Любов

ЛЮБОВ

  Одним із доказів зросту зіпсуття людського роду є той факт, що наші слова в їх значенні поступово піддаються спотворенню. Така ситуація складається з словом любов. Його значення звелося майже виключно до давання милостині вбогим. Коли ми розважимо і порівняємо це значення з більш шляхетним поняттям кількох століть тому, то знаходимо очевидний доказ, що це слово піддалося спотворенню в своєму значенні. Відразу можемо зауважити, як це зубожіле значення саме прилягло до цього слова. Однак історія цього і багатьох інших слів є показником зіпсуття, яке входить в людство. В такий спосіб деякі з найшляхетніших слів прийняли деградовані, поверхневі значення. Любов, яка вживається в Святому Писанні, означає щось глибше, шляхетніше, краще від звичайного подавання милостині. Вона є сьомою коронуючою рисою з семи першорядних рис (2 Петра 1:5-7). В цьому розділі ми порушимо її головні фази.

 Що належить розуміти під словом любов у біблійному значенні? Нашою відповіддю є, що любов означає: добра воля. Вона завжди означає добру волю. Існує багато форм вираження любові, в яких не знаходяться деякі з інших ласк, однак ніде не виступає вираження любові, позбавлене доброї волі. Отже вона є серцем любові, є тією істотною рисою. Є багато способів представлення любові, які не містять лагідності. Наприклад, батько, який карає свого сина за погані вчинки, не може бути дуже лагідним, але, коли це чинить, повинен мати добру волю, тобто любов, по відношенню до своєї дитини. Отже існує багато виразів любові, в яких не показано пробачення. Бог любить грішника, але не прощає, доки немає покаяння. Вирази любові також є показані там, де немає великої витривалості. Прояв довгого зношення в деяких випадках вказував би на поганого характеру, напр. вияв довгого зношення до іншого в мірі, яка принесе йому шкоду, було б дією без любові. Могли б бути наведені інші приклади, але цих достатньо для доказу цього пункту.

 З цього ми бачимо, що існують прояви любові, в яких немає інших ласк, але в кожному з тих актів любові присутня добра воля. Ніколи не може бути прояву любові, в якому не було б доброї волі. Отже вона є тим, що Біблія називає любов’ю, тому те, що завжди присутнє і займає головну роль у прояві любові, мусить бути її суттю, тобто самою любов’ю в чистому вигляді.

 Є два види любові, або доброї волі: любов обов’язкова (по-грецьки філія) і любов безкорислива (по-грецьки аґапе). Іноді ми говоримо про природну любов, але природна любов в дійсному значенні є обов’язковою любов’ю між людьми. Також є (так звана) грішна любов, яка в дійсності зовсім не є любов’ю.

 Що ж ми розуміємо під обов’язковою любов’ю? Наша відповідь така: Обов’язковою любов’ю є добра воля, яку ми по закону винні іншим. Є один рід доброї волі, яку ми зобов’язані дати іншим і, коли ми її занедбаємо, то грішимо, а якщо ми її даємо, то не маємо ніякої особливої заслуги, оскільки тим самим ми просто виконуємо наш обов’язок. Таку любов ми звичайно називаємо обов’язковою любов’ю або справедливістю (тобто вона містить в собі елементи справедливості – зауваж. перекл.). Однак чинення справедливості не є якоюсь операцією виривання зубів, тягарем, як думають багато людей. Багато не люблять цього, бо в їхніх очах воно є чимось подібним до виривання зубів. Ми маємо обов’язок виявляти добру волю по відношенню до інших, а будучи побуджувані до цього таким обов’язком, називаємо це обов’язковою любов’ю. Тому справедливість означає те, що визначається обов’язковою любов’ю. Ми не повинні думати, що справедливість є такою, як холодна мертва статуя, і якби ми її обняли, то вона обдарувала б нас холодом. Скоріше, ми маємо розуміти, що справедливість, обов’язкова любов, є милим достоїнством, рисою, гідною оцінки, добрим достоїнством, але вона не є єдиною любов’ю, визначеною Божим розумом і подібною до тієї, що існує в ньому.

 Є любов в справедливості, але лише та міра любові, яка вимагається по праву. Ми винні певну міру любові – найвищу – Богові, а меншу міру – нашим ближнім. Міра любові, яку ми їм винні по праву, визначається Божою вимогою і є тим, що ми називаємо справедливістю, тобто обов’язковою любов’ю. Вислів: “люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї” є виразом обов’язкової любові, яка вимагається Богом для Себе Самого. Це ж саме,можна сказати, є вираженням любові до Господа Ісуса. Вислів: “Люби свого ближнього, як самого себе” є вираженням обов’язкової любові до ближнього (Мар. 12:30,31).

 БЕЗКОРИСЛИВА ЛЮБОВ

  Однак ми не хочемо спеціально обговорювати справедливість, але любов, тобто другий рід любові – безкорисливу любов. Що потрібно розуміти під безкорисливою любов’ю? Не любов, яка не цікавиться іншими, оскільки зацікавлення іншими становить саму суть любові. Ідеєю безкорисливої любові скоріш за все є не інтерес до себе під час виявлення цієї форми любові по відношенню до інших, оскільки тим самим ми щось робимо для інших, що з самолюбної точки зору не приносить нам користі. Це любов, яка не шукає власної користі, але любов, яка виглядає користі для інших в гармонії з добрими засадами. Це любов, яка “не шукає тільки свого” (1 Кор. 13:5), але шукає добра для інших. Це біблійна любов і вона описана визначенням безкорисливої любові. Тут є така думка, що безкорислива любов, ігноруючи свої власні інтереси, виглядає і старається про добро для інших, навіть ціною своїх власних інтересів.

 Якби ми мали визначити її детально, то сказали б, що безкорислива любов – це добра воля, яка, поза обов’язком, але основана на підставі насолоджування добрими принципами, навчає і здійснює оцінку, симпатію або милосердя і жертвенну службу. Така любов згадується нашим Господом Ісусом в Ів.3:16 як виконувана Отцем: “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в нього, на згинув, але мав життя вічне”. Це була найпрекрасніша маніфестація безкорисливої любові. Таку любов виразив дорогий Спаситель в Ів. 15:9,12: “Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй! Оце моя заповідь,- щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив!” . І знову Ісус виражає цю любов в Ів. 14:21: “Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю його, і об’явлюсь йому Сам”. Безкорислива любов згадується також в 2 Пет. 1:7: “Покажіть… у братерстві – любов”. Ці тексти виразно обговорюють безкорисливу любов.

