мати не лише почуття до них, але й відчувати з ними, бо дієслово симпатизувати означає відчувати з кимсь, а дієслово милосердствувати означає відчувати до когось. Таким чином, з огляду на погане обходження з братами, якого вони зазнають, ми співчуваємо з ними.
В любові є щось інше на відрізку симпатії, що вимагається, щоб ми виявляли до братів. В братах існує якась міра дисгармонії з добрими засадами. В них є багато доброго, але також трохи зла. Цей факт, замість того, щоб так впливати на нас, щоб їх не любити, викликає нашу симпатію і ми повинні тим більше відчувати з ними. Немає в світі більшого нещастя, як брак гармонії з Божими засадами. Хтось, перебуваючи в такому стані, справді є нещасним. Цим нещастям є брак гармонії з досконалим стандартом з фізичної точки зору, але бути розумово деградованим — це більша недоля. Моральне та релігійне зіпсуття є найбільшим з усіх лихом. Якщо ми не є в гармонії з добрими засадами, то терпимо в стані найбільшого лиха. Коли ми, однак, розпізнаємо, що брати до певної мірі не є в гармонії з добрими засадами;
коли ми бачимо, що вони намагаються перемогти деградацію понад 6000-літнього процесу занепаду і, що це є для них великим тягарем; коли ми бачимо, що в результаті цих вад вони не отримують найвищого визнання в Бога і виставлені на поневіряння з боку сатани, то наші серця повинні схилятися до них і ми повинні відчувати з ними в міру, яка відповідає їх дисгармонії з добрими засадами. Це друга частина третьої кімнати на другому поверсі нашого будинку. Поселімося там назавжди.
МИЛОСЕРДЯ ДО СВІТУ ТА ВОРОГІВ
Позад неї ми будемо будувати четверту кімнату, дозволяючи їй зайняти цілу ширину будинку. Вона буде зображувати милосердя до світу. Давайте розділимо цю кімнату на дві частини: ми маємо милосердя до світу з огляду на те, що він погано трактований і знаходиться в дисгармонії з добрими засадами. Бідний світ був жахливим чином трактований сатаною і зазнавав цього через погане обходження людей у взаємних стосунках, а часто люди світу погано ставляться самі до себе. Вони мають вади, недоліки, пороки — фізичні, розумові, моральні та релігійні. їх посідання є страшним нещастям. Вони стягають на них Божий гнів та вирок смерті. Піддають їх поневірянню й подальшим кривдам з боку сатани. Вони спроваджують на них різні недолі та лиха. Це означатиме для них тяжкі зусилля, коли вони прийдуть до земного Царства на пробу до життя. Наше усвідомлення їх нещасного стану повинне побудити наші серця до милосердя стосовно них. Ми не можемо завжди відчувати з ними, як відчуваємо з братами, оскільки в наших серцях вони відокремлені і відрізнені від братів, однак ми повинні мати відчуття до світу. В симпатії ми відчуваємо з особою, яка терпить. В милосерді ми стаємо трохи здалеку, але її стан торкається нас і ми усвідомлюємо собі, що вона терпить і через те знаходиться в нещасті.
За цією кімнатою ми хочемо будувати п’яту кімнату, але вона становить лише половину її розмірів: милосердя до наших ворогів. Набагато легше навчитися милосердя до наших ворогів, аніж навчитися любити добро, яке в них є. Факт розвивання ними неприязні доводить, що вони не перебувають в гармонії з добрими засадами. Це спроваджує на них карання — Божий гнів. Однією з найстрашніших речей у світі є брак гармонії з найвищою Істотою всесвіту та підлягання її гнівові. Ці речі спроваджують багато терпінь та ускладнять їм піднесення з упавшого стану, коли наступить їх проба до життя. Ці роздуми роблять нас здібними бути до них милосердними. Ми також повинні розпізнати, що сатана обманює наших ворогів, впливаючи на їхні слабості і збільшуючи їхню деградацію, щоб вони часто погано поводилися один з одним і внаслідок цього ставали жертвами багатьох терпінь. Роздумування над цими справами повинне зробити нас здібними пробуджувати в собі милосердя до них. Тому ми повинні мати також другу частину нашої кімнати з огляду на їх характерні риси, які суперечать добрим засадам. Якщо ми звернемо пильну увагу на будування двох частин цієї п’ятої кімнати на другому поверсі нашого будинку любові під час його завершення, то матимемо повністю завершений для нашого користування другий поверх нашого будинку любові, нашого прекрасного дому.
