Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає? — Євр. 12:7.
Характеру не можна виробити зовсім без випробувань. Він як рослина: спочатку є дуже делікатним і потребує багато сонячного світла Божої любові, частого підливання дощем Його милості, доброго підживлення через застосоване знання про Його характер як доброї основою віри і натхнення до послуху. А потім, коли він таким чином розвинеться під впливом сприятливих обставин, то він готовий до очищення рукою дисципліни, і здатний переносити певні труднощі. Поволі, як сила характеру поступово розвивається, застосовувані проби служать лише для того, щоб розвинути більше сили, краси і чеснот, аж остаточно він стає утверджений, розвинений, уґрунтований і вдосконалений – через страждання. – R 1805
* * *
Якщо наші тілесні батьки карали нас для нашого добра, то ми не повинні погано судити про нашого Небесного Отця, коли Він карає нас для нашого добра. Відсутність таких карань є доказом, що ми не є Його синами. Отримання таких карань підтверджує Його Отцівство, а наше синівство. Тому нехай карання не знеохочують нас, а будуть запевненням, що ми є Божими синами, і нехай також спонукають нас до направи.
Як слухняні, не застосовуйтеся до попередніх пожадливостей вашого невідання, але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім поводженні — 1 Пет. 1:14, 15.
Деякі християни мають помилкове розуміння, ніби Бог виконує в них всі потрібні зміни, і що Його діти мають просто бути бездіяльними в Його руці. Але Ап. Петро не так про це говорить. Він благає нас, щоб ми вдосконалювали самі себе, згідно з Божими вказівками. Ця праця має бути виконана в нас і довкола нас. Ті, які не підіймаються і не працюють, але пасивно сидять і чекають, що Господь буде робити для них чуда, дуже сильно розчаровуються і дають ворогові велику перевагу над собою, яку він напевно використає, щоб зв’язати їм ноги й руки і вкинути їх в зовнішню темряву, хіба що вони опам’ятаються і почнуть працювати над власним спасінням зі страхом і тремтінням. – R 3150
* * *
Колись ми були слугами сатани, керуючись гріхом, самолюбством, світовістю, необізнаністю та оманою. Тепер, як Божі діти, ми маємо бути слухняні Тому, Хто є святий, Якого досконала воля, разом з мудрістю, справедливістю, любов’ю і силою, будучи прийнята в серце, перетворює Його дітей на Свою власну подобу. Різниця між старим і новим характером є більша, аніж між днем та ніччю.