Дорогі співучні нашого Господа, який ми маємо великий привілей постійно перебувати в молитві, молитися завжди – звертати наші серце і розум до Бога, в будь-який час і в будь-якому місці, і розуміти щодня і щогодини, що Отець і наш дорогий Господь Ісус постійно перебувають з нами. І тоді, коли повсякденні обов’язки виконано під Його наглядом і керівництвом, або ж тоді, коли душа відчуває потребу, як цінним є цей привілей зайти у свою кімнату, і там, наодинці з Господом, скинути тягар з нашого серця. – R 1864
* * *
Молитва – це духовна спільність людини з Богом. Бог, на противагу до людини, ніколи не змучується від віруючих, які приходять до Нього. Тому вони завжди мають доступ до Бога в молитві в ім’я Ісуса. З якою ж вдячністю ми повинні завжди оцінювати цей привілей і користати з нього! Це нас піднесе на дусі і принесе нам благословенства, які недосяжні в інший спосіб. Ці благословенства будуть двоякого роду: одні походять з розвивання нами духа молитви (як зворотній ефект молитви), інші будуть дарами у відповіді на молитви.
Як слухняні, не застосовуйтеся до попередніх пожадливостей вашого невідання, але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім поводженні — 1 Пет. 1:14, 15.
Деякі християни мають помилкове розуміння, ніби Бог виконує в них всі потрібні зміни, і що Його діти мають просто бути бездіяльними в Його руці. Але Ап. Петро не так про це говорить. Він благає нас, щоб ми вдосконалювали самі себе, згідно з Божими вказівками. Ця праця має бути виконана в нас і довкола нас. Ті, які не підіймаються і не працюють, але пасивно сидять і чекають, що Господь буде робити для них чуда, дуже сильно розчаровуються і дають ворогові велику перевагу над собою, яку він напевно використає, щоб зв’язати їм ноги й руки і вкинути їх в зовнішню темряву, хіба що вони опам’ятаються і почнуть працювати над власним спасінням зі страхом і тремтінням. – R 3150
* * *
Колись ми були слугами сатани, керуючись гріхом, самолюбством, світовістю, необізнаністю та оманою. Тепер, як Божі діти, ми маємо бути слухняні Тому, Хто є святий, Якого досконала воля, разом з мудрістю, справедливістю, любов’ю і силою, будучи прийнята в серце, перетворює Його дітей на Свою власну подобу. Різниця між старим і новим характером є більша, аніж між днем та ніччю.