Тепер ми можемо піднятися сходами Слова Божого на третій поверх нашого будинку й будувати там п’ять кімнат: одну для Отця, одну для Сина, одну для братів, одну для світу людства й одну для наших ворогів. Пам’ятаймо, що третій поверх зображує жертвенну службу. З огляду на наше уподобання до добрих засад і як наслідок нашого уподобання до тих, котрі є в гармонії з добрими засадами, а також як подальший наслідок нашої симпатії з тими, або милосердя до тих, котрі не мають гармонії з добрими засадами або є погано трактовані — ми відчуваємо задоволення, віддаючи своє життя в проголошуванні добрих засад і благословляючи таким чином інших в жертвенній службі. Це спосіб, яким працює безкорислива любов, яка є найвищою формою любові, любов’ю аґапе. Ми визначили любов філія як обов’язкову любов. Любов аґапе жертвує. Остання є тією любов’ю, яку ми розглядаємо тут під назвою «любов».
ЖЕРТВУВАННЯ БОГОВІ ТА ІСУСОВІ
Подібно, як і на нижчих поверхах, так і на третьому поверсі ми дамо Богові найбільшу кімнату. Що ми тільки робимо в формі жертви, повинно бути роблене для Бога, навіть, якщо це робиться в формі послуговування благословеннями іншим. Господь Ісус «[…] Себе непорочного Богу приніс […]!» (Євр. 9:14). Також і ми, що тільки робимо, робімо для Отця, оскільки Ісус представив нас Отцю, а ми хочемо під Головою й через нашого Голову щоденно жертвувати себе в посвяченні Богові (1 Пет. 2:5; Рим. 12:1). Тому наша служба, не дивлячись на те, якою вона є, або хто є її безпосереднім одержувачем, повинна бути виконувана для Бога. Це робить цю призначену для Бога кімнату найбільшою кімнатою на третьому поверсі дому любові, нашого прекрасного дому.
Прямо за нею ми прагнемо будувати іншу кімнату, не настільки велику, яка зображує жертвенну службу для дорогого Господа Ісуса. Ми віддали самих себе Йому, щоб Він нас жертвував. Він, наш Первосвященик, робить перший крок в кожнім нашім жертвеннім акті, а це чинить нас жертвою Богові. Ми повинні віддавати себе Господу Ісусу, щоб бути пожертвуваними найперше Отцеві, а потім Синові по причині любові до їхніх характерів і єдності з Ними, а також співчуття з Ними з огляду на погане трактування, якого Вони зазнають. Якщо ми радісно кладемо наше життя в розповсюдженні славного плану Бога, то ми повинні робити це з найщирішою втіхою серця. Веселість і радість повинні наповнювати наші серця і розуми в міру, як ми це робимо частково для нашого дорогого Господа Ісуса.
ЖЕРТВУВАННЯ ДЛЯ БРАТІВ
За нею ми будемо будувати третю кімнату жертвенної любові, яка зображує те, що ми даємо для Отця в інтересах братів. Жертви, які ми складаємо на користь дітей Божих згідно з директивами Божого плану, є посвячені безпосередньо для Бога. Однак, Він задоволений тим, що жертвенна служба, яка виконується для Нього, буде в великій мірі чинена на користь Його дітей. Тому наші діла жертвенної служби будуть виконуватися для того, щоб допомогти їм, будувати їх на Господній дорозі. Кожна праця, яку ми чинимо для братів по тій причині, що є братами, приймається як жертва Богові, коли виконується для Нього. Ця жертвенна любов зробить нас здібними радіти тим, що віддаємо життя за братів. Ми відчуваємо задоволення, кажучи «НІ» самолюбним прагненням і прагненням світу — коли вони намагаються опанувати нами, щоб вичерпати ту крихту, яка складається з усього людського в нас — для того, щоб наші жертви були вжиті для добра братів. Ми будемо старатися в їхніх інтересах класти своє життя. Але, хоча наші брати будуть безпосередніми одержувачами цих добрих вчинків, то, однак, наша служба для них віддається Богові.