 ЕЛЕМЕНТИ ЛЮБОВІ

  Вияснивши значення любові або безкорисливої любові, ми хочемо обговорити інший аспект: її елементи. Які є складники любові? Коли світло проходить через призму, то розсіюється в спектр і його можна бачити в різних кольорах чи елементах. Коли ми робимо спектральний аналіз любові через призму Духа, то бачимо, що вона містить певні елементи. Подивімось, що це за складники.

 Для того, щоб пояснити цю думку і зробити її менш абстрактною, ми застосуємо ілюстрацію будинку, який має три поверхи і фундамент, яка допоможе нам зрозуміти і зберегти в пам’яті елементи любові. Цей будинок буде далі зображувати любов в її різних частинах і особливостях. Але найперше ми подамо ще ширше значення безкорисливої любові, обговорюючи її елементи. Безкорислива любов – це добра воля, яка поза обов’язком, основана на підставі насолоджування добрими засадами, оцінення, тобто насолоджується і відчуває єдність серця з тими, характери яких є в гармонії з добрими засадами; співчуває або змилосерджується над тими, до кого погано відносяться, або характери яких не є в гармонії з добрими засадами; насолоджується під впливом такого оцінення і співчуття або милосердя в жертвуванні, а навіть у віддаванні життя за інших в інтересах добрих засад. Це значення містить саме в собі всі елементи безкорисливої любові.

 Ці елементи вимагають певного вияснення. Любов основана на насолоджуванні добрими засадами. З огляду на це ми бачимо, що вона містить елементи оцінення: насолоджується і відчуває єдність серця з тими, які є в гармонії з добрими принципами, оскільки вона насолоджується добрими засадами. Коли тільки вона бачить когось, трактованого всупереч добрим засадам, або того, хто не знаходиться в гармонії з ними, співчуває або змилосерджується над ним згідно з потребою даного випадку. Тому з такого упадобання в добрих засадах і в тих, які є в гармонії з ними, і через співчуття до таких осіб, або через симпатію чи милосердя до тих, які трактуються всупереч добрим засадам або не є в гармонії з ними – вона переносить святу приємність в служінні і жертвуванні, а навіть віддаванні життя на їхню користь в проголошуванні добрих засад. Її готовність служити їм, навіть в міру жертвування і віддавання життя, є останнім з її елементів, якими, таким чином, є оцінка, симпатія або милосердя і жертвенна служба.

 ЛЮБОВ, ІЛЮСТРОВАНА В БУДИНКУ

  Ілюстрація трьохповерхового будинку роз’яснить це вияснення. Звичайно, такий будинок мусить мати фундамент. Фундамент цього трьохповерхового будинку вжитий тут для представлення підстави безкорисливої любові або любові, а саме: уподобання до добрих принципів. Ми повинні любити добро з огляду на саму суть добра. Це уподобання, яке ми маємо до добра з причини його природи, є базою безкорисливої любові (Пс.1:2). Тому в розвиванні безкорисливої любові ми повинні найперше вчитися уподобання до добрих принципів. Ми не можемо інакше розвинути любові. Ми можемо розвинути обов’язкову любов, яка не вимагає жертви без уподобання до добрих принципів, але ніхто не може розвинути любові без кохання добрих принципів. Подібно, як хтось не може правильно будувати будинка, не основаного на фундаменті, то так само й не може властиво розвивати любов без цього фундаменту, тобто кохання добрих принципів. Якщо ми хочемо розвинути цю любов, то добре попильнуймо, щоб поклали ґрунтовно і солідно цей фундамент, тому що він підтримуватиме решту будинку. Наш дім любові занепалий без цього фундаменту.

 Тепер перейдемо до розгляду першого поверху. Що в цій ілюстрації представляє перший поверх? Він представляє оцінку– уподобання і відчування єдності серця з тими, характери яких є в гармонії з добрими принципами. Отже це є першим поверхом в будинку любові. Символічними сходами ми переходимо з одного поверху на інший. Вони представляють Слово Боже. Зауваж, як перший поверх побудований безпосередньо на фундаменті! Так є тому, що ми насолоджуємось добрими принципами і тому маємо приємність в єдності серця і відчуваємо її з тими, які виявляють гармонію з ними. Це не означає, що ми не маємо жодного інтересу до інакше збудованих осіб. Вони є предметом детальної турботи іншого елементу любові, тобто симпатії або милосердя. Ми маємо приємність в єдності серця і відчуваємо її до згаданого класу , оскільки ми любимо добрі принципи і оскільки вони, будучи добрими, є в гармонії з ними, а не тому, що ми маємо або сподіваємось від них певних користей (що було б обов’язковою любов’ю), але з причини їх добрих характерів.

 Другий поверх нашого будинку любові представляє симпатію або милосердя. Ми повинні мати співчуваючу симпатію до певного класу. Ми повинні мати милосердя до іншого класу. Відчування смутку з кимось є, власне, тим, що симпатія звичайно означає. Є й інші, до яких ми не повинні мати симпатії, але маємо відчувати до них милосердя. Тому ми чинимо милосердя по відношенню до них. Другий поверх нашого будинку любові – це симпатизування з певним класом, а милосердя до іншого. Ми симпатизуємо тим, з ким ми знаходимось в єдності; Погане обходження з ними є поганим обходженням з нами, а їхнє нещастя є нашим нещастям. Ми маємо милосердя до інших – до тих, з якими ми не є в єдності, котрих тримаємо на дистанції, оскільки їхні терпіння не є нашими терпіннями, однак ми маємо до них почуття і часто глибокі.

 Третій поверх нашого будинку представляє самопожертву, яка тішиться, складаючи життя за інших. Це безкорислива любов в активних діях; Вона завжди любить служіння. Будучи любов’ю, вона насолоджується добрими принципами і тими, хто є в гармонії з добрими принципами, а також відчуває єдність з ними; будучи любов’ю, яка симпатизує тим, до яких ставляться всупереч добрих принципів, або має милосердя до тих, які якимось чином не є в гармонії з ними – вона обов’язково є доброю волею, яка під впливом цих почуттів буде завжди насолоджуватись складанням жертви для інших на користь добрих принципів. Тому третій поверх нашого будинку любові є жертвенною службою з причини і для добрих принципів.

 Звичайно, дім не комплектний, якщо він не має даху. Тому-то ми мусимо покласти дах на цьому будинку любові, а цим дахом є терпеливість (Євр. 10:36; Як. 1:4). Під терпеливістю ми не маємо на думці довгого зношення, а ні тільки витривалості, але силу серця і розуму, силою якої, через непохитність серед перешкод і переношуваних труднощів, ми поспішаємо вперед в чиненні добра, щоб могли постійно звеличувати Бога. Це повинно бути дахом дому любові. Ми повинні мати цю непохитність в практикуванні безкорисливої любові, яка не дозволить нічому відвести нас від її посідання, розвивання та утримування.

