Будьте сильні, і хай буде міцне ваше серце, усі, хто надію покладає на Господа! — Пс. 31:25.
Виглядає, що інколи противник намагається знеохотити нас думкою, що наші випробування і труднощі «вузької дороги» жертвування так чи інакше будуть даремними, і ми могли б з таким же успіхом від них відмовитись. Який же шлях ми тоді повинні обрати? Ми повинні наслідувати приклад нашого Господа і шукати Отцівського обличчя, прагнучи дізнатися, чи всі наші справи є у згоді з Ним; прагнучи одержати якесь запевнення, що Він далі нас любить, і хоча світ може нас ненавидіти і говорити про нас всяке лихе і неправдиве слово, то ми і надалі маємо Його визнання; прагнучи якихось свіжих доказів того, що з нами все буде добре, що Господь дасть нам участь у воскресінні праведних до вічного життя. – R 2773
* * *
Надію в Господі мають ті, котрі покладаються на Його Слово і Провидіння. Оскільки Бог є на їхньому боці, то вони можуть бути відважними, незважаючи на те, якими б виснажливими не були обставини їхнього життя, розуміючи, що всі вони будуть діяти в напрямку зміцнення їхніх характерів в подібності до Христа. Нехай ці роздумування додадуть їм відваги і зміцнять у кожному доброму слові та вчинку, аж поки всі вони не стануть приємними в очах Того, котрий так ласкаво їх благословляє.
Як слухняні, не застосовуйтеся до попередніх пожадливостей вашого невідання, але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім поводженні — 1 Пет. 1:14, 15.
Деякі християни мають помилкове розуміння, ніби Бог виконує в них всі потрібні зміни, і що Його діти мають просто бути бездіяльними в Його руці. Але Ап. Петро не так про це говорить. Він благає нас, щоб ми вдосконалювали самі себе, згідно з Божими вказівками. Ця праця має бути виконана в нас і довкола нас. Ті, які не підіймаються і не працюють, але пасивно сидять і чекають, що Господь буде робити для них чуда, дуже сильно розчаровуються і дають ворогові велику перевагу над собою, яку він напевно використає, щоб зв’язати їм ноги й руки і вкинути їх в зовнішню темряву, хіба що вони опам’ятаються і почнуть працювати над власним спасінням зі страхом і тремтінням. – R 3150
* * *
Колись ми були слугами сатани, керуючись гріхом, самолюбством, світовістю, необізнаністю та оманою. Тепер, як Божі діти, ми маємо бути слухняні Тому, Хто є святий, Якого досконала воля, разом з мудрістю, справедливістю, любов’ю і силою, будучи прийнята в серце, перетворює Його дітей на Свою власну подобу. Різниця між старим і новим характером є більша, аніж між днем та ніччю.