ЖЕРТВУВАННЯ ДЛЯ СВІТУ Й НАШИХ ВОРОГІВ
Позад цієї кімнати, яка протягається на всю ширину будинку, ми будемо будувати кімнату жертвенної служби в інтересах світу людства. Це означає, що ми будемо відчувати задоволення, віддаючи життя з метою підтримування Божого плану, щоб між іншими його обрисами світ міг отримати свідоцтво, яке стосується гріха, справедливості й наступаючого Царства і, щоб пізніше міг мати можливості реституції. Що ми тільки чинимо в інтересах Божого плану для добра світу, свідкуючи йому про наступаюче Царство, як також даючи інструкції щодо гріха і справедливості, що тільки чинимо для того, щоб світ з часом міг отримати користі внаслідок даного йому тепер знання на тему реституції та майбутніх благ — це становить будування четвертої кімнати на третьому поверсі будинку любові. Ми прагнемо її зводити.
Вона, звичайно, не настільки велика, як кімната, яка зображує жертвенну службу для братів. Робімо її настільки широкою, як тільки можемо в гармонії з більшими вимогами, представленими в кімнатах, призначених для Отця, Сина і братів.
За цією кімнатою ми будемо будувати останню кімнату нашого дому любові наполовину меншу, але такої ж довжини: жертвенну службу в інтересах наших ворогів. Тепер ми не жертвуємо головним чином або безпосередньо на користь світу, бо наша діяльність в більшій мірі пов’язана зі службою для братів. З уподобання в добрих засадах, з оцінення наших ворогів, в міру, як їхні характери до певного ступеня є в гармонії з добрими засадами, з милосердя до них, коли вони не є в гармонії з добрими засадами або, коли трактовані незгідно з добрими засадами — ми отримуємо задоволення в чиненні чогось в формі складання життя в рамках Божого плану в інтересах наших ворогів, засвідчуючи їм про гріх і справедливість і над- ходяче Царство. В такій діяльності нас супроводжує думка, що наша жертва остаточно допоможе в уділенні реституційних благ нашим ворогам.
ЛЮБОВ ПІДТРИМУВАНА ТЕРПЕЛИВІСТЮ
Ми повинні зауважити, що над усім будинком поставлений дах як остання частина нашого будівництва. Якби він не мав даху, то ми б не жили в ньому в умовах, які б забезпечували нам якусь міру комфорту. Без нього всередину потрапляв би символічний дощ і блиск, холод та спека, позбавляючи нас зручності. Ми повинні мати дах над нашим будинком любові, прекрасним будинком. Цим дахом є терпеливість, постійність, радісна витривалість під Божественним керівництвом. Безкорислива любов мусить бути скріплена всією терпеливістю, яку ми лише можемо зібрати задля утримання активності в усіх обставинах. Апостол Павло говорить до Євреїв 10:36: «Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю». Що в цьому уривку означає чинення волі
Божої? Наша відповідь: розвивання досконалої любові. Вище ми вияснили значення і вироблення досконалої любові в образі будування будинку. Тому чинення волі Божої означає розвивання досконалої любові. Але що потрібно робити далі після осягнення мети досконалої любові? Отже, тоді постає потреба терпеливості, як це виразив тут Апостол: «Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити [після вчинення] […]», тобто потім, коли ви розвинули досконалу любов, потім, коли ви досягли мети. Чому? Тому що тоді наступають проби.
Вживаючи інший образ, ми можемо сказати, що ми виставлені на різного роду погоду, на вітри і шторми, але ми тут закриті в обговорюваному домі любові. Холод стривоженості, шторм спокуси, спека проб атакують дім любові і поки немає даху для захисту нас всередині, ми будемо зазнавати шкоди, а будинок ненадовго залишатиметься житловим. Тому стараймося триматися незламно в насолоджуванні добрими засадами, непохитні в насолоджуванні тими, котрі є в гармонії з добрими засадами і в перебуванні в єдності з ними, незламні в симпатії до тих, які не є в гармонії з добрими засадами і які є погано трактовані, або в милосерді до таких, як також незламні в радісному жертвуванні в службі добрих засад на користь плану Бога в інтересах інших осіб. Триваймо охоче в цьому становищі, радісно зносімо проби, які нам припадають, силкуймося просуватися вперед кожного дня в тренуванні любові, аж ми цілковито збудуємо наш будинок любові. Тоді ми осягнемо те, що мав на думці Апостол, коли сказав, що ціллю люду Божого є «будування самого себе любов’ю», в «Мужа досконалого», тому що «ціль же наказу — любов» (Еф. 4:16, 13; 1 Тим. 1:5).