 ОЦІНЕННЯ БОГА

  Тепер ми готові до розподілу поверхів нашого дому любові на кімнати, які ми застосуємо для представлення тих осіб і класів, по відношенню до яких ми маємо виявляти любов. Ми матимемо стільки каменів в фундаменті, скільки є добрих засад. Чотири стіни цього фундаменту становлять уподобання в чотирьох засадах: мудрості, силі, справедливості і любові. Ми матимемо по п’ять кімнат на кожному поверсі в будинку любові, нашому прекрасному будинку. Довжина кожної кімнати на кожному поверсі є повною шириною будинку.

 На першому поверсі фасадна кімната має бути найбільшою; зображує вона уподобання в Бозі і єдність з Ним з цілого нашого серця, думки, душі і сили з огляду на Його в найвищому ступені досконалу гармонію з добрими засадами. Це є вдалим вирішенням, щоб найбільша кімната в нашому будинку на першому поверсі була фасадною кімнатою. Пам’ятаймо, що перший поверх зображує оцінку – уподобання в тих і відчування з тими, характери яких є в гармонії з добрими засадами. Той, чий характер сам в собі є досконалістю, характер найкращий і найпрекрасніший в його прикметах – це Єгова. З огляду на Його характер Він Один гідний отримати нашу оцінку в найвищій мірі. Оскільки характер Бога досконалий в мудрості, справедливості, любові і силі в міру, якій не зрівняється жоден інший характер, то Він повинен мати найвище місце в наших серцях. Біблія говорить (Пс. 36:4), що ми повинні насолоджуватись єдністю і відчувати її з Богом, оскільки Він в найвищій мірі досконалий.

 Якби наш Бог був Богом вічних мук, то ми б очевидно не могли любити Його з властивим оціненням. Ми могли б мати обов’язкову любов до Нього з вдячності за уявне звільнення від вічних мук, але ми не могли б мати безкорисливої любові з уподобання в Ньому і відчування з Ним. Оскільки наш Бог є Богом найвищої мудрості, справедливості, любові та сили, то ми можемо виявляти Йому найвищу форму оцінення, можливу до розвинення нашими серцями. Ми покликані до чинення цього кожним нервом нашої істоти, а також з повним уподобанням і єдністю почуттів ми можемо вмістити це в нашому оціненні. Зробімо це головним миром в нашому домі любові, прекрасному домі, облаштуймо його добре і стараймося постійно в ньому проживати. Маймо цю фасадну кімнату як зал лише для Бога.

 ОЦІНЕННЯ ІСУСА

  Відразу ж за цією кімнатою збудуймо іншу, таку ж довгу, але не на стільки широку. Ця друга кімната зображує уподобання в нашому доброму Відкупителю і відчування з Ним з усього нашого серця, розуму, душі і сили з огляду на досконалу гармонію Його характеру з добрими засадами. Характер нашого дорогого Спасителя також досконалий в мудрості, справедливості любові та силі. Хоча це факт, то однак Його досконалість в цих особливостях не настільки велика, як досконалість Отця.

 Ми не говоримо цього з приниженням Спасителя, але це не можливо, щоб будь-хто інший міг мати таку досконалість, як Отець. Наш Спаситель є вираженням образу Отця, але образ ніколи не зрівняється з оригіналом. Характер Отця є найславетнішим у всесвіті, але наш Господь має характер так близький до рівності з характером Отця, як тільки може створіння мати в порівнянні з характером Свого Творця. Це є причиною того, чому ми даємо Богу нашу найбільшу кімнату в нашому будинку любові і будуємо іншу, не таку велику, для Ісуса. Він подібний до Отця, хоча Його характер на настільки величний. Він звичайно досконалий, але Його можливості не мають такого ж виміру, як Отця. Тому мудрість Бога більша, справедливість Бога – більша, сила Бога – більша, любов Бога – більша, аніж ті самі в Господа Ісуса. Хоча це повинно бути сказане, то однак є багато місця для всякого оцінення, яке тільки можливе до виявлення дорогому Спасителю.

 Пам’ятаймо, що Невіста представлена в Піснях Пісень як така, що говорить про Ісуса. Обсипавши Його по черзі вираженнями ніжних слів і слави, коли вже не була в стані об’явити подальші деталі, підсумовує свої почуття в словах: “…і він увесь – пожадання” (Пісн. П. 5:16)! Ми можемо з певністю сказати про нашого Господа Ісуса, Що Він весь пожаданий, весь захоплюючий! Ми хочемо будувати цю кімнату уподобання в Його характері і єдності з Ним в нашому прекрасному домі і постійно там проживати.

 ОЦІНЕННЯ БРАТІВ

  А за цією кімнатою на першому поверсі ми будемо будувати третю кімнату, на багато меншу від попередньої, хоч її довжина буде повною шириною будинку. Вживемо ми її для зображення любові до братів в формі оцінення їх характерів. Брати, на відміну від Отця і Сина, ще не мають досконалих характерів. Так довго, як вони будуть в тілі, вони не будуть мати абсолютної досконалості. Тепер вони мають досягнути досконалу любов, але це не є абсолютна досконалість. Досконала любов означає біблійну любов до Отця, до Христа, до братів, до світу і до наших ворогів. Вона не означає абсолютної досконалості, тому що досконалість не може бути досягнута в тілі, але досконала любов є осягнена, коли ми здобуваємо біблійну любов до наших ворогів. Ми повинні любити братів і відчувати з ними, але це уподобання і співчування не буде незворушнимЛюбов, яку ми маємо до Отця і Сина, а також наше уподобання в них і відчування з ними є незворушним. Ґрунтуючись на любові до добрих принципів, ми не знаємо в них нічого, що могло б засмучувати наше уподобання в них і єдність серця з ними, хоча вони абсолютно досконалі. В цей спосіб ми розуміємо, чому ця кімната для братів є меншою. Однак є багато доброго в братах, з якими ми тішимось і з якими відчуваємо єдність, тому що вони провадять “добру боротьбу віри”; їх воля піддана Його волі; вчать і практикують віру в Христа як їх Спасителя; ненавидять гріх, а люблять справедливість; розкаювались в минулих гріхах і шукали гармонії з Богом; зростали щораз більше на подобу Отця і Сина; насолоджувались добрими принципами; терпіли за справедливість; пильнували і молились, а також насолоджувались дослідженням, практикуваням і проповідуванням Слова. Вони будуть допомагати в поваленні всякого зла, впровадженні всякого добра, в даванні світу змоги до життя, в підношенні послушних до досконалості, а вірних до вічного життя, до слави Бога і Христа. Оскільки добрі засади становлять для нас захоплюючу річ, то ми зазнаємо святу приємність з братами і відчуваємо єдність з тими, хто згідно із згаданими речами в великій мірі знаходяться в гармонії з добрими засадами.

