Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б’ючи — 1 Кор. 9:26.
Для слабкостей грішної природи буде великою поміччю повне посвячення волі, вчинене з належним розумінням, повне залучення в службі всіх сил і талантів розуму і тіла. Той, хто має цей властивий погляд на своє посвячення Господу і вступив до Господньої армії, усвідомлює, що він вже не має більше нічого, що міг би віддати Господеві, і тому будь-яка боротьба волі, яка могла б мати місце, завершилась, коли він остаточно заявив: «А я та дім мій будемо служити Господеві». Як же важливо, щоб усі воїни усвідомили, що їх строк служби триває аж до смерті, і що не може бути місця для розгляду будь-якої пропозиції вийти з битви і хоча б на годину припинити добрий бій віри. – R 3272
* * *
Щоб благополучно вести християнське життя, необхідним є знання всього того, що ми маємо чинити, постійне оцінення цього і пам’ятання про мету. Бо як недоречним було б сподіватися людям нагороди в змаганнях, умов і напрямків якої вони не знають і не можуть простежити, так недоречним було б сподіватись людям обіцяної в Царстві нагороди з Христом, якби вони не знали й не бачили умов, мети бігу і бігової доріжки.
Як слухняні, не застосовуйтеся до попередніх пожадливостей вашого невідання, але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім поводженні — 1 Пет. 1:14, 15.
Деякі християни мають помилкове розуміння, ніби Бог виконує в них всі потрібні зміни, і що Його діти мають просто бути бездіяльними в Його руці. Але Ап. Петро не так про це говорить. Він благає нас, щоб ми вдосконалювали самі себе, згідно з Божими вказівками. Ця праця має бути виконана в нас і довкола нас. Ті, які не підіймаються і не працюють, але пасивно сидять і чекають, що Господь буде робити для них чуда, дуже сильно розчаровуються і дають ворогові велику перевагу над собою, яку він напевно використає, щоб зв’язати їм ноги й руки і вкинути їх в зовнішню темряву, хіба що вони опам’ятаються і почнуть працювати над власним спасінням зі страхом і тремтінням. – R 3150
* * *
Колись ми були слугами сатани, керуючись гріхом, самолюбством, світовістю, необізнаністю та оманою. Тепер, як Божі діти, ми маємо бути слухняні Тому, Хто є святий, Якого досконала воля, разом з мудрістю, справедливістю, любов’ю і силою, будучи прийнята в серце, перетворює Його дітей на Свою власну подобу. Різниця між старим і новим характером є більша, аніж між днем та ніччю.