ФУНКЦІЇ ЛЮБОВІ
Після обговорення вище доцільності, яка характеризує любов, ми зосередимо далі увагу на її функціях. Хоча вони мають ширший обсяг, аніж функції надії, то, однак, не настільки широкий, як у випадку віри, оскільки безкорислива любов, і тільки вона, в її оціненні добрих засад, а також Бога як їх уособлення, першою розпочинає в нас працю, коли ми доходимо до моменту посвячення. В наших пізніших досвідченнях виправдання ми вчимося насолоджуватися Божим словом, яке є поєднанням добрих засад. В міру, як в нашому розумі закарбовуються його доктринальні, вказівні, обітничі, напоумлюючі, пророчі, історичні й типічні правди (вони мають означати те, що було визначено виразом «добрі засади»), в міру того, наскільки ми можемо їх зрозуміти в цей період нашого релігійного досвідчення, вони, будучи вже любими правдами, не лише пробудять в наших серцях любов до Бога за добро, яке Він нам учинив (обов’язкову любов), але також за добро, яким Він є (безкорислива любов). Таким чином, за допомогою посвячуючої віри це оцінення Бога робить нас здібними насолоджуватися чиненням Його волі. Це насолоджування зростає разом з посвячуючою вірою аж до ступеня, в якому робить нас здібними посвячувати самих себе Богові, волю Котрого ми прагнемо чинити (Євр. 10:7, 9). Таким чином, першою функцією любові за допомогою віри є зробити нас здібними представляти самих себе як жертви для Бога.
Любов має й другу функцію, тобто найбільш активної прикмети у виконуванні нашого посвячення. Віра ініціює всі кроки нашого посвячення й допомагає виконати їх, надія дає їм свій поштовх, послух дає їм та їхнім потребам свою рису підданості, але любов діє тут найбільше з усіх. Вона міцно надихає нас до навчання, зміцнення та заохочення братів та інших. Вона доставляє Богові наше кадило з найбагатшими запахами. Допомагає нам найкраще з усіх залишатися мертвими для себе й світу, а живими для Бога. Вона, очевидно, впроваджує нас в стан пильнування й молитов. Оживлює нашу енергію, щоб ми ставали щораз більше подібними до Христа в почуттях наших сердець. Вона більше, аніж інші речі, допомагає нам відлучати наші почуття від грішних, самолюбних, світових і блудних речей, як також ненавидіти, уникати й бути в опозиції до них.
Найбільш здібним чином вона утверджує наші почуття до небесних речей і чинить нас здібними вживати для Господа все наше людське.
Як з джерела вод витікає багато струмків, так і любов призводить до того, щоб з неї виростала майже кожна прикмета. Тому через це Апостол говорить про неї: «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає! […]» (1 Кор. 13:4-8).
Якби Апостол хотів, то міг би показати й інші прикмети, які випливають з любові. Тому вона ініціює численні риси, а всі інші підтримує. Вона могутньо служить, щоб забезпечити рівновагу й кристалізацію характеру серед випробувань, і таким чином її функція діє в сфері визволення. Вона не лише сприяє через свою вірність в тренуванні самої себе до отримання перемог в особистих випробуваннях, але також, з можливим винятком віри, більше, ніж будь-яка інша прикмета, допомагає нашим іншим рисам характеру й робить легким наше зношення зла. Полегшує зношення проб і досвідчень. Далі, підтримує віру, головну поміч для отримання перемоги. Перемагає перешкоди, гасить страх смерті й гробу, а також більше, аніж будь-яка інша прикмета, буде обумовлювати наше осягнення нагороди й наш ступінь слави в Царстві. Вона є найбільшою прикметою (1 Кор. 13:13).
РОЗВИТОК ЛЮБОВІ
Подібно, як і у випадку віри і надії, тут виступають ті самі елементи: джерело, першорядні і другорядні чинники, а в загальному засоби її розвитку. Однак виникають певні відмінності у вживанні засобів — Духа, Слова і провидіння — її розвитку. В загальному це полягає на тому, що для її розвитку вжиті різні влади Духа, інші частини Слова і провидіння Господа, які відрізняються від застосованих для вироблення віри й надії. Тому, говорячи ще в загальному, під час розвитку любові в нас діє та сама процедура, що й при формуванні віри та надії, тобто ті ж самі віхи, процеси, способи, порядок і методи. Однак будуть ще певні відмінності, бо в деяких деталях тут з’являються варіанти. Тому, розвиваючи любов, ми мусимо «докладати» до неї, підтримувати її активність і зробити її багатою. Ми мусимо утримувати її в посвяченому стані, спонукувати до активності, спричиняти її ріст, очищувати її від вад, зміцнювати, врівноважувати й кристалізувати. Ми будемо змушені відокремлювати її від поганих і невластивих цілей, гамувати зусилля інших почуттів і вад, щоб вони нею не контролювали, активізувати її, щоб вона безстрашно дивилась а лице злу, а також прив’язувати її до добра, наказувати їй служити справедливості й святості, а також застосовувати її для підтримки інших добрих рис характеру і зробити, щоб її власна діяльність пристосовувала її до себе самої й до інших рис характеру.