 ОЦІНЕННЯ ЛЮДСТВА

  Одразу ж за цією кімнатою ми прагнемо будувати іншу. Ця також пробігатиме через цілу ширину дому, але буде набагато менша від кімнати, яка прилягає до неї з фасадного боку. Ця кімната представляє нашому розуму любов оцінення для світу людства. Хтось може сказати: “ Як ти можеш висловлювати якесь оцінення для світу людства?” Відповідаємо: є багато добра в багатьох людей світу. Подаємо ілюстрацію, яка це показує:

 В Колумбії, Огайо, кілька років тому відбувся катастрофічний паводок. Багато що знищилось, будинки понеслись і повстала велика біда. Під час збільшення паводку одна молода жінка на залитій території, будучи ізольована на другому поверсі свого будинку, намагаючись втекти від води, стала на стілець, але навіть тоді знаходилась по щиколотки у воді. Коли виглядала на вулицю, спостерігаючи при світлі місяця за шаленою стихією, побачила чоловіка, який боровся за те, щоб дістатись до дерева, яке було збоку. Він дістався до дерева і вишкрябався на нього. Тоді похолодало, а вона боялась, що цей чоловік мерзнучи засне і, втративши рівновагу на дереві, впаде в воду і таким чином загине. Хоча він був для неї зовсім чужий, вона вирішила підтримувати його в пильнуванні наяву. Вона мала прекрасний співучий голос. Кликнула до того чоловіка: “ Вам загрожує небезпека заснути по причині холоду, і тоді ви впадете в воду. Я буду вам співати, щоб утримувати вас наяву і тому хочу, щоб ви вслухувались в кожне слово, яке я буду співати”. Почала співати і співала цілу ніч, щоб утримувати цього чоловіка наяву. Коли засвітав ранок, прибув на човні поліцейський і врятував того майже задерев’янілого чоловіка. Тоді він сказав і потім повторював, що мабуть не зміг би втриматися на дереві через холод і сонливість, якби не спів незнайомої жінки, що втримував його на яву; таким чином вона врятувала його життя, не дивлячись на незручності і клопоти, які це їй принесло. Той факт, що вона хотіла забути про власне нещасне становище, щоб зберегти цього чоловіка від водної могили, показує, що в ній було щось із справжньої шляхетності. Ми дякуємо Богові, що в світі є більше подібних до неї людей.

 Певні сліди образу Божого в людстві збереглись в рештках на протязі понад 6000 років занепаду і тому деякі ще посідають певну міру гармонії з добрими засадами. Бачачи ці рештки Божого образу в світі, ми повинні побудити наші серця прихилитися до них з оціненням. Ми можемо тішитись такими особами, оскільки вони виявляють певну міру гармонії з добрими засадами. Таким чином ми будуємо четверту кімнату на першому поверсі нашого будинку любові. Займаймо його постійно.

 ОЦІНЕННЯ НАШИХ ВОРОГІВ

  Далі ми будемо будувати іншу кімнату, таку ж довгу, але не таку велику, яка становить прибл. половину площі попередньої кімнати, яку ми щойно збудували. Ця кімната зображує оцінення наших ворогів. Як можна оцінювати наших ворогів? Ми не можемо тішитися тією неприємністю, яку вони до нас виявляють. Одна із найтрудніших речей в світі – це навчитися оцінювати своїх ворогів. Одна із найтяжчих проб любові – це дійти до стану і залишитись в стані, в якому ми можемо тішитися добром, яке знаходиться в наших ворогах, оскільки те, що вони для нас роблять, постійно прагне викликати в нас протилежність до втіхи, а саме – незадоволення та роздратування. Однак, не дивлячись на це, ми повинні виявити таку, власне, любов до наших ворогів. Фундамент нашого будинку, кохання добрих принципів, робить це можливим.

 Якщо ми любимо добрі принципи більше, як любимо самих себе, то можемо відчути приємність в контакті з кожним характером, в якому бачимо ці добрі засади, об’явлені навіть в малій мірі. Існує добро в наших ворогах, як це покаже одна ілюстрація:

 Один брат багато років мав ворога. Господь дав йому цього ворога, тому що Він його любив, оскільки одним з найбільших благословень, якого ми можемо собі взаємно бажати, є посідання ворогів! Як же ми можемо навчитися любити наших ворогів, якщо ми не маємо жодного? Це не означає, що ми прагнемо, щоб один одному докучав, але бажаємо, щоб ми разом мали можливість розвивати подобу Христову, а цього ми не можемо робити без ворогів. Найтяжчою боротьбою, яку цей брат, досвідчення якого ми описуємо, коли-небудь мав в своєму християнському житті, було навчитися любити цього ворога – свою дружину. Місяці, і знову місяці він мусив тривати в подаванні своєму розуму певних уривків Св. Писання, а також певних фактів, які стосувалися її, для того, щоб оцінити її. Вона мала певну кількість добрих рис. Вона була чудовою дружиною. Він напевно ніколи не бачив кращої жінки. Вона була прекрасною матір’ю, він ніколи не бачив кращої, оцінюючи це з світової точки зору – оскільки вона була світова. Вона була хорошою господаркою. Вона також могла бути дамою, якби хотіла, як також кимось іншим, якби відчула таку схильність. Він підтримував в своєму розумі ці її добрі достоїнства, аж дійсно знайшов в цьому приємність. В результаті він не відчував образи, коли думав про неї. Однак це була найтяжча боротьба, яку він коли-небудь провів в своєму житті, щоб самого себе привести до такого стану. Було набагато легше виявити до неї милосердя; було набагато легше робити якийсь рід послуги для неї, однак він навчився оцінювати її, оскільки любив добрі засади і бачив в ній певне добро.

