Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого в дусі лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти! — Гал. 6:1.
Навчімся добре цього уроку, щоб докоряти інших дуже лагідно, дуже розважно, доброзичливо, радше через натяк, чим прямою доганою і з перелічуванням зла, радше через досліджування теперішнього стану їх серця, чим їх минулого стану, в якому, як ми знаємо, вони помилились. Ми повинні менше старатися про карання за поганий вчинок, а більше про відвернення грішника з помилкового шляху. Ми не повинні старатися ні судити, ні карати один одного за помилки, але радше пам’ятати, що все це в руках Господа. Ми не повинні в жодному значенні цього слова самі мститися, карати чи відплачувати за зло. – R 2806
* * *
Помилятися є людською властивістю, отже ми всі помиляємося. Нагадувати з пожитком є Божою властивістю, тому лише небагатьом дано практикувати цю чесноту. Тільки розвинений християнин, який має відповідне знання, любов і самоконтроль, є здатний добре це зробити. Однак, в своєму зусиллі допомагати іншим, він мусить дуже старанно пильнувати себе самого, щоб, докоряючи іншим, він сам був без догани.
Як слухняні, не застосовуйтеся до попередніх пожадливостей вашого невідання, але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім поводженні — 1 Пет. 1:14, 15.
Деякі християни мають помилкове розуміння, ніби Бог виконує в них всі потрібні зміни, і що Його діти мають просто бути бездіяльними в Його руці. Але Ап. Петро не так про це говорить. Він благає нас, щоб ми вдосконалювали самі себе, згідно з Божими вказівками. Ця праця має бути виконана в нас і довкола нас. Ті, які не підіймаються і не працюють, але пасивно сидять і чекають, що Господь буде робити для них чуда, дуже сильно розчаровуються і дають ворогові велику перевагу над собою, яку він напевно використає, щоб зв’язати їм ноги й руки і вкинути їх в зовнішню темряву, хіба що вони опам’ятаються і почнуть працювати над власним спасінням зі страхом і тремтінням. – R 3150
* * *
Колись ми були слугами сатани, керуючись гріхом, самолюбством, світовістю, необізнаністю та оманою. Тепер, як Божі діти, ми маємо бути слухняні Тому, Хто є святий, Якого досконала воля, разом з мудрістю, справедливістю, любов’ю і силою, будучи прийнята в серце, перетворює Його дітей на Свою власну подобу. Різниця між старим і новим характером є більша, аніж між днем та ніччю.