Що стосується її упорядкування в процедурному поступі, то на кожному етапі вона слідує за всіма іншими першорядними прикметами: вірою, надією, самоконтролем, терпеливістю, побожністю та братерською любов’ю (2 Пет. 1:5-7). В упорядкованих процесах процедури вона розвивається згідно з порядком кожного процесу. Немає встановленого порядку в способах і методах процедури в наших зусиллях розвинути любов. Також кожен не буде обов’язково робити однаковий натиск на ті самі методи. Відмінність між різними особами призведе до іншої реакції на різні методи. У розвитку любові помічним виявиться кожен із загальних і спеціальних методів для розвитку добра. Навіть кожен метод для подолання зла принесе певну допомогу. Вживаючи загальні методи, більшість із нас, правдоподібно, знайде майже однакову допомогу в застосуванні кожного з них. Без сумніву, найбільшу допомогу кожному з нас надасть перший і другий спеціальні методи для розвитку добра. Ними є: (1) піддавання наших сердець під вплив Божого
Слова, зберігаючи в них відповідні частини цього Слова, і (2) наслідування Бога і Христа, побожно споглядаючи на їхні характери.
ПРОБА ЛЮБОВІ
Наша любов мусить бути випробувана (1) в її суті, тобто безкорисливій добрій волі, (2) в її елементах, тобто оціненні, симпатії або милосерді і жертві, і (3) в її предметах, тобто Богові, Христі, братах, усьому людстві й наших ворогах. Інакше кажучи, наша любов буде піддана під тиск несприятливих досвідчень. Вони природно будуть прагнути до ослаблення, компромісу або пригнічення нашої оцінки, симпатії або милосердя, відповідно до вимог випадку, а також нашої жертвенної служби у справі Бога, Христа, братів, цілого світу й наших ворогів. З Божої точки зору ці досвідчення мають на меті зміцнення, врівноваження та вдосконалення нашої любові. Вони напевно це довершать, якщо ми в них будемо поводитися властивим чином. Коли ми знаходимося в них, сатана пропонує нам звільнення або вказує на способи визволення з-під цього тиску. Однак, в будь- якому випадку виявиться, що це буде коштом нашої лояльності по відношенню до добрих засад. Його успіх в таких спокусах послабить, запровадить компроміс і остаточно витре любов з наших сердець. Якщо любов, переносячи цей тиск, іще продовжує вірно сама себе проявляти в перешкодах і труднощах, то вона здобуває велику користь. Ці проби вичистять з нашої любові усілякі елементи вад, які вона може мати, усунуть її слабості, і таким чином зроблять її чистішою та сильнішою. Вони щораз більше пристосують нас до слави характеру, подібного до Христового, до честі Посередницького Царства і до слави нашого ласкавого Бога. Такі проби, вірно перенесені, відлучать нас від невірних і відкинених.
Подібно, як і у випадку віри й надії, любов буде випробувана через втрати, розчарування, зволікання, хвороби, болі, смуток, обмеження, втрати служби, наші помилки й помилки інших, невдачі, труднощі, потреби, карання, опозицію, переслідування, пересівання ітд.. Коли ми будемо їх зазнавати, сатана вживатиме різні навіювання, щоб примусити нас припинити вправлятися в тому, чого навчає нас Святе Писання: в оціненні, симпатії або милосерді і жертвенній службі на користь Бога, Христа, братів, цілого світу й наших ворогів. Якщо ми виберемо недобру дорогу, щоб запевнити собі звільнення від цих проб, то втратимо це звільнення. Таким чином наша любов переходить пробу. Ми благословенні, якщо витривало переносимо ці проби в любові і через те перемагаємо в них.