Тому будуймо п’яту кімнату на першому поверсі —  ЛЮБОВ

  Одним із доказів зросту зіпсуття людського роду є той факт, що наші слова в їх значенні поступово піддаються спотворенню. Така ситуація складається з словом любов. Його значення звелося майже виключно до давання милостині вбогим. Коли ми розважимо і порівняємо це значення з більш шляхетним поняттям кількох століть тому, то знаходимо очевидний доказ, що це слово піддалося спотворенню в своєму значенні. Відразу можемо зауважити, як це зубожіле значення саме прилягло до цього слова. Однак історія цього і багатьох інших слів є показником зіпсуття, яке входить в людство. В такий спосіб деякі з найшляхетніших слів прийняли деградовані, поверхневі значення. Любов, яка вживається в Святому Писанні, означає щось глибше, шляхетніше, краще від звичайного подавання милостині. Вона є сьомою коронуючою рисою з семи першорядних рис (2 Петра 1:5-7). В цьому розділі ми порушимо її головні фази.

 Що належить розуміти під словом любов у біблійному значенні? Нашою відповіддю є, що любов означає: добра воля. Вона завжди означає добру волю. Існує багато форм вираження любові, в яких не знаходяться деякі з інших ласк, однак ніде не виступає вираження любові, позбавлене доброї волі. Отже вона є серцем любові, є тією істотною рисою. Є багато способів представлення любові, які не містять лагідності. Наприклад, батько, який карає свого сина за погані вчинки, не може бути дуже лагідним, але, коли це чинить, повинен мати добру волю, тобто любов, по відношенню до своєї дитини. Отже існує багато виразів любові, в яких не показано пробачення. Бог любить грішника, але не прощає, доки немає покаяння. Вирази любові також є показані там, де немає великої витривалості. Прояв довгого зношення в деяких випадках вказував би на поганого характеру, напр. вияв довгого зношення до іншого в мірі, яка принесе йому шкоду, було б дією без любові. Могли б бути наведені інші приклади, але цих достатньо для доказу цього пункту.

 З цього ми бачимо, що існують прояви любові, в яких немає інших ласк, але в кожному з тих актів любові присутня добра воля. Ніколи не може бути прояву любові, в якому не було б доброї волі. Отже вона є тим, що Біблія називає любов’ю, тому те, що завжди присутнє і займає головну роль у прояві любові, мусить бути її суттю, тобто самою любов’ю в чистому вигляді.

 Є два види любові, або доброї волі: любов обов’язкова (по-грецьки філія) і любов безкорислива (по-грецьки аґапе). Іноді ми говоримо про природну любов, але природна любов в дійсному значенні є обов’язковою любов’ю між людьми. Також є (так звана) грішна любов, яка в дійсності зовсім не є любов’ю.

 Що ж ми розуміємо під обов’язковою любов’ю? Наша відповідь така: Обов’язковою любов’ю є добра воля, яку ми по закону винні іншим. Є один рід доброї волі, яку ми зобов’язані дати іншим і, коли ми її занедбаємо, то грішимо, а якщо ми її даємо, то не маємо ніякої особливої заслуги, оскільки тим самим ми просто виконуємо наш обов’язок. Таку любов ми звичайно називаємо обов’язковою любов’ю або справедливістю (тобто вона містить в собі елементи справедливості – зауваж. перекл.). Однак чинення справедливості не є якоюсь операцією виривання зубів, тягарем, як думають багато людей. Багато не люблять цього, бо в їхніх очах воно є чимось подібним до виривання зубів. Ми маємо обов’язок виявляти добру волю по відношенню до інших, а будучи побуджувані до цього таким обов’язком, називаємо це обов’язковою любов’ю. Тому справедливість означає те, що визначається обов’язковою любов’ю. Ми не повинні думати, що справедливість є такою, як холодна мертва статуя, і якби ми її обняли, то вона обдарувала б нас холодом. Скоріше, ми маємо розуміти, що справедливість, обов’язкова любов, є милим достоїнством, рисою, гідною оцінки, добрим достоїнством, але вона не є єдиною любов’ю, визначеною Божим розумом і подібною до тієї, що існує в ньому.

 Є любов в справедливості, але лише та міра любові, яка вимагається по праву. Ми винні певну міру любові – найвищу – Богові, а меншу міру – нашим ближнім. Міра любові, яку ми їм винні по праву, визначається Божою вимогою і є тим, що ми називаємо справедливістю, тобто обов’язковою любов’ю. Вислів: “люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї” є виразом обов’язкової любові, яка вимагається Богом для Себе Самого. Це ж саме,можна сказати, є вираженням любові до Господа Ісуса. Вислів: “Люби свого ближнього, як самого себе” є вираженням обов’язкової любові до ближнього (Мар. 12:30,31).

 БЕЗКОРИСЛИВА ЛЮБОВ

  Однак ми не хочемо спеціально обговорювати справедливість, але любов, тобто другий рід любові – безкорисливу любов. Що потрібно розуміти під безкорисливою любов’ю? Не любов, яка не цікавиться іншими, оскільки зацікавлення іншими становить саму суть любові. Ідеєю безкорисливої любові скоріш за все є не інтерес до себе під час виявлення цієї форми любові по відношенню до інших, оскільки тим самим ми щось робимо для інших, що з самолюбної точки зору не приносить нам користі. Це любов, яка не шукає власної користі, але любов, яка виглядає користі для інших в гармонії з добрими засадами. Це любов, яка “не шукає тільки свого” (1 Кор. 13:5), але шукає добра для інших. Це біблійна любов і вона описана визначенням безкорисливої любові. Тут є така думка, що безкорислива любов, ігноруючи свої власні інтереси, виглядає і старається про добро для інших, навіть ціною своїх власних інтересів.

 Якби ми мали визначити її детально, то сказали б, що безкорислива любов – це добра воля, яка, поза обов’язком, але основана на підставі насолоджування добрими принципами, навчає і здійснює оцінку, симпатію або милосердя і жертвенну службу. Така любов згадується нашим Господом Ісусом в Ів.3:16 як виконувана Отцем: “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в нього, на згинув, але мав життя вічне”. Це була найпрекрасніша маніфестація безкорисливої любові. Таку любов виразив дорогий Спаситель в Ів. 15:9,12: “Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй! Оце моя заповідь,- щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив!” . І знову Ісус виражає цю любов в Ів. 14:21: “Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю його, і об’явлюсь йому Сам”. Безкорислива любов згадується також в 2 Пет. 1:7: “Покажіть… у братерстві – любов”. Ці тексти виразно обговорюють безкорисливу любов.

 ЕЛЕМЕНТИ ЛЮБОВІ

  Вияснивши значення любові або безкорисливої любові, ми хочемо обговорити інший аспект: її елементи. Які є складники любові? Коли світло проходить через призму, то розсіюється в спектр і його можна бачити в різних кольорах чи елементах. Коли ми робимо спектральний аналіз любові через призму Духа, то бачимо, що вона містить певні елементи. Подивімось, що це за складники.