Так само, як у випадку віри й надії, будьмо певні, що своїми власними силами ми не можемо переносити ці проби любові, але нашими Помічниками і Визволителями є: наш вірний і милосердний Отець і наш Старший Брат. Якщо ми сполягатимемо на їхню допомогу і вірно скористаємося з їхнього Духа, то будемо більше, ніж перемагати. У здобуванні перемоги в наших пробах любові для нас будуть корисними всі методи, але особливо з загальних методів найбільш корисними виявляться такі як: пильність, молитва і витривала рішучість до перемоги над злом і підтримування добра, а в даному випадку любові. Серед спеціальних методів найбільш корисними будуть такі: піддання наших сердець під вплив Слова через зберігання в них Його відповідних частин, а в цьому випадку тих, що стосуються любові; наслідування Бога й Христа, побожно споглядаючи на їхню любов у пробах; підтримування любові за допомогою інших сильних рис характеру й протиставлення атакам зла неприступної любові. Ці методи, якщо будуть вірно використані, напевно зроблять нас переможцями в пробі любові.
СЛАВНІ НАСЛІДКИ ЛЮБОВІ
З-поміж усіх прикмет любов справляє найбільш славні наслідки Богові, іншим і нам. Безперечно, Бог дуже цим задоволений. Це найбільш пахучий аромат кадила, який ми жертвуємо Богові через Христа. Він більше задоволений цією прикметою, аніж будь- якою іншою, тому що тренування в ній найбільше уподібнює нас до Нього і робить нас найбільшим благословенням для інших. Вона напевно більше, ніж будь-яка інша прикмета, шанує Бога, тому що вірне тренування в ній, більше від будь-якої іншої прикмети, показує іншим Його славну любов і виявляє спостерігачам Його чудесні винахідливі здібності для її вироблення. Насамперед вона проявляється в Його синах і приятелях, натомість дім Його слуг осягає лише обов’язкову любов. Ісус був підготовлений стати Осередком і Виконавцем Божого плану більше під впливом любові, ніж під впливом будь-якої іншої прикмети. Вона оживляла Апостолів до виконання справи, яка відповідно підготувала їх до того, щоб стати фундаментальними каменями небесного міста. Вона несла Євангелію до євреїв і поган, а також від краю до краю. Вона перемагала опозицію гріха, самолюбства, світовості і блуду під час збирання Малого Стада та будування його в кожному доброму слові і чині, під час давання світові свідоцтва про гріх, справедливість і наступаюче Царство, під час допомоги тим, котрі переможуть як члени Великої Громади і як освічені Духом посвячені, але не сплоджені від Духа, а також під час допомоги, наданої для повалення імперії сатани. Жодна інша прикмета не виконала для Господа більшої служби в цій сфері. Вона в Царстві буде надзвичайно багатою головною активною прикметою в Христі і в Церкві, коли вони будуть валити всяке зло, впроваджувати всяке добро, давати світові можливість осягнути вічне життя, підносити слухняних до досконалості і пристосовувати вірних до вічного життя на цій землі.
Любов ніколи не перестане служити Богові. В майбутніх Віках після Тисячоліття вона буде головною прикметою, яка діятиме в Ісусі і Церкві в справі розширення майбутніх творчих діл Єгови. Таким чином вона справляє приємність, шанує й служить Богові більше, ніж будь-яка інша прикмета. Тренування в ній приносить нам більше добра, ніж інші прикмети, за можливим винятком віри. Хоча всякі добрі діла головним чином ініціює віра, то потім, після їх започаткування, до діяльності приступає любов і вона головним чином є діяльною в їх виконанні. Наслідки, до яких нас приводить любов, обговорювалися в тій частині, де пояснювалося про її функції, тому не будемо тут їх повторювати. Немає потреби також обговорювати далі наслідки нашої маніфестації любові іншим, тому що це теж було зроблене там і коротко в цій частині.
Любов — це найкраща, найсолодша, найбільш блаженна, найбільш корисна, найбільш відсвіжуюча, найбільш ощасливлююча, наймиліша, найбільш жадана і найбільш приваблива прикмета у всесвіті. Віра й надія мають кожну з цих рис, але не в найвищій мірі, в якій їх має любов.
Тому саме з цього приводу, коли Апостол (1 Кор. 13:13) запевняє нас про тривалість цих трьох головних прикмет, то для любові, однак, визначає місце вищості: «А тепер залишаються віра, надія, любов, — оці три. А найбільша між ними — любов!».
Зауваження: Заголовок в оригіналі звучить «Charity». Переважно відповідником виразу «Charity», який міститься в англійській Біблії, є вираз «любов» в українській Біблії. Ці вирази не мають ідентичного значення в обох мовах. «Charity» не тільки означає «любов» (безкорисливу), але також милосердя, доброзичливість, доброчинність, милостиню і т.п.
ТР № 287, ’76: 50
Теперішня Правда № 23-24, липень-грудень 2001