 Для того, щоб пояснити цю думку і зробити її менш абстрактною, ми застосуємо ілюстрацію будинку, який має три поверхи і фундамент, яка допоможе нам зрозуміти і зберегти в пам’яті елементи любові. Цей будинок буде далі зображувати любов в її різних частинах і особливостях. Але найперше ми подамо ще ширше значення безкорисливої любові, обговорюючи її елементи. Безкорислива любов – це добра воля, яка поза обов’язком, основана на підставі насолоджування добрими засадами, оцінення, тобто насолоджується і відчуває єдність серця з тими, характери яких є в гармонії з добрими засадами; співчуває або змилосерджується над тими, до кого погано відносяться, або характери яких не є в гармонії з добрими засадами; насолоджується під впливом такого оцінення і співчуття або милосердя в жертвуванні, а навіть у віддаванні життя за інших в інтересах добрих засад. Це значення містить саме в собі всі елементи безкорисливої любові.

 Ці елементи вимагають певного вияснення. Любов основана на насолоджуванні добрими засадами. З огляду на це ми бачимо, що вона містить елементи оцінення: насолоджується і відчуває єдність серця з тими, які є в гармонії з добрими принципами, оскільки вона насолоджується добрими засадами. Коли тільки вона бачить когось, трактованого всупереч добрим засадам, або того, хто не знаходиться в гармонії з ними, співчуває або змилосерджується над ним згідно з потребою даного випадку. Тому з такого упадобання в добрих засадах і в тих, які є в гармонії з ними, і через співчуття до таких осіб, або через симпатію чи милосердя до тих, які трактуються всупереч добрим засадам або не є в гармонії з ними – вона переносить святу приємність в служінні і жертвуванні, а навіть віддаванні життя на їхню користь в проголошуванні добрих засад. Її готовність служити їм, навіть в міру жертвування і віддавання життя, є останнім з її елементів, якими, таким чином, є оцінка, симпатія або милосердя і жертвенна служба.

 ЛЮБОВ, ІЛЮСТРОВАНА В БУДИНКУ

  Ілюстрація трьохповерхового будинку роз’яснить це вияснення. Звичайно, такий будинок мусить мати фундамент. Фундамент цього трьохповерхового будинку вжитий тут для представлення підстави безкорисливої любові або любові, а саме: уподобання до добрих принципів. Ми повинні любити добро з огляду на саму суть добра. Це уподобання, яке ми маємо до добра з причини його природи, є базою безкорисливої любові (Пс.1:2). Тому в розвиванні безкорисливої любові ми повинні найперше вчитися уподобання до добрих принципів. Ми не можемо інакше розвинути любові. Ми можемо розвинути обов’язкову любов, яка не вимагає жертви без уподобання до добрих принципів, але ніхто не може розвинути любові без кохання добрих принципів. Подібно, як хтось не може правильно будувати будинка, не основаного на фундаменті, то так само й не може властиво розвивати любов без цього фундаменту, тобто кохання добрих принципів. Якщо ми хочемо розвинути цю любов, то добре попильнуймо, щоб поклали ґрунтовно і солідно цей фундамент, тому що він підтримуватиме решту будинку. Наш дім любові занепалий без цього фундаменту.

 Тепер перейдемо до розгляду першого поверху. Що в цій ілюстрації представляє перший поверх? Він представляє оцінку– уподобання і відчування єдності серця з тими, характери яких є в гармонії з добрими принципами. Отже це є першим поверхом в будинку любові. Символічними сходами ми переходимо з одного поверху на інший. Вони представляють Слово Боже. Зауваж, як перший поверх побудований безпосередньо на фундаменті! Так є тому, що ми насолоджуємось добрими принципами і тому маємо приємність в єдності серця і відчуваємо її з тими, які виявляють гармонію з ними. Це не означає, що ми не маємо жодного інтересу до інакше збудованих осіб. Вони є предметом детальної турботи іншого елементу любові, тобто симпатії або милосердя. Ми маємо приємність в єдності серця і відчуваємо її до згаданого класу , оскільки ми любимо добрі принципи і оскільки вони, будучи добрими, є в гармонії з ними, а не тому, що ми маємо або сподіваємось від них певних користей (що було б обов’язковою любов’ю), але з причини їх добрих характерів.

 Другий поверх нашого будинку любові представляє симпатію або милосердя. Ми повинні мати співчуваючу симпатію до певного класу. Ми повинні мати милосердя до іншого класу. Відчування смутку з кимось є, власне, тим, що симпатія звичайно означає. Є й інші, до яких ми не повинні мати симпатії, але маємо відчувати до них милосердя. Тому ми чинимо милосердя по відношенню до них. Другий поверх нашого будинку любові – це симпатизування з певним класом, а милосердя до іншого. Ми симпатизуємо тим, з ким ми знаходимось в єдності; Погане обходження з ними є поганим обходженням з нами, а їхнє нещастя є нашим нещастям. Ми маємо милосердя до інших – до тих, з якими ми не є в єдності, котрих тримаємо на дистанції, оскільки їхні терпіння не є нашими терпіннями, однак ми маємо до них почуття і часто глибокі.

 Третій поверх нашого будинку представляє самопожертву, яка тішиться, складаючи життя за інших. Це безкорислива любов в активних діях; Вона завжди любить служіння. Будучи любов’ю, вона насолоджується добрими принципами і тими, хто є в гармонії з добрими принципами, а також відчуває єдність з ними; будучи любов’ю, яка симпатизує тим, до яких ставляться всупереч добрих принципів, або має милосердя до тих, які якимось чином не є в гармонії з ними – вона обов’язково є доброю волею, яка під впливом цих почуттів буде завжди насолоджуватись складанням жертви для інших на користь добрих принципів. Тому третій поверх нашого будинку любові є жертвенною службою з причини і для добрих принципів.

 Звичайно, дім не комплектний, якщо він не має даху. Тому-то ми мусимо покласти дах на цьому будинку любові, а цим дахом є терпеливість (Євр. 10:36; Як. 1:4). Під терпеливістю ми не маємо на думці довгого зношення, а ні тільки витривалості, але силу серця і розуму, силою якої, через непохитність серед перешкод і переношуваних труднощів, ми поспішаємо вперед в чиненні добра, щоб могли постійно звеличувати Бога. Це повинно бути дахом дому любові. Ми повинні мати цю непохитність в практикуванні безкорисливої любові, яка не дозволить нічому відвести нас від її посідання, розвивання та утримування.

ОЦІНЕННЯ БОГА

  Тепер ми готові до розподілу поверхів нашого дому любові на кімнати, які ми застосуємо для представлення тих осіб і класів, по відношенню до яких ми маємо виявляти любов. Ми матимемо стільки каменів в фундаменті, скільки є добрих засад. Чотири стіни цього фундаменту становлять уподобання в чотирьох засадах: мудрості, силі, справедливості і любові. Ми матимемо по п’ять кімнат на кожному поверсі в будинку любові, нашому прекрасному будинку. Довжина кожної кімнати на кожному поверсі є повною шириною будинку.

 На першому поверсі фасадна кімната має бути найбільшою; зображує вона уподобання в Бозі і єдність з Ним з цілого нашого серця, думки, душі і сили з огляду на Його в найвищому ступені досконалу гармонію з добрими засадами. Це є вдалим вирішенням, щоб найбільша кімната в нашому будинку на першому поверсі була фасадною кімнатою. Пам’ятаймо, що перший поверх зображує оцінку – уподобання в тих і відчування з тими, характери яких є в гармонії з добрими засадами. Той, чий характер сам в собі є досконалістю, характер найкращий і найпрекрасніший в його прикметах – це Єгова. З огляду на Його характер Він Один гідний отримати нашу оцінку в найвищій мірі. Оскільки характер Бога досконалий в мудрості, справедливості, любові і силі в міру, якій не зрівняється жоден інший характер, то Він повинен мати найвище місце в наших серцях. Біблія говорить (Пс. 36:4), що ми повинні насолоджуватись єдністю і відчувати її з Богом, оскільки Він в найвищій мірі досконалий.

 Якби наш Бог був Богом вічних мук, то ми б очевидно не могли любити Його з властивим оціненням. Ми могли б мати обов’язкову любов до Нього з вдячності за уявне звільнення від вічних мук, але ми не могли б мати безкорисливої любові з уподобання в Ньому і відчування з Ним. Оскільки наш Бог є Богом найвищої мудрості, справедливості, любові та сили, то ми можемо виявляти Йому найвищу форму оцінення, можливу до розвинення нашими серцями. Ми покликані до чинення цього кожним нервом нашої істоти, а також з повним уподобанням і єдністю почуттів ми можемо вмістити це в нашому оціненні. Зробімо це головним миром в нашому домі любові, прекрасному домі, облаштуймо його добре і стараймося постійно в ньому проживати. Маймо цю фасадну кімнату як зал лише для Бога.

 ОЦІНЕННЯ ІСУСА

  Відразу ж за цією кімнатою збудуймо іншу, таку ж довгу, але не на стільки широку. Ця друга кімната зображує уподобання в нашому доброму Відкупителю і відчування з Ним з усього нашого серця, розуму, душі і сили з огляду на досконалу гармонію Його характеру з добрими засадами. Характер нашого дорогого Спасителя також досконалий в мудрості, справедливості любові та силі. Хоча це факт, то однак Його досконалість в цих особливостях не настільки велика, як досконалість Отця.

 Ми не говоримо цього з приниженням Спасителя, але це не можливо, щоб будь-хто інший міг мати таку досконалість, як Отець. Наш Спаситель є вираженням образу Отця, але образ ніколи не зрівняється з оригіналом. Характер Отця є найславетнішим у всесвіті, але наш Господь має характер так близький до рівності з характером Отця, як тільки може створіння мати в порівнянні з характером Свого Творця. Це є причиною того, чому ми даємо Богу нашу найбільшу кімнату в нашому будинку любові і будуємо іншу, не таку велику, для Ісуса. Він подібний до Отця, хоча Його характер на настільки величний. Він звичайно досконалий, але Його можливості не мають такого ж виміру, як Отця. Тому мудрість Бога більша, справедливість Бога – більша, сила Бога – більша, любов Бога – більша, аніж ті самі в Господа Ісуса. Хоча це повинно бути сказане, то однак є багато місця для всякого оцінення, яке тільки можливе до виявлення дорогому Спасителю.

 Пам’ятаймо, що Невіста представлена в Піснях Пісень як така, що говорить про Ісуса. Обсипавши Його по черзі вираженнями ніжних слів і слави, коли вже не була в стані об’явити подальші деталі, підсумовує свої почуття в словах: “…і він увесь – пожадання” (Пісн. П. 5:16)! Ми можемо з певністю сказати про нашого Господа Ісуса, Що Він весь пожаданий, весь захоплюючий! Ми хочемо будувати цю кімнату уподобання в Його характері і єдності з Ним в нашому прекрасному домі і постійно там проживати.

 ОЦІНЕННЯ БРАТІВ

  А за цією кімнатою на першому поверсі ми будемо будувати третю кімнату, на багато меншу від попередньої, хоч її довжина буде повною шириною будинку. Вживемо ми її для зображення любові до братів в формі оцінення їх характерів. Брати, на відміну від Отця і Сина, ще не мають досконалих характерів. Так довго, як вони будуть в тілі, вони не будуть мати абсолютної досконалості. Тепер вони мають досягнути досконалу любов, але це не є абсолютна досконалість. Досконала любов означає біблійну любов до Отця, до Христа, до братів, до світу і до наших ворогів. Вона не означає абсолютної досконалості, тому що досконалість не може бути досягнута в тілі, але досконала любов є осягнена, коли ми здобуваємо біблійну любов до наших ворогів. Ми повинні любити братів і відчувати з ними, але це уподобання і співчування не буде незворушнимЛюбов, яку ми маємо до Отця і Сина, а також наше уподобання в них і відчування з ними є незворушним. Ґрунтуючись на любові до добрих принципів, ми не знаємо в них нічого, що могло б засмучувати наше уподобання в них і єдність серця з ними, хоча вони абсолютно досконалі. В цей спосіб ми розуміємо, чому ця кімната для братів є меншою. Однак є багато доброго в братах, з якими ми тішимось і з якими відчуваємо єдність, тому що вони провадять “добру боротьбу віри”; їх воля піддана Його волі; вчать і практикують віру в Христа як їх Спасителя; ненавидять гріх, а люблять справедливість; розкаювались в минулих гріхах і шукали гармонії з Богом; зростали щораз більше на подобу Отця і Сина; насолоджувались добрими принципами; терпіли за справедливість; пильнували і молились, а також насолоджувались дослідженням, практикуваням і проповідуванням Слова. Вони будуть допомагати в поваленні всякого зла, впровадженні всякого добра, в даванні світу змоги до життя, в підношенні послушних до досконалості, а вірних до вічного життя, до слави Бога і Христа. Оскільки добрі засади становлять для нас захоплюючу річ, то ми зазнаємо святу приємність з братами і відчуваємо єдність з тими, хто згідно із згаданими речами в великій мірі знаходяться в гармонії з добрими засадами.

 ОЦІНЕННЯ ЛЮДСТВА

  Одразу ж за цією кімнатою ми прагнемо будувати іншу. Ця також пробігатиме через цілу ширину дому, але буде набагато менша від кімнати, яка прилягає до неї з фасадного боку. Ця кімната представляє нашому розуму любов оцінення для світу людства. Хтось може сказати: “ Як ти можеш висловлювати якесь оцінення для світу людства?” Відповідаємо: є багато добра в багатьох людей світу. Подаємо ілюстрацію, яка це показує:

 В Колумбії, Огайо, кілька років тому відбувся катастрофічний паводок. Багато що знищилось, будинки понеслись і повстала велика біда. Під час збільшення паводку одна молода жінка на залитій території, будучи ізольована на другому поверсі свого будинку, намагаючись втекти від води, стала на стілець, але навіть тоді знаходилась по щиколотки у воді. Коли виглядала на вулицю, спостерігаючи при світлі місяця за шаленою стихією, побачила чоловіка, який боровся за те, щоб дістатись до дерева, яке було збоку. Він дістався до дерева і вишкрябався на нього. Тоді похолодало, а вона боялась, що цей чоловік мерзнучи засне і, втративши рівновагу на дереві, впаде в воду і таким чином загине. Хоча він був для неї зовсім чужий, вона вирішила підтримувати його в пильнуванні наяву. Вона мала прекрасний співучий голос. Кликнула до того чоловіка: “ Вам загрожує небезпека заснути по причині холоду, і тоді ви впадете в воду. Я буду вам співати, щоб утримувати вас наяву і тому хочу, щоб ви вслухувались в кожне слово, яке я буду співати”. Почала співати і співала цілу ніч, щоб утримувати цього чоловіка наяву. Коли засвітав ранок, прибув на човні поліцейський і врятував того майже задерев’янілого чоловіка. Тоді він сказав і потім повторював, що мабуть не зміг би втриматися на дереві через холод і сонливість, якби не спів незнайомої жінки, що втримував його на яву; таким чином вона врятувала його життя, не дивлячись на незручності і клопоти, які це їй принесло. Той факт, що вона хотіла забути про власне нещасне становище, щоб зберегти цього чоловіка від водної могили, показує, що в ній було щось із справжньої шляхетності. Ми дякуємо Богові, що в світі є більше подібних до неї людей.

 Певні сліди образу Божого в людстві збереглись в рештках на протязі понад 6000 років занепаду і тому деякі ще посідають певну міру гармонії з добрими засадами. Бачачи ці рештки Божого образу в світі, ми повинні побудити наші серця прихилитися до них з оціненням. Ми можемо тішитись такими особами, оскільки вони виявляють певну міру гармонії з добрими засадами. Таким чином ми будуємо четверту кімнату на першому поверсі нашого будинку любові. Займаймо його постійно.

 ОЦІНЕННЯ НАШИХ ВОРОГІВ

  Далі ми будемо будувати іншу кімнату, таку ж довгу, але не таку велику, яка становить прибл. половину площі попередньої кімнати, яку ми щойно збудували. Ця кімната зображує оцінення наших ворогів. Як можна оцінювати наших ворогів? Ми не можемо тішитися тією неприємністю, яку вони до нас виявляють. Одна із найтрудніших речей в світі – це навчитися оцінювати своїх ворогів. Одна із найтяжчих проб любові – це дійти до стану і залишитись в стані, в якому ми можемо тішитися добром, яке знаходиться в наших ворогах, оскільки те, що вони для нас роблять, постійно прагне викликати в нас протилежність до втіхи, а саме – незадоволення та роздратування. Однак, не дивлячись на це, ми повинні виявити таку, власне, любов до наших ворогів. Фундамент нашого будинку, кохання добрих принципів, робить це можливим.

 Якщо ми любимо добрі принципи більше, як любимо самих себе, то можемо відчути приємність в контакті з кожним характером, в якому бачимо ці добрі засади, об’явлені навіть в малій мірі. Існує добро в наших ворогах, як це покаже одна ілюстрація:

 Один брат багато років мав ворога. Господь дав йому цього ворога, тому що Він його любив, оскільки одним з найбільших благословень, якого ми можемо собі взаємно бажати, є посідання ворогів! Як же ми можемо навчитися любити наших ворогів, якщо ми не маємо жодного? Це не означає, що ми прагнемо, щоб один одному докучав, але бажаємо, щоб ми разом мали можливість розвивати подобу Христову, а цього ми не можемо робити без ворогів. Найтяжчою боротьбою, яку цей брат, досвідчення якого ми описуємо, коли-небудь мав в своєму християнському житті, було навчитися любити цього ворога – свою дружину. Місяці, і знову місяці він мусив тривати в подаванні своєму розуму певних уривків Св. Писання, а також певних фактів, які стосувалися її, для того, щоб оцінити її. Вона мала певну кількість добрих рис. Вона була чудовою дружиною. Він напевно ніколи не бачив кращої жінки. Вона була прекрасною матір’ю, він ніколи не бачив кращої, оцінюючи це з світової точки зору – оскільки вона була світова. Вона була хорошою господаркою. Вона також могла бути дамою, якби хотіла, як також кимось іншим, якби відчула таку схильність. Він підтримував в своєму розумі ці її добрі достоїнства, аж дійсно знайшов в цьому приємність. В результаті він не відчував образи, коли думав про неї. Однак це була найтяжча боротьба, яку він коли-небудь провів в своєму житті, щоб самого себе привести до такого стану. Було набагато легше виявити до неї милосердя; було набагато легше робити якийсь рід послуги для неї, однак він навчився оцінювати її, оскільки любив добрі засади і бачив в ній певне добро.

Тому будуймо п’яту кімнату на першому поверсі нашого дому любові, яку ми повинні постійно займати – знаходячи приємність в тому доброму, яке ми бачимо в наших ворогах. Перешкода в будуванні цієї кімнати може бути така: тенденція утримання в нашому розумі зла, яке нам вчинили, яке прагне заправити наші розуми і серця гіркістю. Роздумуючи про добро, яке знаходиться в них, ми будемо вчитися поступово знаходити в них причини нашої приємності. Це не буде та сама міра приємності, яку ми відчуваємо в стосунках з кимось, хто не є нашим ворогом; це не має бути та сама міра приємності, яку ми відчуваємо в єдності з другом, набагато менша, аніж ми переживаємо з братами, Христом чи Богом, але, тим не менш, ми можемо отримувати в певній мірі задоволення від зв’язку з ними, оскільки бачимо в них певне добро.

 Теперішня Правда №23-24, 2001 р.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.